Постанова 4802 № 158/3041/21

Справа № 158/3041/21 Головуючий у 1 інстанції: Польова М. М. Провадження № 22-ц/802/53/23 Доповідач: Карпук А. К. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 січня 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Карпук А.К. суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І., секретар Власюк О. С. з участю: заявика ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 боржника ОСОБА_3 , представника ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за клопотанням представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 травня 2022 року,- В С Т А Н О В И В: Представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 звернулась до суду з клопотанням про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на підставі міжнародної угоди. Клопотання обґрунтоване тим, що 08 серпня 2017 року районним судом в ОСОБА_6 у справах сім`ї та неповнолітніх Республіка Польща винесено рішення (вирок), яким присуджено ОСОБА_3 сплату, зокрема: 1) аліментів на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_7 в розмірі 700 злотих щомісячно та ОСОБА_8 в розмірі 500 злотих щомісячно, разом в розмірі 1200 злотих щомісячно; 2) як сприяння в задоволенні потреб сім`ї сплату на користь ОСОБА_9 в розмірі 500 злотих щомісячно. Просила суд визнати та надати дозвіл на примусове виконання на території України рішення (вироку) районного суду в ОСОБА_6 у справах сім`ї та неповнолітніх Республіки Польща від 08 серпня 2017 року в справі за позовом малолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , представником яких є їх матір ОСОБА_10 , проти ОСОБА_11 про аліменти та сприянні в задоволенні потреб сім`ї, яке набрало законної сили 02 вересня 2017 року. Ухвалою Ківерцівського районного суду від 05 травня 2022 року клопотання задоволено. Постановлено визнати і надати дозвіл на примусове виконання на території України рішення (вироку) районного суду в ОСОБА_6 у справах сім`ї та неповнолітніх Республіки Польща від 08 серпня 2017 року в справі №ІІІ RC 53/17, яким зобов`язано ОСОБА_11 сплачувати: 1) аліменти на користь малолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 700 злотих щомісячно, що за офіційним курсом Національного банку України станом на день постановлення ухвали становить 4605 (чотири тисячі шістсот п`ять) гривень 86 копійок, та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 500 злотих щомісячно, що за офіційним курсом Національного банку України станом на день постановлення ухвали становить 3289 (три тисячі двісті вісімдесят дев`ять) гривень 90 копійок, разом в розмірі 1200 злотих щомісячно, що за офіційним курсом Національного банку України станом на день постановлення ухвали становить 7895 (сім тисяч вісімсот дев`яносто п`ять) гривень 76 копійок, оплачується наперед, починаючи з 01 лютого 2017 року до 10-го дня кожного місяця разом із відсотками, що передбачені законом, у випадку затримки, зі сплатою у визначений строк будь-якої частини сплат, в руки матері малолітніх ОСОБА_9 ; 2) як сприяння в задоволенні потреб сім`ї сплату на користь ОСОБА_9 в розмірі 500 злотих щомісячно, що за офіційним курсом Національного банку України станом на день постановлення ухвали становить 3289 (три тисячі двісті вісімдесят дев`ять) гривень 90 копійок, оплачується наперед, починаючи з 01 лютого 2017 року до 10-го числа кожного місяця разом із відсотками, що передбачені законом, у випадку затримки, зі сплатою у визначений строк будь-якої частини сплат, в руки уповноваженої ОСОБА_9 . Допустити рішення до виконання зі стягненням заборгованості за останні три роки до звернення до суду, тобто з 11 листопада 2018 року. В апеляційній скарзі боржник ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу у якій просить ухвалу суд скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні клопотання. Апеляційна скарга мотивована тим, що що ОСОБА_3 не був своєчасно та належним чином повідомлений про судові засідання, у якому були постановлені рішення іноземного суду, йому не було відомо про постановлене іноземним судом рішення, з лютого 2017 року він проживав в Україні. Суд надав дозвіл на виконання рішення суду, у той час як це рішення заочне, в матеріалах справи відсутній повний текст заочного рішення іноземного суду, суд не надав можливості надати заперечення на подане клопотання та не повідомив його про судове засідання, клопотання подане неповноважним представником, оскільки представник діяв на підставі нікчемної довіреності, у якій відсутня дата вчинення, вважає, що питання про стягнення аліментів повинно розглядатись національним судом, оскільки він є громадянином України. Заявник не скористалась правом подати відзив на апеляційну скаргу. Вивчивши матеріали справи, ознайомившись із доводами апеляційної скарги, заслухавши пояснення заявника та боржника, їх представників, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено такі обставини. Рішенням (вироком) районного суду в ОСОБА_6 у справах сім`ї та неповнолітніх Республіки Польща від 08 серпня 2017 року в справі №ІІІ RC 53/17, присуджено ОСОБА_12 сплату: 1) аліментів на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 700 злотих щомісячно та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 500 злотих щомісячно, разом в розмірі 1200 злотих щомісячно, оплачується наперед, починаючи з 01 лютого 2017 року до 10-го дня кожного місяця разом із відсотками, що передбачені законом, у випадку затримки, зі сплатою у визначений строк будь-якої частини сплат, в руки матері малолітніх ОСОБА_9 ; 2) як сприяння в задоволенні потреб сім`ї сплату на користь ОСОБА_9 в розмірі 500 злотих щомісячно, оплачується наперед, починаючи з 01 лютого 2017 року до 10-го числа кожного місяця разом із відсотками, що передбачені законом, у випадку затримки, зі сплатою у визначений строк будь-якої частини сплат, в руки уповноваженої Ірини Васіної; 3) на користь Державної скарбниці Районного суду Раві Мазов`єцькій суми в розмірі 1020 злотих на покриття витрат, пов`язаних з провадженням від врахованої частини позову; 4) на користь адвоката Януша Сломки суми в розмірі 2400 злотих для покриття витрат неоплаченої юридичної допомоги наданої з державного. Зазначене рішення суду не оскаржувалося та вступило у законну силу 02 вересня 2017 року, рішення в частині стягнення аліментів на дітей та сприянні в задоволенні потреб сім`ї були зверненні до негайного виконання. До клопотання подані документи, посвідчені гербовими печатками суду, з яких вбачається, що ОСОБА_3 належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, подано підтвердження отримання боржником 17 липня 2017 року поштового відправлення про виклик, зобов`язання прибути до суду, а також підтвердження отримання 16 серпня 2017 року копії рішення. Відповідно до статті 81 Закону України "Про міжнародне приватне право" в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили. Згідно зі статтею 82 Закону України "Про міжнародне приватне право" визнання та виконання рішень здійснюється у порядку, встановленому законом України. Частиною першою статті 462 ЦПК України передбачено, що рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. Питання визнання та виконання в Україні рішень, винесених на території Республіки Польща, регулюється Договором між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікованого постановою Верховної Ради від 04 лютого 1994 року № 3941-XII (далі - Договір про правову допомогу). Статтею 49 цього договору встановлено, що за умов, передбачених Договором про правову допомогу, Договірні Сторони визнають і виконують на своїй території рішення, винесені на території іншої Договірної Сторони, а саме: 1) рішення судів з цивільних справ; 2) рішення судів з кримінальних справ в частині, що стосується відшкодування шкоди, заподіяної злочином. Положення пункту 1 застосовуються також до мирових угод з цивільних справ майнового характеру затверджених судом. Стаття 50 Договору про правову допомогу визначає такі умови, за яких рішення Договірної Сторони визнається і виконується на території іншої Договірної Сторони: 1) згідно із законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої рішення було винесене, воно набрало законної сили і підлягає виконанню, а в справах, що стосуються аліментних зобов`язань, також рішення, що не набрали законної сили, але підлягають виконанню; 2) суд, який виніс рішення, був компетентним на підставі цього Договору, а у випадку відсутності такого врегулювання в Договорі - на підставі законодавства тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане; 3) сторона не була позбавлена можливості захисту своїх прав, а у випадку обмеженої процесуальної здатності - належного представництва, а зокрема, сторона, яка не прийняла участі в розгляді справи, отримала виклик в судове засідання своєчасно і належним чином; 4) справа між тими самими сторонами не була вже вирішена з винесенням рішення судом тієї Договірної Сторони, на території якої рішення судом тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане, і якщо між тими самими сторонами не була раніше порушена справа в суді тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане; 5) рішення органу третьої держави між тими самими сторонами і в тій самій справі не було вже визнане або виконане на території тієї Договірної Сторони, де рішення має бути визнане і виконане; 6) при винесенні рішення застосовано законодавство відповідно з цим Договором, а у випадку відсутності такого врегулювання у Договорі - на підставі законодавства тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане. Отже, однією з необхідних передумов для визнання і виконання рішення суду Договірної Сторони є надання стороні можливості захисту своїх прав при розгляді справи по суті, що передбачає, зокрема, отримання виклику в судове засідання своєчасно і належним чином. Пунктом 2 частини другої статті 51 Договору про правову допомогу передбачено, що до клопотання про визнання і виконання рішення подається документ, який підтверджує, що сторона, відносно якої винесене рішення і яка не приймала участь у розгляді справи, отримала виклик у судове засідання своєчасно і належним чином, згідно з законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої рішення було винесене. Таким чином, порядок повідомлення учасника справи про судовий процес і вручення цій особі судової повістки (виклику в суд) регулюється правом держави, суд якої вирішує справу по суті. Уданій справі на підставі доданих до клопотання повідомлень про виклик до суду установлено, що ОСОБА_3 з 17.07.2017 було відомо про розгляд справи судом в Республіці Польща. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 виїхав з території Республіка Польща у лютому 2017 року і після цієї дати постійно проживав в Україні, а тому йому не вручались повідомлення про виклик до суду в Республіці Польща, не підтверджені належними та допустими доказами. На пропозицію апеляційного суду подати для дослідження паспорт громадянина України для виїзду для кордон, у якому можливо дослідити відмітки щодо перетину кордону, боржник ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції повідомив, що не зміг відшукати такого паспорта. Згідно з листом Державної прикордонної служби України , інформація про перетин кордону ОСОБА_3 у 2017 році не збереглася, оскільки такі відомості зберігаються протягом 5 років. Нотаріально посвідчена заява ОСОБА_3 від 21.05.2018 про скасування наданої ним нотаріально посвідченої довіреності від 16.05.2017 не підтверджує доводів боржника про те, що станом на 10.07.2017 - час вручення повідомлення про виклик до іноземного суду та на 09.08.2017 про вручення рішення суду він не перебував на території Республіка Польща, а тому не отримував повідомлень. Довідкою від 01.08.2016, виданою Війтом гміни Регнув, ОСОБА_13 повіт, Лодзьке воєводство підтверджується, що станом на серпень 2016 року ОСОБА_14 був зареєстрований у вказаному воєводстві строком до 30.07.2017. Проте, із змісту цієї довідки не вбачається, що після зазначеної дати реєстрація ОСОБА_3 в Республіці Польща не була продовжена, або ж що він не змінював місця своєї реєстрації, а також не підтверджує доводів ОСОБА_14 , що повідомлення про виклик та копія рішення суду йому не вручалась. Довідка про працевлаштування від 31.01.2017 підтверджує, що ОСОБА_15 працював в Агенції тимчасової роботи Логарт із місцем знаходження за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 18.08.2016 по 31.01. 2017 та не містить інформації про місце перебування та місце роботи ОСОБА_3 станом на час вручення повідомлень про виклик до суду - 10.07.2017 та про вручення рішення суду 09.08.2017, а тому не спростовує змісту повідомлень про виклик та висновків суду першої інстанції про подання заявником доказів щодо повідомлення ОСОБА_14 про розгляд справи судом Республіка Польща. Положення частини третьої статті 8 Закону України "Про міжнародне приватне право" надають особам, які беруть участь у справі, право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду у встановленні змісту цих норм. Боржник ОСОБА_14 , стверджуючи, що до клопотання подані неналежні докази про його виклик до суду, про порушення порядку його виклику до іноземного суду, не подав доказів про зміст норм права Республіка Польща, якими передбачено порядок та спосіб повідомлення про виклик до суду. Аргументи апеляційної скарги про те, що до клопотання не подано повного тексту рішення іноземного суду, як це передбачено частиною 3 статті 466 ЦПК України є неспроможними, оскільки у положеннях цієї статті йдеться про необхідність долучити до клопотання засвідчену в установленому порядку копію рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання, що було виконано заявником. Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_3 не був повідомлений про розгляд справи є загальним, боржником не спростовано наданих доказів, що виклик його до суду здійснено відповідно до правил Республіки Польща. Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обов`язок доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні рішення іноземного суду покладається на сторону, яка заперечує проти заяви(клопотання) стягувача. ОСОБА_3 не навів в апеляційній скарзі мотивів і не подав доказів про наявність підстав для відмови у визнанні і виконанні рішення іноземного суду, не спростував доданих до клопотання доказів, що виклик його до суду здійснено відповідно до правил Республіки Польща. Посилання в апеляційній скарзі на те, що він не був повідомлений про розгляд справи є загальним, не підтвердженим належними та допустимими доказами. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що боржник був належним чином повідомлений про розгляд справи в районному суді в ОСОБА_6 у справах сім`ї та неповнолітніх Республіки Польща, у зв`язку із чим останній не був позбавлений можливості взяти участь у судовому процесі. Безпідставними є доводи апеляційної скарги, що звернення заявника до суду у Республіці Польща для вирішення спірного питання між громадянами України здійснено з порушенням судової юрисдикції, оскільки він громадянин України, з огляду на таке. Згідно зі статтею 28 Договору про правову допомогу в правових стосунках між батьками і дітьми, в тому числі аліментних обов`язках батьків застосовується законодавство тієї Договірної Сторони, громадянином якої є дитина. Встановлення і оспорювання походження дитини від певної особи регулюється законодавством тієї Договірної Сторони, громадянином якої є мати дитини в момент народження дитини. Але достатнім є дотримання форми визнання дитини, що передбачена законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої визнання має бути або було здійснене. В справах, зазначених в пунктах 1 і 2, компетентними є органи тієї Договірної Сторони, громадянином якої є дитина, а також органи тієї Договірної Сторони, на території якої дитина має місце проживання. З пояснень заявника ОСОБА_1 , боржника ОСОБА_3 , матеріалів справи вбачається, що неповнолітні діти ОСОБА_16 та ОСОБА_17 проживали на момент відкриття провадження іноземним судом та на даний час проживають разом з матір`ю на території Республіки Польща. Також в клопотанні зазначено адресу проживання заявника у республіці Польща. У лютому 2022 року заявнику та неповнолітнім дітям надано громадянство Республіки Польща. Крім того, на час відкриття провадження судом Республіки Польща, ОСОБА_3 був зареєстрований на тимчасове проживання до 30.07.2017 в ОСОБА_18 , Регнув, Лодзьке, що підтверджується наданою боржником довідкою. Доводи апеляційної скарги про порушення про порушення судом першої інстанції вимог частин першої, другої статті 467 ЦПК України щодо належного повідомлення його про судове засідання, спростовуються наявними в матеріалами доказами. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що за відомостями підрозділу УДМС України у Волинській області ОСОБА_3 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 . Листом Ківерцівського районного суду від 02.12.2021 ОСОБА_19 за адресою зареєстрованого місця проживання надіслано ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі та роз`яснено право подати можливі заперечення проти клопотання у місячний строк. Згідно із відміткою відділення зв`язку Укрпошти, вказаний лист не вручений ОСОБА_3 у зв`язку відсутністю адресата за вказаною адресою. Також місцевим судом листом від 12.01.2022 повторно надіслано ухвалу суду про відкриття провадження у справі для вручення ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 , однак цей лист повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання». 23.02.2022 повідомлення боржника про судове засідання проведено шляхом публікації судового оголошення на офіційному веб-сайті. Оскільки суду не було відомо про місцезнаходження боржника ОСОБА_3 , відповідно до положень частини 11 статті 128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик останній вважається повідомленим про дату , час і місце розгляду справи. Із змісту апеляційної скарги вбачається, що боржник ОСОБА_3 зазначив адресу свого проживання АДРЕСА_3 . В апеляційному суді боржник повідомив суду, що не проживає у місті Ківерці за зареєстрованим місцем проживання з 2020 року, оскільки проживає в селі Незвір Луцького району. Наведені обставини вказують на наявність підстав для повідомлення боржника шляхом публікації судового оголошення та підтверджують обґрунтованість висновків суду про те, що боржник ОСОБА_3 був повідомлений про судове засідання відповідно до положень частини 11 статті 128 ЦПК України, що слугувало підставою для розгляду клопотання у відсутності боржника. Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності повноважень у представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на звернення до суду з клопотанням апеляційний суд виходить з такого. Порядок подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду врегульовано приписами статті 465 ЦПК України, яка передбачає, що клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або відповідно до міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником). Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду через органи державної влади України, суд приймає до розгляду клопотання, що надійшло через орган державної влади України. Законом № 26-VII від 11.01.2013 в Україні ратифіковано Конвенцію про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів утримання (далі - Конвенція) Порядок виконання Конвенції визначено Інструкцією про виконання в Україні Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15.09.2017 № 2904/5 , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 вересня 2017 року № 1150/31018 ( далі Інструкції). Відповідно до статті 4 розділу 2 Конвенції та частини 7 Розділу І Інструкції, центральним органом для виконання обов`язків, покладених Конвенцією, є Міністерство юстиції України. З матеріалів справи вбачається, що клопотання ОСОБА_1 було подано через державний компетентний орган Міністерство юстиції України. Згідно з пунктом 8 частини 14 розділу ІІІ Інструкції, Міністерство юстиції передає заяву з документами, в тому числі отриманими Міністерством юстиції України відповідно до абзаців другого-восьмого підпункту 3 пункту 8 розділу І цієї Інструкції, до Координаційного центру з надання правової допомоги з метою забезпечення надання безоплатної вторинної правової допомоги відповідно до вимог Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Відповідно до частини першої статті 15 Конвенції запитувана держава надає безоплатну правову допомогу стосовно всіх заяв кредитора відповідно до цього розділу щодо зобов`язань про утримання, що виникають з правовідносин батьків та дитини стосовно особи віком до 21 року. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 25 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», суб`єкт надання безоплатної вторинної правової допомоги має право представляти права і законні інтереси осіб, які потребують безоплатної вторинної правової допомоги, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами на підставі доручення/наказу Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. З матеріалів справи вбачається, що листом від 08.06.2021 № 4634/4003-3021/12.1.2 Міністерство юстиції України скерувало клопотання ОСОБА_20 до Координаційного центру з надання безоплатної правової допомоги, після цього Координаційний центр листом від 14.06.2021 № 001/03.2-08/1125 надіслав клопотання до Луцького місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги. Наказом Луцького місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги від 06 липня 2021 року № 390/30-к уповноважено адвоката Ольшевську Віру Петрівну для надання безоплатної правової допомоги ОСОБА_1 , і саме адвокатом Ольшевською В.П. , яка діяла на підставі наказу Луцького місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 25 Закону подано до суду зазначене клопотання. Наведеним спростовуються аргументи апеляційної скарги щодо відсутності повноважень у представника ОСОБА_5 на звернення з клопотанням в інтересах ОСОБА_1 . Також апеляційний суд відхиляє пояснення представника боржника у даному судовому засіданні про те, що місцевим судом не перевірено, чи правильно іноземний суд зробив розрахунок стягнутих аліментів та заборгованості, оскільки такі пояснення не ґрунтуються на приписах статті 52 Договору, згідно з якою, при розгляді справи суд обмежується перевіркою виконання умов, передбачених статтями 50 і 51, тобто, умов щодо порядку подання клопотання та підстав для визнання та виконання рішення іноземного суду. Місцевий та апеляційний суди не наділений повноваженнями перевірки законності рішення іноземного суду, про визнання і виконання якого звернулася заявник. Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують мотивів, викладених в оскарженій ухвалі. Відповідно до положень статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Керуючись статтями 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 травня 2022 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення постанови апеляційного суду. Головуючий Судді: