Постанова ККС ВС № 758/5117/18

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 лютого 2023 року м. Київ справа № 758/5117/18 провадження № 51-2740км22 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 06 липня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100070001074, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Вірменії та жительки АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК). Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини За вироком Подільського районного суду м. Києва від 06 липня 2021 року ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК, і призначено їй покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. На підставі статей 49, 74 КК ОСОБА_6 звільнено від призначеного за ч. 1 ст. 358 КК покарання у зв`язку із закінченням строку давності. Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат у кримінальному провадженні. Як убачається з наведених судом першої інстанції у вироку обставин, 16 лютого 2017 року в період з 09:55 до 10:20 під час обшуку квартири ОСОБА_6 на АДРЕСА_2 , виявлено та вилучено оригінал документу - технічний паспорт на вказану квартиру, який начебто виготовлений станом на 18 лютого 2008 року та підписаний співробітником КМБТІ ОСОБА_7 , як особою, яка виконала виготовлення вказаного технічного паспорту на квартиру та рукописним текстом із таким змістом «ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1 », який нанесено в графі про власника нерухомого майна, тобто відповідно до змісту технічного паспорту на квартиру, власником зазначеного нерухомого майна є ОСОБА_8 . Зазначені факти у технічному паспорті є завідомо неправдивими, оскільки органом досудового розслідування встановлено інші обставини. Відповідно до змісту відповіді Київського міського БТІ від 22 лютого 2018 року №062/14-2122 (И-2018), КМБТІ не проводило технічну інвентаризацію та не виготовляло технічний паспорт на об`єкт нерухомості, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Також ОСОБА_9 , який є колишнім співробітником КМБТІ та перебував на посаді техніка-інвентаризатора, зазначив, що жодного стосунку до виготовлення технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_3 не має, свого підпису на документі не ставив, технічну інвентаризацію вказаного об`єкту нерухомого майна ніколи не здійснював. Відповідно до п. 1.4 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, технічна інвентаризація об`єктів нерухомого майна проводиться суб`єктами господарювання, у складі яких працює один або більше відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, які пройшли професійну атестацію у Мінрегіоні України та отримали кваліфікаційний сертифікат відповідно до статті 17 Закону України «Про архітектурну діяльність» та постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року N 554 «Деякі питання професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури». Крім того, відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи від 22 березня 2018 року №8-4/664, рукописні записи «ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1». У графах «власник (юридична, фізична особа)» та «Дата народження, ідентифікаційний номер» в технічному паспорті на квартиру АДРЕСА_3 - виконано ОСОБА_8 . Київський апеляційний суд ухвалою від 23 серпня 2022 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишив без змін. Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_6 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені щодо неї судові рішення і закрити кримінальне провадження. Суть доводів касаційної скарги засудженої зводиться до тверджень про те, що в її діянні відсутній склад інкримінованого їй кримінального правопорушення. Зазначає, що суд безпідставно поклав в основу свого рішення показання свідка ОСОБА_9 , оскільки вони не доводять її винуватості, а мають лише характер припущень. На переконання засудженої, суди не надали оцінки тому, що на бланку технічного паспорту відсутній підпис керівника, а часткове заповнення граф бланку технічного паспорту не містить ознак, притаманних офіційному документу, а є приватним документом і не набуває статусу офіційного документа. Вважає, що внесення її даних до бланку технічного паспорту не є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК. За твердженням ОСОБА_6 , жодним чином не підтверджується факт підроблення нею технічного паспорту в розумінні офіційного документу, оскільки заповнений бланк встановленого зразка не породжує юридичних наслідків, а тому не є офіційним документом. Стверджує, що їй не вручалося повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК. Вказує, що апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, належним чином не розглянув доводів, викладених у її апеляційній скарзі, не дослідив повторно обставин, досліджених судом першої інстанції не повністю та з порушенням, та безпідставно не задовольнив вимоги щодо її виправдання. Позиції учасників судового провадження У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 , надавши відповідні пояснення, заперечила проти задоволення касаційної скарги засудженої і просила постановлені у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 судові рішення залишити без зміни. Мотиви Суду Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку, що подану ОСОБА_6 касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з огляду на таке. Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. Положеннями ст. 412 КПК визначено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито. За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Розгляд кримінальних проваджень має здійснюватися із суворим додержанням закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в порядку, передбаченому законом, і встановлено обвинувальним вироком. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно з ч. 1 ст. 2 КК підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом. Так, орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК, а саме у вчиненні підроблення офіційного документу, який видається підприємством, яке має право видавати такі документи, і який надає права, з метою його використання. Місцевий суд, проаналізувавши надані стороною обвинувачення докази, серед яких показання самої ОСОБА_6 , свідка ОСОБА_9 , а також письмові докази: протокол обшуку від 16 лютого 2017 року; копії та оригінал технічного паспорту на зазначену квартиру; договір купівлі-продажу квартири від 11 грудня 2015 року; лист КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 22 лютого 2018 року № 062/14-2122 та висновок експерта від 22 березня 2018 року № 8-4/664, дійшов висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення та у вироку виклав обставини формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, у спосіб, як вже було зазначено вище. З формулюванням обвинувачення, визнаного місцевим судом доведеним, погодився суд апеляційної інстанції. Однак такі висновки судів попередніх інстанцій суд касаційної інстанції вважає помилковими з огляду на таке. У разі визнання особи винуватою, в мотивувальній частині вироку зазначаються, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; докази на підтвердження встановлених судом обставин (ч. 3 ст. 374 КПК). Верховний Суд вже зазначав, що під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому. При цьому, формулювання обвинувачення повинно містити всі ознаки складу злочину, у вчиненні якого особу визнано винуватою та за своїм змістом відповідати диспозиції норми закону України про кримінальну відповідальність. За змістом ч. 1 ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Відповідно до ст. 368 КПК суд, ухвалюючи вирок, у першу чергу повинен вирішити питання, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, чи винуватий обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення. Місцевий суд засудив ОСОБА_6 за підроблення офіційного документа, який видається підприємством, яке має право видавати такі документи, і який надає права, з метою його використання. Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, вчинення якого інкриміновано ОСОБА_6 , зокрема полягає у підробленні офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем «…» чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою. Під підробленням офіційного документа потрібно розуміти як повне виготовлення сфальсифікованого документа, так і часткову фальсифікацію змісту справжнього документа. Суб`єктивна сторона такого кримінального правопорушення характеризується прямим умислом та обов`язковою ознакою - метою використання підробленого офіційного документа підроблювачем чи іншою особою. Однак місцевий суд, визнаючи ОСОБА_6 винуватою, у своєму рішенні не виклав у формулюванні обвинувачення, визнаного цим судом доведеним, місця, часу, способу вчинення, форми вини, мотиву кримінального правопорушення. У цьому кримінальному провадженні сформульоване обвинувачення, визнане місцевим судом доведеним, зводиться до тверджень про результати проведеного у квартирі ОСОБА_6 обшуку, під час якого вилучений технічний паспорт («начебто виготовлений станом на 18.02.2008»), і зазначено суть зібраних доказів (зміст довідки Київського міського БТІ, показання ОСОБА_9 , висновку експерта, положень Інструкції). Втім, таке формулювання не дає повного уявлення стосовно обставин, що підлягають доказуванню (ст. 91 КПК) у їх взаємозв`язку з обов`язковими елементами інкримінованого ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, тобто системи необхідних і достатніх юридичних ознак, непідтвердження хоча б однієї з яких виключає кримінальну відповідальність. Це, у свою чергу, позбавляє можливості зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою. З огляду на вказане, його не можна визнати конкретним. Неконкретність обвинувачення порушує право ОСОБА_6 на захист та позбавляє Суд можливості перевірити правильність застосування кримінального закону при кваліфікації її дій. Вказані порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені місцевим судом, є істотними та перешкодили цьому суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення і призвели до необґрунтованого засудження ОСОБА_6 , що є підставою для скасування рішення цього суду. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження в порядку апеляційної процедури, не звернув належної уваги на вказані порушення, внаслідок чого безпідставно залишив вирок місцевого суду без змін. Водночас за обставин цього кримінального провадження, Верховний Суд не знаходить підстав призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з тим, що це не призведе до виправлення допущених судом порушень, оскільки за змістом ст. 337 КПК суд здійснює розгляд у межах пред`явленого обвинувачення і позбавлений можливості вийти за ці межі, якщо цим погіршується становище особи, а через те, що формулювання обвинувачення викладене з аналогічними порушеннями і в обвинувальному акті, суд у будь-якому разі буде позбавлений можливості встановити обставини вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, про які йдеться в цій постанові. Відповідно до ст. 440 КПК суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення. Саме така обставина, як підстава для закриття кримінального провадження, встановлена судом касаційної інстанції в цьому кримінальному провадженні. Враховуючи закріплений Конституцією України принцип презумпції невинуватості, необхідність тлумачити всі сумніви на користь обвинуваченого, суд касаційної інстанції вважає, що постановлені щодо ОСОБА_6 судові рішення підлягають скасуванню із закриттям кримінального провадження у зв`язку з тим, що встановлено відсутність у діянні останньої складу кримінального правопорушення. З урахуванням вищенаведених висновків Верховного Суду, інші викладені в касаційній скарзі доводи ОСОБА_6 суд касаційної інстанції не розглядає, оскільки вони не вплинуть на підстави, з яких кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 підлягає закриттю, і за ними не може бути прийнято інше рішення. На підставі наведеного касаційну скаргу ОСОБА_6 необхідно задовольнити частково. Крім того, зважаючи на закриття кримінального провадження, необхідно вирішити питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні. Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 440, 441, 442 КПК, Верховний Суд ухвалив: Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 задовольнити частково. Вирок Подільського районного суду м. Києва від 06 липня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року скасувати. Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК, закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта, в розмірі 2860 грн віднести на рахунок держави. Речовий доказ - технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_3 - зберігати в матеріалах кримінального провадження. Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3