Ухвала КЦС ВС № 629/3575/20

Ухвала 30 січня 2023 року м. Київ справа № 629/3575/20 провадження № 61-809ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 14 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа - ОСОБА_2 , про скасування розрахунку заборгованості по аліментах та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - Міжрайонного ВДВС по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)), третя особа - ОСОБА_2 , про скасування розрахунку заборгованості по аліментах та зобов`язання вчинити певні дії. Позов мотивований тим, що рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 вересня 2016 року з нього на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Аліменти він почав перераховувати стягувачу ОСОБА_2 , заборгованості по виплаті аліментів не виникало. З січня 2019 року він відкрив карткові рахунки в АТ «ПриватБанк» на своїх доньок, на які почав перераховувати аліменти. Загальна сума перерахованих аліментів з січня 2019 року по липень 2020 року на карткові рахунки доньок складає 102 355 грн. Наприкінці липня 2020 року він дізнався, що 22 липня 2020 року державним виконавцем міжрайонного ВДВС по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Лопашовою Н. О. винесено постанову про арешт коштів боржника, якою було заблоковано кошти на його банківському рахунку, з якого він перераховував аліменти донькам. Державний виконавець Лопашова Н. О. обґрунтувала винесенням цієї постанови тим, що в рішенні суду від 30 вересня 2016 року та у виконавчому листі вказано, що аліменти повинні стягуватися на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей. Перерахування аліментів на користь дітей не відповідає резолютивній частині рішення суду та виконавчому листу, у зв`язку з чим державним виконавцем було проведено розрахунок заборгованості, згідно якого сукупний розмір заборгованості по аліментах складає 56 785,50 грн. З вказаним розрахунком заборгованості він не згоден, оскільки вважає, що перераховував аліменти своїм дітям, у відповідності до норм статті 179 Сімейного кодексу України, жодним чином не порушуючи права дітей, майже вдвічі більше перерахував їм аліментів, чим вказано у розрахунку заборгованості. При цьому діями державного виконавця щодо накладення арешту на його рахунок не тільки паралізовано його діяльність, як приватного підприємця, оскільки він не має можливості проводити відповідні розрахунки за отриману продукцію та ПММ, а і погіршено становище його доньок, які на теперішній час не можуть отримати аліменти, які перераховувалися з арештованого рахунку. З урахуванням уточнених позовних вимог, просив зарахувати в рахунок погашення заборгованості по аліментам в сумі 56 785, 50 грн за період з 30 квітня 2019 року по липень 2020 року, сплачені ОСОБА_1 , аліменти у вказаний період в розмірі 102 355 грн на карткові рахунки дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_3 . Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 14 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 грудня 2022 року, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову. 12 січня 2023 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 14 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 грудня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Згідно з пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Предметом позову у цій справі є скасування розрахунку заборгованості по аліментах та зобов`язання вчинити певні дії( зарахувати в рахунок погашення заборгованості по аліментам в сумі 56 785, 50 грн за період з 30 квітня 2019 року по липень 2020 року, сплачені ОСОБА_1 , аліменти у вказаний період в розмірі 102 355 грн), тобто ціна позову становить 102 355 грн, яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 250 = 671 000 грн). При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії. Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року). Отже, зазначена справа є незначної складності, тому є малозначною відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Доводи щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі, оскільки зазначені доводи зводяться до заперечення встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, зводиться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанції, й в цілому до заперечення результату розгляду справи апеляційним судом та судом першої інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржники вважають їх незаконними, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 немає. Підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив. Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонструвала наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі «Азюковська проти України», від 09 жовтня 2018 року, заява № 47921/08). Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено. Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Зазначення у постанові Дніпровського апеляційного суду від 15 грудня 2022 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом. З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 14 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа - ОСОБА_2 , про скасування розрахунку заборгованості по аліментах та зобов`язання вчинити певні дії, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: В. В. Сердюк С. Ю. Мартєв І. М. Фаловська