Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/8088/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 300/8088/21 пров. № А/857/18142/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Глушко І.В, суддя Запотічний І.І. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року (головуючий суддя Боршовський Т.І., м. Івано-Франківськ) у справі №300/8088/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій, В С Т А Н О В И В: 09.12.2021 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України, в якому просив: визнати протиправним та скасувати абзац 9 пункту 2 наказу Міністерства освіти і науки України № 262 від 20.03.2018 «Про затвердження рішень атестаційної колегії міністерства від 20.03.2018» в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.053.07 Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди від 07.12.2017, протокол № 28, про присудження наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.10 «Філософія освіти» та в частині відмови у видачі диплома доктора філософських наук ОСОБА_1 на підставі висновку; зобов`язати Міністерство освіти і науки України затвердити рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.053.07 Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди від 07.12.2017, протокол № 28, про присудження наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.10 «Філософія освіти» та видати ОСОБА_1 диплом доктора філософських наук. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду. З огляду на важливість питання, що є предметом спору, встановлену судом дату, коли особа дізналася про своє порушене право, відсутність у законодавстві вичерпного переліку підстав для поновлення строку позовної давності, вимоги принципів верховенства права та пропорційності (справа «Станьо проти Бельгії»), відсутність у позивачки підстав вважати про можливість скасування рішення спеціалізованої вченої ради, законодавчо визначену (п.28 Порядку №567) можливість продовження максимального строку розгляду дисертації, вважає відмову Івано-Франківського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку позовної давності протиправною, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.11.2022р. у справі №300/8088/21 такою, що підлягає скасуванню. Міністерство освіти та науки України подало відзив на апеляційну скаргу. З підстав, наведених у відзиві вважає що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. У відповідності до частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.12.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 10.01.2022. В підготовчому судовому засіданні 22.11.2022, яке вперше відбулося по суті завдань підготовчого провадження, за участі представників обох сторін, з огляду на подані сторонами в підготовчому засіданні додаткові докази та письмові позиції, з врахуванням доводів позовної заяви, за результатами обговорення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, судом першої інстанції постановлено ухвалу про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 та надано строк на її усунення у спосіб подання суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом. 24.11.2022 представником позивача подано заяву про поновлення строку позовної давності від 23.11.2022. Вказана заява мотивована тим, що після присудження вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди Романковій Л.М. наукового ступеня, ні заклад освіти в якому вона працює, ні її науковий консультант, ні заклад освіти, де здійснювався захист дисертації, про наявність підстав для скасування такого рішення. Тому позивач не могла передбачити дату опублікування рішення МОН України, а тому й об`єктивно не могла дізнатися про наявність такого рішення відповідача щодо неї, дату його прийняття. Представник позивача вказав, що ОСОБА_1 добросовісно очікувала на отримання позитивного рішення Міністерства освіти і науки України, а тому вважала, що диплом їй не видається через затримку та зайнятість МОН України. Також вказано, що опублікування спірного наказу, який є актом індивідуальної дії, на вебсайті МОН України, не прирівнюється до доведення акту індивідуальної дії до відома адресата. Про скасування відповідачем 20.03.2018 рішення спеціалізованої вченої ради про присудження її наукового ступеня від 07.12.2017 позивач дізналася лише з протоколу засідання атестаційної комісії, отриманого на адвокатський запит від 18.10.2021. Представник відповідача вказав на те, що спірний наказ Міністерства освіти і науки України № 262 від 20.03.2018 «Про затвердження рішень атестаційної колегії міністерства від 20.03.2018» відповідно до статті 15 Закону України «Про центральні органи влади» був опублікований на офіційному сайті Міністерства освіти і науки України, і позивач могла в будь-який момент з ним ознайомитися. Також відповідач звернув увагу суду на те, що згідно пункту 28 Порядком присудження наукових ступенів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 567, який офіційно оприлюднений і з яким позивач, як здобувач наукового ступеня, мала можливість ознайомитись, встановлено шестимісячний строк на розгляд Міністерством освіти і науки України дисертацій та атестаційних справ. Окрім цього, пунктом 26 вказаного Порядку передбачено, що копія висновку атестаційної комісії надається здобувачу наукового ступеня у місячний строк на його прохання. Отримавши позитивне рішення вченої ради про присудження вченого ступеня від 07.12.2017, та не отримавши диплому, позивач до 21.10.2021, тобто більш як три роки не вчиняла жодних дій щодо отримання інформації про причини не отримання нею диплома. Тому, відповідач вважає, що позивач пропустила строк звернення до суду без поважних причин. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах. Проте, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав. Пунктом 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з`ясовує чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). За змістом частини шостої статті 161 вказаного Кодексу в разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Згідно з частиною тринадцятою статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Апеляційний суд зазначає, що предметом цього адміністративного позову є правомірність абзацу 9 пункту 2 наказу Міністерства освіти і науки України від 20.03.2018 за № 262 «Про затвердження рішень атестаційної колегії міністерства від 20.03.2018» в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.053.07 Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди від 07.12.2017, протокол № 28, про присудження наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.10 «Філософія освіти» та в частині відмови у видачі диплома доктора філософських наук ОСОБА_1 на підставі висновку. Позовні вимоги щодо скасування вказаної наказу в оспореній частині та про зобов`язання Міністерства освіти і науки України затвердити рішення спеціалізованої вченої ради Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди від 07.12.2017, протокол № 28, є способами захисту порушеного права позивача, за захистом якого вона звернулася до суду в цьому позові. Отже, з огляду на положення статті 122 КАС України, за відсутності спеціального припису за суб`єктом звернення та характером спірних правовідносин, до даного позову підлягає застосуванню загальний шестимісячний строк звернення до суду, який обчислюється з дня, коли позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Колегія суддів, оглянувши матеріали справи, вказує, що позивач отримала протокол засідання атестаційної комісії Міністерства освіти і науки України від 20.03.2018 щодо розгляду рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.053.07 Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди від 07.12.2017, протокол № 28, про присудження їй наукового ступеня доктора філософських наук, згідно листа відповідача від 28.10.2021 на адвокатський запит представника позивача від 18.10.2021, а наказ Міністерства освіти і науки України від 20.03.2018 за № 262 згідно листа відповідача від 12.11.2021 на адвокатський запит від 03.11.2021. Крім того, з доводів відповідача вбачається, що він до цього не направляв позивачу копію спірного наказу. Апеляційний суд, об`єктивно не може встановити факт того, чи ознайомилася позивач зі змістом спірного наказу на офіційному сайті Міністерства освіти і науки України, та якщо ознайомлювалася, то коли саме, оскільки позивач про це не зазначає, а в адміністративній справі відсутні докази, які підтверджували вказаний факт. Отже, за наведеного виходить, що позивач дізналася про спірний наказ щодо неї остаточно 12.11.2021. Крім того, рішенням спеціалізованої вченої ради Д 64.053.07 Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди від 07.12.2017, протокол № 28, ОСОБА_1 присуджено науковий ступінь доктора філософських наук. З огляду на зміст пунктів 17-25 Порядку присудження наукових ступенів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 567, чинного до 01.01.2022 (офіційно опублікований 30.08.2013 в Офіційному віснику України, та розміщено на офіційному сайті Міністерства освіти і науки України за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/567-2013-%D0%BF#Text, Порядок № 567), позивачу як здобувачу наукового ступеня, з огляду на передбачену цими нормами процедуру захисту докторської дисертації, з 07.12.2017 мало бути відомо про позитивне рішення спеціалізованої вченої ради Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди про присудження їй наукового ступеня доктора філософських наук. Пунктом 26 Порядку № 567 передбачено, що Міністерства освіти і науки України (МОН) розглядаються документи атестаційних справ здобувачів наукових ступенів та проводиться експертиза дисертацій з метою здійснення контролю за дотриманням спеціалізованими вченими радами вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, про що готується висновок, який подається на розгляд атестаційної колегії МОН (абзац перший). Здобувач має право ознайомитися з висновком після прийняття рішення МОН про видачу (відмову у видачі) відповідного диплома. Копія висновку видається МОН у місячний строк на прохання здобувача (абзац шостий). Пунктом 28 Порядку № 567 встановлено, що строк розгляду у МОН дисертації та атестаційної справи здобувача наукового ступеня доктора наук не повинен перевищувати шести місяців, а наукового ступеня кандидата наук - чотирьох місяців. Будь-які пропозиції і заяви щодо додаткової оцінки дисертацій та атестаційних справ розглядаються МОН до прийняття рішення. За особливих обставин, які потребують більш тривалого строку для проведення експертизи дисертації, питання щодо його продовження вирішує МОН у кожному конкретному випадку, про що інформується спеціалізована вчена рада. Згідно з пунктом 30 цього Порядку рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукових ступенів доктора або кандидата наук набирає чинності з дати набрання чинності наказом МОН про затвердження рішення спеціалізованої вченої ради та видачу відповідного диплома на підставі рішення атестаційної колегії. Отже, з огляду на вказані положення Порядку № 567, ОСОБА_1 мала розуміти порядок та строк розгляду в МОН її дисертації після отримання позитивного рішення вченої ради університету про присудження їй наукового ступеня доктора наук та порядок отримання копії рішення атестаційної комісії. Вказаний висновок випливає з того, що Порядок № 567, який на час виникнення спірних правовідносин врегульовував процедуру захисту наукових дисертації та присудження наукових ступенів, був загальнодоступним та мав бути відомий позивачці з огляду на