Постанова Одеський апеляційний суд № 523/825/22

Номер провадження: 22-ц/813/4052/23 Справа № 523/825/22 Головуючий у першій інстанції Дяченко В.Г. Доповідач Приходько Л. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.01.2023 м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Приходько Л. А. суддів: Бездрабко В.О. Кутурланової О.В. секретар Виходець А.В. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Комунальне некомерційне підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня Одеської обласної ради», третя особа - Фонд соціального страхування України Управління виконавчої дирекції Фонду в Одеській області, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Секач Олександра Михайловича на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2022 року у складі головуючого судді Дяченко В.Г., повний текст рішення складено 27 жовтня 2022 року, встановив: 18 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня Одеської обласної ради», третя особа Фонд соціального страхування України Управління виконавчої дирекції Фонду в Одеській області, про встановлення факту отримання травми на виробництві та зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтовування позовних вимог зазначила, що що 18 липня 2008 року під час виконання нею службових обов`язків, близько 13:30 години, знаходячись у вестибюлі першого поверху приміщенні КУ «Одеська обласна клінічна лікарня», прибиральниця господарської частини ОСОБА_2 , нанесла їй тілесні ушкодження середньої ступені тяжкості. Внаслідок завданих ушкоджень ОСОБА_1 отримала закриту черепно-мозкову травму в формі струсу головного мозку, закритий перелом середньої фаланги ІV пальця, синці обох боків обличчя, вивих шийного хребця. За наказом головного лікаря Одеської обласної клінічної лікарні Калинчука С.В. №113 від 21 липня 2008 року була створена комісія по розслідуванню нещасного випадку, в результаті чого був складений акт, за формою Н-5 нещасний випадок не пов`язаний з виробництвом. 12 липня 2012 року відносно ОСОБА_2 постановлено вирок за частиною 1 статі 122 КК України, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження. 17 вересня 2012 року територіальним Управлінням Держгірпромнагляду в Одеській області був винесений припис №57 Про проведення додаткового розслідування нещасного випадку, який трапився 18 липня 2008 року на території КУ Одеська обласна клінічна лікарня з пропозицією затвердити (переглянути) акт за формою Н-5. Однак відповідач проігнорував зазначений припис , дійшовши висновку, що нещасний випадок, який стався 18 липня 2008 року не пов`язаний з виробництвом. Посилаючись на те, що нещасний випадок трапився з нею на робочому місці, під час виконання трудових обов`язків у приміщені медичного закладу протягом робочого часу, просила суд встановити факт отримання травми на виробництві та зобов`язати відповідача скласти акт форми Н-1 щодо нещасного випадку, який трапився на виробництві 18 липня 2008 року. Також посилалась на те, що нещасний випадок, який пов`язаний з нанесенням тілесних ушкоджень іншою особою при виконанні трудових обов`язків не залежно від порушення кримінальної справи визнається пов`язаним з виробництвом. В липні 2022 року ОСОБА_1 доповнила свої вимоги та додатково просила визнати недійсним акт від 23 жовтня 2015 року форми Н-5 щодо розслідування нещасного випадку, що трапився 18 липня 2008 року з потерпілою ОСОБА_1 , посилаючись на відсутність доказів того, що травма отримана нею в ході сварки з особистих мотивів та не пов`язана з виробництвом. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2022 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Рішення мотивовано тим, що вимоги про визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, відноситься не до компетенції суду, а до компетенції комісії по розслідуванню нещасного випадку. Крім того суд зазначив, що інцидент між позивачкою та ОСОБА_2 стався на ґрунті особистих стосунків, та не був пов`язаний з виконанням позивачем трудових обов`язків, що встановлено рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2022 року, що набрало законної сили, у справі № 523/11543/18 за позовом ОСОБА_1 до КУ Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи, КНП Одеська обласна клінічна лікарняОДР про встановлення факту виробничої травми , зобов`язання провести повторне розслідування нещасного випадку на виробництві та повторне медичне обстеження з наданням висновку щодо втрати працездатності внаслідок отриманої травми на робочому місці. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , адвокат Секач О.М., посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати, справу направити для продовження розгляду справи до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу вказував на те, що суд першої інстанції не встановив обставини нещасного випадку. Також суд не дав належної оцінки наказу №113 від 21 липня 2008 року та не звернув уваги на те, що виходячи з назви наказу, даний конфлікт початково розслідувався як нещасний випадок на виробництві, а вже пізніше перекваліфікований у побутову сварку. Крім того, склад комісії, яка складалася лише з працівників відповідача, викликає сумнів у об`єктивності її висновків. Висновок суду про те, що конфлікт є побутовим базується лише на поясненнях відповідача, а не належних та допустимих доказах. В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали за обставинами викладеними в апеляційній скарзі, просили суд, уточнивши вимоги апеляційної скарги, рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Заперечуючи проти апеляційної скарги, представник КНП«Одеська обласна клінічна лікарня Одеської обласної ради», ОСОБА_4 зазначив, що рішення суду на його думку є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Представник Фонду соціального страхування України Управління виконавчої дирекції Фонду в Одеській області, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи наведене колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи, який належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, а причини своєї неявки в судове засідання не повідомив. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах визначених цивільним процесуальним законодавством, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до частини першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення відповідає зазначеним вимогам. Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 14 серпня 1985 року перебуває в трудових відносинах з Одеською обласною клінічною лікарнею, правонаступником якої є КНП Одеська обласна клінічна лікарня ОДР. Станом на 18 липня 2008 року працювала на посаді медичної сестри для палат інтенсивної терапії. 18 липня 2008 року близько 13:00 годині ОСОБА_5 , знаходячись на першому поверсі Одеської обласної клінічної лікарні під час сварки з ОСОБА_1 з метою умисного заподіяння тілесних ушкоджень останній, нанесла декілька ударів руками та наявною у неї в руках сумкою в область голови, тулуба та рук, заподіявши останній, згідно висновку судово-медичної експертизи №4356 від 27 листопада 2008 року середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку, садна, синців, закритого перелому фаланги 4 пальця лівої кисті, сінці обох стегон. Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2012 року ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні злочину передбаченого частиною 1 статті 122 КК України та призначено покарання у вигляді одного року позбавлення волі. На підставі статті 1 пункту г Закону України Про амністію від 12 грудня 2008 року звільнено від покарання(справа №1527/1-771/11), ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2013 року (справа № 5-4613км13 ) вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 12 липня 2012 року скасовано. ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. «г» ст. 1 та ст. 6 Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року, а кримінальну справу за її обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України закрито. З метою проведення розслідування нещасного випадку на виробництві, який стався внаслідок конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наказом головного лікаря ОКЛ від 21 липня 2008 року №113 призначена комісія по розслідуванню нещасного випадку на виробництві у складі : голова комісії - провідний інженер з охорони праці ОСОБА_6 ; члени комісії: інженер з охорони праці ОСОБА_7 , голова ПК ОСОБА_8 , зав. відділенням інтенсивної терапії ОСОБА_9 , начальник Суворовського відділення ФСНВ ОСОБА_10 . За наслідками розслідування нещасного випадку вказаною комісією складено акт форми Н-5, який 24 липня 2008 року затверджений головним лікарем ОКЛ, згідно якого, 18 липня 2008 року о 13:00 годині в вестибюлі ОКЛ на першому поверсі виникла побутова сварка, яка переросла у сутичку між медичною сестрою для палат інтенсивної терапії відділення інтенсивної терапії ОСОБА_1 і прибиральницею господарчої частини ОСОБА_2 .. Обидві особи отримали травми. Нещасний випадок не пов`язаний з виробництвом, не підлягає обліку, не страховий. У журналі реєстрації осіб, що потерпіли від нещасних випадків ОКЛ зафіксований нещасний випадок, що стався 18 липня 2018 року о13:00 годині, потерпіла ОСОБА_1 (запис №3) та видача актів за наслідками розслідування нещасного випадку форми Н-5. На підставі припису ТУ Держгірпромнагляду в Одеській області №57 від 17 вересня 2012 року