Постанова Дніпровський апеляційний суд № 205/6179/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/222/23 Справа № 205/6179/22 Суддя у 1-й інстанції - Калініченко Г.П. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2023 року м. Дніпро Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу захисника Кошкіної О.В., яка діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2022 року в справі про адміністративне правопорушення, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - за участю: особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Кошкіної О.В. В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 496,20 гривень на користь держави. Судом першої інстанції встановлено, що 24.08.2022 року о 13:45 годин ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Subaru XV», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в районі будинку №18-Б по пров. Парусному у м. Дніпро з явними ознаками алкогольного сп`яніння (млява мова, нестійка хода, запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя), і на вимогу інспектора патрульної поліції від проходження медичного огляду для встановлення стану сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України. Не погоджуючись з вищевказаною постановою захисник Кошкіна О.В., яка діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду скасувати та провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вважає, що судове рішення винесене з порушенням норм процесуального права, що потягло за собою однобічне та неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, їх не дослідження та ненадання їм належної оцінки, що є наслідком необґрунтованого притягнення до адміністративної відповідальності. На думку апелянта, постанова суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Вказує, що розгляд справи відбувся без участі ОСОБА_1 та його захисника, що суперечить вимогам ст. 268 КУпАП. Судом не було враховано пояснення ОСОБА_1 , який не заперечував факт ДТП, вказував, що направлявся до автомобіля, коли до нього підійшли працівники поліції та запропонували пройти огляд на стан сп`яніння на місці за допомогою приладу Драгер. ОСОБА_1 зазначив, що не довіряє алкотестеру, та бажає пройти огляд у медичному закладі, проте працівник поліції йому відмовив. Вказує, що після того, як було закінчено складання протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 самостійно пройшов відповідний огляд у медичному закладі. Вважає, що працівниками поліції порушено норми процесуального права, невірно роз`яснено підстави для складання протоколу, невірно роз`яснено порядок проходження огляду на стан сп`яніння та не було надано направлення на огляд до медичного закладу. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Кошкіна О.В. підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити її з підстав задовольнити з підстав викладених в ній. Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Дослідивши під час апеляційного розгляду докази у справі про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суддя місцевого суду у порушення положень ст.ст. 245, 280 КУпАП не з`ясував повно, всебічно і об`єктивно обставини справи, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Обґрунтовуючи свої висновки, суд першої інстанції послався на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю підтверджується фактичними даними, які містяться у протоколі серії ААБ №323008 від 24.08.2022 року, в якому зазначено дата вчинення, місце, обставини вчинення адміністративного правопорушення, та узгоджується з іншими доказами, наявними та дослідженими судом, а саме: відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. Однак з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного. За ч. 1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Згідно ст. 251 КУпАП на співробітників поліції, як на осіб, що в силу ст. 255 КУпАП уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, в тому числі й за ст. 130 КУпАП, покладено імперативний обов`язок щодо збирання доказів, які в силу системного аналізу вимог ст.ст. 251 та 256 КУпАП мають бути додані до протоколу та/або посилання на які повинні міститися в самому протоколі. Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. В Україні діє принцип презумпції невинуватості. Само по собі складення протоколу про адміністративне правопорушення, за відсутності інших даних на підтвердження наявності складу адміністративного правопорушення, не є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Згідно ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року; доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення поклав пояснення потерпілої ОСОБА_2 , яка була допитана безпосередньо у суді першої інстанції, остання пояснила, що вона є власником автомобіля «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_2 . 24.08.2022 року приблизно о 13:45 годин її автомобіль був припаркований в районі будинку №18-Б по пров. Парусному у м. Дніпрі. В цей час повз нього проїжджав автомобіль марки «Subaru XV», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який здійснив зіткнення з її транспортним засобом. Коли зазначений автомобіль зупинився, з нього вийшов чоловік (як їй згодом стало відомо, це був ОСОБА_1 ), який почав спілкуватися з нею і пропонувати невелику суму грошей для відшкодування пошкоджень, нанесених її автомобілю, і аби вона не викликала поліцію. В ході спілкування з ОСОБА_1 вона відчувала сильний запах алкоголю з ротової порожнини останнього, а також було чутно млявість його вимови, через що вона зрозуміла, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Коли в ході спілкування останній запропонував їй незначні грошові кошти за нанесені ним механічні пошкодження її транспортного засобу, вона вирішила викликати працівників поліції для фіксації наслідків ДТП, вчиненого ОСОБА_1 , і подальшого складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього. Коли працівники поліції прибули на місце ДТП, вони наздогнали ОСОБА_1 , який пішов з місця зупинки свого транспортного засобу, і привели його назад. Під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 спочатку пропонував їм грошові кошти, аби вони не складали на нього протоколи про адміністративне правопорушення, а після відмови поліцейських почав поводитися агресивно, весь час комусь телефонував, заперечував, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, не дивлячись на явно видимі ознаки такого сп`яніння у останнього. Також вона бачила, як ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на місці за допомогою газоаналізатора, і вже після складання протоколів поїхала до того ж медичного закладу, що й ОСОБА_1 , де і вона, і він проходили медичний огляд у лікаря. Також в судовому засіданні у суді першої інстанції був допитаний в якості свідка поліцейський взводу 1 роти 4 батальйону 2 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області ОСОБА_3 , який пояснив, що 24.08.2022 року приблизно о 13:30 годин він разом з напарниками приїхав до пров. Парусного у м. Дніпрі за викликом про ДТП. Прибувши на місце, вони побачили автомобіль марки «Subaru XV», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що стояв посеред дороги, при цьому водія вказаного транспортного засобу поруч не було. Від заявниці ОСОБА_2 вони дізналися, що водій зазначеного автомобіля ОСОБА_1 , нещодавно пішов з місця ДТП, і вони його наздогнали неподалік та привели назад до його автомобіля. В ході спілкування з ними ОСОБА_1 неодноразово пропонував їм неправомірну вигоду за те, щоб вони не складали на нього будь-яких протоколів про адміністративне правопорушення, в зв`язку з чим на місце ДТП було додатково викликано слідчо-оперативну групу для фіксації такого факту. Під час спілкування з ОСОБА_1 у останнього було явно помітні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння обличчя. Як пояснив їм ОСОБА_1 , він керував автомобілем у стані сп`яніння, так як у вказаний день був на поминках, де вживав алкогольні напої, після чого сів за кермо автомобіля і поїхав до себе додому. З огляду на зазначені обставини ОСОБА_1 було неодноразово запропоновано пройти медичний огляд для встановлення стану алкогольного сп`яніння на місці за допомогою газоаналізатора «Драгер», проте останній категорично відмовився від проходження такого медичного огляду, в зв`язку з чим відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Після цього ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортним засобом, а коли на місце складання протоколу прибув знайомий останнього, який був тверезим, то автомобіль передали йому для подальшого керування. Після оформлення матеріалів ОСОБА_1 відмовився отримувати копії протоколів про адміністративне правопорушення, що були складені відносно нього за ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП, і йому не видавали направлення для проходження медичного огляду у медичному закладі самостійно. Дослідивши вказані докази, а саме пояснення ОСОБА_2 не можуть бути прийняті судом, враховуючи підставу конфлікту, який виник на проїжджій частині, апеляційний суд критично відноситься до цих пояснень, оскільки вказаний свідок є заінтересованою особою у справі. Також апеляційний суд вважає безпідставним врахуванням судом першої інстанції пояснень поліцейського взводу 1 роти 4 батальйону 2 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Денисенко І.В., в якості доказу вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, адже під час складання протоколу про адміністративне правопорушення поліцейський діяв як службова особа інспектор патрульної поліції. Суд зазначає, що свідчення вказаної особи не можуть вважатись об`єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб`єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху. Допитаний під час апеляційного перегляду ОСОБА_1 пояснив суду, що 24.08.2022 року, керуючи автомобілем «Subaru XV», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в районі пров. Парусного, 186 у м. Дніпрі, скоїв зіткнення з автомобілем «ОРЕL». Оскільки пошкодження автомобілю були незначними, він запропонував водію компенсацію у розмірі 4 000 грн., проте сума для потерпілої була замалою. Вказує, що повідомив потерпілій про те, що у нього при собі більше немає, йому необхідно зняти готівку в банкоматі, куди він і вирушив. Після того, як він зняв грошові кошти, повертався до місця ДТП, його зупинили працівники поліції, яких, як пізніше з`ясувалось, викликала потерпіла. В ході пояснень з приводу ДТП та його оформлення поліцейські запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою приладу «Драгер», на що ОСОБА_1 пояснив, що