Ухвала КЦС ВС № 757/16000/22-ц

Ухвала 13 лютого 2023 року м. Київ справа № 757/16000/22 провадження № 61-1221 ск23 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., розглянув касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Скок Володимир Сергійович, на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 05 липня 2022 року про забезпечення позову та постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, ВСТАНОВИВ: У липні 2022 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 124 773,70 доларів США, з яких: 120 000,00 доларів США сума основної заборгованості, 4 773,70 доларів США сума 3% річних. Одночасно з позовом ОСОБА_3 подав заяву про забезпечення цього позову шляхом накладення арешту в межах суми позову, що складає 3 650 242,12 грн на належне ОСОБА_2 рухоме майно, а саме: автомобіль Volkswagen Touareg, 2020 року випуску, на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та містяться на відкритих рахунках у банківських установах та інших фінансових установах, а також на кошти на рахунках у банківських та інших фінансових установах, що будуть відкриті після винесення ухвали про арешт коштів відповідачів. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 05 липня 2022 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на рухоме майно, яке належить ОСОБА_2 , а саме: автомобіль Volkswagen Touareg, 2020 року випуску. Накладено арешт в межах суми позову, що складає 3 650 242,12 грн на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та містяться на відкритих рахунках у банківських та інших фінансових установах, а також на кошти на рахунках у банківських та інших фінансових установах, що будуть відкриті після винесення ухвали суду про арешт коштів відповідачів. Постановою Київського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 05 липня 2022 року скасовано в частині накладення арешту в межах суми позову, що складає 3 650 242,12 грн на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та містяться на відкритих рахунках у банківських та інших фінансових установах, а також на кошти на рахунках у банківських та інших фінансових установах, що будуть відкриті після винесення ухвали суду про арешт коштів відповідачів та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та містяться на відкритих рахунках у банківських та інших фінансових установах, а також на кошти на рахунках у банківських та інших фінансових установах, що будуть відкриті після винесення ухвали суду про арешт коштів відповідачів в межах суми позову, що в загальному для обох відповідачів складає 1 848 140,27 грн. В задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на кошти відповідачів відмовлено. В іншій частині ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 05 липня 2022 року залишено без змін. До Верховного Суду 23 січня 2023 року ОСОБА_5 , ОСОБА_6 подали касаційні скарги на вказані судові рішення, у яких просять їх скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Касаційні скарги мотивовані тим, що заявником не наведено обгрунтованих підстав наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про їх необгрунтованість, з огляду на таке. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції. Відповідно до положень статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України). З касаційних скарг, даних Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що між сторонами виник спір, що випливає з договірних відносин. Сума боргу, яку просить позивач стягнути солідарно з відповідачів становить 124 773,70 грн, що еквівалентно 3 650 242,12 грн. Апеляційний суд встановивши, що між сторонами дійсно виник спір щодо заборгованості за договором позикиу розмірі 3 650 242,12 грн, погоджується з висновками суду першої інстанції в частині арешту автомобіля Volkswagen Touareg, 2020 року випуску, який належить ОСОБА_2 та оцінений на суму 61 600,00 доларів США, що відповідає половині ціни позову, дійшов вірного висновку про необхідність забезпечення виконання ймовірного судового рішення у відповідності до заявлених вимог шляхом накладення арешту на належні відповідачам кошти на загальну суму 1 848 140,00 грн. Такий ризик є виправданим та відповідає меті забезпечення позову. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд апеляційної інстанції здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, та дійшов вірного висновку про часткове забезпечення позову. Доводи щодо неспівмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами Верховний Суд відхиляє з огляду на таке. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. При оцінці зазначеної співмірності, слід ураховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті. З метою повного та своєчасного виконання ймовірного судового рішення накладення арешту на рухоме майно та грошові кошти загальною вартістю 3 650 242,12 грнє співмірним із заявленими позовними вимогами. Суд звертає увагу, що заяву про забезпечення позову задоволено частково і відхилено вимоги про арешт грошових коштів відповідачів, сумарна вартість яких перевищує розмір позовних вимог, що спростовує доводи заявників про неспівмірність. Аргументи касаційних скарг не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержанням норм процесуального права та зводяться до незгоди з висновками судів і тлумачення на свій розсуд норм процесуального права. Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційних скарг, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки ґрунтуються на незгоді з фактичними обставинами, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій, зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Таким чином, зі змісту касаційних скарг, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційних скарг матеріалів убачається, що касаційні скарги, подані на ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, якими вирішено лише процесуальне питання, є необґрунтованими. Правильне застосовування норм статей 149-150 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення,розгляд зазначених скарг не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у них доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судових рішень. Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду УХВАЛИВ : Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Скок Володимир Сергійович, на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 05 липня 2022 рокупро забезпечення позову та постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара