Постанова 4857 № 460/16696/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/16696/22 пров. № А/857/15626/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р. Й., суддів Гуляка В. В., Ільчишин Н. В., з участю секретаря судового засідання Петрунів В. І., представника позивача Мельничука Ю. І., представника відповідача Яцюка Р. Р., представника третьої особи ОСОБА_1 - Найдича М. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах Держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року (прийняте у м. Рівне суддею Поліщук О.В.; складене у повному обсязі 26 вересня 2022 року) в справі № 460/16696/22 за адміністративним позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах Держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування наказу, В С Т А Н О В И В : У травні 2022 року керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив: - визнати незаконним і скасувати наказ Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - Управління, відповідач) № 193/М від 28.12.2021 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва». Позовні вимоги обґрунтовував тим, що цим наказом затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва «Нове будівництво житлового багатоквартирного будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_1 » у санітарно-захисній зоні промислових підприємств і виробництв II-V класів шкідливості, сільськогосподарських, комунальних та складських територій і об`єктів, де заборонено розміщення житлових будинків (в т. ч. з прибудинковими територіями), чим порушено режим використання і забудови територій з планувальними обмеженнями, затверджені рішеннями Рівненської міської ради № 721 від 10.06.2021 «Про затвердження оновленого (уточненого) плану зонування території міста Рівного», від 10.12.2003 № 569 «Про затвердження генерального плану міста Рівного» та № 1411 від 11.04.2008 «Про затвердження скоригованого генерального плану міста Рівного». Таке рішення суперечить вимогам законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про основи містобудування», Порядку розроблення містобудівної документації, ДБН Б.1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території» та ДБН В.2.2-15:2019 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», а наміри щодо забудови та використання земельної ділянки не відповідають встановленим будівельним регламентом видам дозволеного використання. Також відповідач видав містобудівні умови та обмеження без належного звернення і заяви від заявника, що є порушенням процедури визначеної Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», а при видачі таких відповідач не врахував положення ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій». Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржив заступник керівника Рівненської окружної прокуратури, який дії в інтересах Держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України, та вважає, що висновки суду першої інстанції є помилковими, а рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального і права. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Вимоги апеляційної скарги загалом обґрунтовує тими ж доводами, якими обґрунтовано вимоги позовної заяви. З покликанням на судову практику Верховного Суду зазначає, що в разі відхилення містобудівних умов та обмежень від містобудівної документації постає питання про відповідність таких відхилень громадським та суспільним інтересам. Вказує, що невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень. А невідповідність забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні встановлюється саме на стадії надання містобудівних умов та обмежень або надалі під час здійснення державно-будівельного або судового контролю. Вказав, що замовником не виконано вимоги щодо забезпечення місцями зберігання автомобілів та відвідувачів комерційних площ, а забудова земельної ділянки планувалася здійнюватися по межі червоної лінії та без будь-якого відступу від існуючої будівлі, розташованої на суміжній земельній ділянці. Також поза увагою суду залишилось те, що в доданому замовниками до заяви на отримання містобудівних умов та обмежень відсутнє зображення будь-яких мереж чи їх погодження інженерними службами міста на земельній ділянці, щодо якої видано спірні містобудівні умови та обмеження. Представник відповідача, вважаючи апеляційну скаргу позивача необґрунтованою та безпідставною, подав на неї відзив. Вказав, що земельна ділянка, щодо якої було видано оскаржуваний наказ, знаходиться в підзоні житлової забудови низької щільності, а наміри замовників будівництва відповідають містобудівній документації на місцевому рівні та містобудівному регламенту територіальних зон. З огляду на відсутність правових підстав для надання відмови, враховуючи заяву замовника, доданий до неї пакет документів та вимоги містобудівної документації на місцевому рівні, Управлінням було надано містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єкта будівництва. Вказує, що жодних порушень норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції допущено не було. Позаяк було зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, містобудівні умови та обмеження вичерпали свою дію шляхом завершення будівництва та введення об`єкта в експлуатацію. Стосовно твердження апелянта щодо порушення вимог ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» при наданні містобудівних умов та обмежень вказав, що стадія отримання вихідних даних, якими є містобудівні умови та обмеження, передує стадії розроблення та затвердження відповідної проектної документації, а тому такі вихідні дані містять лише стислу інформацію щодо законодавчих вимог до параметрів та техніко-економічних показників об`єкта будівництва, про дійсні наміри забудовника та є описовими. А характеристика об`єкта будівництва визначається складеною надалі проєктною документацією, тому твердження апелянта про затвердження та видачу містобудівних умов та обмежень з порушенням вимог ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» не може братися до уваги. Стосовно твердження апелянта щодо невідповідності поданого замовником топографо-геодезичного плану М 1:2000 Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000,1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98) зауважив, що на поданому до Управління топографо-геодезичному зніманні інженером- геодезистом нанесено наявні комунікації і саме він несе відповідальність за якість таких робіт. Щодо часткового потрапляння земельної ділянки з кадастровим номером (далі - к.н.) 5610100000:01:041:0461 в санітарно-захисну зону промислових підприємств і виробництв ІІ-V класів шкідливості, сільськогосподарських, комунальних та складських територій і об`єктів, а також об`єктів транспортної інфраструктури вказав, що таке лише встановлює додаткові вимоги до використання й забудови саме території земельної ділянки, що розташована в межах поширення дії меж вищезгаданих планувальних обмежень і відповідає вимогам санітарного законодавства, оскільки таке будівництво планується за межами дії санітарно-захисної зони. Також наголосив на пропущенні позивачем строків звернення до суду першої інстанції. Тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Також відзив на апеляційну скаргу подала третя особа - ОСОБА_1 , яка повністю заперечує апеляційну скаргу, вважає доводи апелянта безпідставними, а оскаржене рішення суду першої інстанції - законним та обґрунтованим, позаяк судом першої інстанції при прийнятті рішення повно з`ясовано обставини справи, а рішення суду прийняте з додержання норм матеріального та процесуального права. Тому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення. Вимоги відзиву мотивував загалом тими ж аргументами, що й відповідач мотивував свій відзив. Також аналізуючи норми законодавства, враховуючи, що до заяви на отримання містобудівних умов та обмежень були додані всі необхідні документи, були відсутні підстави для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень. Третя особа ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, що відповідно до приписів частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи. У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги з аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. Представники відповідача та третьої особи ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом, 16 лютого 2021 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (продавці) та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (покупці) було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавці передають у власність, а покупці приймають в рівних частках, тобто по 1/2 частці кожен, і сплачують вартість відповідно до умов, що визначені в цьому договорi, належну продавцям на праві спільної сумісної власності земельну ділянку площею 0,0605 га, к.н. 5610100000:01:041:0461, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 35 - 36). Відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 244603832, № 244604120 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками земельної ділянки площею 0,0605 га, кадастровий номер 5610100000:01:041:0461, по АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 37 - 38). Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка з к.н. 5610100000:01:041:0461 має цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури. У витязі також зазначено про відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, а саме: охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта транспорту (0,0074 га); охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта транспорту (0,0044 га); охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта транспорту (0,0026 га); охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи (0,0022 га) (т. 1 а. с. 39 - 42). 19.11.2021 на засіданні архітектурно-будівельної ради при управлінні містобудування та архітектури було вирішено рекомендувати до подальшої розробки передпроєктні пропозиції «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_1 », з такими умовами: врахувати вимоги дотримання протипожежних норм між будівлею та паркувальними місцями, доступу пожежної техніки для можливості евакуації; розглянути варіант виконання останнього поверху шатрового, мансардного типу, або кольором зробити менш масивний; розширити заїзд на прибудинкову ділянку, з припіднятим заїздом через тротуар; розглянути варіант перенесення входу в житлову частину, або влаштування додаткового входу з дворової частини; розробити концепцію можливої забудови кутової ділянки на розі вулиць 16 Липня та Степана Бандери з реконструкцією існуючого зблокованого до проектного будинком; винести на архітектурно-містобудівельну раду паспорт опорядження фасадів проекту будинку; граничний відсоток забудови ділянки - 30 %; гранична висота будинку 14,0 м (т. 1 а. с. 49 - 51). 13.12.2021 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради із заявою про отримання містобудівних умов та обмежень. До заяви було додано: копію документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку; викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5610439302021 (т. 2 а. с. 16 - 42). Наказом Управління № 193/М від 28.12.2021 затверджено містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єкта будівництва «Нове будівництво житлового багатоквартирного будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями на АДРЕСА_1 » (т. 1 а. с. 27 - 28, т. 2 а. с. 19 - 20). Вважаючи зазначений наказ протиправним та таким, що порушує загальнодержавні, регіональні права та інтереси, ухвалений з порушенням вимог містобудівної документації, керівник Рівненської окружної прокуратури звернувся до суду з цим позовом. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що твердження позивача про те, що наявність планувальних обмежень, в даному випадку санітарно-захисної зони на частині земельної ділянки є підставою для наданні відмови у видачі містобудівних умов та обмежень, є безпідставними. Також наміри замовників будівництва - «Нового будівництва житлового багатоквартирного будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями на АДРЕСА_1 » відповідають містобудівній документації на місцевому рівні та містобудівному регламенту територіальних зон, тому відповідачем правомірно видано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки. Також суд, з покликанням на статтю 1 Першого протоколу про захист прав людини і основоположних свобод та судову практику Європейського Суду з прав людини, звернув увагу на те, що наслідком розгляду цього спору може бути втручання в право третьої особи на мирне володіння своїм майном Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Абзацом другим статті 5 Закону України «Про основи містобудування» визначено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил. Містобудівна документація, відповідно до статті 17 цього Закону, - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Містобудівна документація є основою, зокрема, для вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів містобудування та упорядкування територій. За приписами пункту 8 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI), який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією. Вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування (частина друга статті 5 Закону № 3038-VI). Частиною першої статті 25 Закону № 3038-VI встановлено, що режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у комплексних планах, генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій. Відповідно до статті 26 Закону № 3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування. За приписами частини першої статті 29 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження, разом із технічними умовами та завданням на проектування, є основними складовими вихідних даних. Тобто, за змістом цих норм містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності. Частинами другою - п`ятою статті 29 Закону № 3038-VI встановлено, що фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000. Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва. Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним. Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Містобудівні умови та обмеження містять: 1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта; 1-1) ідентифікатор об`єкта будівництва або закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів нового будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор об`єкта будівництва до видачі містобудівних умов та обмежень); 2) інформацію про замовника; 3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні; 4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах (з урахуванням обмежень використання приаеродромних територій, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України); 5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; 6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); 7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд; 8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України); 9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж. Перелік зазначених умов є вичерпним. А відповідно до статей 16 - 19 Закону № 3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Обов`язковою складовою генерального плану населеного пункту є план зонування території цього населеного пункту. План зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон. План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці. Детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці. Тобто, містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в цьому випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. Підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень або надалі під час здійснення державно-будівельного або судового контролю. Невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту. Вказане відповідає правовому висновку Верховного Суду, висловленому, зокрема, у постановах від 11 квітня 2018 року в справі № 803/1231/17 та від 14 серпня 2018 року в справі № 823/5265/15. Аналізуючи відповідність фактичних обставин справи нормам законодавства, судом встановлено, що Генеральний план міста Рівного затверджений рішеннями Рівненської міської ради № 569 від 10.12.2003 та № 1411 від 11.04.2008. А рішенням Рівненської міської ради від 10.06.2021 № 721 затверджено Оновлений (уточнений) план зонування території міста Рівного, пунктом 3 якого передбачено: визнати такими, що втратили чинність, всі попередньо розроблені плани зонування та додатки до них, які були затверджені або розроблені до моменту прийняття цього рішення, незалежно від їх правового статусу (т. 1 а. с. 62 - 64). Із наявних у справі матеріалів видно, що проєктована земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:041:0461, відповідно до Генерального плану міста Рівного та оновленого (уточненого) плану зонування території міста Рівного знаходиться в підзоні житлової забудови низької щільності - «Г-1ЖНЩ» (т. 1 а. с. 31, 89). Підзона житлової забудови низької щільності - «Г-1ЖНЩ», відповідно до записки Оновленого (уточненого) плану зонування території міста Рівного, включає «Багатоквартирні житлові будинки (висотою орієнтовно до 4 поверхів включно. Щільність мікрорайону (кварталу) не вище 220 осіб/га)». До супутніх видів використання відносять, зокрема, будівництво вбудованих приміщень громадського призначення в складі новобудов, при дотриманні вимог профільних ДБН. У цій підзоні гранично допустима висота будівель для нового житлового будівництва, чи багатофункціональних комплексів, що включають житлові приміщення гранична висота забудови 14,0 м - в межах стін, 14,5 м - поверх / гребінь покрівлі (орієнтовно 4 поверхи включно). Рекомендації до забудови - будівництво багатофункціональних будівель та комплексі з житловими квартирами на верхніх поверхах і розміщенням в нижніх поверхах об`єктів ділового, культурного, обслуговуючого і комерційного призначення при умові розділення різних видів використання (т. 1 а. с. 74, 82). А відповідно до передпроєктної пропозиції будівництво житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. 16 Липня, 60 у м. Рівному заплановано на чотири поверхи, загальною висотою 14,00 м, що не перевищує граничнодопустиму висотність забудови низької щільності «Г-1ЖНЩ», яка визначена планом зонування (т. 1 а. с. 52 - 61). При цьому, розділом III.3 Пояснювальної записки Оновленого (уточненого) плану зонування території визначено, що встановлені планом зонування територіальні зони частково потрапляють під дію планувальних обмежень, які накладають додаткові вимоги використання й забудови земельних ділянок, розташованих у їх межах (т. 1 а. с. 75). Зі схеми зонування території з планувальними обмеженнями видно, що земельна ділянка з к.н. 5610100000:01:041:0461 частково розміщена в санітарно-захисній зоні промислових підприємств і виробництв II-V класів шкідливості, сільськогосподарських, комунальних та складських територій і об`єктів, а також об`єктів транспортної інфраструктури (т. 1 а. с. 32, 91, 100). Вказане, за змістом розділу ІІІ.3, не є перешкодою до використання й забудови такої земельної ділянки, а лише встановлює для цього додаткові вимоги. При цьому, суд першої інстанції врахував лист Державної установи «Інститут громадського здоров`я імені О.М. Марзєєва Національної академії медичних наук України» № 19/1123 від 29.08.2022, у додатку до якого зазначено, що будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями на земельній ділянці з к.н. 5610100000:01:041:0461 відповідає вимогам санітарного законодавства, позаяк таке будівництво планується за межами дії санітарно-захисної зони (т. 1 а. с. 220 - 223). За вимогами частин першої, другої статті 114 Земельного кодексу України санітарно-захисні зони створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови. У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей. За змістом цих норм санітарно-захисні зони встановлюються з метою захисту населення від шкідливого впливу таких об`єктів; такі зони встановлюють від джерел шкідливості до межі житлової забудови. Враховуючи те, що в межі санітарно-захисної зони потрапляє лише частина земельної ділянка з к.н. 5610100000:01:041:0461, власник такої земельної ділянки не позбавлений права використовувати іншу частину земельної ділянки, що не потрапляє у межі санітарно-захисної зони відповідно до її цільового призначення. Також, наміри третіх осіб по забудові вказаної земельної ділянки відповідають її цільовому призначенню - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а відтак і містобудівній документації на місцевому рівні та містобудівному регламенту територіальних зон. Відповідно до пунктів 1.2.5, 1.3.1 Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженого Наказом № 56 від 09.04.98 Головного Управління геодезії, картографії та кадастру при КМУ України, (далі - Інструкція) плани масштабів 1:1000 та 1:500 є основними планами обліку підземних комунікацій. Вони повинні відображати точне планове і висотне положення всіх без винятку підземних комунікацій з показом їх основних технічних характеристик. На топографічних планах масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 достовірно та з потрібною точністю і детальністю (залежно від масштабу плану) відображують: на планах масштабу 1:5000 та 1:2000 незабудованих територій обов`язковому відображенню підлягають магістральні підземні нафто-, газо- і водопроводи; на планах масштабів 1:1000 та 1:500 всі мережі підземних комунікацій наносять на плани при наявності матеріалів виконавчого знімання або якщо є завдання на знімання підземних комунікацій. За змістом цих норм вимоги щодо обов`язкового відображенню магістральних підземних нафто-, газо- і водопроводів поширюється лише на незабудовані території, при тому, що на поданому до відповідача топографо-геодезичному зніманні, яке є в матеріалах справи, інженер-геодезист наніс наявні комунікації, а саме: лінії електропередач, про що свідчить збільшене зображення топографо-геодезичного знімання М 1:2000 і відповідно до статті 51 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» саме він несе відповідальність за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт. Також, як зазначено вище, оскаржуваний наказ про видачу містобудівних умов та обмежень було видано на підставі належним чином оформленої заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 він 13.12.2021 на ім`я Управління про отримання містобудівних умов та обмежень, до якої було долучено пакет відповідних документів (т. 2 а. с. 16 - 42). У постанові від 04.02.2020 у справі № 826/9713/18 Верховний Суд зазначив, що стадія отримання вихідних даних в силу приписів частини 5 статті 26 Закону № 3038-VI передує стадії розроблення та затвердження проектної документації, а тому такі дані містять лише стислу інформацію щодо законодавчих вимог до параметрів та техніко-економічних показників об`єкта будівництва, про дійсні наміри забудовника та є описовими. Адже характеристика об`єкта будівництва визначається не містобудівними умовами та обмеженнями, а подальшою проектною документацією. Тобто, містобудівні умови та обмеження є вихідними даними, підставою, за якою розробляється проєктна документація на будівництво об`єктів, а відтак решта доводів апелянта щодо порушень, як підстав для скасування спірного наказу, можливі лише на стадії розроблення та погодження проєктної документації, а тому є такими, що знаходяться поза межами предмета спору, на законність рішення суду першої інстанції не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак не потребують додаткового аналізу. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Тобто, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. За таких обставин колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами суду першої інстанції в тому, що за відсутності підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, зокрема невідповідності намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, Управління зобов`язане було видати заявникам містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки. А враховуючи все зазначене вище, оскаржуваний наказ № 193/М від 28.12.2021 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва» в повній мірі відповідає вимогам законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні, при тому, що скасування цього наказу призведе до порушення прав третіх осіб на мирне володіння їхньою власністю, що полягає у перешкоджанні цільовому використанню земельної ділянки. За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах Держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року в адміністративній справі № 460/16696/22 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Постанова складена у повному обсязі 03 лютого 2023 року. Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду