LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС207/1523/22

від 13.02.2023 · Цивільна
Резолютивна:Касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2023 року залишити без руху.

Ухвала 13 лютого 2023 року м. Київ справа № 207/1523/22 провадження № 61-1705ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Національна соціальна сервісна служба України, Кабінет Міністрів України, ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , 05 лютого 2023 року через підсистему Електронний суд подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2023 року. На підставі касаційної скарги не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. У касаційній скарзі, особа, яка її подає, підставою касаційного оскарження судового рішення зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Однак, при посиланні в касаційній скарзі на підставу касаційного оскарження судового рішення на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, особа, яка подала касаційну скаргу, не указує щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Окрім цього, касаційна скарга містить також посилання на порушення норм процесуального права апеляційним судом. Особі, яка подала касаційну скаргу, слід обґрунтувати підстави касаційного оскарження судового рішення у цій частині та зазначити відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). З урахуванням викладеного, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи. Окрім цього, як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, в порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору. У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 . І оскільки його заява стосується зокрема захисту прав малолітньої доньки, відповідно до вимог пункту 14 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання касаційної скарги не справляється. Судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб (пункт 14 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір»). Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , просить скасувати повністю постанову апеляційного суду, якою було скасовано рішення суду першої інстанції, та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яким встановлено юридичний факт, зокрема і щодо ОСОБА_1 . З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 не звільнений від сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій частині. За таких обставин, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно сплатити судовий збір або конкретизувати касаційну скаргу та її прохальну частину щодо меж оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2023 року. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). Відповідно до підпункту 4 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент заяви - 2022 року) за подання до суду заяви у справах окремого провадження фізичною особо ставка судового збору становила 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Таким чином, з урахуванням клопотання у скарзі, за подання касаційної скарги ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 992,40 грн (2 481,00 грн * 0,2 %)*200%. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або сплачено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДР: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 260, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2023 року залишити без руху. Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя В. І. Крат

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»