Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/15373/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2023 р.Справа № 440/15373/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Мельнікової Л.В. , Курило Л.В. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.02.2022, головуючий суддя І інстанції: О.В. Гіглава, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 07.02.22 року по справі № 440/15373/21 за позовом Комунального некомерційного медичного підприємства "Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т.Богаєвського" до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення в частині повернення неправомірно витраченої суми страхових внесків та застосування фінансової санкції, ВСТАНОВИВ: Позивач Комунальне некомерційне медичне підприємство "Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області від 30.09.2021 №430 в частині повернення неправомірно витраченої суми страхових внесків та застосування до Комунального некомерційного медичного підприємства "Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського" фінансової санкції на загальну суму 45256,26 грн. В обґрунтування позовної заяви позивач вказує, що рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області від 30.09.2021 №430 в частині повернення неправомірно витраченої суми страхових внесків та застосування до Комунального некомерційного медичного підприємства "Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського" фінансової санкції на загальну суму 45256,26 грн є неправомірним, оскільки посилання Управління у акті від 23.09.2021 №127 на виявлені порушення підприємством вимог п.1 ч.2 ст.15, ч.3 ст.30 Закону №1150, п.1.2, п.2.2 Положення №13 не дозволяють чітко встановити правові підстави для повернення до Фонду соціального страхування України неправомірно витрачених коштів. Із доводів, викладених у акті від 23.09.2021 №127, не вбачається яким чином підприємством порушено саме ці норми, адже усі інфіковані медичні працівники отримали матеріальне забезпечення своєчасно та у повному обсязі. На підприємстві рішення про призначення матеріального забезпечення медичним працівникам, хворим на COVID-19, приймалися саме комісією із соціального страхування, а не будь-яким іншим органом чи посадовою особою. Вказані вище норми не містять вимог щодо здійснення виплат саме по завершенню розслідування нещасного випадку на виробництві. Ані Управлінням, ані його Кременчуцьким відділенням не встановлено, які саме дії підприємства спричинили порушення Закону №1105, зафіксовані у акті від 23.09.2021. У спірному випадку у підприємства не було правових підстав для прийняття рішення щодо відмови у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності своїм працівникам. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.02.2022 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області від 30.09.2021 №430 в частині повернення Комунальним некомерційним медичним підприємством "Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського" неправомірно витраченої суми страхових коштів в розмірі 30170,84 грн. та застосування фінансових санкцій на суму 15085,42 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на користь Комунального некомерційного медичного підприємства "Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського" судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270,00 грн. Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.02.2022 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що управлінням прийнято рішення про повернення страхових коштів №430 на загальну суму 65663,28 грн, в тому числі: неправомірні витрати 43775,52 грн, штраф (50%) 21887,76 грн за порушення підприємством порядку використання страхових коштів Фонду, зокрема медичному працівнику, який тимчасово втратив працездатність внаслідок лабораторно підтвердженого інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, і щодо якого наявне повідомлення про нещасний випадок/гостре професійне захворювання (отруєння), призначена та виплачена допомога по тимчасовій непрацездатності без розслідування та з`ясування обставин, за яких стався нещасний випадок (без встановлення того, що гостре професійне захворювання (отруєння) не пов`язане з виробництвом: відсутній акт за формою Н-1/НП по листках непрацездатності АЛД №200263 від 14.11.2020, виданому ОСОБА_1 , АЛД №203348 від 15.01.2021 та АЛД №605481 від 05.04.2021, виданих Середі К., АЛД №203062 від 19.11.2020, АЛД №203087 від 20.11.2020, АЛД №297896 від 26.11.2020, АЛД №203119 від 12.12.2020 та АЛД №203211 від 07.01.2021, виданих ОСОБА_2 . Згідно з приписами Закону №1105 підставою для оплати страхових виплат потерпілому від нещасного випадку/професійного захворювання є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами. Позивач надав матеріальне забезпечення на загальну суму 30170,84 грн коштами Фонду по листках непрацездатності без наявності акту розслідування професійного захворювання за встановленою формою. Оскільки підприємство у відповідності до вимог Закону №1105, Положення №13 та Порядку №12 не склало акт за формою Н-1/НП, воно порушило саму процедуру призначення матеріального забезпечення та використання страхових коштів Фонду. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, позивач зазначає, що виплачені позивачем грошові кошти виплачені саме як допомога у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, тобто положення ч. 3 ст. 36 Закону №1105 не застосовується до виду виплат, що здійснені позивачем. Виплати у зв`язку із нещасним випадком на виробництві/професійним захворюванням позивачем не здійснювалось. Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Матеріалами справи встановлено, що на підставі наказу Кременчуцького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області від 17.09.2021 №122-од та згідно направлення на проведення документальної перевірки від 17.09.2021 №127 посадовими особами Кременчуцького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області в період 20.09.2021 - 23.09.2021 проведена планова перевірка правильності використання КНМП "Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського" страхових коштів Фонду соціального страхування України за період з 01.04.2019 по 30.06.2021. За результатами вказаної перевірки складено акт документальної перевірки дотримання порядку використання страхувальником страхових коштів Фонду соціального страхування України від 23.09.2021 №127, в якому, зокрема, зафіксовано порушення підприємством п.1 ч.2 ст.15, ч.3 ст.30 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 №1105-XIV, п.1.2, п.2.2 Постанови правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 №13, а саме, при наданні матеріального забезпечення порушено порядок використання коштів Фонду: медичному працівнику, який тимчасово втратив працездатність внаслідок лабораторно підтвердженого інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, і щодо якого наявне повідомлення про нещасний випадок/гостре професійне захворювання (отруєння), призначена та виплачена допомога по тимчасовій непрацездатності без розслідування та з`ясування обставин, за яких стався нещасний випадок (без встановлення того, що гостре професійне захворювання (отруєння) не пов`язане з виробництвом: відсутній акт за формою Н-1/НП) по листках непрацездатності: АЛД №200263 від 14.11.2020, виданому ОСОБА_1 , АЛД №203348 від 15.01.2021 та АЛД №605481 від 05.04.2021, виданих Середі К., АЛД №203062 від 19.11.2020, АЛД №203087 від 20.11.2020, АЛД №297896 від 26.11.2020, АЛД №203119 від 12.12.2020 та АЛД №203211 від 07.01.2021, виданих ОСОБА_2 . Всього надано матеріального забезпечення коштами Фонду по листках непрацездатності без наявності акту розслідування професійного захворювання за встановленою формою на загальну суму 30170,84 грн. На підставі висновків акту перевірки від 23.09.2021 №127 Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області 30.09.2021 відносно підприємства прийнято рішення №430 про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду на загальну суму 65663,28 грн, в тому числі: неправомірні витрати 43775,52 грн, штраф (50%) 21887,76 грн. Не погодившись з рішенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання коштів Фонду від 30.09.2021 №430 в частині суми 45256,26 грн, позивач звернувся до суду з позовом. Задовольняючи позовні вимоги.ю суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком, враховуючи наступне. Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 №16/98-ВР відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян в Україні. Статтею 4 Основ №16/98-ВР визначено залежно від страхового випадку види загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема, страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ. Положеннями статті 25 Основ № 16/98-ВР передбачено надання за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням видів соціальних послуг та матеріального забезпечення, зокрема, страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, а саме: допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною). Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 №1105-XIV /далі - Закон №1105-XIV/. Частиною 1 статті 4 Закону №1105-XIV визначено, що Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Згідно з частиною 3 статі 8 Закону №1105-XIV робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду. Управління виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення. Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичної особи. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення, що затверджується правлінням Фонду, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду. Пунктами 2 та 7 частини 1 статті 9 Закону №1105-XIV встановлено, що основними завданнями Фонду та його робочих органів є: надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону; здійснення контролю за використанням роботодавцями та застрахованими особами коштів Фонду. Пунктами 1, 2 та 6 частини 2 вказаної статті визначено, що Фонд та його робочі органи відповідно до покладених на них завдань: здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду в межах бюджету Фонду, затвердженого Кабінетом Міністрів України, управління майном; проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, страхових виплат; здійснюють контроль за використанням коштів Фонду, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи. Згідно з пунктами 3 та 5 частини 1 статті 10 Закону №1105-XIV Фонд має право: перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду; накладати і стягувати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені законом за порушення вимог цього Закону. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 15 Закону №1105-XIV роботодавець зобов`язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом. Пунктом 1 частини 5 статті 15 Закону №1105-XIV визначено, що роботодавець несе відповідальність за порушення порядку використання коштів Фонду, несвоєчасне або неповне їх повернення. Частиною 6 статті 15 Закону №1105-XIV встановлено, що у разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми. Відповідно до частини 3 статті 30 Закону №1105-XIV рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), або фізичною особою - підприємцем, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність. Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг. Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, яке затверджується правлінням Фонду. Приписами пункту 2.2 Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України №13 від 19.07.2018 /далі - Положення №13/, комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства зобов`язана, зокрема, приймати рішення про призначення матеріального забезпечення; приймати рішення про відмову в призначенні матеріального забезпечення, про припинення його виплати (повністю або частково), розглядати підставу і правильність видачі та заповнення листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 32 Закону №1105-XIV документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні допомоги із зазначенням причин відмови та порядку оскарження видається або надсилається заявникові не пізніше п`яти днів після винесення відповідного рішення. Приписами статей 20, 23 Закону №1105-XIV визначено, що за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг: 1) допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); 2) допомога по вагітності та пологах; 3) допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); 4) оплата лікування та/або реабілітаційної допомоги у відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм. Допомога по тимчасовій непрацездатності не надається: 1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею кримінального правопорушення; 2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров`ю з метою ухилення від роботи чи інших обов`язків або симуляції хвороби; 3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи; 4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду; 5) у разі тимчасової непрацездатності у зв`язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або дій, пов`язаних з таким сп`янінням; 6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв`язку з навчанням. Застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з`являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) чи медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності. Згідно з положеннями частини 1 та частини 2 статті 22 Закону №1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків: 1) тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасової непрацездатності на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві; 2) необхідності догляду за хворою дитиною; 3) необхідності догляду за хворим членом сім`ї; 4) догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною; 5) карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби; 5-1) на період перебування у закладах охорони здоров`я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій; 6) тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу; 7) протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства; 8) перебування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм. Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, перебування у закладах охорони здоров`я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством. Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з положеннями частин 1, 2, 3, 7 статті 36 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці". Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення реабілітації у сфері охорони здоров`я, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами. Страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу. Водночас, постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 №12 затверджено Порядок фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (далі - Порядок №12). Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку №12 цей Порядок визначає механізм та умови фінансування страхувальників для надання за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (далі - Фонд): 1) матеріального забезпечення у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, передбаченого статтею 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), за такими видами: - допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); - допомога по вагітності та пологах; - допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві). 2) виплат потерпілим на виробництві, передбачених абзацом четвертим частини третьої статті 42 Закону, за такими видами: - допомога по тимчасовій непрацездатності, яка настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; - виплата при тимчасовому переведенні потерпілого на легшу, нижчеоплачувану роботу; - відшкодування вартості поховання потерпілого та пов`язаних з цим ритуальних послуг. У разі настання у застрахованої особи страхового випадку, пов`язаного з тимчасовою втратою працездатності, комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, з урахуванням вимог Положення про комісію (уповноваженого) із страхування з тимчасової втрати працездатності, на підставі поданих документів, передбачених статтею 31 Закону, приймає рішення про призначення матеріального забезпечення застрахованій особі. На підставі рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства про призначення матеріального забезпечення (далі - комісія) страхувальник нараховує суми матеріального забезпечення та оформлює заяву-розрахунок, яка повинна бути передана до робочих органів виконавчої дирекції Фонду не пізніше 5 робочих днів з дати прийняття комісією такого рішення. У разі виникнення обставин щодо надання страхувальником відповідно до статей 39 та абзацу четвертого частини три статті 42 Закону: - допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; - виплат при тимчасовому переведенні на легшу, нижчеоплачувану роботу потерпілого на виробництві; - відшкодування вартості поховання потерпілого та пов`язаних з цим ритуальних послуг, - виплати призначаються відповідно до Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду. Постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 №11 затверджено Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат (далі - Порядок №11), в пунктах 1.1, 1.2 якого визначено, що дія цього Порядку поширюється на потерпілих від нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання (далі - потерпілі) та осіб, які мають право на страхові виплати в разі втрати годувальника. У разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, або в межах повноважень відділення виконавчої дирекції Фонду в районах і містах обласного значення (далі - управління (відділення) Фонду) зобов`язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті особам, які мають на це право, виплачуючи: 1) допомогу по тимчасовій непрацездатності; 2) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; 3) щомісячну страхову виплату втраченого заробітку потерпілого (далі - щомісячна страхова виплата); 4) страхову виплату потерпілому у розмірі його середньомісячного заробітку при тимчасовому переведенні його на легшу, нижчеоплачувану