Ухвала КАС ВС № 380/25429/21

УХВАЛА 14 лютого 2023 року м. Київ справа №380/25429/21 адміністративне провадження № К/990/3447/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Тацій Л.В., суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.01.2023 у справі № 380/25429/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №17550-16764/К-52/8-1300/21 від 26.11.2021 в частині обмеження максимального розміру призначеної у зв`язку з втратою годувальника пенсії та зобов`язати його здійснити перерахунок, призначеної у зв`язку з втратою годувальника пенсії та призначити її у розмірі 60 відсотків середньомісячного заробітку померлого чоловіка ОСОБА_2 , що вказаний у довідці Офісу Генерального прокурора України №21-1390р від 10.07.2020, тобто без обмеження максимального /граничного/ розміру пенсії та виплат; - зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії з 14.10.2020 та виплатити різницю суми нарахованої після перерахунку та фактично отриманої пенсії за минулий період, а саме з 14.10.2020. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2022, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.01.2023, позов задоволено частково: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо встановлення обмеження у розмірі десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 по втраті годувальника у розмірі 60 відсотків від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Офісу Генерального прокурора України від 10.07.2020 №21-1390р; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській здійснити з 14.10.2020 ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, призначеної по втраті годувальника, відповідно до довідки Офісу Генерального прокурора України від 10.07.2020 №21-1390р, без застосування обмежень її максимального розміру, з врахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області, не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подало касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, якщо у спірних правовідносинах не враховані висновки Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, просить скасувати Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.01.2023, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Предметом оскарження в даній справі є рішення органу Пенсійного фонду України в частині обмеження максимального розміру призначеної пенсії у зв`язку з втратою годувальника. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі колегією суддів встановлено таке. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України. Згідно частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За змістом пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Таким чином, справа в силу пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України віднесена до справ незначної складності, яку суд першої інстанції розглянув в порядку спрощеного позовного провадження. Судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), підлягають касаційному оскарженню у виключних випадках, перелік яких передбачений підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. На обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на приписи підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України є необґрунтованими, оскільки такі посилання мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі. Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить посилання на підстави незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій щодо застосування нормативно-правових актів. Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. У касаційній скарзі наявні посилання скаржника, крім іншого, і на підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені ч. 4 ст. 328 КАС України, а саме: неправильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Суд зазначає, що посилання у касаційній скарзі на частину четверту статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень прийнятих у малозначній справі, не виключає застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів". Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 257, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.01.2023 у справі № 380/25429/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії. Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Л.В. Тацій Суддя С.Г. Стеценко Суддя Т.Г. Стрелець