Постанова 4813 № 522/9625/19

Номер провадження: 22-ц/813/416/23 Справа № 522/9625/19 Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В. Доповідач Вадовська Л. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.02.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М., суддів - Колеснікова Г.Я., Сєвєрової Є.С., за участю секретаря - Поворозко І.Ю., переглянувши справу №522/9625/19 за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про встановлення факту проживання на території України за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2020 року у складі судді Домусчі Л.В., - в с т а н о в и в : Заявник ОСОБА_1 , звернувшись 4 червня 2019 року до суду з вищевказаною заявою, просив встановити факт постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року (а.с.1-4). Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 12 червня 2019 року відкрито провадження у справі (а.с.25). Заінтересована особа ГУ ДМС України в Одеській області просив заяву залишити без розгляду, зазначивши, що заявник не звертався до територіальних підрозділів ГУ ДМС України в Одеській області з заявою встановленого зразка про набуття, прийняття чи встановлення належності до громадянства України, не надавав документів, зазначених у Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України, отже заявник не використав усі можливості для отримання статусу громадянина України, тому звернення до суду із заявою про встановлення факту є передчасним (а.с.31-39). Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2020 року заяву задоволено; встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України станом на 24 серпня 1991 року (а.с.75-77). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДМС України в Одеській області на рішення суду. В апеляційній скарзі ГУ ДМС України в Одеській області просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви (а.с.79-87). За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає в наступному. Встановлення факту проживання на території України є спробою заявника уникнути процедури набуття чи прийняття до громадянства України згідно статті 9 Закону України «Про громадянства України». Заявник не звертався до міграційної служби з заявою встановленого зразка про набуття чи встановлення громадянства України, тому не використав всі можливості для отримання статусу громадянина України. В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтовує тим, що заявник не був зобов`язаний був звернутися до органів Державної міграційної служби України перед подачею заяви до суду. Відповідно до пункту 10 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215 в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року №588/2006, для встановлення відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 3 Закону належності до громадянства України особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні разом із батьками (одним із них) або іншим її законним представником, подає заяву про встановлення належності до громадянства України, копію свідоцтва про народження та один із таких документів, зокрема, судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факту її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року. Отже, звернення заявника до суду для встановлення юридичного факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року здійснене на виконання пункту 10 вказаного Порядку та не є передчасним. Крім того, заявник звернувся до суду для встановлення юридичного факту належності до громадянства України, а не його набуття, заявнику важливо, що він є громадянином України із самого моменту проголошення нею незалежності. ОСОБА_1 народився, постійно проживав, відвідував школу на території України, ніколи не виїжджав за її межі. Так як разом з батьками заявник проживав по АДРЕСА_1 , що відноситься територіально до Приморського району, у заінтересованої особи є прямий доступ до Заяв про видачу паспорту, відповідно до яких буде видно, що батьки ОСОБА_1 перебували у громадянстві колишнього СРСР. Отже, положення статті 8 Закону України «Про громадянство України» є такими, що не застосовуються до випадку заявника, водночас, зазначене підтверджує, що він має всі підстави для отримання громадянства України відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 3 Закону, а тому рішення суду про встановлення юридичного факту проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року є необхідною умовою для звернення із заявою до відповідного територіального відділу ГУ ДМС України в Одеській області. Спір про право відсутній, справа правильно розглянута в порядку окремого провадження (а.с.107-112). Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з огляду на наступне. ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Одесі, що підтверджується свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_1 , виданим повторно Другим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 22 лютого 2019 року. В актовому записі про народження №605, складеному 12 квітня 1989 року, вказані батьки ОСОБА_1 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Батько ОСОБА_1 . ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 34 років. За даними виробничої дільниці №10 КП «Житлово-комунальний сервіс «Фонтанський» (Форма Б) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований з 8 серпня 1990 року за адресою: АДРЕСА_2 . 