роботу; 5) щомісячну страхову виплату особам, які мають на неї право в разі смерті потерпілого; 6) відшкодування вартості поховання потерпілого та пов`язаних з цим ритуальних послуг. Пунктами 2.1, 2.2 Порядку №11 встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності, пов`язана з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, призначається та виплачується страхувальником за місцем роботи потерпілого, де стався страховий випадок, у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (оподаткованого доходу). Виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності за перші п`ять днів тимчасової непрацездатності потерпілого проводиться за рахунок коштів страхувальника, а починаючи з шостого дня непрацездатності - за рахунок коштів Фонду. Підставою для оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів страхувальника та надання допомоги, пов`язаної з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням за рахунок коштів Фонду, є виданий в установленому порядку листок непрацездатності та наявність акта розслідування нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, або акта розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами. Матеріалами справи підтверджено, що підставами для виплати медичним працівникам КНМП "Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського" допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок лабораторно підтвердженого інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, слугували відповідні листки непрацездатності - АЛД №200263 від 14.11.2020, виданий ОСОБА_1 ; АЛД №203348 від 15.01.2021 та АЛД №605481 від 05.04.2021, видані ОСОБА_3 ; АЛД №203062 від 19.11.2020, АЛД №203087 від 20.11.2020, АЛД №297896 від 26.11.2020, АЛД №203119 від 12.12.2020 та АЛД №203211 від 07.01.2021, видані ОСОБА_2 . Будь-яких зауважень з приводу правильності оформлення таких листків непрацездатності відповідач у акті перевірки не висловив. У всіх вказаних листках тимчасової непрацездатності внаслідок лабораторно підтвердженого інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, досліджених як перевіряючими в процесі проведення перевірки, так і судом в ході судового розгляду справи, в якості причини непрацездатності зазначено "захворювання загальне - 1". Таким чином, після отримання підприємством листків непрацездатності із зазначенням в якості причини непрацездатності "захворювання загальне - 1", такі листки були розглянуті комісією із соціального страхування підприємства та надані до фінансування в порядку та строки, передбачені Законом №1105-XIV. Доводи відповідача стосовно того, що у відповідності до пункту 2.2 Порядку №11 допомога по тимчасовій непрацездатності медичному працівнику, який тимчасово втратив працездатність внаслідок лабораторно підтвердженого інфікування гострою респіраторною хворобою COVІD-19 і щодо якого наявне повідомлення про нещасний випадок/гостре професійне захворювання (отруєння), призначається тільки за умови наявності акту розслідування нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, або акту розслідування гострого професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами, колегія суддів вважає помилковими, оскільки у спірному випадку листки непрацездатності працівників підприємства видані не у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, пов`язаною з нещасним випадком на виробництві, ані у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, пов`язаною з хронічним чи гострим професійним захворюванням. При цьому, колегія суддів вказує, що відповідач підміняє поняття "акт розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння)" на поняття "акт розслідування гострого професійного захворювання (отруєння)", яке пункт 2.2 Порядку №11 не містить. Отже, положення пункту 2.2 Порядку №11 взагалі не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Окрім цього, по всіх випадках тимчасової непрацездатності медичних працівників внаслідок лабораторно підтвердженого інфікування гострою респіраторною хворобою COVІD-19, викладених в акті від 23.09.2021 №127, розслідування нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії завершені. Відповідно до витягів з актів розслідування нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії за формою Н-1/НП, захворювання працівників підприємства ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 не пов`язане з виробництвом, тобто, факт захворювання працівників підприємства беззаперечно не пов`язаний з виконанням професійних обов`язків. Щодо доводів відповідача про застосування у спірних правовідносинах положень статті 36 Закону №1105-XIV, відповідно до якої підставою для оплати страхових виплат потерпілому від нещасного випадку/професійного захворювання є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами, колегія суддів зазначає наступне. Так, перелік страхових виплат, наведений в частині 7 статті 36 розділу V "Загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Закону №1105-XIV, взагалі не містить такої виплати як допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, яка є видом матеріального забезпечення та виплачується відповідно до статей 20, 22, 23, 24 розділу IV "Загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності" Закону №1105-XIV. З огляду на відсутність підстав для відмови у наданні працівникам позивача на підставі пред"явлених належно оформлених листків непрацездатності із зазначенням причини непрацездатності "захворювання загальне-1" допомоги по тимчасовій непрацездатності, які визначені статтею 23 Закону №1105-XIV, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірне отримання працівниками підприємства допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду, що жодним чином не порушує порядок використання коштів Фонду, а також не наносить будь-яких втрат державному бюджету. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.02.2022 по справі № 440/15373/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді Л.В. Мельнікова Л.В. Курило Повний текст постанови складено 03.02.2023 року