Постанова 4809 № 383/713/21

ПОСТАНОВА Іменем України 24 січня 2023 року м. Кропивницький справа № 383/713/21 провадження № 22-ц/4809/25/23 Кропивницький апеляційний суд у складі: головуючого судді - Письменного О.А., суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л.М., при секретарі Демешко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області у складі судді Бондаренка В.В. від 20 грудня 2021 року, ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на додаткове рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 06 січня 2022 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа державний реєстратор Кетрисанівської сільської ради Демецька Тетяна Миколаївна про визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення про державну реєстрацію,- встановив: У липні 2021 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулася в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 16.08.2010 між нею та власником земельної ділянки ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки площею 7,57 га, кадастровий номер 3520886000:02:000:0310, розташованої на території Павлогірківської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, з цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва, строком на 49 років, який зареєстровано Бобринецьким районним відділом Кіровоградської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 26.08.2010 року за №041036500018. Позивачка вказала, що з моменту укладення договору вона використовує спірну земельну ділянку за її цільовим призначенням. Однак у травні 2021 року до неї усно звернувся ОСОБА_3 , який повідомив її про те, що дана земельна ділянка передана йому в оренду ОСОБА_4 та почав вимагати звільнити земельну ділянку або сплатити гроші за її користування. У зв`язку з цим, 01.06.2021 вона звернулася до Відділу у Бобринецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з приводу відображення відомостей у Державному земельному кадастрі про оренду землі за договором від 16.08.2010. Листом від 02.06.2021 № 55/16-21 Відділом у Бобринецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області їй були надані копії сторінки запису з Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування, договорів оренди землі, у якій під порядковим номером 158 міститься запис «зареєстровано номер 041036500018 дата - 26.08.2010», тобто вказаний договір є зареєстрованим та діючим. Проте відповідно до інформації з ДЗК та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі б/н, виданий 25.05.2021, предметом якого є спірна земельна ділянка строком на 10 років з автоматичним продовженням дії договору, зареєстрований державним реєстратором Кетрисанівської сільської ради Демецькою Тетяною Миколаївною, номер запису про інше речове право 42220147 від 29.05.2021. Позивач вважає, що оспорюваний договір оренди землі є недійсним, оскільки укладений та зареєстрований під час дії іншого договору оренди землі цього ж об`єкта оренди, який є чинним і в установленому законом порядку не припинений, одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам закону та призводить до порушення її права як орендаря. Посилаючись на ці обставини, позивач просила визнати недійсним договір оренди землі б/н, виданий 25.05.2021, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо земельної ділянки, розташованої в Кіровоградській області, Бобринецькому районі, на території Павлогірківської сільської ради, кадастровий номер 3520886000:02:000:0310 та скасувати рішення державного реєстратора Демецької Т.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 58438224 від 31.05.2021. Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2021 року позов задоволено. Суд визнав недійсним договір оренди землі б/н, виданий 25.05.2021 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо земельної ділянки, розташованої в Кіровоградській області, Бобринецькому районі, на території Павлогірківської сільської ради, кадастровий номер 3520886000:02:000:0310, та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.05.2021 року державним реєстратором Кетрисанівської сільської ради Кіровоградської області Демецькою Тетяною Миколаївною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 58438224, номер запису про інше речове право: 42220147. Суд скасував рішення державного реєстратора Кетрисанівської сільської ради Демецької Т.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 58438224 від 31.05.2021 року. Суд стягнув з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судовий збір в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 коп. з кожного. Додатковим рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 06 січня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу по 5000 (п`ять тисяч) гривень з кожного. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано жодних доказів про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3520886000:02:000:0310 є земельною ділянкою, відносно якої укладено договір від 16.08.2010. На момент укладення договору від 16.08.2010 межі земельної ділянки не встановлювалися, кадастрового номера присвоєно не було. Позивач не надала будь-яких висновків компетентних та уповноважених на те органів, установ або осіб про те, що обговорюється одна й та сама земельна ділянка. Крім того, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на додаткове рішення, яким з неї на користь позивача стягнуто витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. Вважає, що вказані послуги не є співмірними, не мали впливу на розгляд справи, дублюють одна одну, є абстрактними та не несуть конкретики щодо захисту та відновлення прав позивача, тому просила додаткове рішення в частині стягнення правових витрат скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у їх стягненні. В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_2 просила скасувати додаткове рішення про стягнення витрат на правову допомогу та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з відповідачів на її користь по 26 250 грн. з кожного витрат на правничу допомогу, всього 52 500 грн. Вказує, що суд безпідставно зменшив розмір витрат на правничу допомогу, оскільки клопотань з боку відповідачів про зменшення витрат на правову допомогу не надходило. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 7,57 гектарів, розташованої на території Павлогірківської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією Державного акта на право приватної власності на землю Серії КР 001532, виданого 27 серпня 2001 року Павлогірківським сільським головою ради народних депутатів ОСОБА_5 , зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю /т.1 а.с.10/. 16 серпня 2010 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надала, а орендар прийняла в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 7,57 га, у тому числі 7,57 га ріллі згідно Державного акту Серії КР 001532 за № 310, строком на 49 років. Даний договір зареєстрований у Бобринецькому районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 26 серпня 2010 року за № 041036500018 /т.1 а.с.11/. Пунктом 43 вказаного договору передбачено, що цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації. 25 травня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір оренди землі строком на 10 років, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 7,5681 га, з кадастровим номером 3520886000:02:000:0310, яка розташована на території Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району (бувша Павлогірківська сільська рада Бобринецького району) Кіровоградської області /т.1 а.с.123-125/. Право оренди за цим договором було зареєстровано 29.05.2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №42220147 державним реєстратором Кетрисанівської сільської ради Демецькою Тетяною Миколаївною, що підтверджується копією інформаційної довідки із вказаного реєстру №260911744 від 10.06.2021 року та внесено до Державного земельного кадастру, що підтверджується копією інформації з нього від 01.06.2021 року /т.1 а.с.20,21/. Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом положень статей 210, 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий договір є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється. Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Вирішуючи позовну вимогу про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 25 травня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наявності підстав для її задоволення з огляду на таке. Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, ЗК України, Законом України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (далі Закон № 161-XIV). Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Статтями 18, 20 Закону № 161-XIV (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 16.08.2010) передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності. Таким чином, на час укладення та реєстрації оспорюваного договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був чинним договір оренди цієї ж земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 16 серпня 2010 року, який зареєстрований 26 серпня 2010 року зі строком дії на 49 років та в установленому законом порядку не припинений. Статтею 126 ЗК України, частиною п`ятою статті 6, статтею 17 Закону № 161-XIV у редакціях, чинних на час виникнення орендних правовідносин за оспорюваним правочином, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , установлено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статтею 10 якого встановлено, що державний реєстратор у ході здійснення реєстраційних дій, зокрема, встановлює відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Отже, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, правильно керувався тим, що оспорюваний договір оренди укладений до закінчення дії попереднього договору, укладеного із позивачем, а тому є таким, що суперечить вимогам закону. Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам закону, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та призводить до порушення права позивача як орендаря. Такий правовий висновок висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 587/2331/16-ц (провадження № 14-411цс19), від 09 жовтня 2019 року в справі № 387/1095/17 (провадження № 14-414цс19), від 20 листопада 2019 року у справі № 669/930/16-ц (провадження № 14-486цс19), від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц (провадження № 14-442цс19). Доводи апеляційної скарги про те, що договори оренди від 16.08.2010 та 25.05.2021 укладенні відносно різних земельних ділянок є безпідставними та спростовуються встановленими обставинами справи. При цьому, відповідач не надала доказів, що у її власності перебувають інші земельні ділянки. Що стосується витрат на правову допомогу слід зазначити наступне. Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України визначено, що одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України). Водночас, згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України). У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Разом х тим, в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Представником позивача адвокатом Педак С.В. на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії: - договору про надання правничої допомоги від 01 липня 2021 року, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та адвокатом Педак Сергієм Володимировичем, відповідно до умов якого за дорученням клієнта адвокат зобов`язується надати необхідну правничу допомогу, а клієнт зобов`язується оплатити її (п.1.1). Перелік правових послуг, що надаються клієнту (п.1.2, п.1.3). Послуги, що надаються адвокатом, оплачуються клієнтом у залежності від обсягу часу, що його витрачено адвокатом на надання послуг за договором (п.4.1). Послуги, що надаються адвокатом, оплачуються клієнтом за ставками, що зазначені у Тарифній сітці (Додаток №1 до Договору) (п.4.2). Оплата за договором здійснюється за кожну послугу, передбачену п.1.2 та п.1.3 на підставі акту виконаних робіт (п.4.3). Факт надання послуг за договором підтверджується актом, що підписується сторонами, в якому зазначається: послуги, що придбані клієнтом; сума, що сплачена або має бути сплачена клієнтом (п.4.4). Оплата послуг клієнтом здійснюється протягом 30 робочих днів з моменту прийняття судом першої інстанції рішення, на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт (п.4.5) /т.2 а.с. 42/; - тарифної сітки погодинної оплати послуг адвоката, що є додатком №1 до Договору про надання правничої допомоги від 01 липня 2021 року, у якій визначено погодинну оплату у розмірі 3000 грн. /т.2 а.с.43/; - Акту №1 виконаних робіт від 23 грудня 2021 року до Договору про надання правничої допомоги від 01 липня 2021 року, згідно якого адвокатом надавались наступні послуги: вивчення матеріалів наданих клієнтом (2 год.), аналіз та роз`яснення клієнту нормативних актів (2 год.), складання позовної заяви (4 год.), складання заяви про усунення недоліків (30 хв.), складання уточненої позовної заяви (30 хв.), вивчення відзиву на позов (з додатками) (1 год.), складання та подання до суду відповіді на відзив (2 год.), опрацювання та аналіз заперечень третьої особи (1 год.), складання та подання до суду пояснення на заперечення третьої особи (2 год.), складання та подання до суду клопотання про витребування доказів (30 хв.), представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 24.11.2021 року (30 хв.), представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 20.12.2021 року (1 год.), складання та подання до суду заяви про ознайомлення з матеріалами справи в дистанційному режимі (30 хв.). Загальний обсяг часу витраченого адвокатом на надання послуг складає 17 годин 30 хвилин. До сплати за надані послуги 52500 грн. (17 годин 30 хвилин * 3000 грн. (погодинна ставка) /т.2 а.с.39-41/. Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що витрати на правничу допомогу в розмірі 52500 грн. є завищеними та не співмірними зі складністю справи та часом, витраченим на надання правничої допомоги. Тоді як визначений судом розмір витрат на правову допомогу в сумі 10000 грн., який підлягає стягненню з відповідачів є справедливим та співмірним із складністю справи. Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2021 року та додаткове рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 06 січня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 08.02.2023. Судді: О.А. Письменний О.Л. Дуковський Л.М.Дьомич