Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 918/60/22(918/602/22)

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 лютого 2023 року Справа № 918/60/22(918/602/22) Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В. , суддя Тимошенко О.М. при секретарі судового засідання Олійник Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 15.11.2022 (повний текст 22.11.2022) у справі №918/60/22(918/602/22) (суддя Горплюк А.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська перспектива" про визнання недійсним договору про поворотну фінансову допомогу в межах справи 918/60/22 за заявою Приватного акціонерного товариства "Харківський комбікормовий завод" до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" про банкрутство за участю представників: відповідача - Павлова Ольга Миколаївна (ордер АІ№1334707 від 03.01.2023); Арбітражний керуючий - Саутенко Сергій Олегович; ВСТАНОВИВ: В провадженні Господарського суду Рівненської області знаходиться справа №918/60/22 (суддя Горплюк А.М.) за заявою Приватного акціонерного товариства "Харківський комбікормовий завод" до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" про банкрутство. Зокрема, рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.11.2022 у справі №918/60/22(918/602/22) відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська перспектива" про визнання недійсним договору. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. У скарзі апелянт зокрема зазначає, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 16.04.2021 присутня інформація, що керівником юридичної особи СТОВ «Таврійська перспектива» є Горденко О.В., який і був підписантом вказаного договору з боку надавача поворотної фінансової допомоги. Жодних обмежень щодо його повноважень, зокрема на укладання правочинів сума яких перевищує 1000000,00 грн, у витягу з державного реєстру зазначена не була, що надало право позивачу зробити висновок, що таких не існує. Після ознайомлення зі Статутом відповідача, позивач виявив, що у ньому наявні обмеження щодо повноважень генерального директора на укладання договорів. Так, п.10. 11. 4 Статуту СТОВ «Таврійська перспектива» зазначено, що генеральний директор товариства має право укладати договори (контракти) по господарській діяльності Товариства на суму до 1000000 грн. Виходячи з вищевикладеного, повноважень на укладання вказаного договору про надання поворотної фінансової допомоги та додаткової угоди до вказаного договору у генерального директора Горденко О.В. станом на 14.08.2020 (укладання договору) та 28.08.2020 (укладання додаткової угоди) не було. Апелянт вважає, що зазначення відповідача про те, що на момент укладання вказаного Договору було наявне рішення одноособового учасника СТОВ "Таврійська перспектива" від 14.08.2020, в якому передбачена згода на укладання генеральним директором Горденко О.В. договору про надання поворотної фінансової допомоги з ТОВ "Вест Активс" на суму 2800000,00 грн та збільшення суми фінансової допомоги до 5600000,00 грн за рішенням одноособового учасника від 28.08.2020 не має братися судом до уваги оскільки відповідачем не було надано жодних доказів того, що вказані рішення були виготовлені саме 14.08.2020 та від 28.08.2020, зокрема не було надано доказів, що директор звертався до одноособового учасника СТОВ "Таврійська перспектива" з проханням надати дозвіл на укладання такого правочину з ТОВ "Вест Активс", не було надано журналів обліку внутрішньої документації підприємства та/або реєстрів, де б відображались відомості про дату складання відповідних документів тощо. Оскільки сума спірного Договору поворотної фінансової допомоги №77/20 від 14.08.2020 та Додаткової угоди №1 до договору від 28.08.2020 перевищувала суму 1000000,00 грн, директор СТОВ «Таврійська перспектива» Горденко О.В. мав отримати схвалення його укладання від одноособового учасника вказаного товариства відповідно до п.10. 11. 4 Статуту СТОВ «Таврійська перспектива», однак цього здійснено не було, що підтверджується ненаданням відповідних доказів з боку відповідача про його укладанні. За таких обставин директор СТОВ «Таврійська перспектива» Горденко О.В. уклав спірний договір про надання поворотної фінансової допомоги та додаткової угоди до нього без відповідної згоди одноособового учасника СТОВ "Таврійська перспектива", чим перевищив свої повноваження, тому такий договір підлягає визнанню недійсним на підставі ч.2 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України. Апелянт звертає увагу, що згідно п.2.1 Договору, поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 5600000,00 грн, без ПДВ. Аналогічно сума зазначена і в рішеннях учасника, які були надані відповідачем. Проте, п.2.3 та 2.4 Договору зазначаються про суму 102158,84 USD та повернення суми ПФД з врахуванням курсової різниці, що вже автоматично збільшу суму договору. Також, в договорі не зазначено курс на яку дату береться для розрахунку, при повернення ПФД. Тому скаржник вважає, що сторонами у порушення вимог ч.ч.2,3 ст.180 Господарського кодексу України, не було остаточно погоджено ціну Договору, то відповідно до положень ст.ст.203,215 Цивільного кодексу України є підстави для визнання недійсним цього правочину. На підставі викладеного апелянт просить суд скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 15.11.2022 у справі №918/60/22 (918/602/22) та постановити нове, яким визнати недійсним Договір про поворотну фінансову допомогу №77/20 від 14.08.2020, укладений між ТОВ «Вест Активс» та СТОВ «Таврійська перспектива». Оскільки апеляційна скарга надійшла без матеріалів справи, суд апеляційної інстанції витребував у Господарського суду Рівненської області матеріали справи. 22.12.2022 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від суду першої інстанції надійшли матеріали справи 918/60/22(918/602/22). Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" залишено без руху. 05.01.2023 на адресу суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги до якої долучено квитанцію №22-802273/1 від 22.12.2022 про сплату судового збору у розмірі 7443,00 грн. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 15.11.2022 у справі №918/60/22(918/602/22), відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд апеляційної скарги призначити на 01 лютого 2023 р. об 10:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4. Запропоновано учасникам провадження у строк до 27.01.2023 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу в порядку передбаченому ст.263 ГПК України. Відповідач не подав відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст.263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 01.02.2023 представник відповідача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, надав пояснення по справі, просив суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс", а рішення Господарського суду Рівненської області від 15.11.2022 у справі №918/60/22(918/602/22) - без змін. Арбітражний керуючий Саутенко С.О. у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" поклався на розсуд суду. Позивач (апелянт) наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не забезпечив явку повноважного представника, причини неявки не повідомив. Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у даному судовому засіданні. Розглядом матеріалів справи встановлено. 14.08.2020 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Таврійська перспектива" (надавач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" (отримувач) укладено Договір про поворотну фінансову допомогу №77/20 (арк.справи 6-7, 56-57). Згідно 1.1. Договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, надавач передає у власність отримувачу кошти у розмірі, визначеному у п.2.1. цього договору (надалі іменується "поворотна фінансова допомога"), а отримувач обов`язується повернути поворотну фінансову допомогу у визначений цим договором строк. Пунктом 2.1. Договору сторонами погодили, що розмір поворотної фінансової допомоги становить 2800000,00 грн. Відповідно до п.п.2.3, 2.4 Договору боржник погоджується та підтверджує, що розмір поворотної фінансової допомоги є еквівалентом 102158,84 доларів США (USD) по курсу Національного банку України станом на дату складання даного Договору. Боржник погоджується та бере на себе зобов`язання, що у випадку зростання офіційного курсу долару США (USD) повернення поворотної фінансової допомоги здійснюється у національній валюті України (гривні) з урахуванням різниці такого збільшення. За приписами п.п.3.1., 3.2. Договору надавач передає поворотну фінансову допомогу отримувачу впродовж 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання сторонами цього договору. Поворотна фінансова допомога надається у безготівковому порядку шляхом переказу коштів на поточний рахунок отримувача, як частинами так і всією сумою за вибором надавача. Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати підписання (п.8.1. Договору). Даний Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток товариств. В подальшому, 28.08.2020 між ТОВ "Вест Активс" та СТОВ "Таврійська перспектива" підписано Додаткову угоду №1 до Договору про поворотну фінансову допомогу №77/20 від 14.08.2020 (арк.справи 7 зворот). Пунктом 1 вказаної Додаткової угоди сторони погодили п. 2.1. розділу 2 Договору викласти в наступній редакції: "2.1. Розмір поворотної фінансової допомоги становить 5600000,00 грн". Інші умови Договору фінансової допомоги є незмінними. Дана Додаткова угода підписана представниками сторін та скріплена відтисками печаток товариств. Крім цього, 08.09.2020 між СГ ТОВ "Таврійська перспектива" (кредитор), ТОВ "Сільвер Кепітал Холд" (поручитель) та ТОВ "Вест Активс" (боржник) укладено Договір поруки №1, яким поручитель зобов`язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання боржником зобов`язань, що виникають з укладеного між кредитором та боржником Договору про надання поворотної фінансової допомоги №77/20 від 14.08.2020 та Додаткової угоди № 1 до договору від 28.08.2020 - надалі за текстом "Договір про поворотну фінансову допомогу", а тому числі, але не виключно, зобов`язань щодо повернення у встановлений Договором про надання поворотної фінансової допомоги строк суми допомоги, сплати в порядку і строки можливих штрафів, а також відшкодування боржником витрат кредитора, завданих порушенням боржником своїх зобов`язань за договором про поворотну фінансову допомогу (п. 1.2. Договору поруки, арк.справи 8). Даний Договір поруки підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток поручителя та боржника. Факт отримання коштів підтверджується платіжними дорученнями №3432 від 14.08.2020 на суму 2800000,00 грн та №3641 від 28.08.2020 на суму 2800000,00 грн, а всього в розмірі 5600000,00 грн (арк.справи 50, 51). Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне: Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини. У статтях 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину). Згідно ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько - договірними зобов`язаннями. Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Пунктом 3 статті 3, статті 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У відповідності до ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до положень статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Тобто недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб`єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. Відповідно до приписів ст.15 ЦК України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес. Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст. У рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Тобто інтерес позивача (у даному випадку стосовно визнання недійсним оспорюваного договору) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом. Отже, на позивачу лежить обов`язок належними та допустимими доказами довести що його право порушується, не визнається або оспорюється у зв`язку з укладенням спірного договору. Однією з підставою для визнання недійсним Договору про поворотну фінансову допомогу №77/20 від 14.08.2020 позивачем визначено відсутність волевиявлення Загальних зборів учасників СТОВ "Таврійська перспектива" про надання директору Горденко О.В. повноважень на укладення з ТОВ "Вест Активс" правочину на суму, що перевищує надані йому статутом повноваження. Тобто, позивачем визнається недійсним спірний договір із підстави недотримання норм цивільного законодавства, а саме - щодо перевищення повноважень директором відповідача наданих йому статутом повноважень, упускаючи при цьому, що при розгляді таких спорів суд повинен встановити чи відбулось подальше схваленим таких дій самим товариством. Статтею 92 Цивільного кодексу України встановлено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Отже, правочин, що вчиняється юридичною особою, обов`язково має бути підписаний від її імені уповноваженою на те особою, а також відповідати волі та волевиявленню такої юридичної особи, яка реалізується через представника, що вчиняє такий правочин. При цьому, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 ЦК України). Як підтверджується матеріалами справи, 14.08.2020 рішенням одноособового учасника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська перспектива" Барах І.В. вирішено надати згоду Товариству щодо надання поворотної фінансової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю Вест Активс" у розмірі 2800000,00 грн, а також надати повноваження генеральному директорові Товариства Горденку Олександру Васильовичу на підписання Договору про надання поворотної фінансової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" на суму 2800000,00 грн (арк.справи 54). 28.08.2020 рішенням одноособового учасника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська перспектива" Барах І.В. вирішено надати згоду Товариству щодо збільшення суми поворотної фінансової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" за Договором №77/20 від 14.08.2020 на суму 5600000,00 грн, а також надати повноваження генеральному директорові Товариства Горденку Олександру Васильовичу на підписання додаткової угоди до Договору про надання поворотної фінансової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" на суму 5600000,00 грн (арк.справи 55). Тобто, єдиний учасник СГ ТОВ "Таврійська перспектива" виразив свою волю на укладення спірного договору та уповноважив директора на його укладення. Договір про фінансової допомоги підписаний директором СГ ТОВ "Таврійська перспектива" та скріплений печаткою товариства. Отже, матеріали справи не містять та позивачем не надано жодних доказів, які б підтвердили що спірний договір укладався з перевищенням повноважень директором відповідача, без волевиявлення учасника товариства та всупереч інтересам СГ ТОВ "Таврійська перспектива". В свою чергу, 28.08.2020 відбулись загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс", на яких учасники - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які володіють 100% частки в статутному капіталі підприємства, надали згоду на укладення підприємством зі Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Таврійська перспектива" (код ЄДРПОУ 23524131) додаткової угоди до договору про поворотну фінансову допомогу №77/20 від 14.08.2020 щодо збільшення розміру отримання поворотної фінансової допомоги до 5600000,00 (п`ять мільйонів шістсот тисяч) гривень зі строком повернення через 6 місяців, а також уповноважили директора підприємства Івахно Юрія Валерійовича на укладення та підписання від імені підприємства із Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Таврійська перспектива" (код ЄДРПОУ 23524131) додаткової угоди до договору про поворотну фінансову допомогу №77/20 від 14.08.2020. За результатами вказаних зборів складено та підписано учасниками підприємства Протокол №28-08/2020 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" від 28.08.2020 (арк.справи 9 зворот). Крім цього, на виконання спірного договору сторонами вчинялися дії, зокрема, відповідачем надано грошову допомогу, а позивачем - прийнято її без заперечень та зауважень, що підтверджується платіжними дорученнями №3432 від 14.08.2020 на суму 2800000,00 грн та №3641 від 28.08.2020 на суму 2 800 000,00 грн. Позивачем також зазначається, що однією із підстав для визнання укладеного договору недійсним є те, що при його укладенні сторони не дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, а саме в частині ціни договору. Частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Як встановлено ч.2 ст.180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Аналогічні норми містить ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції, при укладенні спірного договору сторонами досягнуто всіх необхідних умов для його чинності (предмету та ціни), а саме: поворотна фінансова допомога у розмірі 5600000,00 грн. Також, позивачем належними та допустимими доказами не спростовано факту отримання грошових коштів та існування заборгованості за Договором. Разом із цим, матеріали справи не містять доказів визнання вказаних рішень одноособового учасника СГ ТОВ "Таврійська перспектива" від 14.08.2020 та від 28.08.2020 недійсними у встановленому законодавством порядку. У такому випадку посилання позивача на невідповідність дати виготовлення рішень від 14.08.2020 та від 28.08.2020 фактичній даті його підписання не може встановлювати недійсність таких рішень. Отже, за відсутності доказів на спростування у встановленому законом порядку презумпції правомірності правочину, закріпленої статтею 204 ЦК України, інші надані позивачем докази не можуть бути визнані судом належними та допустимими для підтвердження цієї обставини. Відтак, відповідачем під час укладення спірного Договору дотримано всі вимоги чинного законодавства, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами підстави для визнання недійсним оспорюваного договору, та не вказано, яке саме право позивача порушується, не визнається або оспорюється у зв`язку з укладенням цього договору. В свою чергу, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що ТОВ "Вест Актив" не прийняли грошові кошти, що були перераховані на виконання спірного правочину чи вчинили будь - які дії на повернення вказаних коштів. Крім цього, як вірно зазначено судом першої інстанції, наведені позивачем обставини передусім є наслідком його господарської діяльності, а також, наслідком його власного комерційного розрахунку та ризику, а не виникли в силу будь-яких обставин. При цьому, відповідно до ст.42,44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд. Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з ст.ст.73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Як встановлено ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ст.78 Господарського процесуального кодексу України,) Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно положень ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (такий висновок наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19). Позивачем не було доведено, що Договір про поворотну фінансову допомогу №77/20 від 14.08.2020 укладено директором відповідача без погодження з учасником товариства з перевищенням повноважень чи сторонами не було досягнуто всіх істотних умов договору, отже, не доведено наявності тих обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним за ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України. З огляду на наявні в матеріалах справи докази та встановлені обставини справи, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає вірним висновок Господарського суду Рівненської області про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська перспектива" про визнання недійсним договору про поворотну фінансову допомогу №77/20 від 14.08.2020. Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі. При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії"). В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду. Відповідно до положень ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового бору у справі покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст.129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 15.11.2022 у справі №918/60/22(918/602/22) залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складений 06.02.2023 Головуючий суддя Саврій В.А. Суддя Миханюк М.В. Суддя Тимошенко О.М.