Постанова 4872 № 916/3068/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2023 року м. ОдесаСправа № 916/3068/22 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богатиря К.В. суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.12.2022 про повернення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність по справі №916/3068/22 за заявою ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ВСТАНОВИВ:

Описова частина. Фізична особа ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою вх. ГСОО №3168/22 від 14.11.2022р. про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі положень Кодексу України з процедур банкрутства, посилаючись на наявність заборгованості перед кредиторами у сумі близько 337 083, 41 грн. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.11.2022 вищевказану заяву залишено без руху та зобов`язано фізичну особу ОСОБА_1 надати суду заяву про усунення недоліків у строк, що не перевищує десяти днів з дня вручення даної ухвали, до якої додати: - конкретизований список кредиторів і боржників фізичної особи ОСОБА_1 із зазначенням у ньому відомостей, визначених п. 3 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема, суми грошових вимог кожного із кредиторів (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо); - належним чином засвідчені копії доказів, які підтверджують виникнення зобов`язання перед кожним із кредиторів; - докази доплати авансування винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень на депозитний рахунок суду (отримувач коштів: Господарський суд Одеської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 03499997; банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ; код банку отримувача (МФО): 820172; рахунок отримувача: UA928201720355209002000005416) у сумі 39 000,00 грн.; - докази припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців, що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.12.2022 заяву (вх. ГСОО №3168/22 від 14.11.2022) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 повернуто заявниці. Суд першої інстанції мотивував оскаржувану ухвалу тим, що невиконання Заявницею вимог ухвали Господарського суду Одеської області від 21.11.2022 відповідно до ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України є підставою для повернення ОСОБА_1 заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Аргументи учасників справи. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.12.2022 про повернення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність по справі №916/3068/22. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, з огляду на наступне. Так, апелянт вважає, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додані усі документи, а відтак підстав для постановлення відповідної ухвали не було. Щодо конкретизованого списку кредиторів і боржників, апелянт зазначає, що заява боржника містить додаток, який має назву конкретизований список кредиторів боржника із зазначенням інформації щодо кожного кредитора - його найменування, місцезнаходження, ідентифікаційного коду юридичної особи, суми грошових вимог, загальної суми заборгованості, підстав виникнення зобов`язань, строку їх виконання згідно із договором. Крім того, як зазначає апелянт, щодо більшості кредиторів зазначено суму основного зобов`язання, суми нарахованих відсотків, суми неустойки, розмір загальної вартості кредиту щодо кожного кредитора окремо. За твердженням скаржника, надані ним до суду договори з кредиторами містять вказівку лише на можливі нарахування штрафу або пені, у випадку невиконання зобов`язань, або їх неналежного виконання, водночас не існує жодного документу, який надав би можливість боржнику розмежувати основну заборгованість та неустойку. Як стверджує скаржник, якщо здійснювати відрахування від поточної заборгованості за кредитом, його загальної вартості, то вбачається можливість отримати лише можливу суму нарахованих санкцій, що можуть становити як пеню так і штраф. Для уточнення вищевказаної інформації, за твердженням апелянта, до заяви додано кредитну історію ТОВ Українське бюро кредитних історій, яка є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами та містить повну та достовірну інформацію про заборгованість боржника, в тому числі загальну суму заборгованості, заборгованість за основними зобов`язаннями, підстави виникнення зобов`язань, а також строки їх виконання. Однак, на думку апелянта, суд першої інстанції не прийняв надіслані заявницею додаткові документи та дійшов помилкового висновку про те, що надіслані документи не є доказами, що підтверджують суми вимог кредиторів. Визначення сум грошових вимог за правочинами було здійснено апелянтом не самостійно, а на підставі даних з її кредитної історії, сформованої ТОВ Українське бюро кредитних історій та даних, отриманих від кредиторів