Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/3072/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3072/22 Суддя (судді) першої інстанції: Марина БІЛОНОЖЕНКО ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 лютого 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Сорочка Є.О., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ : ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 28 вересня 2021 року. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 24.12.2021р. №232950005050 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , який дає право на пенсію за віком, наступні періоди: навчання в Українській ордену Трудового червоного прапора сільськогосподарській академії - з 01.09.1979р. по 30.04.1984р.; роботу з 01.07.1984р. - 31.12.1984 р. на посаді агронома по захисту рослин у колгоспі "Дружба"; з 01.01.1985р. - 30.12.1991 р. на посаді головного агронома колгоспу у колгоспі "Дружба"; з 30.01.1992р. - 25.02.1994р. на посаді контролера 1 класу у Радіоприборному заводі; з 01.06.1994р. - 31.03.1995 р. на посаді агронома-насіннєвода в управлінні сільського господарства і продовольства райдержадміністрації; з 01.04.1995р. - 14.11.1995р. на посаді головного агронома управління сільського господарства і продовольства в управлінні сільського господарства і продовольства райдержадміністрації; з 15.11.1995р. - 12.03.1999 р. на посаді голови КСП "Дружба", а також періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням фіксованого податку: лютий 2000р. - січень 2002р. включно, березень 2002р.-січень 2004 р. включно, квітень 2004р. - грудень 2006р. включно, січень 2007р. - травень 2009р. включно та травень 2010р.; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.12.2021р. про призначення пенсії за віком з доданими документами та у порядку, строк і спосіб, визначені законодавством, прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині судового рішення. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом встановлено, що 23.12.2021р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви про призначення пенсії позивачем було додано копію трудової книжки, довідку про заробітну плату, архівну довідку, довідку ОК-5, копію диплома, копію паспорта, ідентифікаційного коду, свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, копію виписки з ЄДРПОУ, а також копії квитанцій про сплату єдиного податку на 25 арк. (згідно опису вкладення у цінний лист 2072200145206, а.с. 15). 24.12.2021р. Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області рішенням №232950005050 відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу-28 років, зазначивши, що страховий стаж позивача складає 19 років 07 місяців 16 днів, страховий стаж для визначення права на призначення пенсії становить 21 рік 6 місяців 2 дні, що недостатньо для призначення пенсії. Листом від 26.01.2021р. Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомлено позивача про прийняте рішення №232950005050, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до положень ст.26 Закону №1058, позивач звернувся з даним позовом до суду. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Згідно ч.ч.2, 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Умови призначення пенсії за віком встановлено ст. 26 Закону №1058-IV, відповідно до якої, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 28 років з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року. Судом встановлено, що відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 24.12.2021р. №232950005050, відповідач підтверджує наявний у позивача страховий стаж, а саме: 19 років 07 місяців 16 днів, а страховий стаж для визначення права на призначення пенсії становить 21 рік 6 місяців 2 дні, що стало підставою для відмови у призначенні пенсії з підстави відсутності необхідного страхового стажу для призначення пенсії - 28 років. При цьому, вказане рішення не містить відомостей, які з періодів трудової діяльності зараховано до страхового стажу позивача, а які не зараховано, у зв`язку із чим під час перевірки правомірності вказаного рішення, необхідно встановити наявність/відсутність у позивача страхового стажу у розмірі 28 років. Судом встановлено, що згідно диплому серії НОМЕР_1 , та виписки із залікової відомості, позивач з 01.09.1979р. - 30.04.1984р. (4 роки 8 місяців) навчався в Українській ордену Трудового червоного прапора сількогосподарській академії. Згідно з пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Відповідно до пункту «е» статті 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII), право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти. На час навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком регулювався Постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року №590 «Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій» (далі - Порядок № 590). Підпунктом «і» пункту 109 Порядку № 590 визначено, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також «навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профрухів, на робфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі. При призначенні пенсій по старості періоди вказані у підпункті «і» зараховуються в стаж при умові, що цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба в складі Військових сил СРСР. Таким чином, період навчання позивача з 01.09.1979р. - 30.04.1984р. (4 роки 8 місяців), відповідно до законодавства чинного у період навчання, підлягає зараховуванню до загального стажу роботи. Відповідно до відомостей трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 , судом встановлено, що позивач працював: - з 01.07.1984р. - 31.12.1984 р. на посаді агронома по захисту рослин у колгоспі "Дружба"; - з 01.01.1985р. - 30.12.1991 р. на посаді головного агронома колгоспу у колгоспі "Дружба" ( загалом у колгоспі "Дружба" 7 років 6 місяців); - з 30.01.1992р. - 25.02.1994р. на посаді контролера 1 класу у Радіоприборному заводі (2 роки 26 днів); - з 01.06.1994р. - 31.03.1995 р. на посаді агронома-насіннєвода в управлінні сільського господарства і продовольства райдержадміністрації; - з 01.04.1995р. - 14.11.1995р. на посаді головного агронома управління сільського господарства і продовольства в управлінні сільського господарства і продовольства райдержадміністрації; - з 15.11.1995р. - 12.03.1999 р. на посаді голови КСП "Дружба" (4 роки 9 місяців 12 днів у період з 01.06.1994р. по 12.03.1999р.). Крім того, період роботи позивача у колгоспі "Дружба" також підтверджується архівною довідкою, виданою Балаклеївською сільською радою Смілянського району Черкаської області, №849 від 30.08.2021р., яка підтверджує роботу позивача у період з 01.07.1984р. по 30.12.1991р., з 15.11.1995р. - 12.03.1999 р. відомість про кількість вироблених трудоднів вказує про перевищення відпрацювання позивачем встановленого мінімуму трудоднів у колгоспі. Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктами 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Згідно з п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Пунктом 2.3 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів. Згідно п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Згідно висновків Верховного Суду у постанові від 21.04.2021р. в справі №336/6010/16-а та від 19.03.2021р. в справі № 344/12080/16-а, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Суд врахував, що в трудовій книжці є посилання на відповідні накази, як на підстави внесення записів, які не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином, з відповідними відмітками щодо посадових осіб, які вносили відповідні записи до трудової книжки позивача, що не викликає у суду сумнівів у їх достовірності. При цьому виконання позивачем встановленого мінімуму трудоднів у колгоспі "Дружба" також підтверджується архівною довідкою Балаклеївської сільської ради №849 від 30.08.2021р., у зв`язку із чим вказані у трудовій книжці періоди роботи мають бути зарахувані до страхового стажу позивача. Щодо зарахування до страхового стажу періоду зайняття підприємницькою діяльністю позивачем на спрощеній системі оподаткування, суд зазначає наступне. Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи №503 від 23.02.2000, виписки з ЄДРПОУ №373699, довідки ГУ ДПС України в Черкаській області від 31.12.2021р.: - 25.02.2000р. зареєстровано підприємницьку діяльність позивача; - 20.06.2011р. підприємницьку діяльність позивача припинено. Указом Президента від 3 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва" запроваджено з 1 січня 1999 року спрощену систем оподаткування, обліку та звітності для таких суб`єктів малого підприємництва. Суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов`язку нарахувань відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов`язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім`ї. Суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов`язкове спеціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням. Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до ч. 3-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Розділ XV доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом №2148-VIII від 03.10.2017) до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №793 доповнено пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів. Згідно абз. 3 п.п. 2 п. 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. З наведених законодавчих норм слідує висновок, що до страхового стажу зараховується період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.1998р. по 30.06.2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності, з 01.07.2000р. по 31.12.2017р. за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску). При цьому, сума сплачених коштів не впливає на зарахування цього періоду до страхового стажу. Судом встановлено, що відповідно до квитанцій про сплату єдиного податку (наявні в матеріалах справи (а.с.17-29), що також були подані до заяви про призначення пенсії) позивач щомісячно сплачував єдиний податок у періоди: лютий 2000р. - січень 2002р. включно, березень 2002р.-січень 2004 р. включно, квітень 2004р. - січень 2007р. включно. Вказані квитанції є первинними документами, у зв`язку із чим слугують належним доказом сплати позивачем єдиного податку (спрощена система оподаткування) в рахунок сплати страхових внесків у вказані періоди, як обов`язкової умови для зарахування до страхового стажу вказаних періодів підприємницької діяльності. Як вбачається з матеріалів справи, згідно листа Головного управління ДПС України в Черкаській області від 31.12.2021р. №4550/АП/23-00-51-024 позивач з 25.02.2000р. до 20.06.2011р. перебував на обліку, як фізична особа-підприємець. Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджено сплату позивачем, як суб`єктом підприємницької діяльності, єдиного податку (спрощена система оподаткування) в рахунок сплати страхових внесків за вищевказані періоди, їх належить зарахувати до страхового стажу позивача. Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у постанові від 26 березня 2021 року у справі №414/1221/17. Крім того, відповідно до довідки за формою ОК-5, періоди здійснення підприємницької діяльності позивача з 01.01.2007р. - по 31.05.2009р. та травень 2010р. містять відомості про сплату страхових внесків. З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що періоди підприємницької діяльності позивача: лютий 2000р. - січень 2002р. включно, березень 2002р.-січень 2004 р. включно, квітень 2004р. - грудень 2006р. включно, січень 2007р. - травень 2009р. включно та травень 2010р. мають бути зараховані до страхового стажу позивача. Підсумовуючи наведене, беручи до уваги, що періоди навчання та роботи позивача, що належить врахувати до страхового стажу позивача становлять загалом - 19 років 8 днів, а також вищевказані періоди підприємницької діяльності позивача, що належить врахувати до страхового стажу становлять загалом - 9 років 2 місяці, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у позивача страхового стажу у розмірі більш як 28 років, що необхідні для призначення пенсії за віком. Відповідно до ч.1 ст. 45 Закону №1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Судом встановлено, що позивач (28.09.1961р.) досяг 60 річного віку, а наявні докази у матеріалах справи вказують на те, що із заявою про призначення пенсії за віком позивач вперше звернувся до відповідача - 23.12.2021р., тобто в межах трьох місяців з дня досягнення позивачем пенсійного віку, у зв`язку із чим, відповідно до вказаних вище приписів ст. 45 Закону №1058, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058, із 29.09.2021р. - наступного дня після досягнення ним пенсійного віку. За наведеного, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 24.12.2021р. №232950005050 є протиправним та підлягає скасуванню. Водночас, з метою повного та належного захисту прав позивача, суд першої інстанції дійшов вірного виснвоку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди його навчання, роботи та підприємницької діяльності, що були досліджені в ході розгляду даної справи. Підсумовуючи наведене та враховуючи встановлену протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 24.12.2021р. №232950005050, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в даному випадку належним захистом порушеного права є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву позивача від 23.12.2021р. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя Є.О.Сорочко суддя В.В.Файдюк