недовіряє алкотестеру та бажає пройти огляд в медичному закладі. Проте поліцейській відмовив йому в цьому, пояснивши, що він самостійно може пройти такий огляд, але тільки після отримання результатів приладу «Драгер» у випадку з їх незгодою. Поліцейським о 15.40 год. було складено протокол щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому порядку. Також, ОСОБА_1 після оформлення ДТП, протягом 2 годин з моменту складання протоколу, спрямував до медичного закладу, пройшов відповідний огляд. Відповідно до висновку КП «ДБКЛПД» ДОР ОСОБА_1 станом на 24.08.2022 року о 17.30 він не перебував у стані алкогольного сп`яніння. З метою перевірки доводів апеляційної скарги та пояснень наданих у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 , судом апеляційної інстанції були викликані свідки працівники поліції. Під час апеляційного перегляду був допитаний в якості свідка ОСОБА_4 , який пояснив, що є командиром взводу 2 роти 4 батальйону 2 УПП в Дніпропетровській області. Зазначив, що 24 серпня 2022 року під час патрулювання району в складу автопатрулю під позивним Легіон-421 спільно з сержантом поліції ОСОБА_3 та сержантом поліції ОСОБА_5 , о 13 годині 45 хвилин отримали виклик на планшет ДТП з потерпілими за адресою м. Дніпро, пров. Парусний,

19. Зазначив, що прибувши за адресою було встановлено, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Subaru XV», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись заднім ходом здійснив наїзд на автомобіль «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 та стояв на проїзній частині. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Крім того, свідок ОСОБА_4 зазначив, що прибувши на місце, вони розшукали ОСОБА_1 , який повертався з банкомату, разом з ним повернулись до місця ДТП. На водія ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП. Вказав, що під час оформлення матеріалів, під час спілкування з водієм ОСОБА_1 , у останнього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушено координацію рухів та почервоніння обличчя. На вимогу працівників поліції пройти медичний огляд водій ОСОБА_1 відповів категоричною відмовою, у зв`язку з чим на останнього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Переглядом відеозапису з нагрудної бодікамери інспектора УПП у Дніпропетровській області, судом апеляційної інстанції встановлено, що 24 серпня 2022 року, працівники поліції прибули на виклик з приводу ДТП. Був зупинений чоловік, як було встановлено водій транспортного засобу «Subaru XV», реєстраційний номер НОМЕР_1 , - ОСОБА_1 . В ході спілкування з останнім працівники поліції виявили у водія ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим запропонували останньому пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер, на що ОСОБА_1 відмовився. З вказаного відеозапису з 13.56 год. по 13.59 год. вбачається, що о 13.57 год. поліцейським було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці за допомогою алкотестера «Драгер». ОСОБА_1 чітко зазначив, що відмовляється на місці проходити огляд так як йому не довіряє, зазначив, що бажає пройти огляд у лікарні. На запитання працівника поліції відповів, що відмовляється проходити огляд на стан сп`яніння на місці. Поліцейський роз`яснив ОСОБА_1 , що необхідно проходити огляд на стан сп`яніння на місці, а в лікарню він зможе поїхати в особовому порядку, необхідно пройти огляд на Драгер, і в разі непогодження з результатом ОСОБА_1 має право проїхати до лікарні для повторного огляду на стан сп`яніння. Під час відтворення відеозапису з бодікамери працівника поліції, допитаний в якості свідка ОСОБА_4 на запитання суду не зміг пояснити суперечності між фактичними обставинами справи, які відображені на відеозаписі та викладеними у його рапорті, не вказав чому відеозапис неповний та не містить всіх обставин події, яка мала місце 24 серпня 2022 року під час складання протоколів про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , не вказав з яких причин не доставляли ОСОБА_1 до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння. Крім того, свідок не зміг вказати чому на місці ДТП, не була допитана ОСОБА_2 з обставин щодо стану ОСОБА_1 , а саме чи вбачала вона в нього ознаки сп`яніння. Крім того, під час відтворення відеозапису свідок ОСОБА_4 не зміг пояснити, чому ОСОБА_1 не був відсторонений від керування транспортного засобу, оскільки з переглянутого в суді апеляційної інстанції відеозапису не вбачається, що право керування транспортним засобом ОСОБА_1 , було передано третій особі. Свідок ОСОБА_4 не пояснив суду, чому ОСОБА_1 не було надано направлення до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння. Даний відеозапис підтверджує пояснення надані ОСОБА_1 під час апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції. З матеріалів справи вбачається, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які б дали можливість констатувати, що його винуватість доведено поза розумним сумнівом, що, зокрема, вбачається з наступного. Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Крім того, п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з положеннями частин 2 - 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Разом із цим, згідно з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров`я. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення (п. 9 Розділу ІІ Інструкції). Всупереч вказаним положенням закону, працівники поліції не доставили водія до закладу охорони здоров`я для проходження медичного огляду та не склали письмове направлення на проходження медичного огляду, а тому відсутній факт такого направлення. В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. У відповідності до вимог частини першої ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність. Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому. Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Зі змісту зазначених норм закону вбачається, що особа уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановивши наявність усіх складових складу адміністративного правопорушення, зобов`язана скласти протокол, в якому в обов`язковому порядку має бути зазначені суть адміністративного правопорушення, тобто, дії особи, які відповідають диспозиції статті 130 КУпАП та утворюють об`єктивну сторону складу зазначеного правопорушення. Оскільки у відповідності до приписів ст. 254 КУпАП складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачено виключно у випадку його вчинення, уповноважена посадова особа на момент складання протоколу повинна мати в своєму розпорядженні належні та допустимі докази, визначені ст. 251 КУпАП, які беззаперечно доводять вину особи у вчиненні правопорушення. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №323008 від 24.08.2022 року, ОСОБА_1 о 13:45 годин керував автомобілем марки «Subaru XV», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в районі будинку №18-Б по пров. Парусному у м. Дніпро з явними ознаками алкогольного сп`яніння (млява мова, нестійка хода, запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя), і на вимогу інспектора патрульної поліції від проходження медичного огляду для встановлення стану сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України. Апеляційний суд зауважує, що відповідно до положень п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, законодавством не тільки не передбачено права водія відмовитися від проходження огляду на стан сп`яніння, а й встановлено обов`язок водія пройти такий огляд на вимогу працівника поліції. Разом з цим, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ №323008 від 24.08.2022 року, зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння (млява мова, нестійка хода, запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя). Таким чином, склад правопорушення, що інкримінується ОСОБА_1 , зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому його відповідальність за діяння, зазначене в протоколі, на підставі ч. 1 ст. 130 КУпАП виключається. Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Україна, давши згоду на обов`язковість міжнародного договору, зобов`язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» для України є джерелами права і обов`язковими до застосування. Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, ReportsofJudgmentsandDecisions 1998-VI). У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом. Даючи оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що дії працівника патрульної поліції, які виразились, зокрема, у тому, що він роз`яснював ОСОБА_1 його обов`язок пройти огляд на стан сп`яніння на місці та його право пройти огляд у медичному закладі особисто після складання протоколу, тобто здійснював роз`яснення особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, прав, які законодавством не передбачені, а також вимога поліцейського до ОСОБА_1 зазначити про відмову від огляду, оскільки їм від нього потрібна саме така відповідь, по суті вчинені виключно з метою спонукання останнього до висловлення відмови від проходження огляду. При цьому, апеляційний суд зауважує, що матеріали відеозапису не містять беззаперечної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду у медичному закладі, а свідчать про те, що працівники поліції в порушення вимог п. 9 Розділу ІІ Інструкції, не доставили водія ОСОБА_1 до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння. Суд першої інстанції неповно дослідив відеозапис, наявний у матеріалах справи, та не дав належної оцінки вищенаведеним діям працівника поліції в контексті мотивів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Обов`язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів безумовно має враховуватись як особами, яких звинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення, та їх захисниками, так і судом, що здійснює розгляд відповідних справ. Таким чином, особа не може бути піддана заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що кореспондується із ст. 245 КУпАП, за якою завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні допустимі докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, постанова судді суду першої інстанції про притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконною та підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника Кошкіної О.В., яка діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити. Постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2022 року, - скасувати. Постановити нову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, та оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду О.Ю. Іванченко