боржника. За твердженням апелянта, заявником надано до суду ті кредитні договори, які були у наявності та які можливо було надати до суду. Водночас, скаржник зауважує, що у заявника відсутня незначна частина кредитних договорів, на підставі яких виникла заборгованість, оскільки вони знаходяться у кредиторів, і жодних договорів або інших підтверджень виникнення зобов`язання заявник не отримував. Проте, як стверджує апелянт, заявник неодноразово звертався та просила надати копії відповідних кредитних договорів, оскільки, вона як сторона договору, навіть не має змоги ознайомитись з ними в електронних кабінетах внаслідок їх блокування. Отже, як стверджує апелянт, заявник позбавлений можливості додати до суду належні докази у вигляді укладених кредитних договорів, проте кредитори володіють кредитними договорами, оскільки наявність договірних відносин між заявником та відповідними кредитними установами підтверджується витягом з Українського бюро кредитних історій. Відтак, скаржник вважає, що в цій частині вимоги КУзПБ виконані в повному обсязі, оскільки до заяви надані належні докази наявності кредитних відносин з кредиторами, суми заборгованості, а Конкретизований список кредиторів і боржників складений належним чином. При цьому, апелянт звертає увагу на те, що вказані документи можуть бути досліджені виключно у підготовчому засіданні, а не під час дослідження заяви на відповідність приписам ст.ст. 115-116 КУзПБ. З приводу надання доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди арбітражному керуючому за три місяці виконання повноважень, апелянт зазначає, що заявником узгоджено участь у справі арбітражного керуючого, укладено із ним договір, відповідно до умов якого визначено розмір його винагороди, а також порядок виконання зобов`язання щодо виплати такої винагороди. До заяви долучено відповідні документи, а також згоду арбітражного керуючого на участь у справі за таких умов. На думку апелянта, абз. 6 ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства фактично обмежено право на доступ до суду, гарантоване ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, яке не є абсолютним, втім застосовані обмеження не повинні обмежувати чи зменшувати доступ, наданий особі таким чином або до такої міри, що порушується сама суть права. Скаржник вважає, що законодавець, не передбачивши альтернативних способів сплати грошової винагороди арбітражному керуючому і встановивши імперативну норму щодо авансування грошової винагороди арбітражному керуючому, порушує його права, оскільки встановивши таку норму він фактично обмежує доступ, наданий особі до такої міри, що порушується сама суть права, оскільки, якщо особа не має можливості виконувати свої фінансові зобов`язання перед кредиторами через брак таких фінансів, вона і не зможе зібрати необхідну грошову суму для авансування на депозитний рахунок суду винагороди арбітражному керуючому. На переконання апелянта, укладанням договору з арбітражним керуючим, заявник гарантував арбітражному керуючому виконання зобов`язань, передбачених цим договором та Кодексом, зокрема щодо виплати винагороди керуючому реструктуризацією відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства. Завдяки цьому, на думку скаржника, не порушується суть положень Кодексу щодо оплати послуг арбітражного керуючого, адже головна їх суть полягає в забезпеченні такої оплати винагороди, яка і здійснюється шляхом укладання такого договору, а також на фідуціарних засадах, що підтверджується згодою арбітражного керуючого на участь у справі за таких умов. Апелянт вважає, що суд першої інстанції, не врахувавши наведені у заяві обставини, дійшов помилкового висновку про повернення заяви боржнику, що свідчить про прояв надмірного формалізму та небажання забезпечувати досягнення основної мети КУзПБ - звільнення від боргів. Крім того, на думку апелянта, обов`язок здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому не є абсолютним і не безумовно має виконуватися лише у спосіб перерахування коштів на депозитний рахунок суду. Укладання договору з арбітражним керуючим забезпечує доступ боржника до суду для захисту своїх прав та інтересів, у спосіб, що передбачений положеннями Кодексу України з процедур банкрутства. Укладання договору, як вважає скаржник, не є звільненням боржника від обов`язку здійснення авансування як попереднього платежу при звернені до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, а розстрочує виплату суми на час провадження у справі, забезпечує боржникові право на суд. Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.12.2022 у справі № 916/3068/22 та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/3068/22 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2022. На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/3068/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2022 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.12.2022 про повернення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність по справі №916/3068/22 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/3068/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/3068/22. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.12.2022 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання вх. 1991/22 від 14.12.2022 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.12.2022 по справі №916/3068/22; апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.12.2022 про повернення заяви про відкриття провадження про неплатоспроможність по справі №916/3068/22 - залишено без руху; встановлено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у сумі 2 481,00 грн. протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали; роз`яснено ОСОБА_1 , що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту. 09.01.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами сплати судового збору у встановленому законом розмірі. Таким чином недоліки апеляційної скарги було усунуто. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.12.2022 про повернення заяви про відкриття провадження про неплатоспроможність по справі №916/3068/22; розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.12.2022 про повернення заяви про відкриття провадження про неплатоспроможність по справі №916/3068/22 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 31.01.2023. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ГПК України до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У даному випадку оскаржується ухвала передбачена п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України, а саме ухвала про повернення. Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали апеляційного господарського суду від 11.01.2023, якою відкрито апеляційне провадження у справі №916/3068/22, направлялася на адресу апелянта у справі засобами поштового зв`язку у встановленому законом порядку. Окрім того, копія даної ухвали направлялася на електронну адресу апелянта, зазначену в апеляційній скарзі. Відповідно до відомостей наявних у матеріалах справи, апелянт зареєстрована в «Електронному суді», має власний «кабінет» в «Електронному суді», що підтверджується тим, що всі документи по суті справи (апеляційна скарга, ухвала про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) ОСОБА_1 направляла через електронний суд. Відповідно до Довідки секретаря судового засідання: «Документ в електронному вигляді "Ухвала про відкриття апеляційного провадження від 11.01.23 по справі № 916/3068/22» було надіслано одержувачу - ОСОБА_1 в її електронний кабінет 13.01.2023 о 19:05. Тобто апелянт була повідомлена належним чином про розгляд апеляційним господарським судом апеляційної скарги в письмовому провадженні без виклику сторін. Фактичні обставини, встановлені судом. Фізична особа ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою вх. ГСОО №3168/22 від 14.11.2022р. про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі положень Кодексу України з процедур банкрутства, посилаючись на наявність заборгованості перед кредиторами у сумі близько 337 083, 41 грн. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.11.2022 вищевказану заяву залишено без руху та зобов`язано фізичну особу ОСОБА_1 надати суду заяву про усунення недоліків у строк, що не перевищує десяти днів з дня вручення даної ухвали, до якої додати: - конкретизований список кредиторів і боржників фізичної особи ОСОБА_1 із зазначенням у ньому відомостей, визначених п. 3 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема, суми грошових вимог кожного із кредиторів (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо); - належним чином засвідчені копії доказів, які підтверджують виникнення зобов`язання перед кожним із кредиторів; - докази доплати авансування винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень на депозитний рахунок суду (отримувач коштів: Господарський суд Одеської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 03499997; банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ; код банку отримувача (МФО): 820172; рахунок отримувача: UA928201720355209002000005416) у сумі 39 000,00 грн.; - докази припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців, що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. 30.11.2022 до Господарського суду Одеської області надійшла заява фізичної особи ОСОБА_1 про усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у якій надано пояснення щодо доказів, які суд зобов`язував надати у ухвалі Господарського суду Одеської області від 21.11.2022. Будь-яких додаткових документів, окрім пояснень, в якості усунення недоліків до суду не було надано.

