Ухвала КЦС ВС № 695/3026/22

Ухвала Іменем України 02 лютого 2023 року м. Київ справа № 695/3026/22 провадження № 61-1435ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбімаркет», Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит», ОСОБА_2 , розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 листопада 2022 року у складі судді Ватажок-Сташинської А. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л., ВСТАНОВИВ: У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбімаркет» (далі - ТОВ «ФК «Арбімаркет»), Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»), ОСОБА_2 , в якому просив скасувати арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , зареєстрований в спеціальному розділі про державну реєстрацію обтяжень Державного реєстру обтяжень речових прав на нерухоме майно за номером запису про обтяження 16996995, датою реєстрації 20 жовтня 2016 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження № 51558982 від 19 жовтня 2016 року головного державного виконавця Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції. Позов обґрунтовано тим, що в рамках примусового виконання рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2011 року у справі № 1019/2-13454/2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором, постановою державного виконавця Переяслав-Хмельницького ДВС накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 . У Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відповідне обтяження зареєстровано 20 жовтня 2016 року за реєстраційним номером обтяження 16996995. Виконавче провадження завершено 13 грудня 2016 року на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення. У подальшому позивач у порядку спадкування за заповітом набув право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 7121589401:02:001:0524, 7121589401:02:001:0523 та 51/100 частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Посилаючись на те, що накладений арешт на майно в ході виконавчих дій до цього часу не скасований, що порушує право позивача розпорядитися своїм майном, позивач звернувся до суду з даним позовом. Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 листопада 2022 року, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року, відмовлено у відкритті провадження у даній справі. Ухвала суду першої інстанції, з висновком якої погодився й апеляційний суд, обґрунтована тим, що оскільки арешт накладено на майно ОСОБА_1 , який є боржником у виконавчому провадженні, він не може виступати позивачем у цій справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, тому слід відмовити у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та роз`яснити позивачу право на оскарження рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 у січні 2023 року звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 листопада 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року у вищевказаній справі, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для вирішення питання про відкриття провадження у справі. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що ОСОБА_1 вже скористався своїм правом на звернення стягнення до суду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, за результатами розгляду якого у задоволення скарги на дії державного виконавця відмовлено. Отже, позивач використав усі можливі засоби для скасування арешту за процедурою оскарження дій виконавця, а також поза межами виконавчих проваджень шляхом спроби добровільно погасити борг і з об`єктивних причин не зміг цього зробити. Таким чином, існування арешту є неспівмірним обтяженням та втручанням в право власності позивача за відсутності виконавчих проваджень та претензій з боку стягувача, тому суди попередніх інстанцій мали б застосувати правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11. Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Вивчивши касаційну скаргу, зміст ухвали Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 листопада 2022 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року, Верховний Суд дійшов висновку, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень. У справі, яка переглядається, позивач оскаржує арешт, накладений у межах виконавчого провадження ВП 51558982 з примусового виконання Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2011 року у справі № 1019/2-13454/2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором. Виконавче провадження завершено 13 грудня 2016 року на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, номер інформаційної довідки 314058967 від 02 листопада 2022 року, станом на день формування довідки позивачу дійсно належать земельні ділянки з кадастровими номерами 7121589401:02:001:0524, 7121589401:02:001:0523 та 51/100 частки у праві власності на житловий будинок А-1, АДРЕСА_2 . Також із вказаної інформаційної довідки 314058967 від 02 листопада 2022 року вбачається, що в спеціальному розділі про державну реєстрацію обтяжень Державного реєстру обтяжень речових прав на нерухоме майно за номером запису про обтяження 16996995, датою реєстрації 20 жовтня 2016 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження № 51558982 від 19 жовтня 2016 року головного державного виконавця Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції накладено арешт на все нерухоме майно позивача. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Установивши, що ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували те, що він не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, та відмовили у відкритті провадження у справі. Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року № 904/51/19, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 та у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20. Посилання в касаційній скарзі на те, що суди не врахували правові висновки, зроблені Верховним Судом, викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11, є безпідставними, оскільки у наведеному судовому рішенні суд касаційної інстанції за правилами розділу VII ЦПК України саме і розглядав скаргу боржника виконавчого провадження на дії державного виконавця. Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а зводиться до незгоди заявника із ухваленими судовими рішеннями, законність та обґрунтованість яких доводами касаційної скарги не спростована. Ураховуючи наведене, ухвала Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 листопада 2022 року та постанова Черкаського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Правильне застосовування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень. Керуючись частинами четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбімаркет», Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», ОСОБА_2 про скасування арешту нерухомого майна, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 листопада 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак