Ухвала ККС ВС № 514/980/19

УХВАЛА 14 лютого 2023 року м. Київ cправа № 514/980/19 провадження № 51-3948 ск 22 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , котрий діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Болградського районного суду міста Одеси від 5 квітня 2021 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160430000003, встановив: Вироком Болградського районного суду міста Одеси від 5 квітня 2021 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 3 ст. 152 Кримінального кодексу України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2022 року вирок місцевого суду залишено без змін. У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 порушив питання про перевірку вказаних судових рішень щодо ОСОБА_5 в касаційному порядку, а також просить поновити йому пропущений строк касаційного оскарження, мотивуючи тим, що повний текст ухвали апеляційного суду він отримав лише 7 листопада 2022 року. Перевіривши надані засудженим матеріали, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути предметом касаційного розгляду, оскільки подана після закінчення строку касаційного оскарження, встановленого у ст. 426 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), та за відсутності підстав для його поновлення. Відповідно до ч. 2 ст. 426 КПК касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення. Правило дотримання тримісячного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності. Це правило надає особі, яка має право на касаційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати касаційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється. Так, 9 грудня 2022 року захисник ОСОБА_4 , в межах строку на касаційне оскарження судових рішень, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Болградського районного суду міста Одеси від 5 квітня 2021 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2022 року. Ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 грудня 2022 року касаційну скаргу захисника через її невідповідність вимогам п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК залишено без руху і надано строк для усунення недоліків. Оскільки у встановлений строк, недоліків касаційної скарги захисник ОСОБА_4 не усунув, ухвалою Касаційного кримінального суду від 18 січня 2023 року скаргу було повернуто. Вказане свідчить, що у захисника була можливість у межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 426 КПК, скористатися правом на касаційне оскарження судових рішень. Незважаючи на це, захисник ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Болградського районного суду міста Одеси від 5 квітня 2021 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2022 рокупоза межами строку на касаційне оскарження і ставить питання про поновлення йому пропущеного строку. Так, згідно з ч. 1 ст. 117 КПК пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений ухвалою суду за клопотанням заінтересованої особи. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені скаржником. Як убачається із доданих до касаційної скарги копій судових рішень, оскаржувана ухвала апеляційного суду була постановлена 12 вересня 2022 року за участі захисника ОСОБА_4 . Однак з касаційною скаргою захисник звернувся лише 7 лютого 2023 року, тобто майже через два місяці після закінчення строку на касаційне оскарження судового рішення. При цьому його клопотання про поновлення строку касаційного оскарження не містить обґрунтованих підстав для цього, як і переконливих аргументів на підтвердження поважності причин, через які захисник не мав об`єктивної можливості подати касаційну скаргу вчасно. Посилання захисника на те, що повний текст ухвали апеляційного суду він отримав лише 7 листопада 2022 року, не є поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки кримінальне процесуальне законодавство не пов`язує початок перебігу такого строку для захисника, котрий був присутнім під час судового засідання, із часом отримання повного тексту ухвали. Інших переконливих аргументів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження у клопотанні захисника не наведено. Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для поновлення захиснику ОСОБА_4 строку на касаційне оскарження судових рішень. Згідно п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК касаційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку касаційного оскарження і суд касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, не знайшов підстав для його поновлення. Враховуючи викладене та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК, Суд постановив: Відмовити захиснику ОСОБА_4 в поновленні строку касаційного оскарження. Касаційну скаргу захисника на вирок Болградського районного суду міста Одеси від 5 квітня 2021 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2022 року щодо ОСОБА_5 повернути. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3