Постанова 4814 № 552/195/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/195/22 Номер провадження 22-ц/814/95/23Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н.Л. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 лютого 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Прядкіної О.В., суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І., секретаря: Ракович Д.Г., за участі: позивача ОСОБА_1 розглянувши в м.Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання повернути кошти за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Полтави від 20 квітня 2022 року, прийнятого під головуванням судді Яковенко Н.Л. в м.Полтаві, зі складанням повного тексту 20.04.2022 року,- в с т а н о в и в : У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до районного суду з даним позовом. Зазначав, що з 2015 по 2018 рік він помилково перерахував кошти на картковий рахунок громадянина ОСОБА_2 в розмірі 134 525 грн, а саме 2015 рік 19 075 грн., 2016 рік- 60 300 грн., 2017 рік 25 000 грн., 2018 рік 30 150 грн. Враховуючи вищезазначене, просив зобов`язати відповідача повернути кошти у сумі 134 525 грн. на рахунок позивача. Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 20 квітня 2022 року відмовлено в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 . Рішення суду мотивовано недоведеністю позовних вимог. Рішення оскаржив ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, ухваливши нове про задоволення його позовних вимог. Вважає, що за відсутності доказів належного набуття відповідачем права на отриманні кошти, підтверджується право позивача на їх повернення. У відзиві ОСОБА_2 посилаючись на правильність вирішення справи судом першої інстанції, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Київського районного суду м.Полтави від 20 квітня 2022 рокузалишити без змін. Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав: Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_2 здійснював перерахування за 2015 рік в сумі 19 075 грн., 2016 рік - 60 300 грн., 2017 рік 25 000 грн., 2018 рік 30 150 грн. Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначав, що вказані перерахування здійснені помилково за договором з іншою особою та помилково було зазначено дані платіжної картки відповідача. Районний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, своє рішення мотивував тим, що перерахування коштів відбувалось неодноразово, що виключає можливість помилки. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком. Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі. Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно. Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно. Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2017 року у справі № 3-905 гс

17. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182 гс 18) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України». Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. У разі, якщо на виконання юридично ще неукладеного договору стороною передчасно передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України). Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого отримання. Між тим, у відповідності до ст. 12,13 ЦПК України сторони несуть тягар по доведенню обставин, якими обґрунтовують позовні вимоги та заперечення. Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Проте, позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження помилковості здійснених перерахувань коштів відповідачу, при цьому вказуючи на ніби- то укладання договору з іншою особою, в якому помилково зазначено дані платіжної картки відповідача. За таких обставин сумнівними є твердження позовної заяви та апеляційної скарги щодо помилковості здійснених перерахувань на протязі тривалого часу упродовж чотирьох років поспіль. Доводи апеляційної скарги висновків районного суду не спростовують. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м.Полтави від 20 квітня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 13.02.2023 року. Головуючий суддя О.В. Прядкіна Судді: С.Б. Бутенко О.І. Обідіна