Постанова Дніпровський апеляційний суд № 206/1050/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1203/23 Справа № 206/1050/22 Суддя у 1-й інстанції - Поштаренко О.В. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 лютого 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: судді-доповідача Космачевської Т.В., суддів: Канурної О.Д., Халаджи О.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2022 року, ухваленого судом у складі головуючого судді Поштаренко О.В. в місті Дніпро, в цивільній справі номер 206/1050/22 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: В квітні 2022 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська звернулось АТ «А-Банк» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 16 листопада 2018 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в A-Банку з метою укладання кредитного договору №Б/Н та отримання кредитної картки. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг A-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46.80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до п.п. 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Умов та Правил, Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити зменшити, збільшити або анулювати кредитний ліміт. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Банк на боргові зобов`язання за кредитом і овердрафтом нараховує відсотки в розмірі встановленому тарифами банку з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, якщо інше не передбачено п.2.1.1.12.13, що підтверджується п.2.1.1.12.6 умовами та правилами надання банківських послуг. Позивач свої зобов`язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов договору. Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 21 лютого 2022 року утворилась заборгованість у розмірі 98302,11 грн, з яких: заборгованість за кредитом становить 78359,80 грн, заборгованість по відсоткам становить 19942,31 грн. Позивачем неодноразово вживалися заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу SMS-повідомлень та дзвінків з вимогою виконати зобов`язання, однак відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань, заборгованість за договором не погашає. Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість, яка утворилась у розмірі 98302,11 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481,00 грн. Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2022 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №Б/Н від 16.11.2018 року у розмірі 49000,00 гривень та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1236,69 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Із вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2022 року, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Наголошує, при задоволенні частково позовних вимог, суд керувався виключно тим, що кредитний ліміт на картці було встановлено в розмірі 49000,00 грн. Суд першої інстанції поверхнево підійшов до питання перевірки заборгованості по картці, не перевірив скільки всього коштів було сплачено відповідачем за період з 16.11.2018 року по день звернення позивача до суду, оскільки відповідач постійно поповнював картку і сплатив набагато більше 49000 грн. Звертає увагу, що суд першої інстанції зазначав, що наявна заборгованість зазначена у розрахунку за тілом кредиту у розмірі 78359,80 грн є заборгованістю за іншими кредитами, які не є предметом спору у даній справі. Заборгованість за споживчими кредитами, яка була у відповідача перед АТ «Акцент-Банк» погашена ним 07.07.2022 року в повному обсязі, а на сьогоднішній день відсутня, що підтверджується довідками про відсутність заборгованості, виданими 22.07.2022 року АТ «Акцент-Банк». Від позивача АТ «А-Банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Зазначає, що окрім зазначеного вище кредиту, відповідачем було отримано ще декілька кредитів, а саме : розстрочка №ANW0F3208370140962 від 16.11.2018 року, розстрочка миттєва №ABH0CU30082862174 від 24.06.2020 року, №ABH0CU30073654672 від 11.06.2020 року, №АВН0СU0086940623 від 14.07.2020 року, №ABH0CU30081263592 від 14.06.2020 року. Разом з зазначеними вище кредитами відповідачем були підписані заяви про договірне списання коштів з карткового рахунку. Тобто банк не самостійно списував кошти з картки відповідача та вказані кредити, а це робив сам відповідач, який самостійно витрачав кошти з кредитної картки. Звертає увагу, що відповідно до банківської виписки, станом на дату списання першого платежу, у відповідача вже була заборгованість. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 16.11.2018 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Акціонерном товаристві «Акцент-Банк» (а.с. 7 зворот). Відповідно до якої зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. А також, що він ознайомлений з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.a-bank.com.ua. Зобов`язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті А-банку www.a-bank.com.ua (а.с. 7). Умови та правила надання банківських послуг у АТ Акцент-Банк, розміщеного на сайті htts://a-bank.com.ua/terms в розділі Умови та правила, містяться Тарифи користування кредитною карткою Універсальна (а.с. 8-12). У витязі з Тарифів користування кредитною карткою Універсальна зазначено умови кредитування, зокрема: базову відсоткову ставку на залишок заборгованості в місяць у розмірі 3,9%, пільговий період до 55 днів (діє за умови погашення до 25-го числа місяця, наступного за датою заборгованості); розмір обов`язкового щомісячного платежу 5% від заборгованості (не менше 100 грн, не менше суми нарахованих процентів, але не більше залишку заборгованості) тощо (а.с. 12 - 13). Відповідно до довідки АТ «А-Банк» ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картки № НОМЕР_2 строком дії до березня 2022 року та № НОМЕР_3 строком дії до серпня 2022 року (а.с. 70). Відповідно до довідки АТ «А-Банк» зазначено дати встановлення та розмір кредитного ліміту за договором б/н від 16.11.2018 року (а.с. 71). Паспортом споживчого кредиту за програмою Кредитна картка, який 27 грудня 2018 року підписаний відповідачем ОСОБА_1 , передбачено основні умови кредитування (а.с. 64-65). Відповідно до заяв на договірне списання котів (Регулярний платіж) від 11.06.2020 року, від 14.06.2020 року, від 24.06.2020 року, від 14.07.2020 року доручено банку здійснювати договірне списання коштів з карткового рахунку НОМЕР_3 на поточний рахунок клієнта щомісячно (а.с. 66, 67, 68, 69). З розрахунку заборгованості за договором №б/н від 16.11.2018 року вбачається, що у ОСОБА_1 станом на 21.02.2022 року утворилась заборгованість у розмірі 98302,11 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 78359,80 грн., заборгованість по відсоткам 19942,31 грн. (а.с. 5-7). З виписки АТ «А-Банк» від 09.06.2022 року по картці/рахунку НОМЕР_3 за період з 16.11.2018 року по 31.08.2020 року вбачається, що станом на 31.08.2020 року заборгованість Перцева становила 47929,65 грн (а.с. 40-56). Випискою АТ «А-Банк» за період з 16.11.2018 року по 15.06.2022 року вказано операції, що здійснювались за картками ОСОБА_1 (а.с. 105 -109). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту саме в цьому розмірі. Щодо процентів за кредитом, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитом у будь-якому розмірі, а отже відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ Акцент-Банк заборгованості по процентам у розмірі 19942,31 грн, оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розміщений на сайті www.a-bank.com.ua/terms, не може вважатися складовою частиною кредитного договору. З вказаними висновками суду першої інстанції апеляційний суд погоджується, виходячи з наступного. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «А-Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі всім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно до ст. 1049 Кодексу, вказаного вище, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і, надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Наведені в апеляційній скарзі доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Надані до апеляційної скарги докази щодо погашення інших кредитів, апеляційний суд не приймає, оскільки вони не стосуються даного спору, а також відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідач не довів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону. Підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2022 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, як така, що ухвалена у малозначній справі, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: Повне судове рішення складено 09 лютого 2023 року. Суддя: