Постанова 4857 № 380/9147/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/9147/21 пров. № А/857/15347/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П за участі секретаря судового засідання Лутчин Н.М., представника позивача: не з`явився представника відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі № 380/9147/21 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Миколаївського комунального підприємства «Житлово-комунальне управління» про накладення арешту на кошти та інші цінності, суддя в 1-й інстанції Брильовський Р.М., час ухвалення рішення 11 год. 25 хв. місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 28.12.2021,- В С Т А Н О В И В : Головне управління ДПС у Львівській області (далі ГУДПС у Львівській області) у червні 2021 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Миколаївського комунального підприємства «Житлово-комунальне управління» (далі МКП «Житлово-комунальне управління»), у якому з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.168-169) просило накласти арешт на кошти та інші цінності МКП «Житлово-комунальне управління», що знаходяться у банках, обслуговуючих такого платника податків в розмірі 11268575,72 грн.. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що податкова заборгованість відповідача станом на 08.04.2021 становить 11 268 575,72 грн.. Сума податкової заборгованості є узгодженою, добровільно у встановлені законом строки до бюджету не сплачена. Вжиті позивачем до відповідача заходи не призвели до погашення такого зобов`язання, тому позивач звернувся до суду з вимогою накласти арешт на кошти та інші цінності МКП «Житлово - комунальне управління», що знаходяться у банках в порядку підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі ПК України). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції безпідставно покликається на загальну процедуру і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами, визначену статтею 94 ПК України, оскільки така стосується адміністративного арешту майна, а не накладення арешту на кошти, що знаходяться у банках на підставі пункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, і тому не стосується предмета спору. Також вважає безпідставними покликання на залишкову вартість основних засобів та що це майно може бути джерелом погашення податкового боргу. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2022 року у справі № 380/9147/21 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задоволено, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року скасовано та прийнято нове, яким позов Головного управління ДПС у Львівській області задоволено. Накладено арешт на кошти та інші цінності Миколаївського комунального підприємства «Житлово-комунальне управління» (81600, Львівська область, м.Миколаїв, вул. Возз`єднання, буд. 10, ЄДРПОУ 05759646) що знаходяться у банках, обслуговуючих такого платника податків в розмірі 11268575 (одинадцять мільйонів двісті шістдесят вісім тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) гривень 72 (сімдесят дві) копійки. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року задоволено касаційну скаргу Миколаївського комунального підприємства «Житлово-комунальне управління» . Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2022 року у справі № 380/9147/21 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. До суду апеляційної інстанції надійшли додаткові пояснення від представника Миколаївського комунального підприємства «Житлово-комунальне управління» від 09.12.2022 року в яких з покликанням на норми законодавства та практику Верховного Суду, просять залишити рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року без змін, з огляду на повне з`ясування обставин справи судом першої інстанції . Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом апеляційної інстанції, з урахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що МКП «Житлово-комунальне управління» згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб-підприємців та громадських формувань зареєстроване як юридична особа 09.06.2003, дата запису: 02.03.2007, номер запису: 1401120000000054816.04.2004, місцезнаходження: 81600, Львівська область, Стрийський район, місто Миколаїв, вул. Возз`єднання, будинок

10. Перелік засновників (учасників) юридичної особи: Миколаївська міська рада Стрийського району Львівської області. ДПІ у Миколаївському районі Львівської області винесло податкову вимогу форми «Ю1» від 21.11.2001 №1/71 на суму 6942,21 грн, та податкову вимогу форми «Ю2» від 22.01.2002 №2/46 на суму 87191,97 грн.. Наявність податкової заборгованості, а саме податкові зобов`язання, штрафні санкції та пеню на загальну суму 11 268 575,72 грн. по податках та платежах перед бюджетом підтверджується довідкою від 15.04.2021 №10726/6/13-01-13-01-13-09-14 станом на 08.04.2021. Актом опису майна від 11.04.2014 №12, що підтверджується копією витягу про реєстрацією в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 14.04.2014 № 43987362 проведено опис майна на суму 392 881,75 грн.. Актом опису майна від 02.11.2015, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 06.11.2015 № 48254683 проведено опис майна на суму 669 576,48 грн.. Таким чином, позивачем здійснено опис майна відповідача в податкову заставу на загальну суму 1 062 458,23 грн.. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 21.05.2021№ 257601823 за вказаними параметрами запиту відомості про майно МКП «ЖКУ» виявлено майно, а саме будівля загальною площею 281,3 за адресою Львівська область, Миколаївський район, вул. Івана Франка І., будинок 19 згідно з актом опису майна від 11.04.2014, дата реєстрації 04.02.2015, архів, одноповерхова будівля загальною площею 87,7 кв.м. Внаслідок чого 10.01.2020 ГУ ДПС у Львівській області прийняло рішення № 796/10/57.09-14 про стягнення коштів за рахунок готівки з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі № 813/2851/18 задоволено позов Головного управління ДФС у Львівській області про стягнення податкового боргу з рахунків в сумі 3 512 102,20 грн.. На виконання вище зазначеного судового рішення у банки, які обслуговують відповідача, ГУДПС у Львівській області направлено інкасові доручення: від 06.04.2019 №19708-54 здійснено часткову оплату в сумі 30400,56 грн; від 25.06.2019 №32708-54 повернуто у зв`язку з відсутністю коштів; 17.12.2019 №127681-57 здійснено часткову оплату в сумі 9729,55 грн; 18.12.2019 №127825-57, здійснено часткову оплату в сумі 26988,87 грн.; від 18.05.2020№31164-57, здійснено часткову оплату в сумі 30400,56 грн; від 29.05.202 № 41265-57, здійснено часткову оплату в сумі 657,99 грн, від 28.05.2020 №41074-57, здійснено часткову оплату в сумі 1140,73 грн, від 15 .05.2020 №31092-57, здійснено часткову оплату в сумі 60,22 грн. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку, оскільки з матеріалів справи не вбачається в якій саме сумі та на за який період відповідач має податковий борг, а також не доведено жодними доказами відсутність у відповідача майна, або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, тому вимоги щодо арешту на кошти та інші цінності Миколаївського комунального підприємства «Житлово-комунальне управління» на розрахункових рахунках є передчасними та не обґрунтованими. Визначення адміністративного арешту, як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), за своїм змістом однаково охоплює, як арешт коштів, так і арешт іншого майна. Отже, норми статті 94 ПК України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від його предмета. Згідно з пунктом 94.2 статті 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу. Відповідно до підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Водночас, ПК України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу. Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Наведена законодавча норма встановлює одночасно, як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.3 пункту 20.1 статті 20 ПК України є імперативною і обов`язковою до виконання. Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна. Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду, як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу. Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 16.04.2020 року в адміністративній справі №804/7201/16, від 15 травня 2020 року у справі №813/890/18, від 24 квітня 2020 року у справі №821/1158/15-а, від 12 листопада 2019 року у справі № 813/3944/17, від 14.02.2019 у справі № 813/4345/16. Судом першої інстанції встановлено, що податковий борг Миколаївського комунального підприємства «Житлово-комунальне управління» (податкові зобов`язання, штрафні санкції та пеню) на загальну суму 11 268 575,72 грн. по податках та платежах перед бюджетом встановлено довідкою від 15.04.2021 №10726/6/13-01-13 -01-13-09-14 станом на 08.04.2021, притому в цій же довідці не зазначений період за який сформована сума боргу 11268575,72 грн, як і не розділено сум боргу щодо податкового зобов`язання, штрафних санкцій та пені. Крім цього, в матеріалах справи наявні копії актів опису майна від 11.04.2014 №12, від 02.11.2015, якими описано певне майно відповідача. Вказані акти складені ще до виникнення боргу про який зазначає позивач у вищевказаній довідці, тобто до 08.04.2021, відповідно ці ж акти не є доказом відсутності у такого платника податків майна та/або про те, що його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або те, що майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Також, в матеріалах справи наявна Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 21.05.2021 № 25760182, який на думку суду не може бути єдиним належним та допустимим доказом відсутності у відповідача майна та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Відповідно до балансу підприємства станом на 30.09.2021 балансова вартість майна підприємства станом на 30.09.2021 становить 85 473 000 грн.. Рішенням Миколаївської міської ради від 27.02.2019 №1282 «Про надання дозволу на відчуження комунального майна» надано дозвіл на реалізацію нерухомого майна, що знаходиться в податковій заставі, частина майна виділеного для здійснення дій на погашення податкового боргу не реалізована. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України регулює коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна. Згідно з п. 91.2. ст. 91 Податкового кодексу України Порядок призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відповідно до п. 91.3. ст. 91 цього ж Кодексу податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов`язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно. Згідно із Порядком призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 25.05.2017 № 529, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2017 за № 786/30654, податковий керуючий здійснює заведення на кожного платника податків, який має податковий борг, справи, у якій у хронологічному порядку зберігаються всі документи, що стосуються здійснюваних платником податків відповідних заходів із погашення податкового боргу, а також крім іншого, здійснює підготовку документів для звернення контролюючого органу до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, зокрема шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов`язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені Кодексом. Між тим, позивачем не було надано до суду доказів відсутності у відповідача коштів, цінних паперів, іншого майна (зокрема транспортного або промислового), на яке може бути накладено арешт. Інформації щодо наявності або відсутності іншого рухомого майна, що не підлягає обов`язковій державній реєстрації, матеріали справи також не містять. Також, позивачем не надано доказів, що ним здійснювався пошук всього майна відповідача, та що його балансова вартість є меншою суми податкового боргу. Відповідно до постанови Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2016 у справі № 813/1034/16 накладено арешт на кошти та інші цінності МКП «ЖКУ», що знаходяться на рахунках у банківських установах на суму 570 143,49 грн., на момент розгляду справи вказана постанова суду перебуває на виконанні, позивач не зазначив чи дана сума включена до довідки від 15.04.2021 №10726/6/13-01-13 -01-13-09-14 станом на 08.04.2021. Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку, оскільки з матеріалів справи не вбачається в якій саме сумі та на за який період відповідач має податковий борг, а також не доведено жодними доказами відсутність у відповідача майна, та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, тому вимоги щодо арешту на кошти та інші цінності Миколаївського комунального підприємства «Житлово-комунальне управління» на розрахункових рахунках є передчасними та не обґрунтованими. Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.05.2020 по справі № 820/5660/16, від 16.04.2020 по справі №804/7201/16, від 11.08.2021 справа № 200/6751/19-а, від 28.07.2021 № 825/2351/18. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що податковий орган у спірних правовідносинах не забезпечив належного дотримання визначеного законом порядку реалізації владної управлінської функції з примусового (адміністративного) виконання податкового обов`язку щодо платника податків, не добув та не подав до суду доказів про обставини, котрі визначені законодавцем як підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків на рахунках у банку. Водночас колегія суддів наголошує, що наявність у відповідача лише податкового боргу, в розумінні п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України не є підставою для реалізацій контролюючим органом управлінської функції щодо накладення арешту. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. За таких обставин, доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі № 380/9147/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 09 лютого 2023 року