наказом головного лікаря ОКЛ від 01 жовтня 2012 року створена комісія по повторному розслідуванню нещасного випадку у складі голови комісії інженер з охорони праці ОСОБА_7 , членів комісії: страховий експерт ФСНВ ОСОБА_11 , заст. Головного лікаря з хірургічної допомоги ОСОБА_12 , голова первинної профспілки ВНП Трудящі ОСОБА_13 , голова ПК ОСОБА_8 . За наслідками повторного розслідування нещасного випадку вказаною комісією складено акт форми Н-5 від 22 жовтня 2012 року, затверджений головним лікарем КУ ООКЛ 23 жовтня 2012 року. За висновком комісії випадок, який стався 18 липня 2008 року о 13:00 годині в КУ ООКЛ не вважається пов`язаним з виробництвом Комісія дійшла висновку, що інцидент почався між ОСОБА_1 та ОСОБА_14 у 2003 році з особистих мотивів і продовжується до теперішнього часу. При цьому комісією встановлено порушення як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 посадової інструкції та правил внутрішнього трудового розпорядку. Повторним розслідуванням встановлені обставини, за яких стався нещасний випадок. Зокрема, встановлено, що 17 липня 2008 року ОСОБА_1 приступила до роботи о 08 годині. З 11:00 години була відсутня на робочому місті і не виконувала ніяких доручень завідуючого відділенням, лікарів та старшої медичної сестри. О 12:25 годині вона пішла до в.о. заступника головного лікаря з хірургії для підпису документів на хворого, після чого пішла до приймальної головного лікаря щоб поставити печатку. Після виходу з приймальної головного лікаря ОСОБА_1 направилася в бік ортопедичного магазину у вестибюлі. Прибиральниця ОСОБА_2 знаходилась у вестибюлі головного корпусу з метою виконання своїх посадових обов`язків. ОСОБА_1 , побачивши ОСОБА_2 у вестибюлі, почала її ображати, ОСОБА_2 їй відповіла, зав`язалась бійка. Вказані обставини встановлені комісією на підставі: пояснювальної записки завідуючого відділенням інтенсивної терапії ОСОБА_9 ; пояснень ОСОБА_15 , ОСОБА_2 , пояснень свідків: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , пояснювальної записки завідуючого гінекологічним відділенням ОСОБА_18 . Після чого ОСОБА_1 була надана медична допомога. 21 липня 2008 року їй був виданий листок непрацездатності серії АББ № 789971 обласною консультативною поліклінікою з діагнозом: перелом четвертого пальця лівої кисті з кодуванням 05 (невиробничий травматизм). Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 20 травня 2021 року у справі №523/11543/18 за позовом ОСОБА_1 до КУ «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи», Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня» про встановлення факту виробничої травми, зобов`язання провести повторне розслідування нещасного випадку на виробництві та повторне медичне обстеження з наданням висновку щодо втрати працездатності внаслідок отриманої травми на робочому місці, встановлені обставини за яких стався нещасний випадок, внаслідок якого ОСОБА_1 була травмована. Зокрема судом встановлено, що сварка між прибиральницею ОСОБА_2 та медичною сестрою ОСОБА_19 відбулася на ґрунті особистих стосунків і не була пов`язана з виконанням позивачем трудових обов`язків. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша стаття 5 ЦПК України) У відповідності до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть. Частинами першою, третьою статті 13 Закону України "Про охорону праці" передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Відповідно до статті 22 Закону України "Про охорону праці" роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку. Згідно з частиною другою статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Відповідно до статті 171 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України. Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах, на час проведення повторного розслідування, визначалась на момент настання з позивачем нещасного випадку, проведення первісного розслідування нещасного випадку Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві НПАОП 0.00-6.02-04, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року N 1112 (далі порядок № 1112), а на момент проведення повторного розслідування Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (далі Порядок № 1232). Отже, за змістом вказаних норм роботодавець повинен організувати розслідування нещасного випадку, для чого зобов`язаний негайно своїм наказом утворити комісію з розслідування нещасного випадку. Пунктом 7 Порядку N 1112 визначено, що розслідування проводиться у разі раптового погіршення стану здоров`я працівника або особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, одержання ними поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання теплового удару, опіку, обмороження, у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, у разі зникнення працівника під час виконання ним трудових обов`язків, а також у разі смерті працівника на підприємстві (далі - нещасні випадки). Пунктом 10 вказаного Порядку на роботодавця зокрема покладається обов`язок, одержавши повідомлення про нещасний випадок, утворити наказом комісію з розслідування нещасного випадку (далі - комісія) у складі не менше ніж три особи та організувати розслідування. Відповідно до пункту 11 Порядку №1112 до складу комісії включаються керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова комісії), керівник структурного підрозділу підприємства, на якому стався нещасний випадок, представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства (за згодою), представник первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, інші особи. У разі настання нещасного випадку з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, до складу комісії обов`язково включається представник робочого органу Фонду за місцезнаходженням підприємства. Пунктом 16 Порядку №1112 встановлено, що нещасні випадки, пов`язані із завданням тілесних ушкоджень іншою особою, або вбивство працівника під час виконання чи у зв`язку з виконанням ним трудових (посадових) обов`язків чи дій в інтересах підприємства незалежно від порушення кримінальної справи розслідуються відповідно до цього Порядку. Такі випадки визнаються пов`язаними з виробництвом (крім випадків, що сталися з особистих мотивів). Відповідно до Переліку обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року N 1112, до обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництв, віднесено, зокрема, заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивство працівника під час виконання чи у зв`язку з виконанням ним трудових обов`язків чи дій в інтересах підприємства, незалежно від порушення кримінальної справи, крім випадків з`ясування потерпілим особистих стосунків. Пунктом 37 Порядку №1112 визначено, що контроль за своєчасністю і об`єктивністю розслідування нещасних випадків, їх документальним оформленням та обліком, виконанням заходів щодо усунення причин нещасних випадків здійснюють органи державного управління, органи державного нагляду за охороною праці, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи відповідно до компетенції. Громадський контроль здійснюють профспілки через свої виборні органи і представників, а також уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці. Зазначені у цьому пункті органи та особи мають право вимагати у межах своєї компетенції від роботодавця проведення повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта форми Н-5, акта форми Н-1 (або форми НПВ), визнання нещасного випадку пов`язаним з виробництвом і складення акта форми Н-1, якщо ними виявлено порушення вимог цього Порядку чи інших нормативно-правових актів з охорони праці. Пунктом 38 Порядку №1112 посадовій особі органу органу Держнаглядохоронпраці надано право у разі відмови роботодавця скласти або затвердити акт форми Н-5, акт форми Н-1 (або форми НПВ) чи незгоди потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, із змістом акта форми Н-5, акта форми Н-1 (або форми НПВ), надходження скарги або незгоди з висновками розслідування про обставини та причини нещасного випадку чи приховання нещасного випадку видавати обов`язкові для виконання роботодавцем або робочим органом виконавчої дирекції Фонду - у разі нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, приписи за формою Н-9 згідно з додатком 8 щодо необхідності проведення розслідування (повторного розслідування) нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта форми Н-5, акта форми Н-1 (або форми НПВ), визнання чи невизнання нещасного випадку пов`язаним з виробництвом і складення акта форми Н-1 (або форми НПВ). Рішення посадової особи органу Держнаглядохоронпраці може бути оскаржено у судовому порядку. На час розгляду справи у суді дія припису припиняється. Відповідно до пункту 7 Порядку № 1232, який діяв на момент проведення додаткового розслідування нещасного випадку, розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення, а також настання смерті працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків. Підпунктом 2 пункту 10 цього Порядку на роботодавця покладений обов`язок, після одержання повідомлення про нещасний випадок, протягом доби утворити комісію у складі не менш як три особи та організувати проведення розслідування. Згідно пункту 11 Порядку №1232, до складу комісії входять керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій з охорони праці (голова комісії), представник Фонду за місцезнаходженням підприємства, представник первинної профспілки (у разі наявності на підприємстві кількох профспілок - представник профспілки, членом якої є потерпілий, а у разі відсутності профспілки - уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці), а також представник підприємства, інші особи. Підпункт 16 пункту 15 Порядку №1232 встановлює, що до обставин, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов`язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1, є заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивство потерпілого під час виконання чи у зв`язку з виконанням ним трудових (посадових) обов`язків або дій в інтересах підприємства незалежно від початку досудового розслідування, крім випадків з`ясування потерпілим та іншою особою особистих стосунків невиробничого характеру, що підтверджено висновком компетентних органів. Додаток 6 до Порядку №1232 містить перелік обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, відповідно до якого до таких обставин віднесено заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивство потерпілого під час виконання чи у зв`язку з виконанням ним трудових (посадових) обов`язків або дій в інтересах підприємства, незалежно від початку досудового розслідування, крім випадків з`ясування потерпілим та іншою особою особистих стосунків невиробничого характеру, що підтверджено висновком компетентних органів. Контроль за своєчасністю та об`єктивністю проведення розслідування нещасних випадків, підготовкою матеріалів розслідування, веденням обліку нещасних випадків, вжиттям заходів до усунення причин нещасних випадків здійснюють органи державного управління, органи державного нагляду за охороною праці, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи відповідно до компетенції. Громадський контроль здійснюють профспілки через свої виборні органи і представників, а також уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці у разі відсутності на підприємстві профспілки. Зазначені у цьому пункті органи та особи мають право вимагати відповідно до компетенції від роботодавця проведення повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта за формою Н-5 або Н-1, визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, і складення акта за формою Н-1 у разі, коли виявлено порушення вимог цього Порядку( пункт 33 Порядку №1232). Відповідно до пункту 34 Порядку №1232 посадова особа органу Держпраці в разі відмови роботодавця скласти або затвердити акт за формою Н-5 або Н-1 чи незгоди потерпілого або уповноваженої ним особи, яка представляє ого інтереси, із змістом зазначеного акта, надходження скарги або незгоди з висновками про обставини і причини настання нещасного випадку чи приховування факту настання нещасного випадку має право видавати обов`язкові для виконання роботодавцем або робочим органом виконавчої дирекції Фонду (у разі, коли нещасний випадок стався з фізичною особою - підприємцем чи особою, що забезпечує себе роботою самостійно) приписи за формою Н-9 згідно з додатком 10 щодо необхідності проведення розслідування (повторного розслідування) нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта за формою Н-5 або Н-1, визнання чи невизнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, складення акта за формою Н-5 або Н-1. Рішення посадової особи органу Держпраці може бути оскаржено у судовому порядку. На час розгляду справи у суді дія припису за формою Н-9 зупиняється. Отже, зазначені вище положення Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві НПАОП 0.00-6.02-04, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. N 1112 , та Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232, якими визначалась процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків на момент настання з позивачем нещасного випадку, проведення первісного розслідування нещасного випадку, а також на момент проведення повторного розслідування, дають підстави дійти висновку, що вимоги про визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом відноситься до компетенції комісії по розслідуванню нещасного випадку. Комісія встановлює факт пов`язаності чи не пов`язаності нещасного випадку з виробництвом, тобто комісія є спеціальним суб`єктом щодо встановлення вказаного факту, рішення якого може бути оскаржено до суду. Подібний висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 05 грудня 2019 року у справі № 235/5301/16-ц (провадження № 61-7958св18) та від 21 травня 2020 року у справі № 186/1053/17 (провадження № 61-45421св18). Враховуючи наведене суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги про визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, відноситься до компетенції комісії по розслідуванню нещасного випадку. Крім того, встановивши, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2020 року, яке набрало законної сили, встановлено, що тілесні ушкодження заподіяні 18 липня 2008 року позивачці ОСОБА_2 вході з`ясування потерпілою та ОСОБА_2 особистих стосунків невиробничого характеру (в наслідок побутової сварки), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем порушення її прав з боку відповідача, оскільки в силу пункту 16 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві НПАОП 0.00-6.02-04, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року N 1112 який діяв на момент настання з позивачем нещасного випадку та проведення первісного розслідування нещасного випадку, а також підпункту 16 пункту 15 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232, який діяв на момент проведення додаткового розслідування нещасного випадку підстави для складання акту за формою Н-1 за наслідками розслідування нещасного випадку, що стався 18 липня 2008 року та за наслідками додаткового розслідування цього ж нещасного випадку у комісії були відсутні. Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. А отже посилання в апеляційній скарзі на недоведеність заподіяння тілесних ушкоджень позивачці внаслідок побутової сварки та невстановлення судом обставин нещасного випадку, суперечать обставинам справи та вимогам цивільно процесуального законодавства, оскільки всі обставини нещасного випадку , що стався з позивачем 18 липня 2008 року встановленні рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2020 року, яке набрало законної сили, та в силу вимог частини 4 статті 81 ЦПК України доказуванню у цій справі не підлягають. Доводи позивача про те, що склади створених за наказом головного лікаря від 21 липня 2008 року № 113 комісії з розслідування нещасного випадку та від 01 жовтня 2012 року №164 з повторного розслідування нещасного випадку викликає сумніви в об`єктивності висновків комісій оскільки до їх складу увійшли фізичні особи працівники відповідача, ґрунтуються лише на припущеннях та суперечать вимогам Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві НПАОП 0.00-6.02-04, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року N 1112 який діяв на момент настання з позивачем нещасного випадку та проведення первісного розслідування нещасного випадку, та Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232, який діяв на момент проведення додаткового розслідування нещасного випадку, якими врегульовано порядок створення комісії та її склад. Відповідно до вимог вказаних нормативних документів відповідними наказами головного лікаря до складу комісій включені керівник спеціаліст служби охорони праці представник ФСНВ за місцезнаходженням підприємства, представник профспілки та представник підприємства. Будь-яких належних та допустимих доказів щодо наявності обставин, що викликали сумніви в неупередженості або об`єктивності складу комісії, або окремих її членів, позивачем суду не надано, вказані доводи позивача ґрунтуються лише на припущеннях. Посилання апелянта на наявні розбіжності в актах форми Н-5 № 2 затвердженому головним лікарем 24 липня 2008 року та актом форми Н-5 №3, затвердженим головним лікарем 23 жовтня 2012 року не спростовують висновок суду оскільки акт форми Н-5 №3 , затвердженим головним лікарем 23 жовтня 2012 року складений за наслідками повторного розслідування здійсненного на підставі припису Держгірпромнагляду №57 з метою усунення недоліків первісного розслідування нещасного випадку, а тому наявність розбіжностей є цілком закономірною. Посилання в апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції відомостей, що містяться у журналі реєстрації осіб, що потерпіли від нещасних випадків ООКЛ щодо отримання невідомою особою акту за формою Н-1 оформленого за наслідками розслідування нещасного випадку внаслідок якого вона отримала тілесні ушкодження є неприйнятними, оскільки, як вбачається з копії журналу запис на який посилається позивач не відноситься до запису щодо нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 18 липня 2008 року(запис №3), а відносить до попереднього запису. З запису №3 вбачається, що акт форми Н-5 НВП видано, зокрема ОСОБА_1 25 липня 2008 року. З наведеного вбачається, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, оскільки ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно з частиною першою статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,- постановила: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Секач Олександра Михайловича залишити без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складений 06 лютого 2023 року. Головуючий Л.А. Приходько Судді: В.О. Бездрабко О.В. Кутурланова