Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/7666/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/7666/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк М.Ф. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 13 лютого 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Курка О. П. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, оформлену листом №5474-5427/Р-02/8-0600/20 від 07.05.2020, щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії по інвалідності, додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю, доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, проживаючому в зоні посиленого радіоекологічного контролю у відповідності до ст.39, 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії з 1 січня 2014 року по 2 серпня 2014 року у відповідності до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та провести її виплату з урахуванням раніше сплачених сум.; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, з 1 січня 2014 року по 2 серпня 2014 року у відповідності до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та провести її виплату з урахуванням раніше сплачених сум.; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, проживаючому в зоні посиленого радіоекологічного контролю, з 1 січня 2014 року по 2 серпня 2014 року у відповідності до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 1 мінімальної зарплати та провести її виплату з урахуванням раніше сплачених сум.; - звернути до негайного виконання рішення суду на підставі пункту 1 частини 2 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України.; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подати протягом 30 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили звіт про виконання судового рішення. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 року позов задоволено, однак відзначено про відсутність підстав, передбачених ст.382 КАС України, для встановлення відповідачу строку для подання звіту про виконання вказаного судового рішення. Рішення набрало законної сили 18 лютого 2021 року відповідно до постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду. На підставі зазначеного рішення суд видав виконавчі листи № 2556 2021 р. № 2557 2021 р., для звернення їх до примусового виконання. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року задоволено заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення по адміністративній справі №240/7666/20 та зобов`язано відповідача подати звіт про виконання судового рішення. 01 вересня 2022 року на адресу Житомирського окружного адміністративного суду повторно надійшла заява, в якій він просив: - задовольнити клопотання про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень за невиконання Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 року в адміністративній справі №240/7666/20; - відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про виконання Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 року у справі №240/7666/20; - накласти на керівника суб`єкта владних повноважень - начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штраф у розмірі 49620,00грн. (сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять гривень 00 коп); - половину штрафу у розмірі 24810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять гривень 00 коп) стягнути з начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області ОСОБА_2 на його користь; - половину штрафу у розмірі 24810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять гривень 00 коп) стягнути з начальника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області Заінчковського Івана Адамовича до Державного бюджету України. - попередити керівника суб`єкта владних повноважень - начальника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області Заінчковського Івана Адамовича про те, що за правилами ч.6 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України з наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня в розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції; - встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області новий строк для надання звіту про виконання Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 у справі №240/7666/20 та зобов`язати подати новий звіт протягом десяти днів з дати набрання ухвалою суду законної сили. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про відмову у прийнятті звіту про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 року в адміністративній справі №240/7666/20, про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень за невиконання цього судового рішення та про повторне встановлення судового контролю за виконанням цього судового рішення. Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем виконано судове рішення щодо перерахунку позивачу пенсії та доплат до неї, передбачених вимогами ст.ст.39, 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року. При цьому, суд першої інстанції відзначив, що приписами ст.ст.382-383 КАС України не передбачено ні підстав ні порядку ухвалення рішення про відмову у прийнятті звіту суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову увалу, якою задовольнити заяву про позивача про відмову у прийнятті звіту про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 року в адміністративній справі №240/7666/20, про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень за невиконання цього судового рішення та про повторне встановлення судового контролю за виконанням цього судового рішення. Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Положеннями ст. 129-1 Конституції України закріплено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013, зазначив про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012). Конституційний Суд України зазначив, що бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43). Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Відповідно до ч. 2-3 ст. 14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом. Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. Статтею 382 КАС України передбачено судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах. Відповідно до частин 1 та 2 вказаної статті суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З аналізу викладених норм вбачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту встановленням нового строку для подання звіту та/або накладенням штрафу. Згідно висновків Верховного Суду, сформульованих у межах справи №361/2109/17, за своєю правовою природою накладення судом штрафу за не виконання рішення суду є заходом процесуального примусу, передбаченого статтею 144 КАС України, з метою спонукання відповідних осіб до добросовісного виконання процесуальних обов`язків, зокрема, в частині накладеного судом обов`язку щодо подання звіту про виконання рішення суду, що обумовлено обов`язковістю виконання судового рішення як важливої складової права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтями 14 та 370 КАС України. Колегія суддів акцентує увагу, що якщо під час судового розгляду питання про накладення штрафу буде встановлено, що посадова особа або орган, відповідальні за виконання рішення, діяли добросовісно, то саме лише невиконання судового рішення не містить складу правопорушення, за яке можлива юридична відповідальність у вигляді штрафу. Тобто, обов`язковою умовою для накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу є встановлення для такого суб`єкта владних повноважень строку на подання звіту про виконання судового рішення та в подальшому неподання такого звіту у встановлений строк або не вчинення дій, спрямованих на виконання рішення. Тобто, у випадку, якщо суб`єктом владних повноважень подано звіт, рішення суду в повному обсязі не виконане, проте суб`єкт владних повноважень вчинив всі залежні від нього дії для виконання судового рішення, суд повинен встановити новий строк для подання звіту. При цьому, під час розгляду звіту про виконання рішення суду, суд зобов`язаний надавати правову оцінку кожному доводу суб`єкта владних повноважень стосовно підстав невиконання судового рішення, та у разі відсутності доказів, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій суб`єкта владних повноважень, які б свідчили, що відповідач дійсно бажає реалізувати свій обов`язок стосовно виконання судового рішення в найкоротші строки, застосовувати відповідний штраф. За висновками Верховного Суду, викладеними зокрема у постанові від 01 лютого 2022 року (справа №420/177/20), переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, зокрема, у публічно-правових спорах, адміністративні суди повинні зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, щоб це не призводило до порушення основоположних засад адміністративного судочинства та щоб такі засоби не були надмірними за визначених умов та не призводили до порушення прав, гарантованих Конституцією та законами України, а також Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Це означає, що негативні наслідки недобровільного виконання судового рішення мають бути пропорційними та збалансованими, а санкції, накладені судом у зв`язку з невиконанням судового рішення, не повинні бути надмірними; при цьому мають враховуватися усі обставини, які стали причиною невиконання судового рішення, надаватися оцінка діям боржника, спрямованих на таке виконання, міру його вини тощо. Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 31 жовтня 2018 року у справі № 704/1547/17 та від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду. Так, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 по справі № 240/7666/20 було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подати звіт про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 року в адміністративній справі № 240/7666/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та встановити судовий контроль протягом 30 днів з дня отримання ухвали. Відповідно до поданого звіту на виконання судового рішення, відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача відповідно до резолютивної частини рішення від 09.09.2020 року. Сума донарахованих коштів за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року складає 40038, 35 грн., з яких: 1) в частині виконання ст.39 закону № 796 - підвищення до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати (відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2014 рік» розмір мінімальної заробітної плати становить 1218, 00 грн.); 2). в частині виконання ч.4 ст.54 Закону N 796 - нарахування пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`я (відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2014 рік» розмір мінімальної пенсії за віком становить 949, 00 грн. х 6 =5694, 00 грн.); 3) в частині виконання ст. 50 Закону N796 - нарахування пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, тобто 949, 00 грн. х 50% = 474, 50 грн.). Тобто, на виконання рішення суду загальний розмір пенсії становить 5694,00 грн. + 474,50 грн. = 6168,50 грн. помісячно. Загальна сума на виконання рішення суду помісячно становить - 7386,50 грн. (пенсія за ст. ст. 50, 54 у розмірі 6168, 50 грн. + доплата за ст. 39 Закону N2 796 у розмірі 1218, 00 грн.). Враховуючи різницю між нарахованою і виплаченою сумою пенсії і доплатою, визначено суму заборгованості на виконання вищезазначеного Рішення суду у розмірі 40038,55 грн. За таких обставин, зважаючи на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області було здійснено конкретні заходи, спрямовані на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 року по справі №240/7666/20, а також надано до суду актуальні докази вчинення дій, спрямованих на виконання судового рішення, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для накладення на керівника пенсійного органу штрафу на даній стадії здійснення судового контролю. Колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити апелянту, що накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, можливе або у разі ненадання звіту на виконання ухвали суду, або ненадання доказів, які свідчать про невжиття заходів, спрямованих на виконання рішення суду з моменту останнього встановлення строку надання звіту суб`єкта владних повноважень. Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Курко О. П. Гонтарук В. М.