22 лютого 1995 року квартира АДРЕСА_1 була продана, ОСОБА_1 та інші його родичі були зняті з реєстрації на підставі рішення суду. За даними Одеської загальноосвітньої школи №103 І-Ш ступенів Одеської міської ради ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 1998 року по 2000 рік навчався в даній школі; на час навчання обліковувався таким, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . 6 лютого 2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взятий в КУ «Одеський міський центр обліку бездомних громадян» на облік бездомних осіб як особа, яка не має постійного місця проживання. З 6 лютого 2019 року ОСОБА_1 проживає в КУ «Одеський міський центр обліку бездомних громадян» та зареєстрований за адресою даної установи, а саме за адресою: АДРЕСА_3 . ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженому в м. Одесі, відповідно до Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України Приморським районним відділом в місті Одесі ГУ ДМС України в Одеській області видано 9 квітня 2019 року Довідку про те, що він звертався до відділу з заявою щодо документування паспортом громадянина України вперше, що проведеною за заявою перевіркою встановлено особу заявника, але не встановлено належності до громадянства України. Відповідно до пункту 10 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215 в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року №588/2006, для встановлення відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 3 Закону належності до громадянства України особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні разом із батьками (одним із них) або іншим її законним представником, подає заяву про встановлення належності до громадянства України, копію свідоцтва про народження, один із таких документів, зокрема, судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факту її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року. Вказаний Порядок не встановлює звернення до територіальних підрозділів Державної міграційної служби України як обов`язкову підставу для подальшого звернення до суду для встановлення факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року. Порядок надає вичерпний перелік документів для встановлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про громадянство України», складовою якого є судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року. Доводи апеляційної скарги щодо передчасного звернення до суду є безпідставними, оскільки надані докази підтверджують те, що заявник звертався до органів міграційної служби, проте отримав відмову у документуванні паспортом з посиланням на не встановлення його належності до громадянства України. Звернення заявника до суду обумовлене необхідністю підтвердження його належності до громадянства України, а не для набуття, поновлення, прийняття тощо, тому доводи апеляційної скарги щодо інших, окрім встановлення належності до громадянства України, підстав для громадянства (набуття, поновлення, прийняття) не стосуються предмету доказування у справі. Доводи апеляційної скарги не містять спростування наданих заявником доказів його народження в м. Одесі, проживання з батьками в м. Одесі, навчання в школі в м. Одесі тощо. Станом на 24 серпня 1991 року ОСОБА_1 було два роки чотири місяці, тому станом на вказану дату він був малолітньою дитиною, який постійно проживав разом з матір`ю (батько помер у липні 1991 року) в м. Одесі та був зареєстрований в квартирі в м. Одесі, тобто проживав на території України. Суд встановив обставини, що мають значення для справи, та ухвалив законне рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання ОСОБА_1 як особи в неповнолітньому (малолітньому) віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року. Правові підстави для скасування рішення суду відсутні. Справа призначалась до розгляду на 28 січня 2021 року, 5 серпня 2021 року, 18 листопада 2021 року, 24 лютого 2022 року, 29 вересня 2022 року, 8 грудня 2022 року; інформація про дату, час та місце розгляду справи доступна на сайті «Судова влада». Учасники справи мали процесуальний час для надання суду обґрунтування власних позицій. Судом апеляційної інстанції вимоги статей 128, 130 ЦПК України щодо судового виклику/повідомлення учасників процесу виконувались, порядок вручення судових повісток дотримувався, учасники справи правом на отримання/неотримання надісланих поштою судових повісток розпоряджалися на власний розсуд; додатково учасники справи повідомлялися документом в електронному вигляді «Судова повістка…», «SMS»-повідомлення «Судова повістка…»; підстав для подальшого відкладення розгляду справи не встановлено. Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Датою ухвалення призначеного у судове засідання на 8 грудня 2022 року рішення судом апеляційної інстанції відповідно до положень частини 5 статті 268 ЦПК України є дата складання повного судового рішення. Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2020 року за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про встановлення факту проживання на території України залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 6 лютого 2023 року. Головуючий Л.М.Вадовська Судді Г.Я.Колесніков Є.С.Сєвєрова