Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/19086/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 лютого 2023 року справа №200/19086/21 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 р. у справі №200/19086/21 (головуючий І інстанції Голуб В.А.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- УСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо неврахування до пільгового стажу періодів роботи з 27.09.1997 по 30.09.1998 у якості гірничого робітника очисного забою 5 розряда, з 13.10.1987 по 22.07.1989 у якості електрослюсаря підземного з повним робочим днем під землею, з 17.09.1991 по 17.09.1991 та з 28.08.1992 по 23.12.1992, відповідно до записів у трудовій книжці; - зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу з повним робочим днем в шахті у відповідності до належним чином оформлених записів у трудовій книжці періоди роботи: з 27.09.1997 по 30.09.1998 у якості гірничого робітника очисного забою 5 розряда на підприємстві «Север ЗДК «Ривеем» з повним робочим днем під землею, з 13.10.1987 по 22.07.1989 на підприємстві «Управление по монтажу, демонтажу и ремонту ГШО» п/о «Селидовуголь» (мовою оригінала), у якості електрослюсаря підземного з повним робочим днем під землею, з 17.09.1991 по 17.09.1991 та з 28.08.1992 по 23.12.1992 на підприємстві «Старательная артіль Арктика» (мовою оригінала) з повним робочим днем під землею; - зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зробити перерахунок пенсії з 01.02.2021 року. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в частині не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 27.09.1997 по 30.09.1998, з 26.01.1988 по 22.07.1989, з 17.09.1991 по 17.09.1991 та з 28.08.1992 по 23.12.1992. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.02.2021 та зробити перерахунок його пенсії із зарахуванням до пільгового стажу з повним робочим днем під землею спірних періодів роботи з 27.09.1997 по 30.09.1998, з 26.01.1988 по 22.07.1989, з 17.09.1991 по 17.09.1991 та з 28.08.1992 по 23.12.1992. В решті заявлених вимог відмовлено. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування доводів зазначає, щодо зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 26.01.1988 по 22.07.1989 трудова книжка підтверджує лише загальний трудовий стаж працівника, але підтвердити пільговий характер роботи може лише уточнююча довідка підприємства. Також зазначає, що позивачем не надано а ні управлінню, а ні суду доказів проведення атестації робочих місць на підприємстві «Север» ЗДК «Ривеем» з 27.09.1997 по 30.09.1998 та 28.08.1992 по 23.12.1992 на підприємстві «Старательська артіль «Арктика», а у довідці від 02.09.2019 №04-16/М-693 взагалі не зазначено, що на підприємствах проводилася атестація робочих місць. Також, відповідно до довідки від 25.01.2012 №01-16/М-163 ОСОБА_1 наказом №56 від 26.02.1990 був прийнятий на роботу, наказом №305 від 16.09.1991 звільнений з 16.09.1991 року за переведенням. Наказом №18/к від 01.10.1991 прийнятий на роботу з 18.09.1991. Вищезазначений період роботи не зараховано до пільгового стажу, оскільки в цей час заявник не працював. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України із зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчать копії його паспорта серії НОМЕР_2 (а.с.7-9). За інформацією відповідача, ОСОБА_1 отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 19.03.2012 (а.с.32 зв.б.). З трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 встановлено, що у періоди з 27.09.1997 по 30.09.1998, з 13.10.1987 по 22.07.1989, з 17.09.1991 по 17.09.1991 та з 28.08.1992 по 23.12.1992 працював на посадах, що визначені Списком № 1 (а.с.10-22). Із розрахунку пільгового стажу вбачається, що період 27.09.1997 по 30.09.1998, з 26.01.1988 по 22.07.1989, з 17.09.1991 по 17.09.1991, а також 22.08.1992 по 23.12.1992 не враховано до пільгового стажу позивача. Проте, період з 13.10.1987 по 25.01.1988 враховано до підземного стажу за Списком №1 (а.с.50). Вважаючи, що розмір пенсії розраховано не вірно, позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про надання роз`яснень. 17.02.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області надана відповідь, в якій зазначено, що до пільгового стажу не зараховані періоди роботи: - період роботи зараховано згідно наданих підземних спусків з 13.10.1987 по 22.07.1989 на підприємстві «Управління по монтажу, демонтажу та ремонту ГШО»; - період роботи з 17.09.1991 по 17.09.1991 не зараховано до пільгового стажу, так як згідно з наданою довідкою, яка підтверджує пільговий характер роботи № 01-16/М-163 від 25.01.2012 наявна інформація про те, що наказом № 56 від 26.02.1990 позивача було прийнято на роботу, наказом № 305 від 16.09.1991 позивача звільнено з 16.09.1991 року за переведенням. Наказом № 18/к від 01.10.1991 прийняти на роботу з 19.08.1991. Вищезазначений період роботи не зараховано до пільгового стажу, оскільки в цей час заявник не працював; - період роботи з 28.08.1992 по 23.12.1992 не зараховано до пільгового стажу, оскільки відсутня атестація робочих місць; - період роботи з 27.09.1997 по 30.09.1998 не зараховано до пільгового стажу, оскільки в пільговій довідці № 01-16/М-163 від 25.01.2012 зазначено, що за цей період відсутня інформація в архіві про факт роботи позивача (а.с.44 зв.б.). При вирішенні справи суд виходить з наступного. Нормами статті 114 Закону №1058-IV визначено особливості призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників. Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону (частина 1 статті 114 Закону №1058-IV). Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383). Зазначений Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку № 383). Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №

637. Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Тобто надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Щодо зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 26.01.1988 по 22.07.1989 трудова книжка підтверджує лише загальний трудовий стаж працівника, але підтвердити пільговий характер роботи може лише уточнююча довідка підприємства, суд зазначає наступне. За даними у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 встановлено, що за спірний період роботи з 26.01.1988 по 22.07.1989 наявні такі записи: 13.10.1987 року звільнений за переведенням «Управління по монтажу, демонтажу та ремонту ГШО»; 25.01.1988 звільнений за переведенням електрослюсарем підземним з повним робочим днем; 22.07.1989 звільнений за ст.36 КЗоТ за переведенням на шахту «Селидівська». Отже, записи у трудовій книжці підтверджують, що позивач працював на посадах, що визначені Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Також, в матеріалах справи, наявна архівна довідка від 29.70.2011 №346-81, в якій зазначено, що в архівному фонді «Управління по монтажу, демонтажу та ремонту ГШО п-о «Селидівуголь», в документах по особовому складу значиться ОСОБА_1 , який прийнятий з 13.10.1987 електрослюсарем IV розряда наказом №107/к та звільнений з 22.07.1989 наказом №113/к (а.с. 6). Суд звертає увагу, що в даному випадку, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Системний аналіз наведених вище положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку № 637 дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі №161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17. В той час, зазначені вище спірні періоди роботи позивача підтверджено копією трудової книжки. Щодо доводів апелянта, що позивачем не надано а ні управлінню, а ні суду доказів проведення атестації робочих місць на підприємстві «Север» ЗДК «Ривеем» з 27.09.1997 по 30.09.1998 та 28.08.1992 по 23.12.1992 на підприємстві «Старательська артіль «Арктика», а у довідці від 02.09.2019 №04-16/М-693 взагалі не зазначено, що на підприємствах проводилася атестація робочих місць, суд зазначає наступне. Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01 серпня 1992 року (далі - Порядок №442) та розробленими на виконання вказаної постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації). Основна мета атестації, як вбачається із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідно до пункту 10 Порядку №442 результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Тобто, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. В той же час, за приписами пункту 4 Порядку №442 відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації. Таким чином, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах, що є неправомірним. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці. У свою чергу особа, яка працює на посаді, та по якій має, бути проведена атестації робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов`язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць. Отже, можна дійти висновку, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1, за якими документи з атестації робочих місць відсутні з незалежних від них причин, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі № 520/15025/16-а від 19 лютого 2020 року. Отже, до пільгового стажу позивача підлягає зарахуванню період роботи з 27.09.1997 по 30.09.1998 та 28.08.1992 по 23.12.1992. Щодо доводів апелянта, що позивач звільнений з 16.09.1991 року за переведенням та прийнятий на роботу з 18.09.1991, отже період роботи не зараховано до пільгового стажу, оскільки в цей час заявник не працював, суд зазначає наступне. Так, вказаний період не зараховано до пільгового стажу, оскільки згідно з архівною довідкою від 02.09.2019 №04-16/М-693 наявна інформація про те, що наказом № 56 від 26.02.1990 позивача було прийнято на роботу, наказом № 305 від 16.09.1991 його звільнено з 16.09.1991 року за переведенням. Наказом №18/к від 01.10.1991 позивача прийнято на роботу з 18.08.1991 (а.с. 23-24). Вищезазначений період роботи відповідачем не зараховано до пільгового стажу, оскільки в цей час заявник не працював. Водночас, записами у трудовій книжці позивача засвідчено, що у період з 17.09.1991 по 23.12.1992 позивач працював на посаді, що визначена Списком № 1, а тому період роботи з 17.09.1991 по 17.09.1991 (1 день) підлягає зарахуванню до його пільгового стажу. На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції, про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.02.2021 та зробити перерахунок його пенсії із зарахуванням до пільгового стажу з повним робочим днем під землею спірних періодів роботи з 27.09.1997 по 30.09.1998, з 26.01.1988 по 22.07.1989, з 17.09.1991 по 17.09.1991 та з 28.08.1992 по 23.12.1992. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін. Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 р. у справі №200/19086/21 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 р. у справі №200/19086/21 - залишити без змін. Повне судове рішення складено 07 лютого 2023 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук Судді: А.А. Блохін І.В. Сіваченко