Постанова ККС ВС № 750/9488/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 лютого 2023 року м. Київ справа № 750/9488/21 провадження № 51-2664км22 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції), розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021270340002209, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше засудженого вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 березня 2017 року за ч. 3 ст.185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; звільненого у зв`язку з відбуттям покарання 22 травня 2020 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 січня 2022 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 02 червня 2022 року. Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 січня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією майна, яке є його власністю, за виключенням житла. Також указаним вироком вирішено долю речових доказів і витрат у провадженні, залишено без розгляду цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 . Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 02 червня 2022 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 січня 2022 року щодо ОСОБА_7 - без змін. За вироком суду ОСОБА_7 19 липня 2021 року близько 18:40, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, з метою заволодіння чужим майном, діючи умисно, прибув до домоволодіння АДРЕСА_2 та, перелізши через паркан, проник на територію вказаного домогосподарства, де здійснив напад на потерпілу ОСОБА_8 , який виразився у стисканні шиї останньої обома руками, тобто застосував насильство, небезпечне для життя чи здоров`я особи, що зазнала нападу. Під час спроби чинити опір ОСОБА_7 потерпіла отримала легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності. Продовжуючи стискати шию ОСОБА_8 , обвинувачений шляхом ривка із шиї останньої відкрито заволодів золотим ланцюжком вагою 2,5 г із золотим хрестиком вагою 1,5 г, чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду в розмірі 6638,13 грн. Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи захисника, яка її подала Не погодившись із постановленими щодо ОСОБА_7 судовими рішеннями, захисник ОСОБА_6 звернулася до суду з касаційною скаргою, у якій ставить вимогу про зміну вироку Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 січня 2022 року та ухвали Чернігівського апеляційного суду від 02 червня 2022 року. Просить перекваліфікувати дії підзахисного з ч. 3 ст. 187 на ч. 2 ст. 186 КК та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, а також застосувати положення ст. 75 КК і звільнити засудженого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік. На думку захисника, поклавши в основу обвинувального вироку протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілої і свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , суд першої інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки фотографії осіб, пред`явлені для впізнання, мають різкі відмінності. Сторона захисту стверджує, що дії ОСОБА_7 необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 186 КК, про що, на її думку, свідчать показання ОСОБА_7 , свідків та висновок експерта. Неправильне, на переконання захисника, застосування закону про кримінальну відповідальність призвело до призначення засудженому надмірно суворого покарання. Також указує, що показання свідка ОСОБА_10 суперечили показанням потерпілої, однак це залишилося поза увагою суду і не знайшло належного відображення у вироку. Водночас захисник зазначає, що суд апеляційної інстанції, формально розглянувши апеляційну скаргу, не звернув належної уваги на доводи сторони захисту та безпідставно відмовив у її задоволенні. Позиції учасників судового провадження Захисник ОСОБА_6 підтримала касаційну скаргу, просила її задовольнити. У засіданні суду касаційної інстанції прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги і надала відповідні пояснення. Крім того, прокурором подані письмові заперечення, де викладені мотиви незгоди з доводами касаційної скарги захисника. Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило. Мотиви Суду Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків. Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. За змістом ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Як убачається з вироку, висновок місцевого суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, зроблено з дотриманням приписів ст. 23 КПК на підставі з`ясування всіх обставин, що належать до предмета доказування, які підтверджено ретельно та всебічно дослідженими в судовому засіданні доказами, оціненими відповідно до правил ст. 94 цього Кодексу, та з дотриманням інших вимог кримінального процесуального законодавства. Ці докази в сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку. Вирок суду відповідає приписам статей 370, 374 КПК і є обґрунтованим. Вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, була встановлена на підставі належних, допустимих та достовірних доказів, безпосередньо досліджених судом, зокрема показань самого обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , а також письмових доказів у провадженні, а саме: заяви ОСОБА_8 , протоколу огляду місця події від 19 липня 2021 року, довідки від 19 липня 2021 року № 7780 відділення травматології КНП «Чернігівська міська лікарня № 2», висновку експерта від 20-26 липня 2021 року № 311, протоколу затримання особи від 19 липня 2021 року, висновку судової товарознавчої експертизи від 23 липня 2021 року № 3634/3635/21-24, протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20 липня 2021 року, протоколу огляду речей від 21 липня 2021 року, протоколу проведення слідчого експерименту від 16 серпня 2021 року. Суд першої інстанції, серед іншого, обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання потерпілої ОСОБА_8 , яка в судовому засіданні повідомила, що ОСОБА_7 19 липня 2021 року, подолавши перешкоду у виді замкненої на замок двері огорожі, проник на огороджену забором територію її дачної ділянки, де відсторонив її руки, виставлені назустріч засудженому, почав рвати ланцюжок на її шиї, тягнув за нього та придушував обома руками. Вона стала кричати, що її душать, і кликати на допомогу, чинила спротив нападнику й підставляла руки, щоб він не задушив її. У ході слідчого експерименту, протокол якого також було досліджено судом першої інстанції, потерпіла ОСОБА_8 чітко показала, яким саме чином було застосовано фізичне насильство щодо неї: ОСОБА_7 розвів її руки, схопив обома руками за шию та придушував якийсь час, у цей час вона пручалася і кричала, що її душать. Зі змісту довідки від 19 липня 2021 року № 7780 відділення травматології КНП «Чернігівська міська лікарня № 2», яку врахував місцевий суд, вбачається, що потерпіла зверталася до лікарні, де їй було поставлено діагноз «розтягнення зв`язок шийного відділу хребта». Допитані судом першої інстанції свідки підтвердили факт застосування засудженим насильства до потерпілої. Так, свідок ОСОБА_10 показав, що того дня чув крик ОСОБА_8 про допомогу, що її душать, бачив, як ОСОБА_7 тримав потерпілу за шию. Свідок ОСОБА_13 також показала, що в день нападу на потерпілу ОСОБА_8 чула її крик, що її душать, а через паркан бачила ОСОБА_7 , який тримав руки на шиї потерпілої та наступав на неї. Про те, що ОСОБА_7 душив потерпілу, дала показання і свідок ОСОБА_14 , вона чула крик ОСОБА_8 і бачила, як той тримав руки на шиї потерпілої. Свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_9 безпосередньо після події бачили червоні плями на шиї потерпілої. Суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку, що показання потерпілої узгоджуються з відомостями, викладеними у висновку експерта від 20-26 липня 2021 року № 311, який також покладено в основу вироку. За вказаним процесуальним джерелом доказів у ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження у виді синця з набряком м`яких тканин 1-го пальця правої кисті, котрі виникли від дії тупого, твердого предмета за механізмом удару та тиснення і в сукупності, як наслідок одного травматичного процесу, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності. Тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_8 , за давністю утворення можуть відповідати даті 19 липня 2021 року. Виходячи з кількості зовнішніх ушкоджень, виявлених у потерпілої, їх характеру та розташування, можна припустити, що вона могла піддаватися впливу як мінімум однієї травмуючої дії. Дані, що давали б змогу судити про конкретне положення, в якому перебувала потерпіла відносно нападника в момент завдання їй тілесних ушкоджень, відсутні. Беручи до уваги характер та локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_8 , утворення їх під час падіння на площину з висоти власного зросту експерт вважає неможливим. Місцевий суд обґрунтовано визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, поєднаного з проникненням у сховище, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК. Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, і у визначеному ст. 405 цього Кодексу порядку переглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника, на підставі чого дійшов переконання про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому за ч. 3 ст. 187 КК кримінального правопорушення. Оскаржене судове рішення апеляційного суду свідчить, що цей суд ретельно перевіряв доводи, аналогічні викладеним у касаційній скарзі, і його висновки за результатами апеляційного перегляду колегія суддів касаційного суду вважає такими, що відповідають встановленим обставинам. У касаційній скарзі захисник не погоджується із правильністю висновків судів попередніх інстанцій про застосування засудженим під час нападу насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілої, і свої доводи обґрунтовує тим, що потерпілій не було заподіяно реальної фізичної шкоди, яка охоплюється змістом кримінально-правового поняття такого насильства. Захисник виходить із того, що при проведенні судово-медичної експертизи об`єктивних даних пронаявність тілесних ушкоджень у ділянці шиї потерпілої не виявлено.За висновком експерта від 20-26 липня 2021 року № 311, діагноз «забій шийного відділу хребта. Розтягнення зв`язок шийного відділу хребта» в наданій на експертизу медичній документації не обґрунтований і не підтверджений об`єктивними медико-морфологічними та рентгенологічними даними і при встановленні наявності та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень не був врахований. Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 232 КПК призначення і проведення експертизи є обов`язковим для встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень. Водночас, небезпечне для життя чи здоров`я насильство може виявлятися не тільки в умисному заподіянні потерпілому наслідків, ознаки яких визначено в ч. 2 ст. 125 КК, статтях 122, 121, 115 вказаного Кодексу, а й інших насильницьких діях, які не призвели до таких наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров`я в момент їх вчинення, тобто створювали реальну загрозу заподіяння відповідної шкоди, проте та не настала з причин, що не залежали від волі винуватої особи. До них відноситься, зокрема, насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо. Суди попередніх інстанцій встановили, що під час вчинення злочину ОСОБА_7 з метою подолання опору потерпілої придушував ОСОБА_8 її за шию з метою заволодіння її майном. Протиправні дії ОСОБА_7 суд правильно кваліфікував за ч. 3 ст. 187 КК, оскільки застосоване засудженим насильство (придушування за шию) становило реальну небезпеку для життя і здоров`я потерпілої. Отже, колегія суддів суду касаційної інстанції не вбачає неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність щодо юридичної оцінки вчиненого засудженим злочину за ч. 3 ст. 187 КК. Не знайшли свого підтвердження і доводи захисника стосовно того, що показання свідка ОСОБА_10 неповно відображено у вироку, як і доводи про те, що зміст наданих у судовому засіданні свідком ОСОБА_10 показань суперечить показанням потерпілої ОСОБА_8 . Порівнявши зміст показань, зафіксованихна звукозаписі судового засідання, із тими, що текстуально відображені у вироку місцевого суду (які, на думку сторони захисту, є неповними), колегія суддів установила, що сутнісна складова показань указаного свідка передана з достатньою повнотою, у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, їм надано належну оцінку. Під час апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції, розглянувши аналогічні доводам касаційної скарги доводи захисника про недопустимість протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20 липня 2021 року за участю потерпілої ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , дійшов висновку, що слідчі дії проведено з дотриманням вимог статей 228 та 231 КПК. Доводи сторони захисту спростовуються матеріалами кримінального провадження, про що обґрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції. Впізнання за фотознімками провадиться з додержанням вимог, зазначених у частинах 1 та 2 ст. 228 КПК. Зокрема, перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. За змістом ч. 2 цієї статті особа, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Так, зі змісту протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, про недопустимість яких указує сторона захисту, вбачається, що 20 липня 2021 року в період часу з 09:35 до 09:48 старший слідчий СВ ЧРУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_15 провела пред`явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_9 без застосування технічних заходів фіксації, у присутності понятих ОСОБА_16 і ОСОБА_17 . Попередньо свідка ОСОБА_9 було повідомлено