Ухвала КЦС ВС № 591/6349/19

У х в а л а 06 лютого 2023 року м. Київ справа № 711/5705/21 провадження № 61-80ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А., розглянув касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 30 серпня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Сумської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Сумській області, третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди, В с т а н о в и в: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Сумської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Сумській області, третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що відносно нього 28 травня 2016 року правоохоронні органи безпідставно порушили кримінальне провадження за частиною третьою статті 289 Кримінального кодексу України. Під час кримінального провадження позивача оголошено у розшук, затримано під час відпочинку, повідомлено про підозру, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, він перебував у слідчому ізоляторі, неодноразово проведено обшук за місцем його проживання про місцем проживання його родичів, заставодавцем сплачено кошти в рахунок застави, проведено допити його особисто та допити членів його сім`ї тощо. Вказував, що інкримінованого йому злочину не вчиняв, неодноразово про це заявляв поліції, писав скарги на дії поліції, оскаржував постанови слідчих та ухвали суду. 14 липня 2017 року прокурором винесено постанову про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 з реабілітуючих підстав - у зв`язку з відсутністю у діях останнього ознак зазначеного кримінального правопорушення. Інформацію про начебто скоєння ним злочину прес-служба правоохоронних органів розповсюдила через засоби масової інформації та в мережі Інтернет. Внаслідок незаконного перебування під слідством та під вартою, позивачу завдано моральну шкоду у вигляді душевних та психологічних страждань, моральних втрат, яких він зазнав внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив стягнути з Держави за рахунок коштів Державного бюджету України в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000,00 грн. Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 30 серпня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з Держави за рахунок коштів Державного бюджету України в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду, на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 150 000,00 грн та 10 000,00 грн у рахунок відшкодування судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Сумського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року апеляційну скаргу Сумської обласної прокуратури на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 30 серпня 2022 року залишено без задоволення, рішення Зарічного районного суду міста Суми від 30 серпня 2022 року залишено без змін. 05 січня 2023 року Головне управління Національної поліції в Сумській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 30 серпня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та розподілу судових витрат, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Дослідивши касаційну скаргу заявника, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, з огляду на наступне. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня 2023 року - 2 684, 00 грн. Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про відшкодування моральної шкоди. Ціна позову у справі складає 500 000,00 грн, яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 250 = 671 000,00 грн). Урахувавши, що ціна позову у цій справі за вимогами майнового характеру становить 500 000,00 грн, судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у малозначній справі, судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Касаційна скарга містить посилання на те, що рішення у цій справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскаржується до суду касаційної інстанції на підставі підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Щодо доводів заявника про те, що справа має для нього та Держави виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навів переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа має для нього та Держави виняткове значення, а сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі не дає підстав для відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. З врахуванням наведених доводів, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовані, Судом під час вивчення касаційної скарги такі винятки не встановлені. Конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом. Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточним і подальшому оскарженню не підлягає. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Зазначене відповідає Рекомендації № R (95) Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції», «Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії»). З урахуванням указаного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, У х в а л и в: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 30 серпня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Сумської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Сумській області, третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук