Окрема думка КГС ВС № 910/8528/21

ОКРЕМА ДУМКА 22 листопада 2022 року м. Київ cправа № 910/8528/21 Судді Верховного Суду Вронської Г.О. у справі № 910/8528/21 за позовом Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Акфілд", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрграндпол", 3) ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Акціонерне товариство "Укргазвидобування" про стягнення 4 071 256,15 грн,

1. Акціонерне товариство "Комерційний банк "Глобус" (далі - Позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акфілд" (далі - Відповідач, Постачальник), Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрграндпол" та ОСОБА_1 про стягнення 4 071 256,15 грн.

2. Позов мотивований невиконанням Відповідачами вимог щодо відшкодування ними в порядку регресу грошових коштів, сплачених Позивачем за гарантією бенефіціарові - Акціонерному товариству "Укргазвидобування" (далі - Третя особа, Скаржник).

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 у справі №910/8528/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022, у задоволенні позову відмовлено.

4. Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані тим, що вимога Третьої особи за банківською гарантією є безпідставною, оскільки, як встановлено судовими рішеннями у справі № 910/18478/19, невиконання зобов`язання з поставки товару за договором поставки від 08.02.2019 № УГПГФ 562/07-19 (далі - Договір поставки) відбулося саме з вини Третьої особи, як покупця, а не Відповідача, як постачальника.

5. Крім того місцевий господарський суд встановив, що Позивач здійснив оплату за банківською гарантією 06.05.2020 під час дії заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2020 у справі № 910/1131/20, оскільки такі заходи забезпечення позову в силу приписів частини 9 статті 140, частин 9, 10 статті 145, статті 284 ГПК України діяли до 03.06.2020 (постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 у справі № 910/1131/20 ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 року у справі №910/1131/20 залишено без змін).

6. Третя особа подала касаційну скаргу, в якій просила змінити рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 шляхом виключення з мотивувальної частини вказаного судового акту: (1) абзацу 5 сторінки 15 такого змісту: "Отже, обставинами, які не підлягають доказуванню при розгляді даної справи, є обставини недобросовісного виконання AT «Укргазвидобування» в особі філії Геофізичного управління «Укргазпромгеофізика» своїх зобов`язань за договором поставки від 08.02.2019 № УГПГФ562/07-19, наслідком чого стало прострочення поставки, а також обставини вжиття відповідачем всіх залежних від нього дій для здійснення поставки необхідного AT «Укргазвидобування» в особі філії Геофізичного управління «Укргазпромгеофізика» товару.»; «таким чином, вимога AT «Укргазвидобування» за банківською гарантією є безпідставною, оскільки невиконання договору поставки № УГПГФ 562/07-19 від 08.02.2019 відбулось саме з вини AT «Укргазвидобування», а не з вини ТОВ «Акфілд», що встановлено судовими рішеннями у справі № 910/18478/19", та (2) абзацу 7 сторінки 15 такого змісту: "Таким чином, вимога AT «Укргазвидобування» за банківською гарантією є безпідставною, оскільки невиконання договору поставки № УГПГФ 562/07-19 від 08.02.2019 відбулось саме з вини AT «Укргазвидобування», а не з вини ТОВ «Акфілд», що встановлено судовими рішеннями у справі № 910/18478/19". Разом з цим, Скаржник просить Суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 у цій справі.

7. Підставою касаційного оскарження судового рішення Скаржник визначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

8. Скаржник зазначив, суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували статті 560, 563, 565, 538 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01.04.2021 у справі № 910/5206/20, від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19, від 18.10.2018 у справі № 910/21641/17, від 20.06.2018 у справі № 904/9536/17, від 02.03.2018 у справі № 910/8297/17, від 14.11.2019 у справі № 910/20326/17, від 27.11.2019 у справі № 910/20306/17, від 31.03.2021 у справі № 910/17942/19, від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19. Крім того, Скаржник вважає, що судами неправильно витлумачено норми матеріального права, які містяться у статтях 6, 174, 179, 180, 193 Господарського кодексу України, статтях 6, 204, 530, 538, 560, 563, 565, 627, 629, 693 ЦК України, а також порушено норми процесуального права, передбачені статтями 2, 7, 13, 236, 238 ГПК України.

9. Постановою Верховного Суду від 22.11.2022 у справі № 910/8528/21 касаційну скаргу Третьої особи залишено без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

10. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які полягають у недоведенні Позивачем неналежного виконання Відповідачем зобов`язання з поставки товару за Договором поставки. У зв`язку з цим суди дійшли висновку, що гарантійний випадок не настав, а тому відсутні підстави для позову у цій справі. Поряд з цим, Суд вказав на належне дотримання судами попередніх інстанцій вимог частини 4 статті 75 ГПК України та врахування встановлених у справі № 910/18478/19 обставин, які мають преюдиційне значення для цієї справи.

11. Верховний Суд у постанові від 22.11.2022 у цій справі також зазначив, що оспорювані Скаржником висновки зроблені судом першої інстанції на підставі дослідження наявних у матеріалах справі доказів та, разом з цим, із правильним застосуванням норм частини 4 статті 75 ГПК України. Поряд з цим, Суд водночас вказав на те, що мета касаційної скарги Третьої особи зводиться до здійснення касаційним судом переоцінки обставин, встановлених рішенням господарських судів у справі № 910/18478/19, які набрали законної сили.

12. Я не погоджуюся з таким рішенням суду касаційної інстанції у цій справі. Вважаю, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягали скасуванню Верховним Судом, а справа мала бути направлена на новий розгляд до суду першої інстанції з таких підстав.

13. Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ "Акфілд" (постачальник) та АТ "Укргазвидобування" в особі філії "Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" АТ "Укргазвидобування" (покупець) укладено Договір поставки за умовами якого: - постачальник зобов`язується поставити покупцю каротажні геофізичні підіймачі, зазначені в специфікації/-ях, що додається/-ються до Договору поставки і є його невід`ємною/-ими частиною/-ами, а покупець - прийняти і оплатити такий товар (пункт 1.1 Договору поставки); - найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна Договору поставки вказується у специфікації/-ях, яка є додатком № 1 до Договору поставки та є його невід`ємною частиною (пункт 1.2 Договору поставки); - розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати покупцем 70 % загальної вартості товару, яка здійснюється на підставі рахунку, наданого постачальником у сумі 44 058 000 грн; решта 30 % загальної вартості товару у сумі 18 882 000 грн сплачується покупцем за фактом поставки, після пред`явлення постачальником рахунка на оплату товару та підписаного сторонами акта приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, на умовах, зазначених у специфікації (пункт 4.1 Договору поставки); - постачальник протягом 10 банківських днів з дня надходження коштів як попередньої оплати підтверджує їх використання згідно з актом приймання-передачі товару або проміжним звітом про використання коштів за призначенням, підписаним уповноваженим представником постачальника (пункт 4.2 Договору поставки); - до рахунка додаються: підписаний уповноваженими представниками сторін акт приймання-передачі товару або видаткова накладна; покупець не здійснює оплату за поставлений товар та така несплата не є порушенням строку оплати зі сторони покупця у випадку ненадання постачальником рахунку на оплату (інвойсу) чи його неналежного оформлення (пункт 4.3 Договору поставки); - строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоодержувачів вказується у специфікації/-ях до Договору поставки (пункт 5.1 Договору поставки); - постачальник зобов`язаний, зокрема, забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором (п. 6.3.1 п. 6.3 Договору поставки); - забезпечення виконання зобов`язань за Договором здійснюється до укладення Договору в один із таких способів: у формі грошових коштів (суми грошових коштів як забезпечення виконання зобов`язань за Договором повинна бути перерахована постачальником на окремий рахунок, наданий покупцем та повинна бути не меншою 5% від загальної вартості Договору); або надання банківської гарантії або стендбай акредитиву виконання зобов`язань за Договором (банківська гарантія або стендбай акредитив повинна/ен відповідати вимогам, вказаним у Типовій формі банківської гарантії / стендбай акредитиву виконання зобов`язань постачальником за Договором поставки, яка є додатком № 6 до Договору поставки, та її/його сума повинна бути не менше 5 % від загальної вартості (ціни) Договору поставки (пункт 10.2 Договору поставки).

14. За умовами Специфікації від 08.02.2019 № 1 (додаток № 1 до Договору поставки) (далі - Специфікація) сторони домовилися про таке: - загальна вартість товару, що постачається за даною специфікацією, складає 62940000 грн, в тому числі ПДВ - 10490000 грн (пункт 1); - умови поставки товару: DDP; місце постачання: м. Харків, вул. Драгомирівська, 3, ГУ "Укргазпромгеофізика", центральний склад (пункт 2); - строки поставки товару: не пізніше 180 календарних днів з моменту укладення Договору поставки (пункт 3); - умови та строки оплати: 70 % попередньої оплати, 30 % через 30 календарних днів після отримання продукції (пункт 4). 15. 17.10.2018 між Позивачем (гарант) та Відповідачем (принципал) укладено генеральний договір № 11911/ЮГ-18 про надання банківських гарантій (далі - Договір про надання гарантій), який регулює правовідносини сторін щодо надання банком-гарантом тендерних гарантій та/або гарантій виконання договору/контракту та/або гарантій повернення авансового платежу протягом дії цього договору.

16. Згідно з пунктом 2.1 Договору про надання гарантій надання кожної гарантії у рамках цього договору здійснюється за заявою принципала після укладення сторонами відповідного додаткового договору. 17. 29.01.2019 між Позивачем та Відповідачем укладено додатковий договір № 5 до Договору про надання гарантій (далі - Додатковий договір).

18. Відповідно до п. 1.1 Додаткового договору він регулює правовідносини сторін щодо надання банком-гарантом гарантії виконання договору (гарантія) з метою забезпечення належного виконання принципалом умов договору поставки (закупівля товару за власні кошти), який буде укладений на підставі повідомлення про намір укласти договір, на підставі протоколу вибору переможця допорогової закупівлі №17Т-644 від 10.01.2019 згідно з оголошенням про проведення допорогової закупівлі №UА-2017-11-22-002996-а, яка проводилась АТ «Укргазвидобування» в особі філії Геофізичне управління «Укргазпромгеофізика» (бенефіціар) (далі - Основне зобов`язання).

19. Згідно з п. 1.2 Додаткового договору гарантійним випадком є невиконання та/або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань перед бенефіціаром за договором поставки (закупівля товару за власні кошти): "34140000-0 - великовантажні мототранспортні засоби (каротажні підіймачі гідравлічні в асортименті) номер процедури закупівлі: 17Т-644".

20. Пунктом 1.3 Додаткового договору встановлено, що надана в межах цього договору гарантія є безумовною, безвідкличною.

21. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Додаткового договору сума і валюта гарантії: 3 147 000,00 грн (код валюти - 980 (UAH) (гарантійна сума); строк дії гарантії - з 29.01.2019 до 13.09.2019.

22. Згідно з пунктом 3.3 Додаткового договору у випадку здійснення банком-гарантом на користь бенефіціара платежу за гарантією (гарантійний платіж), банк-гарант протягом трьох робочих днів з дати здійснення гарантійного платежу повідомляє принципала про здійснення гарантійного платежу, принципал протягом десяти робочих днів з дати здійснення гарантійного платежу відшкодовує банку-гаранту суму гарантійного платежу та сплачує банку-гаранту проценти із розрахунку 35 % річних.

23. Пунктом 3.6 Додаткового договору передбачено, що у разі надходження до банку вимоги бенефіціара про сплату гарантійного платежу принципал доручає банку-гаранту здійснювати договірне списання на користь банку-гаранта з усіх рахунків принципала (в тому числі депозитних), відкритих у банку-гаранта (в тому числі у іноземній валюті), грошових коштів для сплати грошового покриття в розмірі та за реквізитами, визначеними п. 12.1.1 цього договору. Якщо принципал не відшкодує банку-гаранту суму гарантійного платежу та проценти за користування коштами в строки, вказані в пунктах 3.3 - 3.5 цього договору, принципал доручає банку-гаранту здійснювати договірне списання на користь банку-гаранта з усіх рахунків принципала, відкритих у банку-гаранта (в тому числі у іноземній валюті), коштів у сумах, які мають бути сплачені принципалом відповідно до пунктів 3.3 - 3.5 цього договору, штрафні санкції, передбачені цим договором, а також, інші понесені банком-гарантом витрати, пов`язані з виконанням ним своїх зобов`язань у зв`язку з цим договором.

24. У пункті 4.1 Додаткового договору сторони досягли згоди, що виконання принципалом зобов`язань за цим договором (відшкодування суми гарантійного платежу за гарантією, сплати комісії банку-гаранту за надання гарантії, сплати процентів за користування грошовими коштами за період, починаючи з одинадцятого робочого дня з дати здійснення гарантійного платежу до дати його відшкодування принципалом, штрафних санкції, інших платежів, передбачених цим договором) забезпечуються порукою ОСОБА_1 , порукою ТОВ «Укрграндпол», майновими правами (правом вимоги) за договором банківського вкладу в розмірі 471 050,00 грн, які будуть розміщені на депозитному рахунку принципала у Позивача. Договір застави майнових прав необхідно укласти в строк до 28.02.2019.

25. Пунктами 6.1, 6.3 Додаткового договору встановлено обов`язок принципала належним чином виконати зобов`язання перед бенефіціаром за Основним зобов`язанням та перед банком-гарантом за цим договором, у випадку здійснення банком-гарантом гарантійного платежу за гарантією відшкодувати банку-гаранту суму гарантійного платежу не пізніше одинадцятого робочого дня з дати його здійснення банком-гарантом та проценти за фактичний термін користування грошовими коштами, згідно з пунктами 3.3-3.5 цього договору.

26. Відповідно до пункту 7.1 Додаткового договору у разі настання гарантійного випадку та виконання банком-гарантом своїх гарантійних зобов`язань, останній має право на зворотну вимогу (регрес) до принципала і у випадку, якщо сума сплачена банком-гарантом на користь бенефіціара, не відповідає умовам гарантії. 27. 29 січня 2019 року видано банківську гарантію від 29.01.2019 № 11911/5 (далі - Банківська гарантія), відповідно до якої Позивач безвідклично та безумовно та без заперечень зобов`язувався виплатити Третій особі на письмову вимогу будь-яку суму, вказану в письмовій вимозі бенефіціара, яка не перевищує 3 147 000,00 грн, не пізніше 10 робочих днів з дати отримання письмової вимоги бенефіціара, яка містить вказівку на те, в чому полягає порушення принципалом зобов`язання, в забезпечення якого видана ця гарантія. 28. 28 лютого 2019 року між Позивачем (заставодержатель) та Відповідачем (заставодавець) укладено договір застави майнових прав за договором банківського вкладу № 61000/4/Д (далі - Договір застави), застава за яким забезпечує вимоги заставодержателя за Договором про надання гарантій та Додатковим договором, укладеним між заставодержателем і заставодавцем, за умовами якого останній зобов`язаний внести грошове покриття в сумі 471 050,00 грн відповідно до пункту 12.1.1 Додаткового договору (основне зобов`язання).

29. Згідно з пунктами 1.2 та 1.4 Договору застави предметом застави є майнові права за договором банківського вкладу (депозиту) для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців «строковий» від 28.02.20219 № 61000/4/Д (договір банківського вкладу), укладений між заставодержателем та заставодавцем, які полягають у праві заставодавця вимагати від заставодержателя повернення грошових коштів в сумі 471 050,00 грн (вклад). Заставодавець не вправі до повного виконання основного зобов`язання (повністю або частково) вимагати повернення вкладу, майнові права на який є предметом застави за цим договором. 30. 31 серпня 2018 року між Позивачем та ТОВ «Укрграндпол» (поручитель 1) укладено договір поруки № 11911/5/ЮПОР-19, а 17 жовтня 2018 року між Позивачем та ОСОБА_1 (поручитель 2) - договір поруки №11911/ЮПОР-18 (далі разом - Договори поруки), за умовами яких, в порядку та на умовах визначених цими договорами поручителі поручаються перед банком-гарантом за виконання принципалом (відповідачем-1) зобов`язань за Договором про надання гарантій, укладеного між Позивачем та Відповідачем, з метою забезпечення належного виконання останнім умов Договору поставки. Крім цього, порукою забезпечуються вимоги банка-гаранта щодо сплати процентів за користування грошовими коштами відповідно до умов договору гарантії, штрафних санкції, інших платежів, передбачених договором гарантії.

31. Згідно з пунктом 1.3 Договорів поруки поручителі підтверджують, що їм відомі всі умови договору гарантії. У випадку внесення принципалом та банком-гарантом змін та доповнень до договору гарантії поручитель дає свою згоду на збільшення розміру забезпеченого порукою за цим договором зобов`язання принципала, що може виникнути в майбутньому, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Датою збільшення обсягу відповідальності поручителя за цим договором є дата укладення відповідних змін та доповнень до договору гарантії в частині збільшення суми зобов`язання принципала.

32. У разі порушення принципалом зобов`язань, передбачених договором гарантії, поручитель та принципал відповідають перед банком-гарантом як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком-гарантом у тому ж обсязі, що й принципал (пункти 1.4, 1.6 Договорів поруки). 33. 27 серпня 2019 року через банк бенефіціара (ПАТ «Державний ощадний банк України») Позивач отримав лист від 15.08.2019 № 118.33-12, до якого додано вимогу АТ «Укргазвидобування» в особі філії Геофізичне управління «Укргазпромгеофізика» на підставі Банківської гарантії.

34. Відповідно до вказаної вимоги, Третя особа повідомила Позивача про порушення Відповідачем зобов`язань, в забезпечення яких видана гарантія, а саме про невиконання останнім зобов`язання за Договором поставки в частині поставки товару відповідно до пунктів 5.1, 6.3.1 Договору поставки та Специфікації. Третя особа зазначила, що строк поставки складає - не пізніше 180 календарних днів з моменту укладення Договору поставки, а граничний термін поставки - 07.08.2019; станом на 12.08.2019 Відповідачем не здійснено поставку товару. У зв`язку з наведеним, Третя особа вимагала сплатити їй 3147000,00 грн на підставі Банківської гарантії.

35. Позивач зі свого боку сплатив Третій особі 3 147 000,00 грн на підставі Банківської гарантії, про що свідчить меморіальний ордер від 06.05.2020 №5227.

36. Спір у цій справі виник внаслідок невиконання відповідачами грошових зобов`язань, що виникли перед Позивачем на підставі Додаткового договору та Договорів поруки. Відповідачі не виконали вимог Позивача від 08.05.2020 №1-998, від 28.05.2020 № 1-1032 та № 1-1033, не відшкодували у повному обсязі грошові кошти, сплачені ним Третій особі на підставі Банківської гарантії.

37. Позивач зазначив, що Відповідачем 07.05.2020 частково погашено заборгованість перед Позивачем у розмірі 471 050,00 грн на підставі Договору застави.

38. З урахуванням наведеного, Позивачем пред`явлено позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 2 675 950,00 грн основного боргу, 975523,88 грн 35 % річних за користування коштами 351012,54 грн пені за несвоєчасне погашення гарантійної суми та 65109,02 грн пені за несвоєчасне погашення нарахованих процентів.

39. Судами попередніх інстанцій, з чим погодився Верховний Суд, відмовлено у задоволенні позову, зокрема, у зв`язку з існуванням обставин, встановлених у справі № 910/18478/19 за позовом АТ "Укргазвидобування" в особі його філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" до ТОВ "Акфілд" про стягнення 5 664 600,00 грн пені та 4 405 800,00 грн штрафу, що мають преюдиційне значення для цієї справи.

40. Підставою для пред`явлення позову про стягнення вказаних штрафних санкцій у справі № 910/18478/19 слугувало невиконання ТОВ "Акфілд" обов`язку з поставки товару за Договором поставки.

41. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2020 у справі №910/18478/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020, у задоволенні позову АТ "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" відмовлено.

42. На думку судів, преюдиційною обставиною для цієї справи слугувало таке. Відмовляючи у задоволенні позову у справі № 910/18478/19, суд, виходячи з умов, передбачених 4.1 Договору поставки, виснував: "Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, позивачем не було здійснено попередньої оплати на виконання вимог пункту 4.1 укладеного між сторонами договору. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з огляду на невиконане зобов`язання зі сплати попередньої оплати зі сторони покупця (позивача) на користь постачальника (відповідача) на підставі виставленого рахунку 19.02.2019 та вимог постачальника щодо її оплати, що викладені в листуванні між сторонами, з врахуванням положень статті 530 ЦК України, зобов`язання постачальника щодо поставки товару - не виникало ні за умовами договору, ні за наведеними приписами чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини учасників спору. Таким чином, суд апеляційної інстанції оцінивши в сукупності наявні матеріали справи та перевіривши обставини справи, дійшов висновку, що постачальник прострочив зобов`язання щодо поставки товару у строк передбачений договором не з власної вини, а через несплату авансового платежу покупцем, що виключає можливість застосування до відповідача штрафних санкцій як відповідальності."

43. Щодо наведених преюдиційних обставин я вважаю за необхідне зазначити таке.

44. Згідно з частин 1 і 2 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

45. З частини 1 статті 74 ГПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

46. Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

47. Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню (постанова Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 649/1393/19, на яку посилається скаржник).

48. Водночас у частині 7 статті 75 ГПК України передбачено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду, а у частині 4 статті 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

49. Отже, ГПК України розрізняє: (1) встановлені судами під час розгляду справи факти, які за дотримання умов, передбачених частиною 4 статті 75 ГПК України, можуть мати преюдиціальне значення; (2) правову оцінку судом таких фактів, яка не є обов`язковою для врахування судами у інших справах; (3) висновки Верховного Суду щодо застосування відповідної норми права, які в розумінні частини 4 статті 236 ГПК України є обов`язковими для врахування іншими судами під час розгляду справ з подібними правовідносинами.

50. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

51. При цьому звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиціальних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиціальних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами, встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиціальних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм (абзац другий пункту 9.9 постанови Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №922/2013/18).

52. Виходячи з наведеного, вважаю, що судами попередніх інстанцій у цій справі порушено приписи статті 75 ГПК України, оскільки в основу судового рішення у спорі в цій справі суди поклали саме правовий висновок (оцінку, надану фактичним обставинам), сформований судами у справі №910/18478/19, щодо відсутності вини Відповідача у невиконанні ним зобов`язання з поставки товару за Договором поставки, який відповідно до частини 7 статті 75 ГПК України не є обов`язковим для врахування судами у інших справах.

53. На моє переконання, суди попередніх інстанцій мали самостійно встановити фактичні обставини цієї справи щодо настання або ненастання гарантійного випадку за Банківською гарантією, наявності або відсутності вини Відповідача у порушенні ним зобов`язання з поставки товару у встановлений Договором поставки строк, який за умовами договору не стоїть у залежності від інших його умов та будь-яких інших чинників.

54. В цьому контексті я вважаю за необхідне взяти до уваги те, що Верховним Судом у постанові від 01.04.2021 у справі № 910/5206/20 (позивач - ТОВ "Акфілд", відповідач - АТ "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика", предмет: оскарження односторонньої відмови покупця від Договору поставки, стягнення попередньої оплати, визнання відсутнім права покупця за Банківською гарантією, зобов`язання покупця утриматися від розірвання Договору поставки в односторонньому порядку) встановлено, що умови Договору поставки не передбачають залежність виконання постачальником своїх зобов`язань від виконання зобов`язань перед ним його контрагентами, наявності чи відсутності в нього коштів, наявності чи відсутності на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання.

55. Таким чином, вважаю, що суди у цій справі мали самостійно встановити обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, та дійти відповідних висновків з урахуванням релевантних норм права та висновків Верховного Суду щодо їх застосування. Однак з рішень судів попередніх інстанцій вбачається, що останні при вирішенні спору у цій справі обмежились лише посиланням на правову оцінку, надану судом у справі № 910/18478/19.

56. Вважаю, що наведене свідчить про допущення судами під час розгляду цієї справи порушення норм процесуального права, передбачених статтею 236 ГПК України.

57. Крім того, я також не погоджуюся з висновками судів попередніх інстанцій, з яким зі свого боку погодився Верховний Суд, про те, що Позивачем здійснено оплату на користь Третьої особи на підставі Банківської гарантії у період дії заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2020 у справі № 910/1131/20.

58. Наведене обґрунтовується таким. Ухвалою суду першої інстанції від 19.03.2020 скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 29.01.2020. Вказана ухвала від 19.03.2020 була оскаржена в апеляційному порядку, та за наслідками якого постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 оскаржувану ухвалу залишено без змін. Зважаючи на вказане, Верховний Суд, із посиланням на приписи частини 9 статті 140 ГПК України, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про виконання Позивачем обов`язку за Банківською гарантією у період дії вказаної судової заборони.

59. Відповідно до частини 9 статті 140 ГПК України оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї ухвали.

60. Зважаючи на приписи вказаної норми процесуального права, зазначаю, що визначальним моментом зупинення виконання ухвали про скасування забезпечення позову є момент, у який розпочалося оскарження такої ухвали.

61. Однак з рішень судів у цій справі не вбачається такого моменту, у який саме ухвала суду першої інстанції від 19.03.2020 була оскарження, тобто чи саме на момент виконання Позивачем обов`язку за Банківською гарантією апеляційним судом було розпочато процес оскарження (відкрито апеляційне провадження за скаргою) ухвали суду першої інстанції від 19.03.2020.

62. Зі свого боку зазначаю, що як вбачається зі змісту ухвали Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 у справі № 910/1131/20, лише 13.05.2020 було здійснено автоматизований розподіл вказаної судової справи між суддями апеляційного суду. Наведене вказує на те, що, у розумінні частини 9 статті 140 ГПК України, дія ухвали суду першої інстанції від 19.03.2020 станом на момент здійснення Позивачем оплати за Банківською гарантією, а саме 06.05.2020, не була зупинена.

63. Підсумовуючи вищевикладене, на моє переконання касаційна скарга Відповідача підлягала задоволенню частково, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню. Разом з цим, справа № 910/8528/21 мала бути направлена на новий розгляд до суду першої інстанції для самостійного встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення спору у цій справі. Суддя Г. Вронська