Ухвала КЦС ВС № 285/5416/21

У х в а л а 18 січня 2023 року м. Київ справа №285/5416/21 провадження № 61-10083ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоград-Волинського районного суду Житомирської області від 11 січня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року в справі за позовом акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Житомирське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В с т а н о в и в: У жовтні 2021 року акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Житомирське обласне управління АТ «Ощадбанк» (далі - АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Житомирське обласне управління АТ «Ощадбанк», банк) звернулося до Новоград-Волинського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за заявою від 15 січня 2020 року на встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту) відповідно до умов Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, укладеного між банком та клієнтом станом, яка станом на 06 жовтня 2021 року становить 56 956,02 грн, а також понесені судові витрати. Рішенням Новоград-Волинського районного суду Житомирської області від 11 січня 2022 року позовні вимоги акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Житомирське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Житомирське обласне управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за заявою від 15 січня 2020 року на встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту) відповідно до умов договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, укладеного між банком та клієнтом станом на 06 жовтня 2021 року в сумі 56 810,80 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом 49 046,64 грн, заборгованості за відсотками 7764,16 грн та судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 2270 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено. Постановою Житомирського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Новоград-Волинського міськрайонного районного суду Житомирської області від 11 січня 2022 року - без змін. 24 грудня 2022 року ОСОБА_1 (далі - заявник) надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Новоград-Волинського районного суду Житомирської області від 11 січня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року. У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Новоград-Волинського районного суду Житомирської області від 11 січня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Дослідивши касаційну скаргу заявника, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження з огляду на таке. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щовиникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Згідно з пунктами 1, 10 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову в справах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, а ціна позову у справах, у яких заявлено кілька самостійних вимог, визначається загальною сумою всіх вимог. Як убачається з матеріалів касаційного провадження предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 56 956,02 грн. Ціна позову в даній справі становить 56 956,02 грн, яка станом на 01 січня 2022 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481,00 грн х 250 = 248 100,00 грн). Отже зазначена справа є малозначною у силу пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України. Разом із цим, у касаційній скарзі заявник посилається на обставини, передбачені підпунктами а) та г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та зазначає, що справа має виняткове значення для нього, оскільки оскаржуваними судовими рішеннями на нього покладено цивільно-правову відповідальність по виплаті на користь позивача заборгованості по кредиту, надання якого йому не було доведено в судах жодним чином та допустимим доказом. Фактично відповідальність покладено на нього на підставі припущень, а не доказів, що є недопустимим. Вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки стосується доведенню факту надання кредитних коштів та засобів такого доведення такого факту. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у малозначній справі судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Касаційний суд, перевіривши доводи касаційної скарги, дійшов висновку, що обґрунтування, які вона містить, не підтверджують наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Посилання заявника не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Прикладів неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах заявником не наведено і доказів на їх підтвердження не надано. Вказані доводи касаційної скарги не містять достатніх обґрунтувань для розгляду малозначної справи в касаційному порядку. Незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями у цілому не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Зазначене відповідає Рекомендації № R (95) Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). З урахуванням указаного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду У х в а л и в: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоград-Волинського районного суду Житомирської області від 11 січня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року в справі за позовом акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Житомирське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук