Ухвала КГС ВС № 910/19354/21

УХВАЛА 09 лютого 2023 року м. Київ cправа № 910/19354/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н. М., Студенець В.І., за участю секретаря судового засідання - Крапивної А.М., за участю представників: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексон ЮК» - Коханій Т.В., Міністерства оборони України - Кривошея Д.А., Акціонерного товариства «Банк Січ» - не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексон ЮК» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 (головуючий - Алданова С.О., судді Зубець Л.П., Попікова О.В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2022 (суддя - Мудрий С.М.) у справі №910/19354/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексон ЮК» до Міністерства оборони України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство «Банк Січ» про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню, ВСТАНОВИВ:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексон ЮК» (далі - ТОВ «Ексон ЮК», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 08.12.2021, просило суд визнати такою, що не підлягає виконанню банківську гарантію №203452/63-30 від 17.08.2021 на суму 2 491 355,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем не було порушено зобов`язання, забезпеченого гарантією, а тому відповідальність гаранта не настає.

3. Позивач зазначає, що ним не вчинялося дій, спрямованих на відмову від укладення договору про закупівлю. Оскільки пунктом 10.1 Оголошення встановлено, що замовником вимагається від учасника-переможця внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, тому, на думку позивача, термін внесення забезпечення виконання договору ще не настав.

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2022 у справі №910/19354/21 у позові відмовлено.

5. Рішення мотивовано тим, що позивач у строк не менш як чотири робочі дні та не більш як 10 робочих днів з дня оприлюднення на офіційному веб-сайті уповноваженого органу з питань закупівель повідомлення про намір укласти договір про закупівлю, не уклав відповідний договір.

6. У матеріалах справи відсутні докази надання позивачем відповідачу забезпечення виконання договору в строк до 14.10.2021 включно.

7. Також, враховуючи звернення позивача до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про намір укласти договір з ТОВ «Ексон ЮК», оформленого протоколом від 29.09.2021 № 75/227/19, суд першої інстанції наголосив на небажанні саме позивача підписувати відповідний договір.

8. Крім того, місцевий господарський суд вказує на те, що рішення тендерного комітету Міністерства оборони України про намір укласти договір про закупівлю, оформлене протоколом № 75/227/19 від 29.09.2021, не було скасоване та є чинним, однак всупереч зазначеному позивач, як переможець, не підписав/відмовився від підписання договору про закупівлю.

9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 у справі № 910/19354/21 частково задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Ексон ЮК». Скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2022 у справі №910/19354/21, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

10. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду вказав на те, що суд першої інстанції розглянув у порядку спрощеного позовного провадження дану справу, яка містить немайнову вимогу та підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження.

11. Апеляційний господарський суд, приймаючи нове рішення про відмову в позові, вказує на те, що ТОВ «Ексон ЮК» не надано жодних доказів на підтвердження свого активного волевиявлення на підписання договору про закупівлю з моменту опублікування рішення Тендерного комітету Міністерства оборони України, оформленого протоколом від 29.09.2021 № 75/227/19, на офіційному веб-сайті уповноваженого органу з питань закупівель.

12. Рішення тендерного комітету Міністерства оборони України про намір укласти договір про закупівлю, оформлене протоколом від 29.09.2021 №75/227/19, не було скасовано та є чинним, однак всупереч зазначеному позивач (як переможець) не підписав/відмовився від підписання договору про закупівлю.

13. Суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази надання позивачем відповідачу забезпечення виконання договору в строк до 14.10.2021.

14. Також апеляційний господарський суд взяв до уваги те, що позивач, не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішення про намір укласти договір з ТОВ «Ексон ЮК», звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про намір укласти договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексон ЮК» щодо закупівлі нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас) - 6 лотів, а саме: лот 3 (09131000-6), оформлене протоколом від 29.09.2021 № 75/227/19, та зобов`язати Міністерство оборони України відмінити відбір учасників для проведення спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель.

15. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексон ЮК» звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2022, постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 у справі №910/19354/21 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

16. Підставою касаційного оскарження позивач вказує п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

17. Позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій застосовано норму матеріального права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду: від 01.02.2018 у справі № 922/1999/17, від 06.02.2020 у справі № 904/4036/18, від 18.03.2021 у справі № 910/9525/19, від 08.06.2022 у справі № 910/9397/20.

18. Розглянувши доводи та аргументи касаційної скарги разом з матеріалами справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою з таких підстав.

19. Відповідно до ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

20. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

21. Водночас самим скаржником у касаційній скарзі, з огляду на принцип диспозитивності, визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, покладається на скаржника.

22. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у ч. 3 ст. 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права на підставі встановлених фактичних обставин, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

23. Отже, відповідно до положень ст. 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

24. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

25. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

26. Щодо визначення подібності правовідносин, то Верховний Суд враховує правову позицію, викладену в мотивувальній частині постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

27. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

28. Водночас слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

29. Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

30. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

31. Предметом позову у справі, що розглядається, є визнання банківської гарантії №203452/63-30 від 17.08.2021 такою, що не підлягає виконанню.

32. Як зазначалося вище, суди, відмовляючи позивачеві в задоволенні позовних вимог, вказали на те, що: - відповідно до п. 9.1 оголошення про проведення відбору учасників для проведення спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, замовником вимагається внесення учасником забезпечення цінової пропозиції у формі: електронної банківської гарантії. - АТ «Банк Січ» (гарант) видано банківську гарантію № 203452/63-30 від 17.08.2021, згідно з якою гарант (банк) зобов`язується виплатити бенефіціару (Міністерство оборони України) суму, що складає 2 491 335,00 грн, валюта платежу - українська гривня, протягом 5 банківських днів після одержання гарантом викладеної українською мовою та підписаної уповноваженою особою та скріпленою відповідною круглою печаткою, письмової вимоги бенефіціара, в якій бенефіціар заявляє про те, що принципал не виконав свої зобов`язання, що передбачають його пропозицію, у таких випадках: а) відмови учасника відбору, який став переможцем спрощених торгів, від укладення договору про закупівлю у визначений державним замовником строк; б) ненадання учасником відбору документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 Закону України «Про публічні закупівлі», та/або ненадання переможцем спрощених торгів забезпечення виконання договору про закупівлю у визначені державним замовником строки після отримання повідомлення про намір укласти договір про закупівлю, якщо надання такого забезпечення вимагалося в оголошенні про проведення відбору; - зобов`язання гаранта здійснити його виконання відповідно до умов гарантії виникає лише після порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією; - в матеріалах справи відсутні докази надання позивачем відповідачу забезпечення виконання договору в строк до 14.10.2021; - про небажання позивача підписувати відповідний договір свідчить звернення позивача до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про намір укласти договір з ТОВ «Ексон ЮК», оформленого протоколом від 29.09.2021 № 75/227/19; - рішення тендерного комітету Міністерства оборони України про намір укласти договір про закупівлю, оформлене протоколом № 75/227/19 від 29.09.2021 не було скасоване та було чинним, однак всупереч зазначеному позивач, як переможець, не підписав/відмовився від підписання договору про закупівлю; - не надано жодних доказів на підтвердження свого активного волевиявлення на підписання договору про закупівлю з моменту опублікування рішення тендерного комітету Міністерства оборони України, оформленого протоколом від 29.09.2021 №75/227/19, на офіційному веб-сайті уповноваженого органу з питань закупівель.

33. Як встановлено судами попередніх інстанцій, тендерним комітетом Міністерства оборони України прийнято рішення, оформлене протоколом №75/227/19 від 29.09.2021, про намір укласти договір з ТОВ «Ексон ЮК» щодо закупівлі нафти і дистилятів. Позивач, як переможець, не підписав/відмовився від підписання договору про закупівлю. Натомість позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про намір укласти договір з ТОВ «Ексон ЮК», оформленого протоколом від 29.09.2021 № 75/227/19. Крім того, позивачем не надано відповідачу забезпечення виконання договору.

34. Згідно з витягу з протоколу № 75/227/20 від 20.10.2021 рішенням засідання тендерного комітету Міністерства оборони України відповідно до вимог абз. 3 п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про оборонні закупівлі» відхилено цінову пропозицію ТОВ «Ексон ЮК» щодо закупівлі нафти і дистилятів за лотом 3, оскільки переможець процедури закупівлі не підписав або відмовився від підписання договору про закупівлю у визначений державним замовником строк. Відповідно до вимог п. 3 ч. 12 ст. 25 Закону України «Про оборонні закупівлі» забезпечення цінової пропозиції за лотом 3 вирішено не повертати ТОВ «Ексон ЮК», у зв`язку з ненаданням переможцем спрощених торгів забезпечення виконання договору про закупівлю у визначені замовником строки після отримання повідомлення про намір укласти договір про закупівлю, якщо надання такого забезпечення вимагалося в оголошенні про проведення відбору.

35. Зазначене рішення ТОВ «Ексон ЮК» не оскаржувалося та є чинним.

36. Водночас предметом позову у справі № 922/1999/17 є визнання недійсним протоколу №35_6 від 12.04.2017 засідання тендерного комітету філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» від 12.04.2017 та спонукання укласти договір про закупівлю послуг, у редакції ТОВ «Спецпромсистема».

37. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Спецпромсистема» є учасником та переможцем відкритих торгів на закупівлю, але відповідач відмовляється від укладання вказаного договору, посилаючись на рішення тендерного комітету, яке оформлено протоколом №35_6 від 12.04.2017, відповідно до якого торги визнані такими, що не відбулися на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 31 Закону України «Про публічні закупівлі» (здійснення закупівлі стало неможливим унаслідок непереборної сили, а саме ненадання з боку ПАТ «Укратрансгаз» (філією якого є позивач) погодження на укладення договору за результатами проведення тендеру на закупівлю).

38. Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог, вказав на те, що з моменту початку процедури публічної закупівлі і до її закінчення замовником даної закупівлі був саме ПАТ «Укртрансгаз», його внутрішні процедури та погодження під час закупівлі з філією, яка діє від його імені, є виключно його внутрішнім питанням, яке мало бути вирішене до початку закупівлі, і не впливають та не можуть впливати на правовідносини з учасниками закупівлі, які взаємодіють в даних правовідносинах саме з ПАТ «Укртрансгаз», і можуть не знати, як і не зобов`язані знати, про всі внутрішні документи та процедури ПАТ «Укртрансгаз». Крім того, ці внутрішні погодження у ПАТ «Укртрансгаз» не є саме зовнішньою подією щодо сторін у даній справі, а тому відсутність (наявність) повноважень на укладення договору не підпадає під саме поняття «непереборна сила», в розумінні правової природи даного терміну.

39. Конструкція «Замовник укладає», а не «Замовник має право укласти» свідчить, що дана норма покладає саме обов`язок і саме на Замовника укласти договір. Єдиними підставами не підписання договору є дії або бездіяльність саме учасника торгів, а не Замовника: відмова переможця торгів від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації, неукладення договору про закупівлю з вини учасника у строк, визначений Законом України «Про публічні закупівлі», або ненадання переможцем документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених ст. 17 цього Закону.

40. У справі № 922/1999/17 судами встановлено, що підставою непідписання договору є саме незаконне рішення Замовника - ПАТ «Укртрансгаз».

41. Предметом позову у справі № 904/4036/18 є визнання незаконним та скасування рішення тендерного комітету Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області - про відміну процедури закупівлі, оформлене протоколом № 7 від 31.07.2018, та про визнання укладеним договору на закупівлю послуг на умовах проєкту договору, поданого позивачем.

42. Верховний Суд, скасовуючи постанову апеляційного господарського суду та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, вказав на те, що суд апеляційної інстанції, змінюючи мотивувальну частину рішення та залишаючи без змін резолютивну частину рішення місцевого господарського суду, не виконав приписів ст. 316 ГПК України та не взяв до уваги вказівки, які містилися в постанові Верховного Суду від 09.07.2019, не дослідив зібрані у справі докази.

43. Верховний Суд зазначає, що єдиними підставами непідписання договору є дії або бездіяльність саме учасника торгів, а не замовника: відмова переможця торгів від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації, не укладення договору про закупівлю з вини учасника у строк, визначений Законом України «Про публічні закупівлі», або не надання переможцем документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених ст. 17 цього Закону.

44. Судами встановлено, що підставою непідписання договору було незаконне рішення замовника (відповідача), оформлене протоколом № 7 від 31.07.2018, яке в подальшому скасоване в судовому порядку. Скасування рішення тендерного комітету Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області про відміну процедури закупівлі, оформленого протоколом № 7 від 31.07.2018, свідчить про наявність та чинність рішення тендерного комітету Служби автомобільних доріг, оформленого протоколом № 6 від 16.07.2018, яким визначено переможцем закупівлі послуг - ПП «Полтавабудцентр» та прийнято рішення про намір укласти договір з переможцем закупівлі.

45. Верховний Суд зазначив, що у вирішенні питання про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання укладеним договору за результатами торгів, суд має дослідити відповідні обставини звернення переможця цих торгів щодо укладення такого договору, відповідність цього договору вимогам тендерної документації та наявної пропозиції.

