Постанова 4873 № 910/9654/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "30" січня 2023 р. Справа№ 910/9654/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Пономаренка Є.Ю. суддів: Пашкіної С.А. Руденко М.А. при секретарі судового засідання Овчинніковій Я.Д., за участю представників: від апелянта - ОСОБА_1 - Корж В.М., довіреність від 14.12.2022, від ОСОБА_2 - Жабський В.І., ордер серії АН №10795519 від 12.10.2022, від Міністерства юстиції України - Горова С.В., в порядку самопредставництва, витяг, розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського міста Києва від 26.09.2022 про вжиття заходів забезпечення позову у справі №910/9654/22 (суддя Чинчин О.В.) за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову, особа, яка отримає статус учасника справи: Міністерство юстиції України. ВСТАНОВИВ наступне. ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу, а саме: заборонити Міністерству юстиції України та будь-яким його посадовим особам, структурним підрозділам та територіальним органам, включаючи Офіс протидії рейдерству, Державному підприємству "Національні інформаційні системи", будь-яким державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, суб`єктам державної реєстрації вчиняти будь-які дії для виконання Наказу Міністерства юстиції України №3946/5 від 19.09.2022 року "Про задоволення скарги", зокрема, вчиняти будь-які дії по внесенню змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд", вчиняти будь-які реєстраційні дії та/або записи, зокрема скасовувати реєстраційні дії та/або записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд". Ухвалою Господарського міста Києва від 26.09.2022 у справі №910/9654/22 (з урахуванням ухвали Господарського міста Києва від 27.09.2022 про виправлення описки) заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено та вжито наступні заходи забезпечення позову: - заборонено Міністерству юстиції України та будь-яким його посадовим особам, структурним підрозділам та територіальним органам, включаючи Офіс протидії рейдерству, Державному підприємству "Національні інформаційні системи", будь-яким державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, суб`єктам державної реєстрації вчиняти будь-які дії для виконання Наказу Міністерства юстиції України №3946/5 від 19.09.2022 року "Про задоволення скарги", зокрема, вчиняти будь-які дії по внесенню змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд", вчиняти будь-які реєстраційні дії та/або записи, зокрема, скасовувати реєстраційні дії та/або записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд" до вирішення справи по суті. Місцевий господарський суд, приймаючи вказану ухвалу виходив з того, що невжиття зазначених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених корпоративних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду. Не погодившись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 та Міністерство юстиції України звернулися до Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати вказану ухвалу суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що даний спір є публічно - правовим та не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а також вказує на протиправність реєстраційних дій, які були скасовані Наказом Міністерства юстиції України №3946/5 від 19.09.2022 року (з позовом про оскарження якого ОСОБА_2 має намір звернутися до суду). В свою чергу, апеляційна скарга Міністерства юстиції України мотивована недоведеністю заявником обставин того, що невжиття заявлених ним заходів забезпечення призведе до істотного ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду. В судовому засіданні представники апелянтів підтримали вимоги своїх апеляційних скарг та просили їх задовольнити в повному обсязі. Представник ОСОБА_2 заперечив проти задоволення вимог апеляційних скарг та просив залишити їх без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV. Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав. Заявник заходів забезпечення в своїй заяві вказав, що ним буде подано позов про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №3946/5 від 19.09.2022 року, яким скасовано реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних підприємців та громадських формувань від 10.06.2022 № 1000701070024056184 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", №1000701070025056184 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу від 11.06.2022 №1000701070026056184 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем Вадимом Вікторовичем та від 14.06.2022 №1000701070027056184 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою Оленою Ярославівною щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд". Отже, майбутні вимоги позивача будуть спрямовані на захист тих корпоративних прав, що виникають з реєстраційних дій щодо внесення змін до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд", вчинених відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", на законності яких наполягає позивач та скасування яких за наказом він заперечує. Стосовно доводів апелянта - ОСОБА_1 про те, що даний спір є публічно - правовим та не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення (стаття 124 Конституції України). Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 наведеної статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, якими є, зокрема, визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. З огляду на положення ст. 20 ЦК України та принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: - хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; - хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; - хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" визначає суб`єкт владних повноважень як орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України). Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб' єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Відповідний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 826/9341/17, від 04.06.2019 у справі № 821/1504/17. Статтею 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстраці, зокрема встановлено: рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду (ч. 1); рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду (ч. 10). Виникнення спірних правовідносин у даній справі зумовлено незгодою ОСОБА_2 з наказом Міністерства юстиції України №3946/5 від 19.09.2022 року, яким скасовано реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних підприємців та громадських формувань від 10.06.2022 № 1000701070024056184 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", №1000701070025056184 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу від 11.06.2022 №1000701070026056184 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем Вадимом Вікторовичем та від 14.06.2022 №1000701070027056184 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою Оленою Ярославівною щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд". Так, наведеними реєстраційними діями було змінено склад учасників та керівника вказаного Товариства. За змістом частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У межах спірних правовідносин існує спір про право, відтак спір у даній справі не є публічно-правовим, юрисдикція адміністративних судів на спірні правовідносини не поширюється і вирішення цього спору належить здійснювати в порядку господарського судочинства. Отже, наведені доводи скаржника не можуть бути підставою для задоволення вимог апеляційної скарги. Стосовно суті забезпечення, колегія суддів зазначає наступне. Так, з огляду на предмет майбутніх позовних вимог, у разі їх задоволення та скасування наказу, судове рішення не вимагатиме примусового виконання. Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. З огляду на те, що у цій справі заявник вказує, що має намір звернутися до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №3946/5 від 19.09.2022 року, тобто з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18. У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності обставин, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову значно ускладнить можливість відновлення у подальшому порушеного права заявника або взагалі унеможливить таке відновлення та виконання рішення суду. Колегія суддів, переглядаючи оскаржувану ухвалу, виходить з того, що внаслідок виконання спірного наказу будуть внесені зміни про склад учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд", що в свою чергу, істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернулися з позовом до суду, виходячи з того, що предметом спору буде вимога про визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази відповідно до вимог ст. 86 ГПК України суд встановив пов`язаність заходів забезпечення позову з його предметом. При цьому, колегія суддів зазначає, що у випадку відмови у позові застосовані судом заходи забезпечення позову не будуть перешкоджати виконанню такого наказу. Виходячи зі змісту спірних правовідносин, вжиті заходи забезпечення позову мають наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду цієї справи по суті та ніяким чином не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті. Так, суд заборонив вчиняти будь - які реєстраційні дії та/або записи. При цьому, як одна, так і інша сторона, до вирішення спору по суті не могли здійснювати, зокрема, продаж спірної частки, що є важливим при розгляді спору, пов`язаного з вибуттям /набуттям частки та убезпечує утруднення відновлення прав учасниками. Отже, суд також забезпечив збалансованість інтересів сторін при застосуванні заходів забезпечення позову. Таким чином, судом вжито заходи забезпечення позову у цьому випадку, які відповідають ч. 1 ст. 137 ГПК України, а доводи скаржника - Міністерства юстиції України про недоведеність заявником обставин того, що невжиття заявлених ним заходів забезпечення призведе до істотного ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду, не знайшли свого підтвердження. Доводи апелянта - ОСОБА_1 про протиправність реєстраційних дій, які були скасовані Наказом Міністерства юстиції України №3946/5 від 19.09.2022 року, стосуються суті спору та відповідні обставини не підлягають дослідженню під час розгляду заяви про забезпечення. З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні. Оскільки, у задоволенні апеляційних скарг відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за їх подання покладаються на апелянтів. Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а ухвалу Господарського міста Києва від 26.09.2022 про вжиття заходів забезпечення позову у справі №910/9654/22 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на їх заявників.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складено: 08.02.2023 року. Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко Судді С.А. Пашкіна М.А. Руденко