Постанова 4807 № 336/8724/21

Дата документу 08.02.2023 Справа № 336/8724/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 336/8724/21 Головуючий у 1 інстанції № провадження 22-ц/807/539/23 Дмитрюк О.В. Доповідач: Бєлка В.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 лютого 2023 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Бєлки В.Ю. Суддів: Кухаря С.В. Онищенка Е.А. За участю секретаря:Книш С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - адвоката Білоуса Андрія Володимировича на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, посилаючись на те, що ОСОБА_3 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 19.10.2011 року. Позичальник при підписання анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою позичальника підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Відповідно до виявленого бажання, позичальнику було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. Для користування кредитним картковим рахунком позичальник отримав кредитну карту. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 14 000,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 померла. Враховуючи норми статей 608, 1218, 1219 ЦК України у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємців, таким чином відбувається передбачена законом заміна боржників за з зобов`язанням. Спадкоємцями, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 26.08.2020 року банком, у відповідності до ч.2 ст. 1218 ЦК України, була направлена претензія кредитора до П`ятої Запорізької державної контори та 17.09.2020 року отримана відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємця померлого позичальника із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк». Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 19.11.2011 року становить 13 522,04 грн., яка складається з: 13 522,40 грн. заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 13 522,04 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту. В добровільному порядку відповідачі заборгованість за кредитним договором не сплачують. Посилаючись на зазначені обставини просив суд стягнути з відповідачів на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 13 522,04 грн. вирішити питання щодо розподілу судових витрат. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2022 року провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 закрито. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2022 року в задоволені позову відмовлено. У апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Білоус А.В. зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду прийнято без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі. Висновок суду про відмову в позові з підстав, що позивачем не надано доказів, які підтверджують яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечить вимогам процесуального закону, оскільки судом безпідставно покладено обов`язок доказування наведених обставин на сторону позивача. Суд дійшов передчасного висновку про відмову в позові. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з`явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За приписами ч.ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Судове рішення, згідно ст. 263 ЦПК України, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду відповідає. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та переконливих доказів на підтвердження того, що відповідач успадкувала певне майно після смерті ОСОБА_3 та не надано доказів на підтвердження вартості успадкованого майна. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду. Встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 19 жовтня 2011 року ОСОБА_3 підписала заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Підписавши заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку, ОСОБА_3 погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг. Відповідно до цієї заяви, яка підписана позичальником та представником банку, ОСОБА_3 погодилася з тим, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає договір про надання банківських послуг. У заяві, зокрема, зазначено, що позичальник ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляд. Відповідно до п.п. 2.1.1.5.5., 2.1.1.5.6 Умов і правил надання банківських послуг позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсоткам за його використання, за перевикористання платіжного ліміту, а також сплачувати комісії відповідно до визначених у договорі умов. У випадку невиконання зобов`язань за договором, за вимогою банку позичальник повинен виконати зобов`язання по поверненню кредиту, оплаті винагороди банку. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, відповідний актовий запис № 1799, видане 15.03.2019 року Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного ТУЮ у Запорізькій області. Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 19.10.2011 року, станом на 13 березня 2019 року, заборгованість становить 13 522 грн. 04 коп. , яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту. ОСОБА_1 на день смерті ОСОБА_3 дійсно був зареєстрований за однією адресою з останньою, а саме: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями паспортів, наявних в матеріалах справи та адресною довідкою. Згідно інформаційної довідки Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 21.05.2022 року, відповідно до розпорядження районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району № 588Р від 18.1.2011 АДРЕСА_1 було змінено на АДРЕСА_2 . 23.07.2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори із претензією кредитора в порядку ст.1281 ЦК України про включення кредиторської вимоги заборгованості за кредитним договором б/н від 19.10.2011 року в розмірі 13 522,04 грн. до спадкової маси після смерті ОСОБА_3 . Листом від 10.09.200 року № 1873/02-14/328-2020 П`ята Запорізька державна нотаріальна контора повідомила про відсутність спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 21.04.2021 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось із претензією на адресу ОСОБА_1 , як до спадкоємця, про сплату заборгованості за кредитним договором, укладеним між банком та ОСОБА_3 19.10.2011 року, розмір якої становить 13 522,04 грн. В силу ст.ст. 526, 527ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України). Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Оскільки зі смертю боржника зобов`язання щодо повернення позики входять до складу спадщини, то застосуванню підлягають норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора. Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України позивач заявив вимоги до спадкоємця. Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. Разом з тим положення зазначеної правової норми застосовуються у випадку дотримання кредитором статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців. Статтею 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від дня настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право. Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов`язанням, а також припинення такого зобов`язання. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2018 року у справі № 14-53цс18. Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України). Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є його правом, а не обов`язком, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора. Оскільки після смерті боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті. Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця. Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора. При вирішенні спору про стягнення з спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника. Позивач вказував, що відповідач ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3 , проживав на момент смерті спадкодавця разом із нею та прийняв спадщину в такий спосіб. Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 , як спадкоємець померлої ОСОБА_3 , який вважається таким, що прийняв спадщину, законом дійсно покладено обов`язок задовольнити вимоги банка, але в межах вартості майна, отриманого у спадщину. Проте, як вбачається з досліджених судом доказів, наявних в матеріалах справи, відсутні докази отримання відповідачем у спадщину будь-якого майна після смерті ОСОБА_3 . Будь-яких доказів на підтвердження зазначених обставин позивачем не надано. Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем не доведено, що відповідач прийняв спадщину в установленому законом порядку. При вирішенні спору про стягнення з спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника. Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину і не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця. При цьому відповідальність спадкоємця обмежена вартістю отриманого у спадок майна. Встановивши також, що позивачем не вказано обсягу спадщини та не надано доказів на підтвердження того, що вартість спадкового майна дорівнює або перевищує суму заявлених вимог, колегія суддів погоджується із висновком суду про необґрунтованість позову банку до спадкоємців боржника. Встановлення лише факту спільного проживання недостатньо для встановлення факту прийняття спадщини, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 за заповітом або законом. Клопотання про витребування цих відомостей судом не заявляли. Доводи апеляційної скарги про те, що суд не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, не витребував від держаних органів відомості щодо наявності у спадкодавця майна, що є порушенням процесуальних вимог, не заслуговують на увагу з огляду на таке. Згідно з частиною п`ятою статті 12 ЦПК України, суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 82 ЦПК України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 82 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. З матеріалів справи встановлено, що позивач своїми правами щодо предмета спору, в тому числі щодо витребування доказів в суді першої інстанції, не скористався, оскільки його представник в судові засідання не з`являвся та подав заяву про розгляд справи без виклику сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 12 ЦПК України). Враховуючи, що предметом спору у цій справі є вимоги кредитора до спадкоємця про стягнення заборгованості, АТ КБ «ПриватБанк» зобов`язано було довести ті обставини, на які воно посилалося як на підставу свої вимог, тобто подати суду докази наявності у спадкодавця майна та його вартості, а у випадку неможливості надати такі докази - заявити клопотання про їх витребування, з дотриманням правил та процедур, встановлених ЦПК України. Враховуючи недоведеність позивачем заявлених вимог, наявності та об`єму спадкового майна після смерті ОСОБА_3 у межах вартості якого спадкоємець останнього несе відповідальність перед кредитором, колегія судів погоджується із висновками суду про необґрунтованість позову банку до спадкоємця боржника. Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - адвоката Білоуса Андрія Володимировича залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2022 року по цій справі залишити без змін. Дата складання повної постанови 13 лютого 2023 року. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий: В.Ю. Бєлка Судді: С.В. Кухар Е.А. Онищенко