46. Предметом позову у справі № 910/9525/19 є тлумачення умов п. 4.2 договору від 12.03.2009 № 1/92-09 про спільне використання аеродрому Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів», визначивши, що безкоштовне забезпечення прийому та випуску державних повітряних суден Збройних Сил України та Міноборони здійснюється шляхом надання послуги зліт-посадки повітряного судна.

47. Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем виник спір у результаті різного трактування п. 4.2 договору, яким передбачено, що позивач безкоштовно забезпечує прийом та випуск державних повітряних суден Збройних Сил України та Міноборони (у тому числі, повітряних суден підприємств Міноборони, крім тих, які здійснюють комерційну діяльність).

48. Верховний Суд, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд наголосив на тому, що підставою для тлумачення судом договору є наявність спору між сторонами договору щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього договору або його частини, що не дає змоги з`ясувати дійсний зміст договору/умов договору, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити його намір, при цьому тлумачення не може створювати нових умов, тільки роз`яснювати вже існуючі умови договору. Таким чином, при вирішенні питання щодо тлумачення умов договору, суду необхідно встановити наявність між сторонами договору спору, перевірити та встановити в чому полягає порушення прав позивача і чи дійсно є обставини, на які посилається позивач достатніми підставами для застосування ст. 213 Цивільного кодексу України.

49. Крім того, Верховний Суд вказав на те, що зважаючи на строк дії договору (з 12.03.2009), судам попередніх інстанцій у цій справі в першу чергу підлягало встановлення факту виконання договору сторонами в частині, яку просить розтлумачити позивач, прийняття виконання договору сторонами, та встановити чи не призводить таке тлумачення до зміни умов договору та створення нових його умов.

50. Також чи є тлумачення договору (його пункту) у цій конкретній справі належним способом захисту. Виходячи з приписів ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

51. Предметом позову у справі № 910/9397/20 є стягнення з АТ «Банк Альянс» 3 659 999,52 грн.

52. Позов мотивовано відмовою Банку у виплаті банківської гарантії за невиконання ТОВ «Гідробуд Україна» підрядних робіт в обсязі та у строки, визначені договором.

53. Верховний Суд, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог, з урахуванням встановлених судами обставин цієї справи дійшов таких висновків: - отримавши вимогу від - ДП «Адміністрація морських портів України» (бенефіціара), Банк (гарант) повинен був перевірити її на відповідність таким критеріям: 1) чи є така вимога належним представленням; 2) чи є така вимога достовірною (зокрема, чи має місце порушення ТОВ «Гідробуд Україна» (принципалом) зобов`язань за договором, що є підставою для виплати визначеної банківською гарантією суми); - правовою підставою для виплати грошових коштів за гарантією є належним чином оформлена вимога бенефіціара, а зобов`язання гаранта платити за гарантією не залежить від вимог або заперечень, що випливають із будь-яких відносин поза відносинами між гарантом та бенефіціаром. Для правильного вирішення справи суди попередніх інстанцій мали з`ясувати, чи настало прострочення кредитора-бенефіціара в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України та чи є боржник-принципал таким, прострочення якого (порушення строку надання робіт за договором) не настало відповідно до ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України; - у разі, якщо внаслідок невиконання Адміністрацією як кредитором власних зобов`язань за Договором, зокрема, в частині оплати послуг, Товариство (боржник) не могло виконати передбачені таким договором роботи, тобто якщо настало прострочення кредитора, прострочення Товариства (боржника) не настає, а відтак, гарантійний випадок відсутній. - фактично, у зв`язку з неоплатою Адміністрацією послуг за договором, мало місце прострочення кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, що мало наслідком унеможливлення виконання Товариством робіт за договором.

54. З огляду на викладене, порівнюючи зміст правовідносин (права й обов`язки сторін спору) згідно з відповідним правовим регулюванням у зазначених справах та у справі, що переглядається, Верховний Суд дійшов висновку, що спірні правовідносини у зазначених справах не є подібними.

55. Право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». Натомість процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.

56. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-яких інших підстав касаційного оскарження, передбачених ч. 2 ст. 287 ГПК України, позивач не зазначив та не обґрунтував у поданій касаційній скарзі, Верховний Суд відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексон ЮК» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2022 у справі № 910/19354/21. Керуючись ст.ст. 234, 235, п. 5 ч. 1 ст. 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексон ЮК» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2022 у справі № 910/19354/21. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. А. Кролевець Судді Н. М. Губенко В. І. Студенець