Постанова Київський апеляційний суд № 372/4315/21

Постанова Іменем України Єдиний унікальний номер справи 372/4315/21 Номер провадження 22-ц/824/851/2023 Головуючий у суді першої інстанції В. І. Кириченко Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач 25 січня 2023 року місто Київ Номер справи 372/4315/21 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Поливач Л. Д. (суддя - доповідач), суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І. секретар судового засідання Сіра Ю. М. сторони позивач ОСОБА_1 відповідач Товариство з додатковою відповідальністю «МІЖНАРОДНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» відповідач ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 03 жовтня 2022 року, ухвалене у складі судді Кириченка В.І., в приміщенні Кагарлицького районного суду Київської області, повне рішення складено 13.10.2022 у с т а н о в и в: У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТДВ «МІЖНАРОДНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 03 квітня 2021 року відбулась ДТП за участю транспортного засобу «Renault Trafic» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Volvo ХС-90» д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Кагарлицького районного суду Київської області по справі № 368/339/21 від 21 травня 2021 року ОСОБА_2 визнано винним у порушенні Правил дорожнього руху та у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ТДВ «Міжнародна СК» згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №202693825. Розмір страхової суми за шкоду завдану майну на одного потерпілого становить 130 000,00 грн, розмір франшизи 1 500,00 грн. На виконання статей 33, 35 Закону про ОСЦПВВНТЗ позивач звернувся до ТДВ «Міжнародна СК» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та 28.10.2021 направив поштовим відправленням з описом вкладення заяву про виплату страхового відшкодування, додавши всі необхідні документи. З метою виявлення справедливого розміру матеріального збитку, спричиненого транспортному засобу в результаті ДТП позивач звернувся до суб`єкта оціночної діяльності СОД ФОП ОСОБА_3 , яким 08.05.2021 було складено Звіт про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику внаслідок пошкодження колісного транспортного засобу №16/05/21, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту ТЗ «Vоlvо ХС-90», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 320 024,82 грн з ПДВ, 275 157,35 грн без урахування ПДВ, вартість матеріального збитку (що становить вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу) з урахуванням ПДВ становить 186 915,94 грн, без урахування ПДВ становить 164 233,28 грн. Позивач вказав, оскільки він в заяві про виплату страхового відшкодування зазначив власні банківські реквізити на виплату страхового відшкодування, а розмір страхового відшкодування обмежується страховою сумою, то розмір страхового відшкодування, що має бути виплачений страховиком в межах ліміту його відповідальності становить (з урахуванням розміру франшизи) 128 500,00 грн. Проте 02.07.2021 ТДВ «Міжнародна СК» втратило статус асоційованого члена МТСБУ, у зв`язку з чим втратило право укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що не звільняє останнього від виконання зобов`язань згідно з укладеними ними договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Причиною виключення з МТСБУ стала двомісячна заборгованість страховика по виплаті гарантійного внеску до Фонду МТСБ. Решта коштів, що відповідають розміру завданої позивачу матеріальної шкоди, підлягають стягненню з ОСОБА_2 як винної у вчиненні ДТП особи. Оскільки вартість матеріального збитку, що визначається автотоварознавчим дослідженням є результатом теоретичного розрахунку (оскільки застосовуються до вартості відновлювального ремонту математичні формули), а вартість відновлювального ремонту є сумою вартості робіт, фарбування та запасних частин, що є ринковими та об`єктивними на момент визначення збитку, то саме вартість відновлювального ремонту транспортного засобу є повною та необхідною для відновлення позивачем свого пошкодженого автомобіля, а тому позивач, як потерпіла особа має право на отримання компенсації вартості відновлювального ремонту на суму 320 024,82 грн для подальшого відновлення власного транспортного засобу. З огляду на те, що вина ОСОБА_2 у завданні збитків (майнової шкоди) позивачу встановлена та враховуючи, що ліміт відповідальності страховика становить 130 000,00 грн, а вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Volvo ХС-90», д.н.з. НОМЕР_2 , тобто кошти, які необхідні для відновлення порушеного права - 320 024,82 грн, то позивачу з боку ОСОБА_2 підлягає виплата різниця між вартістю відновлювального ремонту (320 024,82 грн) та страховим відшкодуванням (що має бути сплачений страховиком) (128 500,00 грн), що становить 191 524,82 грн. Також позивач вказує на завдання йому моральної шкоди, яку він оцінив у 5 000,00 грн, що підлягає стягненню з винної у ДТП особи, оскільки саме в результаті протиправних дій ОСОБА_2 було спричинення пошкодження майна позивача, що безумовно вплинуло на якість його повсякденного життя, в тому числі за рахунок того, що він був вимушений витрачати час на пошук експертної організації, звертатись до СТО та страхової компанії, звертатись за допомогою до юристів і т.д. Ситуацію ускладнює той факт, що більше 8 місяців порушене право позивача навіть частково не відновлено. Тому позивач вважає, що 5 000,00 грн - це адекватний грошовий еквівалент понесених душевних страждань та втрат немайнового характеру. З урахуванням зазначеного позивач просив стягнути з ТДВ «МІЖНАРОДНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» на свою користь страхове відшкодування у вигляді витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу у розмірі 128 500, 00 грн, а з ОСОБА_2 стягнути матеріальну шкоду у вигляді різниці між фактичною вартістю ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу та страховим відшкодуванням страховиком у розмірі 190 024,82 грн, а також моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн. Покласти на відповідачів витрати по сплаті судового збору. Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 03 жовтня 2022 року позов ОСОБА_1 до ТДВ «МІЖНАРОДНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено. Стягнуто з ТДВ «МІЖНАРОДНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у вигляді витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу у розмірі 128 500, 00 грн та 1 285,00 грн у відшкодування сплаченого судового збору. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді різниці між фактичною вартістю ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу та страховим відшкодуванням страховиком у розмірі 190 024,82 грн, а також моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн та 1 950,25 грн у відшкодування сплаченого судового збору. ОСОБА_2 , не погодившись з рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 03 жовтня 2022 року в частині стягнення з нього на користь позивача матеріальної та моральної шкоди, а також судових витрат, подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції задовольняючи позов в частині пред`явлених вимог до винної у вчинені ДТП особи та стягуючи з нього матеріальну шкоду у розмірі 191 524,82 грн, помилково вирахував такий розмір на підставі вказаних у наданому позивачем Звіті №16/05/21 від 08.05.2021 вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивача 320 024,82 грн та ринкової його вартості 438 964,96 грн, оскільки цей звіт є суперечливим, сумнівним, неоднозначним та необ`єктивним. При його складенні оцінювачем не дотримано вимог і порушено Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, а оцінювач є ФОП і не має статусу чи кваліфікації судового експерта. Суд не врахував, що згідно звіту відновлювальному ремонту підлягає майже 73% автомобіля позивача, огляд якого проводився майже через 25 днів після ДТП, а заявлена позивачем до стягнення відновлювального ремонту сума не відповідає дійсності, а тому не є фактичним розміром шкоди у розумінні ст. 1194 ЦК України. Також апелянт вказав, що суд не звернув увагу на те, що позивачем не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження спричинення йому моральної шкоди, не вказано конкретних факторів, які вплинули на його психологічний та моральний стан, який його стан був до та після цього впливу, яких можливостей був позбавлений та у чому полягають душевні страждання. У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 вказав, що ґрунтує позовні вимоги щодо розміру завданого матеріального збитку на підставі Звіту про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику внаслідок пошкодження колісного транспортного засобу №16/05/21, який є належним та допустимим доказом на підтвердження заявлених вимог щодо розміру матеріального збитку. З незрозумілих причин відповідач у пропорційному співвідношенні вираховує вартість автомобіля та вартість відновлювального ремонту, вважаючи розмір шкоди завищеним, не будучи спеціалістом у галузі оцінки майна. У поданому звіті перераховані усі пошкодження, які були зафіксовані на належному позивачу автомобілі, які відносяться до пошкоджень отриманих внаслідок ДТП, що сталася з вини відповідача, автомобіль підлягає відновленню, а не є фізично знищеним. Оскільки відповідачем-2 не спростовано поданий позивачем звіт та не заявлено клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи, тому доводи апеляційної скарги вважає припущенням, що не можуть бути взяті судом до уваги під час перегляду судового рішення в частині його оскарження. Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу відповідача ТДВ «МІЖНАРОДНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» не скористалося. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача Ковалевська Д. С. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в частині його оскарження просила залишити без змін як законне та обґрунтоване. Відповідач ОСОБА_2 та представник ТДВ «МІЖНАРОДНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» будучи належним чином повідомленими про час та дату розгляду справи, у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися повторно. Будь - яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до апеляційного суду від вказаних осіб не надходило. Суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися у судове засідання, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, оскільки їхня неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає її розгляду. Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Так, відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам закону ухвалене у справі судове рішення в частині його оскарження не відповідає. Так, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Важливим також є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України). З урахуванням наведеного, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Як вбачається із матеріалів справи, 03 квітня 2021 року об 11 год 05 хв. по а/д Київ-Знам`янка відбулась дорожньо - транспортна пригода за участю транспортного засобу «Renault Trafic», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Volvo ХС-90», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Кагарлицького районного суду Київської області від 21 травня 2021 року у справі №368/339/21 ОСОБА_2 визнано винним упорушенні Правил дорожнього руху та у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої прийнято постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Таким чином, вина відповідача в дорожньо-транспортній пригоді та в заподіянні позивачеві майнової шкоди пошкодженням його автомобіля доказуванню не підлягає. На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована у ТДВ «Міжнародна СК» згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 202693825, що підтверджується витягом з бази даних МТСБУ про дійсність дії полісу на дату ДТП. Згідно з Полісом № 202693825 розмір страхової суми за шкоду завдану майну на одного потерпілого становить 130 000,00 грн, розмір франшизи складає 1 500,00 грн, що підтверджується відповіддю МТСБУ на адвокатський запит від 01.11.2021. У зв`язку з настанням страхового випадку потерпілий ОСОБА_1 з метою відшкодування завданої йому шкоди звернувся до ТДВ «Міжнародна СК» із заявою про виплату страхового відшкодування. Згідно договору про проведення експертної оцінки за замовленням позивача 08.05.2021 ФОП СОД ОСОБА_3 складено Звіт про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику внаслідок пошкодження колісного транспортного засобу №16/05/21, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Vоlvо ХС-90», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 320 024,82 грн з ПДВ, та 275 157,35 грн без урахування ПДВ, вартість матеріального збитку (що становить вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу) з урахуванням ПДВ становить 186 915,94 грн, без урахування ПДВ становить 164 233,28 грн. Оскільки позивач в заяві про виплату страхового відшкодування зазначив власні банківські реквізити на виплату страхового відшкодування, а розмір страхового відшкодування обмежується страховою сумою, то розмір страхового відшкодування, що має підлягає виплаті страховиком ТДВ «Міжнародна СК» в межах ліміту його відповідальності у сумі 128 500,00 грн (130 000,00 - 1 500,00 франшизи). 02.07.2021 ТДВ «Міжнародна СК» через наявну двомісячну заборгованість страховика по виплаті гарантійного внеску до Фонду МТСБ втратило статус асоційованого члена МТСБУ, у зв`язку з чим втратило право укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Проте припинення ТДВ «Міжнародна СК» членства в МТСБУ не звільняє останнього від виконання зобов`язань згідно з укладеними ними договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Станом на момент звернення ОСОБА_1 до суду із даним позовом ТДВ «Міжнародна СК» не здійснило позивачу у добровільному порядку виплату страхового відшкодування у сумі 128 500,00 грн. З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги зміст п.п. 9.1, 9.2, 9.4. ст.9, абзацу 1 п.12.1 ст.12, п.22.1 ст.22, ст. 30, п.36.6 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що обмежують ліміт відповідальності страховика в межах страхової суми, враховуючи розмір оціненої шкоди відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику внаслідок пошкодження колісного транспортного засобу №16/05/21 від 08.05.2021, складеного ФОП СОД ОСОБА_3 , суд дійшов висновку, що виплаті ТДВ «Міжнародна СК» на користь позивача підлягає страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика за вирахуванням франшизи у розмірі - 128 500,00 грн. Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 03 жовтня 2022 року в частині стягнення з ТДВ «Міжнародна СК» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 128 500,00 грн не оскаржується, а тому його законність та обґрунтованість в цій частині апеляційним судом не перевіряється. Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 пред`явлені до ОСОБА_2 суд першої інстанції дійшов висновку, що решта коштів, що відповідають розміру завданої позивачу матеріальної шкоди, підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача, а саме 191 524,82 грн , що є різницею між вартістю відновлювального ремонту 320 0243,82 грн та страховим відшкодуванням 128 500,00 грн, що має бути відшкодовано страховиком. Проте колегія суддів погодитися із такими висновками суду першої інстанції в цій частині задоволених вимог не може з огляду на наступне. Так, відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком. Частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17. Вирішуючи питання про відшкодування потерпілій особі різниці між фактичним розміром шкоди, завданої його автомобілю у ДТП, і страховою виплатою, яка підлягала виплаті потерпілому, суд першої інстанції вважав, що оскільки вартість матеріального збитку, що визначається автотоварознавчим дослідженням є результатом теоретичного розрахунку (оскільки застосовуються до вартості відновлювального ремонту математичні формули), а вартість відновлювального ремонту є сумою вартості робіт, фарбування та запасних частин, що є ринковими та об`єктивними на момент визначення збитку, тому саме вартість відновлювального ремонту транспортного засобу є повною та необхідною для відновлення позивачем свого пошкодженого автомобіля, а тому позивач, як потерпіла особа, має право на отримання компенсації вартості відновлювального ремонту на суму 320 024,82 грн для подальшого відновлення власного транспортного засобу. Проте під час перегляду справи апеляційним судом було встановлено, що пошкоджений автомобіль «Vоlvо ХС-90», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_2 не був відремонтований на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення у цій справі, відновлювальний ремонт вказаного автомобіля не здійснено позивачем і на час перегляду справи в апеляційному суді. З урахуванням встановлених обставин суд апеляційної дійшов висновку, що вартість відновлювального ремонту не може бути відшкодовано позивачу, оскільки такі витрати ним не понесені. Такому відшкодуванню у даному випадку підлягають збитки, яких особа зазнала у зв`язку із пошкодженням речі, а тому на користь позивача підлягає стягненню з винної особи саме різниця між вартістю матеріального збитку (без урахування ПДВ) та страховим відшкодуванням (розмір якого з урахуванням франшизи складає 128 500,00 грн), що повністю узгоджується з наведеними нормами закону. Як вбачається із Звіту про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику внаслідок пошкодження колісного транспортного засобу №16/05/21 від 08.05.2021, вартість матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу «Vоlvо ХС-90», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок пошкодження належного йому автомобіля становить 164 233, 28 грн (без врахування ПДВ), а тому саме з цієї суми підлягає вирахування різниці між страховим відшкодуванням та матеріальним збитком, який підлягає відшкодуванню потерпілому винною у ДТП особою. Оскільки страхове відшкодування є недостатнім для покриття матеріальних збитків, завданих позивачу внаслідок пошкодження належного йому автомобіля через протиправні дії відповідача-2, тому є підстави для відшкодування позивачу різниці між вартістю матеріального збитку, відповідно до звіту про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику КТЗ, та сумою страхового відшкодування. Отже враховуючи ліміт відповідальності страховика становить 130 000,00 грн, франшизу 1 500, 00 грн, розмір матеріального збитку (без врахування ПДВ) 164 233, 28 грн, визначений у Звіті про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику внаслідок пошкодження колісного транспортного засобу №16/05/21 від 08.05.2021, колегія суддів дійшла висновку, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню різниця між фактичним розміром майнової шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), що становить 35 733, 28 грн. При визначенні вартості матеріальної шкоди, завданої позивачу, судом було взято до уваги розрахунки, наведені у Звіті про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику внаслідок пошкодження колісного транспортного засобу №16/05/21, складеному 08.05.2021 ФОП СОД ОСОБА_3 , який містить перелік усіх пошкоджень, зафіксованих на транспортному засобі «Vоlvо ХС-90», д.н.з. НОМЕР_2 , отриманих внаслідок ДТП, яка мала місце 03.04.2021. Не погоджуючись із заявленим позивачем розміром завданої йому матеріальної шкоди заподіяної внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу відповідач-2 не подав у розпорядження суду належних та допустимих доказів на підтвердження невідповідності зазначених у Звіті пошкоджень автомобіля «Vоlvо ХС-90», д.н.з. НОМЕР_2 , отриманих внаслідок ДТП 03.04.2021. ОСОБА_2 лише припускає про можливі інші пошкоджені деталі, які не відносяться до ДТП, яка мало місце 03.04.2021, однак не зазначає їх, не перераховує та не надає відповідні докази. Так, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Таким чином позивачем надано суду докази на підтвердження завданої йому майнової шкоди у розмірі 164 233, 28 грн, а відповідачем-2 не спростовано заявлений позивачем розмір майнової шкоди будь-якими іншими належними та допустимими доказами. Крім того, суд бере до уваги пояснення представника позивача про те, що відповідач ОСОБА_2 добровільно сплатив позивачеві суму франшизи 1500 грн, передбачену договором, яка не відшкодовується страховою компанією і при визначенні розміру майнової шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суд враховую суму франшизи, як добровільно сплачену відповідачем позивачеві. Слід також зазначити, що відповідно до статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Відтак зазначена норма визначає, що саме законом встановлюється випадки, коли право особи припиняється внаслідок його нездійснення. ОСОБА_2 не надав іншого звіту про оцінку вартості збитку, з клопотанням про призначення відповідної експертизи також не звертався. Ним не надано доказів які б підтверджували неможливість використання звіту як доказу на підтвердження розміру матеріального збитку завданого автомобілю потерпілого. Під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій відповідач не скористався правом на звернення з клопотанням про призначення автотоварознавчої експертизи, при цьому не надав доказів на спростування розміру шкоди, завданої позивачу. Таким чином рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 03 жовтня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача матеріальної шкоди у вигляді різниці між фактичною вартістю ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу та страховим відшкодуванням страховиком у розмірі 190 024,082 грн, та 1 950,25 грн у відшкодування сплаченого судового збору підлягає скасуванню, а стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає матеріальна шкода у розмірі 35 733, 28 грн (164 233,28 - 128 500,00 = 35 733,28 грн.), що є різницею між страховою виплатою та матеріальною шкодою, завданою потерпілому пошкодженням його автомобіля. Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставне покладення на відповідача-2 обов`язку по відшкодуванню позивачу моральної шкоди колегія суддів зазначає наступне. Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я. Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). Встановивши, що ОСОБА_1 при скоєнні ДТП за участю належного йому автомобіля «Vоlvо ХС-90», д.н.з. НОМЕР_2 , спричинена моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях, які зазнала фізична особа у зв`язку з пошкодженням її майна, що безумовно вплинуло на якість його життя, втрати додаткового часу для пошуку експертної установи, звернення до СТО, страхової компанії, не відновлення його порушеного права понад року, суд першої інстанції дійшов загалом правильного висновку про те, що потерпілому спричинено моральну шкоду, а тому обов`язок по відшкодуванню якої слід покласти на винну у пошкодженні автомобіля та у скоєнні ДПТ особу. Визначаючи розмір відшкодування, суд керувався принципами розумності, справедливості та співмірності, урахував глибину фізичних та душевних страждань позивача, тривале невідновлення його порушеного права. Розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 5 000,00 грн є достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і приводить до її безпідставного збагачення. Відтак доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача-2 на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн не спростовують. Відтак рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 03 жовтня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди слід залишити без змін. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд першої інстанції не установив всіх обставин справи та дійшов помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 у повному обсязі. З урахуванням наведеного, колегія суддів, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши, що обставини справи встановлені судом першої інстанцій на підставі оцінки зібраних доказів, дійшла висновку, що рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 03 жовтня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача матеріальної шкоди у вигляді різниці між фактичною вартістю ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу та страховим відшкодуванням страховиком у розмірі 190 024,082 грн, та 1 950,25 грн у відшкодування сплаченого судового збору підлягає скасуванню, а стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає матеріальна шкода у розмірі 35 733, 28 грн. Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 03 жовтня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди суд залишає без змін. В іншій частині рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 03 жовтня 2022 року не оскаржувалося, а тому його законність та обґрунтованість в цій частині апеляційним судом не переглядалась. Питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. У справі, яка переглядається, позивач заявив позов про відшкодування завданого майнового збитку в результаті ДТП та моральної шкоди в розмірі 325 024,82 грн та сплатив судовий збір в сумі 3 250,25 грн, судом першої інстанції позов задоволено повністю, однак переглядаючи справу в частині заявлених вимог до ОСОБА_2 у розмірі 191 524,82 грн матеріальної шкоди та 5 000,00 грн моральної шкоди, апеляційним судом позов задоволено частково і стягнуто з відповідача на користь позивача 35 733,28 грн на відшкодування завданої майнової шкоди в результаті ДТП. Тому судові витати, пов`язані з розглядом позовної заяви в частині заявлених вимог до відповідача-2, підлягають відшкодуванню відповідачем-2 на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 367,23 грн. При цьому, за подання апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатив судовий збір в розмірі 2925,40 грн, тому судові витати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, яку часткового задоволено, підлягають відшкодуванню позивачем на користь відповідача-2 пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 2 374,55 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 03 жовтня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у вигляді різниці між фактичною вартістю ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу та страховим відшкодуванням страховиком у розмірі 190 024,82 грн, та 1 950,25 грн у відшкодування сплаченого судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення наступного змісту. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) матеріальну шкоду у розмірі 35 733 (тридцять п`ять тисяч сімсот тридцять три) грн 28 коп та судовий збір у розмірі 367 (триста шістдесят сім) грн 23 коп. Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 03 жовтня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 )на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 )витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 374 (дві тисячі триста сімдесят чотири) грн 55коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повна постанова складена 06.02.2023. Судді Л. Д. Поливач А. М. Стрижеус О. І. Шкоріна