Постанова Дніпровський апеляційний суд № 191/1298/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1782/23 Справа № 191/1298/19 Суддя у 1-й інстанції - Твердохліб А.В. Суддя у 2-й інстанції - Зайцева С. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2023 року місто Дніпро Дніпропетровської області Єдиний унікальний номер 191/1298/19 Номер провадження 22-ц/803/1782/23 Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого: Зайцевої С.А. суддів: Биліни Т.І., Максюти Ж.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2022 року, головуючого судді Твердохліб А.В., по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В : У березні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву від 08 жовтня 2009 року, за якою отримав кредит у сумі 29 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. 2.1.1.2.3 договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його розміру за рішенням та ініціативою банку. Заявою відповідача підтверджується факт, що він був повністю поінформованим про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 18 лютого 2019 року виникла заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 104 216 грн. 87 коп., з яких : 53 381 грн. 50 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 18 379 грн. 91 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 26 916 грн. 56 коп. нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 100 грн. нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи, відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована частина); 4938 грн 90 коп штраф (процентна ставка). В зв`язку із викладеними обставинами, просили стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитом у сумі 104 216 грн. 87 коп., а також судовий збір у сумі 1921 грн. Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2022 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 08 жовтня 2009 року станом на 18 лютого 2019 року у сумі 85 836 грн. 96 коп., яка складається з: 53 381 грн. 50 коп. заборгованості за тілом кредиту; 26 916 грн. 56 коп. нарахованої пені за прострочене зобов`язання; 100 грн. нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 500 грн. штрафу (фіксована частина); 4938 грн. 90 коп. штрафу (процентна ставка); 1921 грн - витрат по сплаті судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» від імені та в інтересах якого діє Сокуренко Н.В., просить скасувати рішення суду в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів скарги, зокрема зазначено, що відповідач після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснив дії щодо проведення її активізації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунком заборгованості, випискою по рахунках, довідками банку про видані кредитні картки, довідкою про зміну умов кредитування. Відповідач користувався кредитними коштами, а тому зобов`язаний повернути суми отриманих кредитних коштів та сплатити проценти за користування ними. Суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні фактично отриманих кредитних коштів (тіла кредиту), позивач просив стягнути заборгованість за тілом кредиту, що складається з двох складових: 53 381,50 грн заборгованість за тілом кредиту та 18 379,91 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту. Заборгованість відповідача за фактично використаними кредитними коштами підтверджена належними та допустимими доказами по справі, що не були належним чином досліджені, зокрема суд не звернув уваги на те, що заборгованість за тілом кредиту, саме поточним та простроченим, в повному обсязі не погашена. Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене, справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику, як малозначна. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам оскаржуване рішення суду в повній мірі відповідає. В ході судового розгляду встановлено такі обставини ,які підтверджені належними та допустимими доказами . Так, судом встановлено,що 08 жовтня 2009 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», було укладено кредитний договір з ОСОБА_1 шляхом підписання заяви № 0413051300121014713, із зазначенням про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. В заяві визначено кредитний ліміт у сумі 500 грн., з терміном дії картки строком на 4 роки. Термін дії кредитного ліміту збігається з терміном дії платіжної картки, а сплата заборгованості за кредитним лімітом може здійснюватися як шляхом внесення коштів на картку, так і списанням банком коштів із платіжної картки (а.с. 13). Крім того, позичальником ОСОБА_1 підписано 08 жовтня 2009 року Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» № 0400020800120891405, за якою встановлено тип картки MasterCard Mass; тип кредитної картки відновлювальний; валюту картрахунку гривня; базову відсоткову ставку в місяць, яка нараховується на залишок заборгованості, з розрахунку 360 днів на рік 2,5%; розмір щомісячних платежів, що включають плату за користування кредитних коштів у звітному періоді 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості; строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним; пеню за несвоєчасне погашення заборгованості; штрафи за порушення строків платежів, за будь-яким із грошових обов`язків, передбачених договором, більш ніж на 30 днів; відсоткову ставку на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування 3,75% у гривні (а.с.14). Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 18 лютого 2019 року становить 104 216 грн. 87 коп., з яких 53 381 грн. 50 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 18 379 грн. 91 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 26 916 грн. 56 коп. нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 100 грн. нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи, відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована частина); 4938 грн. 90 коп. штраф (процентна ставка). Банківська виписка з рахунків позичальника ОСОБА_1 в період з 01 жовтня 2009 року по 25 липня 2019 року, за основною карткою НОМЕР_1 є належним та допустимим доказами у справі, що підтверджує рух коштів по вказаному банківському рахунку, вміщує записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки, умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. В заяві та довідці про умови кредитування, які підписані позичальником 08 жовтня 2009 року, відсутні умови та порядок нарахування заборгованості за простроченим тілом кредиту, яку позивач просив стягнути з відповідача у сумі 18 379 грн. 91 коп., а тому суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог у вказані частині . Крім цього, суд першої інстанції зазначив,що матеріали справи не містять підтверджень, який саме Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо порядку нарахування простроченого кредиту. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). Відтак суд вважав,що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Тобто, надані позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважав, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів,тому дійшов висновку , що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути підтверджену суму отриманих коштів в розмірі 53 381 грн. 50 коп., а також пеню за прострочене зобов`язання, пеню за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., штрафи у фіксованій та процентній ставках. З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд , оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права. Відповідно до ч.ч.5,6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Судом встановлено, що відповідач не виконував належним чином умови кредитного договору в частині своєчасної сплати кредитних коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість за тілом кредиту. Тіло кредиту це сума, яку позичальник фактично отримує на руки. У неї входить тільки основний борг. Прострочене тіло кредиту є сумою, яку позичальник не повернув. У заяві позичальника б/н від 08 жовтня 2009 року плата за прострочене тіло кредиту не визначена, крім того, в матеріалах справі відсутні докази його нарахування, також ,простроченого тіла кредиту , не вбачається і з виписки по картковому рахунку позичальника (а.с.56-63). Разом з тим, банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути з відповідача окрім заборгованості і прострочене тіло кредиту. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність вимог про стягнення простроченого тіла кредиту у розмірі 18 379,91 грн через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті в заяві б/н від 08 жовтня 2009 року, оскільки тіло кредиту і прострочене тіло кредиту не є тотожними поняттями. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 190/1419/19-ц (провадження № 61-10096св20), від 04 листопада 2020 року у справі № 720/1394/19 (провадження № 61-8855св20). З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 18 379,91 грн за кредитним договором № б/н від 08 жовтня 2009 року, оскільки у вказаній частині вимоги необґрунтовані та належними доказами не підтверджені. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст. 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складений 03 лютого 2023 року . Судді: