Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/6075/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" лютого 2023 р. Справа№ 910/6075/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Алданової С.О. суддів: Зубець Л.П. Шапрана В.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 у справі № 910/6075/22 (суддя: Пукшин Л. Г.) за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 8 694,96 грн, ВСТАНОВИВ: Підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення неустойки в розмірі 8 694,96 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив термін доставки вантажу у міжнародному залізничному сполученні за накладною №0402695, що є підставою для нарахування неустойки відповідно до положень Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 у справі №910/6075/22 позов задоволено частково. Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ПзІІ "АМІК УКРАЇНА" неустойку за порушення строків доставки вантажу у розмірі 4 347,48 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 2 481,00 грн. Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, зазначив що, оскільки факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений та документально підтверджений, позивач має право на стягнення штрафу у заявленій до стягнення сумі. Водночас, зважаючи на відсутність доказів завдання позивачу збитків внаслідок порушення відповідачем строку доставки вантажу, враховуючи обставини, які вказані відповідачем і не потребують документального підтвердження в силу загальновідомості викладених фактів, суд, зважаючи на виняткову роль залізниці для держави, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню до 4 347,48 грн. (50% від обґрунтованого розміру неустойки у сумі 8 694,96 грн). Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПзІІ "АМІК УКРАЇНА" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 у справі № 910/6075/22 в частині зменшення розміру неустойки до 50% та відмови у задоволенні частини позовних вимог та постановити нове рішення, яким задовольнити поданий позов в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру штрафу прийняте судом першої інстанції з неправильним застосування норм матеріального права, а саме статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України. Так, апелянт вказує на те, що предметом позову у даній справі є стягнення штрафу нарахованого за порушення, які відбулись до введення воєнного стану. Відповідачем не надано доказів об`єктивної неможливості своєчасного здійснення розрахунків, зокрема відсутності коштів на поточних та інших рахунках, неможливості залучення кредитних коштів для оплати спірного штрафу. Зменшення розміру неустойки на 50% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Неустойка розрахована на підставі та у відповідності до норм міжнародного законодавства, а Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (надалі - УМВС) не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваної неустойки (у разі її правомірного нарахування). Також в апеляційній скарзі скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 у справі № 910/6075/22. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2022 апеляційна скарга у справі № 910/6075/22 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Шапран В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ПзІІ "АМІК УКРАЇНА" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 відкладено до надходження матеріалів справи № 910/6075/22 до Північного апеляційного господарського суду та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6075/22. До Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду міста Києва, на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 31.10.2022, надійшли матеріали справи № 910/6075/22. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 поновлено ПзІІ "АМІК УКРАЇНА" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 у справі № 910/6075/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПзІІ "АМІК УКРАЇНА" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 у справі № 910/6075/22; справу № 910/6075/22 призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 у справі № 910/6075/22. Про перегляд справи в апеляційному порядку сторони повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі засобами електронного зв`язку, а також відомості щодо розгляду справи судом апеляційної інстанції було оголошено на офіційному вебсайті Судова влада України. На адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначає, що позивач при здійсненні розрахунку безпідставно не враховує, що строк доставки вантажу продовжено на 4, а не на 3 доби, як він зазначає, що підтверджується відповідними доказами та взято до уваги судом першої інстанції. Наголошує, що факт порушення відповідачем зобов`язань до початку військової агресії російської федерації - не нівелює права суду за наявності наведених обставин станом на дату розгляду спору зменшити розмір неустойки, оскільки, якби порушення строків перевезення вантажів мало б місце після 24.02.2022 (тобто, після запровадження військового стану), то підлягав би доведенню сам факт наявності такого порушення з огляду на очевидність причин затримки. Зауважує, що в аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи майновий стан відповідача, зважаючи на те, що порушення зобов`язання зі сторони відповідача не завдало збитків позивачеві наявні обставини, які в силу приписів статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України є достатніми підставами для зменшення розміру штрафу, заявленого позивачем до стягнення з відповідача. Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу. Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки сторони письмово висловили свою правову позицію з даного спору, клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Відповідачем здійснювалось перевезення вантажу (дизельне паливо) зі станції Бугяняй ЛТГ Литовської залізниці (код 126302) до станції призначення Кременець 35 Льв. (код 350500), що підтверджується накладною від 24.10.2021 № 0402695 (далі - накладна). Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає про те, що відповідачем порушено, встановлені статтею 24 УМВС, строки доставки вантажів, з огляду на що відповідач повинен сплатити позивачу встановлену законом неустойку. Відповідач зазначив про те, що позивачем у розрахунку штрафу застосовано невірну методологію обчислення неустойки відповідно до §1-4 статті 24, §2 статті 45 УМВС, зазначивши при цьому, що допущена позивачем помилка не впливає на розмір неустойки, а також звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення на підставі статті 233 ГК України розміру штрафних санкцій до 0 грн. Суд першої інстанції позовні вимоги позивача визнав законними та обґрунтованими, проте дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення неустойки до 4 347,48 грн. (50% від обґрунтованого розміру неустойки в сумі 8 694,96 грн.). Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірними висновки місцевого господарського суду, виходячи з наступного. Враховуючи, що спірне перевезення відбулося у міжнародному сполученні, правовідносини сторін регулюються УМВС, до якої Україна приєдналася 05.06.1992 та положення якої поширюються на перевезення вантажів у прямому міжнародному залізничному сполученні мережею залізниць країн-учасниць. Згідно з частиною 1 статті 10 ЦК України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини є частиною національного законодавства України. Відповідно до статті 4 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (із змінами та доповненнями), перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення. За приписами § 1 статті 3 УМВС (тут і далі в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) цією Угодою встановлюється пряме міжнародне залізничне сполучення для перевезення вантажів залізницями та єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному залізничному сполученні. Згідно з §1 статті 14 УМВС, відповідно до договору перевезення перевізник зобов`язується за плату перевезти вантаж відправника до станції призначення по маршруту, погодженому відправником та договірним перевізником, та видати його одержувачу. Укладення договору перевезення підтверджується накладною (§3 статті 14 УМВС). У спірному випадку - це вищезгадана накладна, відправником за якою є АТ "Орлен Летува", перевізником - відповідач, вантажоодержувачем - позивач. Відповідно до статті 24 УМВС: - якщо відправником та перевізником не погоджено інше, термін доставки визначається на весь шлях прямування вантажу і не повинен перевищувати терміну, обчисленого виходячи з норм, які містяться у цій статті (§1); - термін доставки вантажу визначається, виходячи з таких норм: для контейнерів - 1 доба на кожні 150 км, що почались, для інших відправок - 1 доба на кожні 200 км, що почались (§2); - термін доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов`язані з відправкою вантажу (§3); - перебіг терміну доставки вантажу починається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі одержувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу вважають повною (§5); - термін доставки вважається виконаним, якщо вантаж прибув на станцію призначення до закінчення терміну доставки і перевізник повідомив одержувача про прибуття вантажу та можливість передачі вантажу в розпорядження одержувача. Порядок повідомлення одержувача визначається національним законодавством, чинним в місці видачі вантажу (§7). З накладної слідує, що: 24.10.2021 - день укладення договору (графа 26); відстань перевезення по території Литви - 343 км; відстань перевезення по території Білорусії - 319 км; відстань перевезення по території України - 234 км. За доводами позивача, з урахуванням затримання вантажу для митного оформлення, для операцій, пов`язаних із відправленням вантажу, фактичний строк доставки вантажу становить 18 діб, а загальний строк доставки вантажу не повинен перевищувати 8 діб, в результаті чого відповідач прострочив доставку вантажу на 10 діб. Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, з відомостей, що містяться у накладній, строк доставки вантажу, обчислений відповідно до наведених вище норм статті 24 УМВС, становить 9 діб, а саме: термін доставки з урахуванням нормативної швидкості (896 км/200) - 5 діб, збільшення терміну доставки на операції, пов`язані з відправленням вантажу - 1 доба, збільшення терміну доставки на 3 доби відповідно до актів загальної форми від 28.10.2021 № 14435, від 29.10.2022 № 14484, від 30.11.2021 № 4796, що підтверджується відміткою у графі 30 накладної та графі 32 накладної, в якій зазначено про затримку вантажу для митного оформлення з 28.10.2021 по 30.10.2021. Згідно з відмітками в накладній №0402695, прийнято вантаж до перевезення 24.10.2021, видано на станції Кременець Львівської залізниці 11.11.2021, отже загальний термін доставки склав 18 діб. Таким чином, термін доставки вантажу, обчислений відповідно до §2 статті 24 УМВС, з урахуванням продовження, становить 5+4=9 діб, загальний термін доставки склав 18 діб, тобто прострочка доставки вантажу становить 18-9=9 діб. Водночас, враховуючи положення статті 24 УМВС, загальний строк доставки вантажу за накладною не повинен перевищувати 8 діб. Відповідно до §1 та §2 статті 45 УМВС якщо перевізником не було дотримано термін доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 "Термін доставки вантажу", перевізник сплачує відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки. Розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставки, та величини (тривалості) перевищення терміну доставки, що розраховується як відношення перевищення терміну доставки (в добі) до загального терміну доставки, а саме : - 6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не більше однієї десятої загального терміну доставки; - 18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше однієї десятої, але не більше трьох десятих загального терміну доставки; - 30% провізної плати при перевищенні терміну доставки понад три десятих загального терміну доставки. У цьому випадку перевищення терміну доставки вантажу становить понад три десятих загального терміну доставки, а відтак позивач має право на стягнення з відповідача неустойки за перевищення терміну доставки вантажу у розмірі 30% провізної плати, тобто в сумі 8 694,96 грн. (28 983,20/100*30). Згідно зі статтею 46 УМВС право пред`явлення претензії до перевізника належить відправникові та одержувачу, при цьому претензії до перевізника, який видає вантаж яким у спірному випадку є відповідач, пред`являються одержувачем, яким є позивач (§§ 1, 2). Відповідно статті 47 УМВС: §1. Позов може бути пред`явлено тільки після пред`явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого була пред`явлена претензія. §

2. Право пред`явлення претензії та позову виникає: 1) про відшкодування за недостачу, пошкодження (псування) вантажу, а також за перевищення строку доставки - з моменту видачі вантажу отримувачу. §

3. Позов може бути пред`явлений якщо перевізник не дав відповідь на претензію у строк, встановлений на розгляд претензії. Позивач звернувся до відповідача з претензією від 10.01.2022 №42, в якій просив перерахувати на свій рахунок штраф за перевищення терміну доставки в сумі 8 694,96 грн. Вказана претензія була отримана відповідачем 13.01.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0505054151076. За приписами §7 статті 46 УМВС перевізник зобов`язаний у 180-денний строк з дня отримання претензії, розглянути її, дати відповідь претенденту та при повному чи частковому визнанні претензії сплатити претенденту належну суму. Таким чином, відповідач повинен був розглянути претензію позивача протягом 180 днів з дня її отримання. Отже, строк на розгляд претензії від 10.01.2022 № 42 сплив 12.07.2022. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не дав відповідь на претензію в строк, встановлений на розгляд претензії, у зв`язку з чим у позивача виникло право на пред`явлення позову про стягнення неустойки за прострочення строку доставки вантажу. Параграфом 1 статті 48 УМВС передбачено, що позови до перевізника на підставі цієї Угоди пред`являються: про перевищення терміну доставки - протягом 2 місяців. Вказані в §1 статті 48 УМВС строки розраховуються з моменту виникнення права пред`явлення позову, встановленого в §2 статті 47 "Вимоги за договором перевезення. Підсудність" цієї Угоди. День початку перебігу строку давності в строк не включається (§2 стаття 48 УМВС). Згідно з §3 статті 48 УМВС пред`явлення претензії, оформленої відповідно до статті 46 "Претензії" цієї Угоди, зупиняє перебіг строків давності, передбачених у §1 цієї статті. Перебіг строку давності продовжується з того дня, коли перевізник повідомив претенденту про повне або часткове відхилення його претензії або з моменту закінчення строку, встановленого в §7 статті 46 "Претензії" цієї Угоди, якщо претензія залишена перевізником без відповіді. Позивач звернувся з даним позовом до суду 13.07.2022, що підтверджується відбитком штампу відділення поштового зв`язку на конверті, в якому направлено позов до суду, а отже в межах строку, встановленого УМВС. Відповідно до §3 статті 41 УМВС тягар доказування того, що перевищення терміну доставки вантажу сталося не з вини перевізника, покладається на перевізника. Відповідач проти обставин, на які послався позивач в обґрунтування своїх майнових вимог, та документальних доказів, долучених позивачем до матеріалів справи на підтвердження вказаних обставин, не заперечив, письмових пояснень по суті спору не надав, звернувшись до суду з заявою про зменшення штрафних санкцій (в порядку статті 233 ГК України). Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. За приписами частини 1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. За правилами частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Судом першої інстанції встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідачем прострочено виконання зобов`язання з доставки вантажів. Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до пункту1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом. У силу статті 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції як про наявність правових підстав для стягнення з відповідача неустойки за порушення термінів доставки вантажу, так і про правильність розрахунку позивачем заявлених позовних вимог. Щодо заяви відповідача про зменшення штрафних санкцій (в порядку статті 233 ГК України) колегія суддів зазначає наступне. В обґрунтування поданого клопотання відповідач послався на те, що: - до повномасштабної військової агресії російської федерації проти України основним джерелом доходу відповідача було комерційне перевезення вантажів, однак після початку військових дій комерційні перевезення значно скоротились, а в деяких регіонах повністю припинились; - через військову агресію, блокування російською федерацією експорту сільськогосподарської продукції, яка складала значний відсоток у перевезеннях, завдання пошкоджень залізничній інфраструктурі, вантажні перевезення значно скоротились (на 70%); - систематично здійснюються ракетні обстріли залізничної інфраструктури та відповідач власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення інфраструктури з метою підтримки обороноздатності нашої держави; - після початку збройної агресії виконує евакуаційні рейси, перевезення військових та військових вантажів по всій Україні. Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За приписами статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Статтею 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесені до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України). Згідно з приписами частини 1 статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не є правильним застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності. Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити: чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, значності прострочення виконання, наслідки порушення зобов`язання, відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 04/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 29.09.2020 у справі № 909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 № 914/1888/19, від 26.01.2021 № 916/880/20, від 23.01.2021 № 921/580/19, від 26.01.2021 № 916/880/20. Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, який зважаючи на відсутність доказів завдання позивачу збитків внаслідок порушення відповідачем строку доставки вантажу, враховуючи обставини, які вказані відповідачем і не потребують документального підтвердження в силу загальновідомості викладених фактів, зважаючи на виняткову роль залізниці для держави, дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру належного до стягнення з відповідача штрафу на 50%, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф у розмірі 4 347,48 грн. Колегія суддів зауважує позивачу на тому, що те, що предметом позову у цій справі є стягнення штрафу нарахованого за порушення, які відбулись до введення воєнного стану, не може нівелювати обставини, про які колегією суддів зазначено вище та свідчити про відсутність підстав для зменшення присудженого до стягнення з відповідача штрафу. Крім того, з огляду на обставини заявлені відповідачем у клопотання про зменшення штрафних санкцій, яке колегія вважає слушним, помилковими є посилання позивача на те, що зменшення розміру неустойки на 50% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. З тих же підстав також помилковою є правова позиція позивача щодо неможливості зменшення спірної неустойки з огляду на те, що вказана неустойка розрахована на підставі та відповідно до Угоди, яка не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваної неустойки (у разі її правомірного нарахування). У зв`язку з цим, суд першої інстанції дійшов правомірних висновків з приводу того, що клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки підлягає частковому задоволенню, а з відповідача підлягає стягненню неустойка за прострочення доставки вантажу в розмірі 4 347,48 грн (8 694,96 грн - 50%). На переконання апеляційного суду, судом першої інстанції під час оцінки аргументів учасників справи було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та відсутність доказів понесення збитків іншими учасниками господарських відносин внаслідок порушення строку доставки вантажу. Згідно з приписами статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частина 1 статті 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. З урахуванням всього вищезазначеного, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу наявності підстав для часткового задоволення позову про стягнення з АТ "Укрзалізниця" на користь позивача 4 347,48 грн. неустойки, нарахованої у зв`язку з порушення строку доставки вантажу. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 ГПК України. Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору. Змагальність сторін є одним з основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права. Згідно зі статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру штрафу прийняте судом першої інстанції з неправильним застосування норм матеріального права, а саме статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку. Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 у справі № 910/6075/22 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Судовий збір, сплачений стороною у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в порядку статті 129 ГПК України, покладається на апелянта (позивача у даній справі). Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 у справі № 910/6075/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 у справі № 910/6075/22 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений стороною у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА".

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 у справі № 910/6075/22.

5. Справу № 910/6075/22 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя С.О. Алданова Судді Л.П. Зубець В.В. Шапран