Постанова 4812 № 489/7528/21

13.02.23 22-ц/812/195/23 Єдиний унікальний номер судової справи: 489/7528/21 Провадження №22-ц/812/195/23 Доповідач суду апеляційної інстанції Самчишина Н.В. Постанова Іменем України 13 лютого 2023 року м. Миколаїв справа № 489/7528/21 Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Самчишиної Н.В., суддів: Кушнірової Т.Б., Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання Калашник А.О., без участі учасників справи, належно повідомлених про день, час і місце судового засідання, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 листопада 2022 року, ухвалене під головуванням судді Рум`янцевої Н.О. в приміщенні суду у м. Миколаєві, повний текст рішення складено того ж дня, за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця, установив: У листопаді 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі Банк або АТ КБ «Приватбанк») подало до суду зазначений позов до ОСОБА_2 , який обґрунтовувало наступним. 13 жовтня 2008 року між Банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, відповідно до якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. На момент її смерті заборгованість за вказаним кредитним договором становила 17 083 грн. 83 коп. тіла кредиту. 28 липня 2020 року позивачем буда направлена претензія кредитора до Другої миколаївської державної нотаріальної контори та 08 вересня 2020 року йому надана відповідь, що спадкоємці померлої із заявами про прийняття спадщини або про відмову від неї до нотаріальної контори не зверталися та спадкова справа після смерті спадкодавця заведена на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк». Банк зазначав, що спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_2 , оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 17083 грн. 83 коп., а також судові витрати. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 листопада 2022 року у задоволенні позову Банку відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк», у зв`язку з недоведеністю позивачем обґрунтованості позовних вимог. Не погодившись з зазначеним рішенням суду, Банк подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, вважаючи, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом порушено норми процесуального та матеріального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Вялова І.М., заперечуючи проти позову, посилалася на пропуск строку пред`явлення вимог кредитором спадкодавця, сплив позовної давності, необґрунтованість заборгованості за кредитним договором, а також те, що крім ОСОБА_2 на день смерті ОСОБА_3 разом з нею також був зареєстрований її онук ОСОБА_4 , який є спадкоємцем за правом представлення в порядку ст. 1266 ЦК України на частку, яка б належала б його матері ОСОБА_5 (донці ОСОБА_3 ), якби вона була жива на день смерті ОСОБА_3 і який в порядку ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 та про відмову від спадщини не заявив. Сторони в судове засідання апеляційного суду не з`явилися. В заявах представники сторін просили судове засідання провести у відсутності сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк», у зв`язку з недоведеністю позивачем обґрунтованості позовних вимог. Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується. Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 17083 грн. 83 коп., за кредитним договором №б/н від 13 жовтня 2008 року, який був укладений з ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Між сторонами по справі склалися спадкові правовідносини щодо пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України). Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. Згідно з приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України). Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України). У відповідності до позиції висловленій в постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі №640/6274/16-ц при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: - чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); - при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України. Порядок пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців і порядок їх задоволення регулюються нормами ст. ст. 1281,1282 ЦК України. Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. Системне тлумачення ст. 16 та ч. 2 ст. 1282 ЦК України дозволяє зробити висновок, що: - по-перше, норма ч. 2 ст. 1282 ЦК України є спеціальною у площині захисту прав кредиторів спадкодавця у межах спадкових правовідносин, в якій передбачено належний спосіб захисту прав кредиторів спадкодавця; -по-друге, до відносин між кредитором і спадкоємцями позичальника не повинні застосовуватися норми закону, які врегульовують загальні наслідки невиконання стороною договірних зобов`язань, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі (пред`явлення в судовому порядку вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором). Разом з тим положення зазначеної правової норми застосовуються у випадку дотримання кредитором статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців. Статтею 1281 ЦК України в діючий редакції на час відкриття спадщини встановлено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. Як роз`яснено у пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця. При цьому відсутність у спадкоємців свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора, оскільки відповідальність спадкоємців за боргами спадкодавця настає лише за умови додержання кредитором вимог статей 1281, 1282 ЦК України. Аналіз норм статей 1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України дає підстави для висновку про те, що спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно (право володіння, користування). Зі змісту пункту 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, вбачається, що з урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Судом встановлено, що 13 жовтня 2008 року ОСОБА_3 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. За умовами цього договору позичальник зобов`язувалася сплачувати Банку 3% на місяць за користування кредитом (а.с.22). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 22 жовтня 2019 року (а.с. 39). Спадкоємцем ОСОБА_3 відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України є ОСОБА_2 , що підтверджується актовим записом про народження № 5735 від 10 грудня 1975 року (наданим на запит апеляційного суду), згідно якого ОСОБА_3 є матір`ю відповідача, копіями паспортів позичальника та відповідача ОСОБА_2 , Витягу з реєстру територіальної громади міста Миколаєва, в якому зареєстроване місце проживання відповідача з 11 липня 1995 року зазначено: АДРЕСА_1 (а.с.35-36, 37-38, 56). 22 лютого 2022 року ознайомившись з можливістю фотокопіювання матеріалів даної цивільної справи на підставі заяви, ОСОБА_2 зазначив місце проживання адресу: АДРЕСА_1 , однак відзиву на позовну заяву та жодних заперечень проти позову не подав (а.с.61). Крім того, з Витягу з реєстру територіальної громади міста Миколаєва (а.с.56) слідує, що крім ОСОБА_2 , з 15 березня 2011 року на день смерті ОСОБА_3 разом з нею також був зареєстрований ОСОБА_4 , який, як зазначав відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, є її онуком та спадкоємцем за правом представлення в порядку статті 1266 ЦК України на частку, яка б належала б його матері ОСОБА_5 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) - донці ОСОБА_3 , якби вона була жива на день смерті ОСОБА_3 і який в порядку ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 та про відмову від спадщини не заявив. Матеріалами справи такі обставини не спростовані. Отже, спадкоємцями, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а тому до них перейшов обов`язок погасити заборгованість, яка виникла у спадкодавця за кредитним договором. Як вбачається з матеріалів справи, 28 липня 2020 року за вих. № SAMDN50OTC001408447, АТ КБ «Приватбанк» направило до Другої миколаївської державної нотаріальної контори претензію кредитора, в якій просило включити кредиторські вимоги Банку в спадкову масу, повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед Банком у розмірі 17 083 грн. 83 коп., повідомити Банк чи зверталися спадкоємці із заявами про прийняття спадщини, відомості про осіб, які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті боржника, відомості про видані свідоцтва про право на спадщину та осіб, які такі свідоцтва отримали (за наявності) (а.с. 41). Державним нотаріусом Другої миколаївської державної нотаріальної контори 31 серпня 2020 року за вих. № 1142/02-14, надано відповідь на претензію, в якій зазначено, що спадкоємцям померлої ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо зобов`язання задовольнити вимоги кредитора, буде роз`яснено (а.с. 42). 31 серпня 2020 року за заявою кредитора Другою миколаївською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа №257/2020 (а.с. 73-81). Відсутність осіб, які подали заяви про прийняття чи відмову від спадщини підтверджується даними з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру. Отже, як встановлено свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_2 не отримано. Відповідач не довів, що позивач пропустив строки пред`явлення вимоги до спадкоємців за кредитним договором, які встановлені статтею 1281 ЦК України. 30 березня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» направило відповідачу претензію про добровільне погашення кредитної заборгованості ОСОБА_3 відповідно до вимог статті 1282 ЦК України, яка відповідачем була проігнорована (а.с. 43). Оскільки зі смертю боржника зобов`язання щодо повернення кредиту входять до складу спадщини, то застосуванню підлягають норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора. Звертаючись до суду з даним позовом позивач просив стягнути зі спадкоємця заборгованість за тілом кредиту спадкодавця ОСОБА_3 за кредитним договором б/н від 13 жовтня 2008 року у розмірі 17083 грн. 83 коп. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, за кредитним договором Банком нараховувались проценти за користування кредитом за різними процентними ставками, на погашення яких банком перераховувалися кошти, що сплачувались за життя позичальником. Нараховуючи проценти позивач посилався на те, що їх розмір передбачений Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами банку про що зазначено в анкеті-заяві про приєднання до вказаних Умов та правил. Однак, як встановлено, надані позивачем Умови та Правила, Тарифи банку особисто не підписані позичальником ОСОБА_3 (а.с.23-33), а відтак відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії та пені, що узгоджуються з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, а тому нарахування позивачем коштів та перерахування їх за неузгодженими ставками процентів, як таких що передбаченні умовами кредитного договору, є безпідставними. Позивачем на адресу апеляційного суду подані письмові пояснення з розрахунком заборгованості за кредитним договором за первісною процентною ставкою 36 % (3% в місяць) (а.с.130-134). Із зазначеного розрахунку слідує, що станом на 20 жовтня 2019 року заборгованість спадкодавця становила 4 913 грн. 10 коп., з яких за тілом кредиту 4845 грн. 46 коп. та відсотками 67 грн.64 коп. Принцип змагальності цивільного процесу, який закріплений у статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. Вказані висновки зазначені у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року (справа № 640/6274/16-ц провадження № 61-25487св18). З матеріалів справи вбачається, що спадкоємець наявність спадкового майна не підтвердив, а суд цих обставин не перевірив, відповідно до приписів пунктів 3, 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України не роз`яснив у даному випадку учасникам судового процесу їхні прав та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальної дії та не сприяв учасникам судового процесу в реалізації ними їхніх прав, а тому його висновок про те, що позивачем недоведена наявність та вартість спадкового майна, є передчасним. З матеріалів справи вбачається, що у ОСОБА_3 є в наявності спадкове майно, наявність якого суд не перевірив. З відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, досліджених судом апеляційної інстанції, встановлено, що за фізичною особою ОСОБА_3 зареєстрована на праві спільної часткової власності 1/3 частка квартири, загальною площею 64,7 кв.м., житловою 38 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 128). З інформації Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Миколаївській області від 18 січня 2023 року за №31/211-14-2022, наданої на запит апеляційного суду, слідує, що за ОСОБА_3 транспортні засоби не зареєстровані (а.с. 191). Отже, вказане свідчить, що у спадкодавця ОСОБА_3 наявне спадкове майно. За такого, враховуючи, що відповідачем ОСОБА_2 не надано доказів щодо усього обсягу спадкового майна після смерті померлої ОСОБА_3 та не спростовано його вартість, яка може бути меншою суми заборгованості, що є його процесуальним обов`язком, колегія суддів вважає, що з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню сума заборгованості на день смерті спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка в межах заявлених позовних вимог щодо стягнення за тілом кредиту та відповідності до його частки у спадщині складає 2 422 грн 73 коп. (4845 грн. 46 коп. : 2). Посилання у відзиві на апеляційну скаргу на сплив позовної давності є необґрунтованим, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що відповідачем така заява була зроблена до винесення оскаржуваного судового рішення. За таких обставин, рішення суду на підставі пунктів 1,4 частини першої статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості за кредитним договором б/н від 13 жовтня 2008 року станом на 20 жовтня 2019 року в розмірі 2 422 грн. 73 коп. На підставі статті 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, що становить 14,18 %, у розмірі 804 грн. 72 коп. (2 270 грн. - за подання позову + 3 405 грн. - за подання апеляційної скарги = 5 675 грн. х 14,18%). Керуючись статтями 367, 374, 375, 376, 382, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Миколаєва, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстровай та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) в межах вартості майна, одержаного ним у спадщину після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_3 , МФО 305299, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) заборгованість за кредитним договором б/н від 13 жовтня 2008 року станом на 20 жовтня 2019 року в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 73 коп., яка складається з тіла кредиту. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 804 (вісімсот чотири) грн. 72 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Н.В. Самчишина Судді: Т.Б. Кушнірова Т.В. Серебрякова Повний текст постанови складено 13 лютого 2023 року.