Мотивувальна частина. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав. Згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право, Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Положеннями Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства визначено особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця. Відповідно до статті 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 116 КУзПБ, заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом. У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначаються: 1) найменування господарського суду, до якого подається заява; 2) ім`я боржника, його місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), номер засобу зв`язку боржника, його адреса електронної пошти (за наявності); 3) виклад обставин, що стали підставою для звернення до суду; 4) перелік документів, що додаються до заяви. Частиною 3 ст. 116 КУзПБ, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються: 1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; 2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця; 3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; 4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна; 5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно; 6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім`я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов`язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором; 7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; 8) відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках; 9) копія трудової книжки (за наявності); 10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника; 11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства; 12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень; 13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини; 14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу. Відповідно до ч. 3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу. Згідно ч.1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до ч.ч. 2,4 ст. 174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Колегія суддів зазначає, що залишаючи заяву боржника без руху, місцевий господарський суд зазначив в ухвалі недоліки заяви, спосіб і строк їх усунення, а саме, зазначив, що заявнику необхідно надати: - конкретизований список кредиторів і боржників фізичної особи ОСОБА_1 із зазначенням у ньому відомостей, визначених п. 3 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема, суми грошових вимог кожного із кредиторів (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо); - належним чином засвідчені копії доказів, які підтверджують виникнення зобов`язання перед кожним із кредиторів; - докази доплати авансування винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень на депозитний рахунок суду (отримувач коштів: Господарський суд Одеської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 03499997; банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ; код банку отримувача (МФО): 820172; рахунок отримувача: UA928201720355209002000005416) у сумі 39 000,00 грн.; - докази припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців, що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Разом з тим частинами четвертою статті 174 ГПК України визначено негативний наслідок для позивача у разі невиконання вимог суду щодо усунення недоліків позовної заяви, а саме якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Щодо доказів авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у заяві про усунення недоліків заявниц зазначив, що відповідно до договору про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого з ОСОБА_1 , встановлено узгодження сторонами оплати послуг керуючого реструктуризацією. Оцінивши дані посилання апелянта, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч. 1 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Згідно ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі. Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень. У відповідності до приписів Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на місяць з 1 липня - 2600 гривень. Таким чином, авансування винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі п`яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб за три місяці виконання повноважень становить 39 000 грн. Доказів авансування винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду у розмірі 39 000,00 грн. Заявником не надано, проте надано Договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 24.10.2022. Наданий Заявником Договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 24.10.2022, укладений між арбітражним керуючим Хомичем Романом Володимировичем (надалі у договорі Сторона-1) та Волковською Н.Ю. (надалі у договорі Сторона-2), колегія суддів не приймає як належний доказ виконання обов`язку щодо авансування основної винагороди керуючому реструктуризацією, з огляду на наступне. Інститут авансування винагороди арбітражному керуючому є гарантією права учасника справи про банкрутство (керуючого реструкторизацією) на отримання ним грошової винагороди за виконання наданих йому повноважень. Обов`язок здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому є безумовним, положеннями Кодексу України з процедур банкрутства не передбачено жодних підстав для звільнення від здійснення такого авансування при звернені до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство/неплатоспроможність. У п. 37 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/726/20 від 19.11.2020, на який посилається Заявник як на підставу можливості альтернативного врегулювання питання авансування, зазначено наступне: "37. Зазначене не позбавляє можливості боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи." Вказана правова позиція касаційного суду, допускає можливість мирного врегулювання між Боржником та арбітражним керуючим питання авансування грошової винагороди, однак ставить таку можливість у залежність від наявності у Боржника майна, яке буде реалізовано у перспективі (відстрочка платежу) у справі про неплатоспроможність. Крім того, Верховний Суд зазначає, що місцевий суд приймає рішення про надання такої можливості за результатами дослідження усієї сукупності наданих документів. Таким чином, місцевому суду необхідно встановити наявність у Боржника майна, яке може бути реалізоване у справі, та за рахунок якого можливо (з відстроченням) оплатити грошову винагороду керуючому реструктуризацією за три перших місяці. Крім того, інші додані до заяви документи, мають свідчити про реальну можливість досягнення етапу реалізації майна у справі виконання плану реструктуризації боргів або перехід до процедури погашення боргів, оскільки положення ч. 7 ст.123 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає умови закриття провадження у справі і етап реалізації майна Боржника у справі не відбувається у той час, коли заборгованість по основній грошовій винагороді керуючого реструктуризацією вже виникла. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у гр. ОСОБА_1 відсутня спроможність мирного врегулювання питання оплати послуг арбітражного керуючого шляхом укладення відповідного договору, оскільки судом встановлено, що у Боржника відсутнє будь-яке рухоме та нерухоме майно, яке могло б бути реалізоване у справі про неплатоспроможність, про що Боржником особисто зазначено у заяві про відкриття провадження у справі та підтверджено відповідними довідками. Інші види активів Боржника у боржника відсутні. ОСОБА_1 у плані реструктуризації боргів Боржника вказує на те, що різниця між її доходами та видатками складає 6 309,70 грн., а наявність на розгляді суду заяви про її неплатоспроможність є додатковим непрямим доказом неможливості врегулювання Боржником своїх фінансових боргових зобов`язань самостійно. Крім того, суд першої інстнації вірно зазначив, що наданий Договір складено із значними порушення законодавства про банкрутство, а саме предмет договору є значно ширшим за право, яке має гарантується інститутом авансування (зокрема, п.п. 1.1. Договору закріплено, що його предметом є оплата послуг керуючого реструктуризацією та відшкодування витрат керуючого реструктуризацією боржника) та містить певні умови для здійснення Заявником оплати послуг керуючого реструктуризацією (зокрема, п.п. 3.4. Договору встановлено, розрахунки проводяться шляхом оплати Стороною-2 грошових коштів на депозитний рахунок суду, в якому перебуває провадження, у порядку п. 3.3. даного Договору, за умови надсилання Стороною-1 поточних звітів про проведену роботу та стан процедури реструктуризації боргів Боржника). Проте, згідно положень Кодексу України з процедур банкрутства Заявник зобов`язаний здійснити авансування виключно основної винагороди арбітражному керуючому, розмір якої визначено ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства. Абзацами 5-7 вищезазначеної статті встановлено, що право вимоги основної винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі. У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі. Відшкодування витрат арбітражного керуючого, відповідно до ч. 6 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства здійснюється при завершенні відповідної судової процедури (процедури реструктуризації боргів боржника) та здійснюється за умови схвалення зборами кредиторів боржника відповідного звіту арбітражного керуючого. Із наведеного вбачається, що право вимоги сплати основної винагороди арбітражного керуючого за виконання покладених на нього повноважень є беззастережним, здійснюється за рахунок коштів авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі. У випадку закінчення авансованих коштів основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що ОСОБА_1 не виконала вимоги ухвали Господарського суду Одеської області від 21.11.2022 щодо надання доказів авансування на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, що є достатньою підставою для повернення такої заяви на підставі ч. 4 та ч. 6 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України. З огляду на таке, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд керуючись ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтовано повернув ОСОБА_1 заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Інші доводи апеляційної скарги не приймаються колегією судів до уваги, оскільки вони жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для повернення заяви про відкриття провадження у справі неплатоспроможність фізичної особи, та не доводять неправильність чи незаконність ухвали, прийнятої судом першої інстанції. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Висновки апеляційного господарського суду. Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Будь-яких підстав для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 08.12.2022 про повернення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність по справі №916/3068/22 за результатами її апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено. За вказаних обставин оскаржувана ухвала Господарського суду Одеської області від 08.12.2022 про повернення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність по справі №916/3068/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта. Керуючись статтями 269-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.12.2022 про повернення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність по справі №916/3068/22 залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.12.2022 про повернення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність по справі №916/3068/22 залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України. Постанову складено та підписано 10.02.2023. Головуючий К.В. Богатир Судді: Л.В. Поліщук С.В. Таран