Постанова Київський апеляційний суд № 758/14598/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД єдиний унікальний номер справи №758/14598/16-ц номер апеляційного провадження: 22-ц/824/1378/2022 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 грудня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Білич І.М. суддів Коцюрби О.П., Слюсар Т.А. розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» -Крилової Олени Леонідівни на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 27 травня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Подільського районного суду м. Києва Анохіна А.М., по цивільній справі №758/14598/16-ц за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и л а: У листопаді 2016 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось із позовом до ОСОБА_1 , з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, просило стягнути заборгованість за договором №б/н від 03 липня 2009 року в розмірі 9519,79 грн., з яких: 1224,04 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2679,86 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 5618,89 грн. - заборгованість з пені. В обґрунтування заявлених позовних вимог посилаючись на те, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписав 03 липня 2009 року заяву № б/н. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку на якій збільшено кредитний ліміт до 4000 грн. відповідач при підписання вказаної анкети - заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на офіційному сайті банку та складає між сторонами договір про надання банківських послуг. Отже, на думку позивача сторони обумовили всі істотні умови договору. Позивач виконав умови договору, проте відповідач вказані умови договору не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача. Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 27 травня 2021 року позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 03 липня 2009 року в розмірі 1221,04 грн. В іншій частині позовних відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1378 грн. Не погодившись з рішенням суду, представник АТ КБ «ПриватБанк» - Крилова O.T. подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати вказане рішення в частині незадоволених вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками та пені та постановити в цій частині нове судове рішення, за яким вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі. В іншій частині судове рішення залишити без змін. Так, в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначаючи, що рішення суду першої інстанції незаконне, та необґрунтоване, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказуючи на те, що укладаючи кредитний договір сторони за власним волевиявленням досягли істотних умов по ньому і власноручно його підписали, чим взяли на себе зобов`язання виконувати його належним чином. Судом не прийнято до уваги довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка на думку позивача, містить істотні умови кредитного договору, зокрема щодо розміру прострочених відсотків. На думку скаржника, що відповідач підписуючи анкету-заяву від 03 липня 2009 року, довідку про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 55 пільгового періоду», користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловив свою згоду з формою та його умовами. Відзив на апеляційну скаргу подано не було. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У порядку ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників процесу про розгляд справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 27 травня 2021 року в частині стягнення основної заборгованості за кредитним договором в розмірі 1221,04 грн.. не оскаржується позивачем, тому відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається. Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог банку про стягнення з відповідача заборгованості по простроченим відсоткам та заборгованості з пені. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 03 липня 2009 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву № б/н про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідно до укладеного договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4000 грн. Обґрунтовуючи позов, АТ КБ «ПриватБанк» посилалось на те, що відповідач належним чином не виконав умов договору, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 9519, 79 грн., з яких: 1224,04 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2679,86 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 5618,89 грн. - заборгованість з пені. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що фактично використані кредитні кошти відповідачем повернуті не були, а тому підлягають стягненню на користь банку. Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення відсотків та пені, суд першої інстанції зробив висновки, що надані банком витяги з Умов та Правил надання банківських послуг та тарифів не можуть бути складовою частиною кредитного договору, оскільки не містять підпису відповідача, отже банком не погоджено умови кредитування з відповідачем. Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 2 ст.1050 ЦК України визначено, що у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Отже, істотними умовами кредитного договору є розмір кредиту, розмір процентів, які повинен сплачувати позичальник за користування кредитом, та порядок повернення кредиту і сплати процентів. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «ПриватБанк» зазначав, що ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 4000 грн. На підтвердження вказаних обставин позивач надав суду анкету-заяву відповідача про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», виписку по особовому рахунку відповідача, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленою ОСОБА_1 , довідка про надання кредитної картки, довідку про умови кредитування, витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, копія паспорта, розрахунок заборгованості. Відповідно до укладеного договору № б/н від 03 липня 2009 року року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4000,00 грн. (а.с. 13). В той же день відповідачем також було підписано довідку про Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальная, 55 днів пільгового періоду» в якій ОСОБА_1 поставивши підпис засвідчив своє ознайомлення з умовами надання та користування кредитними картками. Згідно даної довідки базова відсоткова ставка за користування кредитом складає 2.5% в місяць, яка нараховується на залишок заборгованості, розмір щомісячних платежів становить 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і повинен бути внесений до 25 числа місяця, наступного за звітним. У довідці також визначені порядок нарахування та розмір пені, штрафів за невиконання зобов`язань. Підписавши вказану анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, та довідку, ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов`язання, тобто сторони погодили всі істотні умови кредитного договору, а відтак суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про ненадання позивачем належних доказів у підтвердження погодження з відповідачем істотних умов договору. Відмовляючи у стягненні відсотків, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в матеріалах справи наявна підписана відповідачем довідка про умови кредитування, в якій, зокрема, визначені тип кредитної лінії, пільговий період користування коштами, процентна ставка. В порушення вимог ст. 81 ЦПК України суд не врахував те, що сторонами було погоджено, зокрема, процентну ставку, її розмір і порядок нарахування, а, відтак, існують підстави для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками відповідно до положень закону та підписаних відповідачем анкети-заяви та довідки про умови кредитування. Згідно із ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі правові висновки узгоджуються з позицією Великої палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 28 березня 2018 року у справі 444/9519/12. Нарахування банком заборгованості по процентам здійснювалося до листопада 2016 року, а саме: з липня 2009 року по серпень 2014 року - 30% річних (2.5 % щомісячно); з вересня 2014 року по березень 2015 року - 34,80%, з 01 квітня 2015 року по листопад 2016 року - 43,20%. При цьому матеріали справи не містять у собі доказів на підтвердження підстав збільшення розміру процентної ставки з вересня 2014 року, а відтак погодженості сторонами договору нових її показників, що б давало можливість суду апеляційної інстанції перевірити правомірність нарахування суми заборгованості за несплаченими відсотками. З розрахунку погодженого сторонами розміру відсотків на час укладення спірного договору, за яким було прийнято рішення про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 1221,04 грн., а саме як залишок поточної заборгованості, то загальний залишок заборгованості за відсотками буде становити за спірний період 30,53 грн., виходячи з щомісячного розміру -2,5%. Позивачем при звернення до суду також ставилася вимога, щодо стягнення заборгованості за пенею та комісією в розмірі 3456,55 грн. Згідно до ст. 549 ЦК України неустойкою ( штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Відповідно до ч.1 ст.550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Довідкою про умови кредитування, також сторонами було погоджено умови щодо сплати пені за несвоєчасне погашення заборгованості: (пеня(1) + пеня (2), де пеня (1) -базова процентна ставка за договором/30 - нараховується за кожен день прострочення кредиту; пеня (2)=1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, нараховується 1 раз в місяць за наявності прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн. і більше). В той же час розрахунок заборгованості за договором наданий позивачем до позовної заяви в графі сума заборгованості за комісією та пенею не містить у собі показників її нарахування як у відсотковому відношенні так і у визначенні суми за вест період заборгованості. Відтак, правових підстав для задоволення вимог в частині стягнення заборгованості за пенею та комісією нема. Пунктом 2 ч.1 ст.374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог позивача щодо стягнення відсотків підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового рішення у відповідності до положень ст. 376 ЦПК України про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення відсотків з зазначених вище підстав. Також, слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, не підлягає оскарженню, крім випадків встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. В іншій частині рішення суду зміні не підлягає. Керуючись ст.ст. 268, 367, 369, 374, 376, 381- 384, 387 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» -Крилової Олени Леонідівни задовольнити частково. Заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 27 травня 2021 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків та постановити в цій частині нове судове рішення, за яким; Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», місце знаходження - вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, ідентифікаційний код 14360570, заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 30,53 грн. ( тридцять гривень п`ятдесят три копійки). Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Суддя-доповідач: Судді: