Ухвала КАС ВС № 215/3604/20

УХВАЛА 14 лютого 2023 року м. Київ справа №215/3604/20 адміністративне провадження №К/990/4104/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Кашпур О.В., суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року у справі №215/3604/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України про визнання бездіяльності та дій протиправними, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства соціальної політики України, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики України, яка виявилась у невжитті заходів для забезпечення абсолютного фундаментального права на соціальний захист, який гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням згідно до правової позиції ст. 3, 22, 46, 92 Конституції України; - визнати протиправною діяльність Міністерства соціальної політики України, яка виявилася у порушенні права бути присутнім при розгляді заяви від 20 квітня 2020 року; - визнати протиправною діяльність Міністерства соціальної політики України, яка виявилася у ненаданні копії належно завіреної положення Міністерства соціальної політики України, Е-mail, код ЄДРПОУ, номера телефона; - визнати протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики України, яка виявилась у невинесенні за результатами розгляду заяви від 20 квітня 2020 року рішення, постанови, тобто правового акту. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України про визнання бездіяльності та дій протиправними - повернуто позивачу. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року по справі №215/3604/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України про визнання бездіяльності та дій протиправними. 30 січня 2023 року позивач засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року. У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Положенням частини четвертої статті 330 КАС України передбачено, що до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору. Позивачем не додано вказаний документ до касаційної скарги. Водночас зі скаргою заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору. Відповідно до положень частин першої, другої статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VІ (далі - Закон №3674-VІ) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. На підставі положень частини другої цієї ж статті визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. В обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору скаржник зазначає, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача, а спірні правовідносини у цій справі пов`язані із захистом його соціальних прав. На підтвердження указаної обставини долучено довідку Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг від 11 січня 2023 року №315 про суму отриманої ним компенсації за надання соціальних послуг особам з інвалідністю І групи за період з січня 2022 року по грудень 2022 року. Вирішуючи клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору Суд виходить із такого. Право на доступ до суду не є абсолютним та може бути обмеженим. Це допускається, оскільки право доступу до суду за своєю природою вимагає державного регулювання, що може змінюватися в часі та на місці відповідно до потреб та ресурсів громади та окремих осіб. Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя. Однією з гарантій реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81): "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D). Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своїй практиці неодноразово зауважував, що вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом. За змістом частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Отож звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду. Суд, вирішуючи це питання, ураховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Разом з тим, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подану ним касаційну скаргу у встановлений законом порядку, а саме довідки податкового органу про доходи за попередній, тобто 2022 рік, як то визначено частиною другою статті 8 Закону №3674-VI. При цьому, надана скаржником довідка Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг від 11 січня 2023 року №315 не є належним підтвердженням обставин того, що майновий стан скаржника перешкоджає сплаті судового збору за подану ним касаційну скаргу у встановлений законом порядку, а саме, що компенсаційна виплата по догляду за особою з інвалідністю І групи є єдиним джерелом доходу скаржника та відповідно які надавали б суду можливість вирішувати клопотання скаржника про звільнення його від сплати судового збору за підпунктом 1 частини першої статті 8 Закону №3674-VI, як-то просить скаржник. Оскільки обставини, які зазначив скаржник, відповідно до вказаних статей Закону №3674-VI, не є умовою для звільнення від сплати судового збору, а сам скаржник не надає доказів наявності інших підстав для його звільнення від сплати судового збору суд не вбачає правових підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору, виходячи з наданих ним доказів. Щодо посилання скаржника, що спір у цій справі стосується захисту його соціальних прав, то необхідно зазначити, що вказаній справі відповідно до Загального класифікатора спеціалізацій суддів та категорій справ, затвердженого наказом від 21 грудня 2018 року №622 Державною судовою адміністрацією України присвоєно категорію 102010000 "Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів". Предметом касаційного оскарження у цій справі є процесуальна ухвала суду апеляційної інстанції. Таким чином, у цьому випадку, відсутні підстави для звільнення його від сплати судового збору за пунктом 3 частини першої статті 8 Закону №3674-VI. При цьому, суд роз`яснює, що відмова у звільненні від сплати судового збору не позбавляє особу права повторного звернення із таким клопотанням із обов`язковим наданням необхідних доказів. Згідно з частиною другою статті 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму на працездатну особу. Під дію зазначеної норми підпадають ухвали місцевих адміністративних судів, визначені частиною другої статті 328 КАС України, та прийняті за результатом їх апеляційного перегляду постанови апеляційних адміністративних судів, а також ухвали апеляційних адміністративних судів, наведені в частині третій зазначеної норми процесуального закону. Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 01 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2684,00 грн. Отже, розмір судового збору за подання цієї касаційної скарги складає 2684,00 грн. Таким чином, скаржнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2684 грн та надати докази на підтвердження його сплати. Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету 22030102, найменування податку, збору, платежу судовий збір (Верховний Суд, 055), призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД Касаційний адміністративний суд, номер справи, у якій сплачується судовий збір. Також касаційна скарга подана з порушенням норм статті 329 КАС України, якою передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. Оскаржувану ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду постановлено 07 жовтня 2021 року, проте цю касаційну скаргу подано засобами поштового зв`язку 30 січня 2023 року, тобто з пропуском, передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження. Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтоване тим, що копію оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції отримано ним 21 січня 2023 року, що підтверджується штрихкодовим ідентифікатором на конверті за номером 4930021330134 з датою 12 грудня 2022 року, а доказ отримання ухвали знаходиться в матеріалах справи. А також скаржник просить поновити строк звернення до суду відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень КАС України під час дії карантину та Указу Президента від 24 лютого 2022 року №64. Суд зазначає, що за інформацією офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 4930021330134 містяться лише відомості щодо дати та місця прийняття відправлення, шлях відправлення та дату, місце і статус вручення поштового відправлення. Водночас вказані відомості не містять інформацію щодо найменування/П.І.П. відправника та одержувача та інформації щодо змісту вкладення. Таким чином, із вказаних відомостей не можливо ідентифікувати відправника та одержувача (суд та учасника справи), а також з`ясувати, зміст вкладення поштового відправлення (судове рішення та номер справи). Отже, саме лише зазначення штрихкодового ідентифікатора установи поштового зв`язку без надання поштового конверту (копії), яким направлялося скаржнику оскаржуване судове рішення та який містить відомості щодо відправника та одержувача, а також відбиток календарного штемпеля установи поштового зв`язку, не є належним доказом на підтвердження дати вручення поштового відправлення одержувачу. Окрім цього, частиною п`ятою статті 251 КАС України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Водночас Суд звертає увагу скаржника, що матеріали справи на час подання касаційної скарги у суді касаційної інстанції відсутні, а тому Суд не має змоги перевірити вказані скаржником обставини. Окрім того, частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами. Скаржником не надано доказів щодо порушення апеляційним судом вимог частини п`ятої статті 251 КАС України, як і доказів, що свідчать про дату отримання ОСОБА_1 оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження віднесено до повноважень судів, проте такі повноваження не є необмеженими. Для поновлення процесуальних строків суд зобов`язаний указати обґрунтовані та об`єктивні підстави, за яких пропущений строк підлягає поновленню. Водночас наявність таких підстав вимагає від суду аналізу дій заявника, які він, у розумні інтервали часу, мав вживати, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження та перевірки доказів, які мають підтверджувати ці обставини. Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення. Слід зазначити, що право у визначених законом випадках на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін. Разом з тим обґрунтування скаржника щодо пропуску строку на касаційне оскарження в зв`язку з карантинними обмеженнями та введенням воєнного стану не містять доводів щодо неможливості вчинення скаржником відповідних процесуальних дій щодо своєчасного оскарження судових рішень з дотриманням встановленого строку на касаційне оскарження та не підтверджені відповідними доказами, а містять лише загальне посилання на пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень КАС України та Указ Президента від 24 лютого 2022 року №64. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, оскільки скаржником не зазначено жодних об`єктивних причин його пропуску та не надано доказів, що це підтверджують. Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Отже, скаржнику необхідно надіслати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції: - заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини; - документа про доплату судового збору в розмірі 2684,00 грн; Керуючись статтями 169, 248, 330, 332 КАС України, Верховний Суд У Х В А Л И В : Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року у справі №215/3604/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України про визнання бездіяльності та дій протиправними - залишити без руху. Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк у частині надання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження у відкритті касаційного провадження буде відмовлено, у разі невиконання ухвали суду у частині сплати судового збору - касаційну скаргу буде повернуто. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. Суддя-доповідач: О.В. Кашпур Судді: О.Р. Радишевська С.А. Уханенко