Постанова 4855 № 320/4467/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4467/19 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 лютого 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Сорочка Є.О., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності голови Державної казначейської служби України Слюз Тетяни Ярославівни щодо не виконання та порушення вимог статті 40 Конституції України, ст. ст. 5, 7 Закону України "Про інформацію"; зобов`язання голови Державної казначейської служби України Слюз Тетяни Ярославівни розглянути по суті письмовий запит позивача від 22.07.2019р. та надати вичерпну обґрунтовану відповідь за власним підписом. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 22.07.2019 звернувся до Державної казначейської служби України із запитом в порядку Закону України «Про інформацію», яким просив надати обґрунтовану та вичерпну інформацію про причини невиконання рішень судів боржником ДКС України у справах: 462/2974/18, №462/3049/18, №462/2969/18, №462/2545/18, №462/2680/18, №462/2546/18, №462/2971/18, №462/2972/18, №462/4139/18, №462/3450/18 у строки передбачені Законом України «Про інформацію». Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо ненадання позивачу відповіді на його звернення від 22.07.2019, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. У той же час, Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996р. №393/96-ВР регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення. Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян»). Статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб. Згідно зі статтею 18 Закону України «Про звернення громадян» громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень. Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 22.07.2019 звернувся до Державної казначейської служби України із запитом в порядку Закону України «Про інформацію», яким просив надати обґрунтовану та вичерпну інформацію про причини невиконання рішень судів боржником ДКС України у справах: 462/2974/18, №462/3049/18, №462/2969/18, №462/2545/18, №462/2680/18, №462/2546/18, №462/2971/18, №462/2972/18, №462/4139/18, №462/3450/18 у строки передбачені Законом України «Про інформацію». Вказаний запит зареєстрований ДКСУ 25.07.2019 за вх. №О-11-1991. Листом «Про надання інформації» від 08.08.2019 №5-11-11/13579 Державна казначейська служба України повідомила позивача, зокрема, що на виконанні за бюджетною програмою КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб» (далі - КПКВК 3504030) перебувають виконавчі листи про стягнення на його користь по справах: № 462/2969/18, № 462/2545/18, № 462/2680/18, № 462/2546/18, № 462/2971/18, № 462/2972/18, № 462/5450/18. Також вказаним листом позивача повідомлено, що строки виконання судових рішень за КПКВК 3504030 залежать від суми коштів, встановленої у законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Враховуючи викладене вище, питання щодо перерахування коштів на користь позивача по справах № 462/2972/18, № 462/5450/18 розглянеться орієнтовно у І півріччі 2020 року за умови належного фінансування бюджетної програми за КПКВК 3504030. Крім того вказаним листом позивача повідомлено, що перерахування коштів на його користь по справах: № 462/2969/18, № 462/2545/18, № 462/2680/18, № 462/2546/18, № 462/2971/18 розглянеться у вересні 2020 року за умови належного фінансування бюджетної програми за КПКВК 3504030. Як вбачається з матеріалів справи лист ДКСУ від 08.08.2019 №5-11-11/13579 направлено на адресу позивача 09.08.2019, що підтверджується Реєстром кореспонденції, відправленої ДКС України. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем було надано відповідь на запит ОСОБА_1 від 22.07.2019 у межах строків, визначених ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя Є.О.Сорочко суддя В.В.Файдюк