Постанова Київський апеляційний суд № 369/2888/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД № справи: 369/2888/20 № апеляційного провадження: 22-ц/824/898/2023 Головуючий у суді першої інстанції: Волчко А.Я. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 лютого 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Немировської О.В. суддів - Махлай Л.Д., Ящук Т.І. секретар - Лащевська Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 вересня 2022 року, встановив: у жовтні 2019 року позивач звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 вересня 2022 року позов було залишено без розгляду. Не погоджуючись з ухвалою, представник позивача - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду, посилаючись на порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи позивач повторно не з`явився в судове засідання. Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може, оскільки він не відповідає встановленим у справі обставинам. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулась до суду з позовом про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів у жовтні 2019 року і ухвалою Києво-Святошинського районного суду м.Києва від 28 лютого 2020 року вимоги було роз`єднано у самостійні провадження. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду м.Києва від 03 березня 2020 року у справі про стягнення аліментів було відкрито провадження. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду м.Києва від 10 вересня 2021 року після повторного автоматизованого розподілу справу було прийнято до провадження, призначено підготовче засідання на 18 листопада 2021 року. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду м.Києва від 18 листопада 2021 року було закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду на 21 січня 2022 року. 21 січня 2022 року сторони та їх представники в судове засідання не з`явились, подали до суду клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи було відкладено на 14 квітня 2022 року. 14 квітня 2022 року справу було знято з розгляду, призначено судове засідання на 01 липня 2022 року. 26 червня 2022 року від представника позивача - ОСОБА_3 надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Вказане клопотання судом розглянуто не було, ухвала щодо відмови у задоволенні клопотання чи про його задоволення в матеріалах справи відсутня. 30 червня 2022 року представником позивача також було подано клопотання про повернення стадію підготовчого провадження та збільшення позовних вимог, яке також судом не розглядалось. 01 липня 2022 року розгляд справи було відкладено на 02 вересня 2022 року. Судова повістка на ім`я ОСОБА_1 на 02 вересня 2022 року повернулась на адресу суду без вручення з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Будь-яких доказів направлення судової повістки представнику позивача - ОСОБА_3, в тому числі за допомогою підсистеми «Електронний суд», матеріали справи не містять. В судове засідання, призначене на 02 вересня 2022 року, позивач та його представник не з`явились. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України позов залишається без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Згідно із частиною п`ятою статті 223 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку скаржник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства. За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Особа на власний розсуд користується своїми процесуальними правами, обов`язками відповідно до зазначених положень, а також положень, визначених статтями 43, 49 України, але зобов`язана здійснювати їх добросовісно відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України. Європейський Суд з прав людини у рішенні «МПП «Голуб» проти України» від 18 жовтня 2005 року відзначив, що право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6, якщо вони не мають легітимну мету та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. У справі «Церква села Сосулівка проти України» у рішенні від 28 лютого 2008 року, де релігійна організація заявника була змушена звернутися за судовим захистом, проте безуспішно, Європейський Суд з прав людини у пункті 53 вказав, що така ситуація прирівнюється до відмови у здійсненні правосуддя, що порушує саму суть права заявника на доступ до суду, яка гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Загалом Європейський Суд з прав людини у своїй практиці критично оцінює надмірну формалізованість вимог національного законодавства різних держав-учасниць, що перешкоджають доступу до суду. Відповідного висновку дійшов і Верховний Суд в постанові від 21 жовтня 2020 року (справа № 756/13550/16-ц). 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на цей час продовжується. Відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02 березня 2022 року суддям необхідно виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на доступ до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд. В даному випадку матеріали справи свідчать про те, що представник позивача належним чином скористалась своїм правом на звернення до суду з клопотанням про розгляд справи в режимі відеоконференції, тобто мала намір брати участь її у розгляді. Вказане клопотання в порушення норм процесуального права судом розглянуто не було. Саме по собі помилкове зазначення представником позивача у заяві про проведення судового засідання в режимі відеоконференції 01 червня 2022 року, а не 01 липня 2022 року, очевидно свідчить про допущену представником описку та не може бути підставою для залишення відповідного клопотання без розгляду без постановлення відповідної ухвали. Крім того, позбавлення представника позивача права на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з вказаних підстав було б проявом надмірного формалізму. Також судом не було враховано і те, що позивач та її представник ОСОБА_3 про розгляд справи 02 вересня 2022 року належним чином повідомлені не були. За таких обставин дійшов передчасного висновку про наявність беззаперечних підстав для залишення позову без розгляду. Крім того, в даному випадку залишення позовної заяви після тривалого її перебування у провадженні суду призведе до обмеження права позивача на доступ до правосуддя. Статтею 379 ЦПК України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи викладене, судом першої інстанції було зроблено передчасний висновок про наявність підстав для залишення позову без розгляду, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Статтею 379 ЦПК України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи викладене, судом першої інстанції було зроблено помилковий висновок про наявність підстав для залишення позову без розгляду, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 вересня 2022 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів. Повний текст постанови виготовлено 09 лютого 2023 року. Головуючий Судді