про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384 та 385 КК, опитано, чи може він впізнати особу, опитано про її зовнішній вигляд, прикмети, а також про обставини, за яких свідок бачив цю особу. На запитання слідчого ОСОБА_9 відповів, що на знімку № 3, де відображено ОСОБА_7 , впізнає чоловіка, який 19 липня 2021 року близько 18:50 скоїв напад на його матір. У протоколі зазначено сукупність ознак, за якими свідок впізнав особу, зображену на фотознімку (за формою очей, губ, носа, за загальними рисами обличчя). Всі учасники слідчої дії підписали протокол та не висловлювали будь-яких зауважень до протоколу. Цього ж дня в період часу з 11:05 до 11:15 слідчий СВ ЧРУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_18 провела пред`явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілій ОСОБА_8 без застосування технічних заходів фіксації, у присутності понятих ОСОБА_16 та ОСОБА_17 . Попередньо потерпілу було повідомлено про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 КК, опитано, чи може вона впізнати особу, опитано про її зовнішній вигляд, прикмети, а також про обставини, за яких потерпіла бачила цю особу. На запитання слідчої потерпіла поінформувала, що зможе впізнати чоловіка, який скоїв напад на неї 19 липня 2021 року близько 18:50, та вказала на чоловіка на фотознімку № 3, де відображено ОСОБА_7 , як на особу, котра вчинила протиправні дії. У протоколі зазначено сукупність ознак, за якими потерпіла впізнала нападника (за загальними рисами обличчя, формою очей та носа). Всі учасники слідчої дії підписали протокол і не висловлювали будь-яких зауважень до протоколу. Цього ж дня в період часу з 12:20 до 12:30 слідчий СВ ЧРУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_18 провела пред`явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_10 . Слідчу дію проведено без застосування технічних заходів фіксації, у присутності понятих ОСОБА_19 та ОСОБА_20 . Свідка ОСОБА_10 було повідомлено про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 КК, опитано, чи може він впізнати особу, опитано про її зовнішній вигляд, прикмети, а також про обставини, за яких свідок бачив цю особу. Серед осіб, зображених на фотознімках, свідок ОСОБА_10 впізнав особу, зображену на фотознімку № 3, і на запитання слідчого відповів, що цього чоловіка 19 липня 2021 року близько 18:40 бачив на сусідній присадибній ділянці, а сусідка сказала, що він її душив та зірвав із неї золотий ланцюжок. У протоколі зазначено сукупність ознак, за якими свідок впізнав нападника, - загальні риси обличчя, форму очей та носа. Всі учасники слідчої дії підписали протокол і не висловлювали будь-яких зауважень до протоколу. Цього ж дня в період часу з 16:20 до 16:30 старший слідчий СВ ЧРУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_15 провела пред`явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_13 . Слідчу дію проведено без застосування технічних заходів фіксації, у присутності понятих ОСОБА_21 та ОСОБА_22 . Свідка ОСОБА_13 повідомлено про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 КК, опитано, чи може вона впізнати особу, опитано про її зовнішній вигляд, прикмети, а також про обставини, за яких свідок бачила цю особу. Серед осіб, відображених на фотознімках, свідок ОСОБА_13 впізнала особу, зображену на фотознімку № 3, і на запитання слідчого повідомила, що цей чоловік 19 липня 2021 року близько 18:40 душив ОСОБА_8 та заволодів її ланцюжком з шиї. У протоколі зазначено сукупність ознак, за якими свідок впізнав нападника, - загальні риси обличчя, форма очей, губ та носа. Всі учасники слідчої дії підписали протокол та не висловлювали будь-яких зауважень до протоколу. Цього ж дня в період часу з 17:10 до 17:25 старший слідчий СВ ЧРУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_15 провела пред`явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_14 . Слідчу дію проведено без застосування технічних заходів фіксації, у присутності понятих ОСОБА_21 та ОСОБА_22 . Свідка ОСОБА_14 повідомлено про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 КК, та опитано, чи може вона впізнати особу, опитано про її зовнішній вигляд, прикмети, а також про обставини, за яких свідок бачила цю особу. Серед осіб, зображених на фотознімках, свідок ОСОБА_14 впізнала особу, зображену на фотознімку № 3, та на запитання слідчого повідомила, що цей чоловік 19 липня 2021 року близько 18:40 здійснив напад на її сусідку і заволодів її ланцюжком із шиї. У протоколі зазначено сукупність ознак, за якими свідок впізнав нападника (за загальними рисами обличчя, формою очей, губ та носа). Всі учасники слідчої дії підписали протокол і не висловлювали будь-яких зауважень до протоколу. Усупереч твердженням захисника про відмінність пред`явлених осіб для впізнання за віком, одягом, зачіскою, формою обличчя, наявністю в деяких осіб вусів та бороди, кольором шкіри, підстави вважати, що фотознімки осіб, які пред`являлись для впізнання, мають різкі відмінності у зовнішності з ОСОБА_7 , у колегії суддів відсутні, оскільки зображені на фотографіях особи мають спільні між собою риси, зокрема в осіб схожа форма голови, лінія росту волосся, густі брови, особи візуально не відрізняються за віком. Крім того, будучи допитаними судом першої інстанції, свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 беззаперечно впізнали ОСОБА_7 в судовому засіданні як особу, яку бачили під час події інкримінованого за ч. 3 ст. 187 КК кримінального правопорушення. Колегія суддів ураховує також, що засуджений ОСОБА_7 під час судового провадження не оспорював своєї участі у вчиненні кримінального правопорушення, натомість заперечував застосування насильства, небезпечного для життя і здоров`я, а отже і правильність кваліфікації його дій за ст. 187 КК, наполягав на їх кваліфікації за ст. 186 КК. Щодо доводів про суворість покарання, яке призначено засудженому, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на таке. Санкція ч. 3 ст. 187 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років із конфіскацією майна. За положеннями ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. За приписами ст. 65 цього Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Суд під час призначення покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, беручи до уваги його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму вини, мотивацію винуватого тощо. Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість. Призначаючи покарання, суд першої інстанції врахував ступінь суспільної небезпеки та тяжкість скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, офіційно не працює, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває; разом з тим, відповідно до епікризу історії хвороби від 16 і 17 березня 2021 року № 794 перебував на стаціонарному лікуванні в ЧОПНЛ через психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю - синдром залежності; згідно з довідкою КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» від 12 серпня 2021 року № 1550 неодноразово був доставлений у кабінет медичних оглядів диспансерного наркологічного відділення ЧОПНЛ, останній раз, як вбачається з виписки з амбулаторної картки від 19 липня 2021 року № 1108, з встановленням діагнозу «психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю». Також суд зважив на обставину, яка обтяжує покарання, - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння та відсутність обставин, які пом`якшують покарання. Зваживши на наведені вище обставини, суд у межах санкції ч. 3 ст. 187 КК призначив покарання, наближене до мінімальної межі санкції вказаної норми кримінального закону, а саме позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого, за виключенням житла. Переглядаючи вирок щодо ОСОБА_7 в апеляційному порядку, суд звернув увагу на його попередні судимості, зокрема на те, що засуджений ОСОБА_7 вчинив новий злочин через рік після звільнення з установи виконання покарань у зв`язку з відбуттям покарання за попереднім вироком, та дійшов висновку про відсутність підстав для пом`якшення призначеного місцевим судом покарання. З таким висновком погоджується і колегія суддів суду касаційної інстанції. Призначене засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна відповідає тяжкості правопорушення, сприятиме виправленню винного та попередженнювчинення нових злочинів, відповідає справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи. Колегія суддів не вбачає явної невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Отже, за доводами касаційної скарги захисника неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовною підставою для зміни чи скасування оскаржених судових рішень щодо ОСОБА_7 , судом касаційної інстанції не встановлено. Враховуючи викладене, колегія суддів уважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними й обґрунтованими, а тому не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 . Керуючись статтями 433, 434, 436,441, 442 КПК, Суд ухвалив: Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 січня 2022 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 02 червня 2022 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3