тривалість процедури здобування наукового ступеня, правовий статус позивача як здобувача наукового ступеня та її соціальний та життєвий досвід. Зрештою позивач могла в цій ситуації скористатися кваліфікованою допомогою юриста, що вона й зробила осінню 2021, тобто майже через 4 роки після захисту диплому. Отже, по закінченні шестимісячного строку від прийняття вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди рішення від 07.12.2017 про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора філософських наук, та не отримавши до цього відповідного диплому, тобто з 07.05.2018, у позивача виникли передумови та вона мала можливість звернутися з заявою до МОН про надання їй інформації про результати розгляду питання щодо затвердження рішення вченої ради та про причини неотримання диплома. Однак з матеріалів справи вбачається, що позивач до 18.10.2021 (дати адвокатського запиту представника позивача) взагалі не зверталася до відповідача щодо отримання інформації про причини невидачі їй диплома про здобуття наукового ступеня доктора наук та не ставила питання про надання їй відповідного рішення МОН про його затвердження (чи відмову в затвердженні). Доводи апелянта про те, що відлік строку на звернення до суду слід обраховувати від дати отримання відповіді на адвокатський запит від 18.10.2021 є помилковими, оскільки отримання відповіді на вказаний запит згідно листа від 28.10.2021, не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в спірному випадку. Колегія суддів зазначає, що оспорений позивачем наказ Міністерства освіти і науки України № 262 від 20.03.2018 Про затвердження рішень атестаційної колегії міністерства від 20.03.2018 відповідно до статті 15 Закону України «Про центральні органи влади» був опублікований на офіційному сайті Міністерства освіти і науки України за посиланням: https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-rishen-atestacijnoyi-kolegiyi-ministerstva-shodo-prisvoyennya-vchenih-zvan-i-prisudzhennya-naukovih-stupeniv-vid-20-bereznya-2018-roku. Отже, оспорений позивачем наказ як рішення центрального органу виконавчої влади та суспільно важлива публічна інформація, був загальнодоступним, і позивач, як і будь-яка інша стороння особа, могла вільно з ним ознайомитись. Доводи апелянта про те, що Законом України «Про центральні органи влади» не передбачено, що опублікування на вебсайті прирівнюється до доведення акту індивідуальної дії до відома адресата, апеляційний суд критично оцінює, оскільки в спірному випадку суд не дає оцінку факту опублікування спірного наказу в розрізі правомірності дій відповідача, а досліджує вказані обставини на предмет того, чи могла позивач дізнатися про порушення свого права внаслідок прийняття спірного наказу. Так, диспозиція норми процесуального закону, викладена в частині другій статті 122 КАС України, виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти. Апеляційний суд звертає увагу, що позивач (незважаючи як заначено в позовній заяві на важливість спірного питання для позивача, що є поза розумним сумнівом) до жовтня 2021 (тобто майже чотири роки з дня захисту дисертації) не вчиняла будь-яких дій, щоб довідатися у відповідача про результати розгляду її питання щодо затвердження рішення вченої ради про присудження наукового ступеня і видачу диплома, чи про причини неотримання диплома. Таке звернення до відповідача вперше було вчинено представником позивача лише в жовтні 2021 року, тобто більш як через три з половиною роки від завершення відведеного Порядком № 567 строку на розгляд МОН атестаційної справи здобувача наукового ступеня доктора наук. Крім того, апелянт також не подала суду жодних доказів в підтвердження того, що з об`єктивних причин, які не залежали від її волі, не могла за такий тривалий строк дізнатися про таке безумовно важливе для неї питання як причини неотримання до цього часу диплому про здобуття наукового ступеня, та після отримання такої інформації вчасно оскаржити відмовний наказ МОН України до суду. Доводи апелянта про те, що її ніхто (ні університет, де вона працює, ні її науковий консультант, ні університет, де відбувався захист, ні МОН України тощо) не повідомили про те, що її матеріали скеровані на затвердження МОН України, а МОН України прийнято негативне щодо неї рішення, колегія суддів відхиляє. Як вже зазначав суд вище, Порядок № 567, який на час виникнення спірних правовідносин врегульовував процедуру захисту наукових дисертації та присудження наукових ступенів, був загальнодоступним та мав бути відомий позивачці з огляду на тривалість процедури здобування наукового ступеня, правовий статус позивача як здобувача наукового ступеня та її соціальний та життєвий досвід. Зрештою позивач могла в цій ситуації скористатися кваліфікованою допомогою юриста, що вона й зробила осінню 2021, тобто майже через 4 роки після захисту диплому. Отже, позивач після захисту наукової роботи та рішення вченої ради від 07.12.2017, так і не отримавши диплом, могла в розумний строк отримати інформацію в МОН України по її атестаційній справі. Разом з тим, доводи апелянта про те, що весь цей тривалий строк (з 07.12.2017 по жовтень 2021) добросовісно очікувала на диплом доктора філософських наук, і вважала, що причиною затримки є зайнятість МОН України, апеляційний суд сприймає критично, оскільки вони фактично грунтуються на необгрунтованому (доказів протилежного суду не подано) припущенні про порушення МОН України строку розгляду її атестаційної справи. За таких обставин, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 . Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду не вбачається. Керуючись ст. ст. 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року у справі № 300/8088/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний