Ухвала КАС ВС № 640/2003/21

УХВАЛА 06 лютого 2023 року м. Київ справа № 640/2003/21 адміністративне провадження № К/990/2478/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року у справі №640/2003/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просив: - визнати протиправними дії Офісу Генерального прокурора щодо відмови у нарахуванні ОСОБА_1 , у період з 05 січня 2016 року до 01 березня 2018 року, грошового забезпечення із застосуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1090 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури»; - зобов`язати Офіс Генерального прокурора здійснити ОСОБА_1 перерахунок належного грошового забезпечення, за період з 05 січня 2016 року до 01 березня 2018 року, з урахуванням приписів та періоду дії постанов Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» та наказу Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260; - зобов`язати виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отриманим та належним після перерахунку до сплати грошовим забезпеченням, за період з 05 січня 2016 року до 01 березня 2018 року; - визнати протиправними дії Офісу Генерального прокурора щодо відмови у донарахуванні ОСОБА_1 премії за липень 2019 року; - зобов`язати Офіс Генерального прокурора здійснити перерахунок та виплату належної позивачу премії за липень 2019 року; - визнати дії Офісу Генерального прокурора щодо відмови у донарахуванні ОСОБА_1 компенсації за не використанні 96 днів відпуски в сумі: 440 411,46 грн протиправними; - зобов`язати Офіс Генерального прокурора здійснити перерахунок та виплату належної позивачу компенсації за не використанні 96 днів відпуски в сумі: 440 411, 46 грн; - стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки, починаючи з 23 грудня 2019 року до дня фактичного розрахунку; - стягнути на користь позивача судові витрати. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року, позов задоволено частково. Визнано дії Офісу Генерального прокурора щодо відмови у нарахуванні ОСОБА_1 , у період з 05 січня 2016 року до 01 березня 2018 року, грошового забезпечення із застосуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1090 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури» протиправними. Зобов`язано Офіс Генерального прокурора здійснити ОСОБА_1 перерахунок належного грошового забезпечення, за період з 05 січня 2016 року до 01 березня 2018 року, з урахуванням приписів та періоду дії постанов Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» та наказу Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260. Зобов`язано Офіс Генерального прокурора виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отриманим та належним після перерахунку до сплати грошовим забезпеченням за період з 05 січня 2016 року до 01 березня 2018 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 18 січня 2023 року Офіс Генерального прокурора втретє засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням, передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду, посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі №640/19556/18, оскільки, на переконання скаржника, постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» та від 09 грудня 2015 року №1090 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури» мають суперечності та оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1090, яка визначає порядок та розмір виплати військовослужбовцям, які проходять військову службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах надбавки за вислугу років є спеціальним нормативним актом з цього питання для постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 та постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294, прийнята пізніше за них, то застосуванню у період спірних правовідносин, на думку скаржника, підлягає саме вона. Приписи пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України передбачають можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Оскарження судового рішення з підстав необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції полягає у аналізі аргументів Верховного Суду, що стали підставою для такого висновку та викладення обґрунтування щодо іншого підходу до застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Суд вважає, що скаржник лише фактично висловив незгоду з вказаними правовими позиціями Верховного Суду, а доводи касаційної скарги свідчать про власне тлумачення скаржником норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та вказують на наявність у нього власного бачення щодо результату вирішення цієї справи, а тому це не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Окрім цього, нормативно-правового обґрунтування відступлення скаржник не зазначає та посилається виключно на обставини, що вже були предметом дослідження Верховним Судом у справі №640/19556/18. Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеним наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Разом з тим, Верховний Суд вже надавав пояснення щодо вказаної підстави касаційного оскарження, проте скаржником так і не враховано зауваження, викладені Верховним Судом в ухвалах від 30 листопада 2022 року та від 03 січня 2023 року, що свідчить виключно про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом, зокрема і щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень). Зважаючи на те, що касаційну скаргу повернуто, суд не вирішує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, Суд У Х В А Л И В : Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року у справі №640/2003/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, у спосіб їх надсилання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя О.В. Кашпур