Постанова Київський апеляційний суд № 753/2237/22

Справа № 753/2237/22 Апеляційне провадження №22-ц/824/156/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 січня 2023 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Журби С.О., суддів Писаної Т.О., Приходька К.П., за участю секретаря Сас Ю.В., розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та володінні майном шляхом вселення, В С Т А Н О В И В: У лютому 2022 року позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні та володінні майном шляхом вселення. В обґрунтування позову зазначив, що позивачу на праві приватної власності належить спірна квартира, яка придбана ним на електронних торгах в рамках примусового виконання судового рішення. Вказує на те, що будучи власником нерухомого майна, вселитися до спірної квартири він не може, оскільки у ній з невідомих підстав проживає ОСОБА_2 , яка чинить позивачу перешкоди у вселенні у належне йому на праві власності нерухоме майно. Позивач просив суд задовольнити його позовні вимоги та усунути йому перешкоди у користуванні та володінні належною йому на праві власності квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення до цього житлового приміщення. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 липня 2022 року відмовлено у задоволені позову. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказував на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення про задоволення позову. Станом на початок розгляду справи по суті відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне: В ході розгляду справи судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 знаходиться у приватній власності ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 16.04.2019 року та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із не доведення позивачем факту вчинення йому з боку ОСОБА_2 перешкоду у користуванні належним йому нерухомим майном, а саме цим твердження позивач обґрунтовував свої позовні вимоги. Дослідивши вимоги позивача та матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що в ході розгляду справи, судом першої інстанції належним чином було досліджено матеріали справи, надана належна оцінка всім представленим до справи доказам. Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року в справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99). Підставою для відмови у задоволенні позову суд першої інстанції зазначав недоведеність факту порушення прав позивача саме відповідачем. Відповідно ч. 1 до ст.. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим. Суть даного позову полягала в тому, що відповідач чинить перешкоди позивачу у доступі до спірної квартири. Зважаючи на таку позицію, в ході розгляду справи позивачем мав бути доведений як факт наявності зазначених перешкод, так і те, що такі перешкоди створюються саме відповідачем. В той же час жодної з наведених обставин належним чином доведено не було. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача посилався на наявні у матеріалах справи копії Витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с. 38-39) як на належний та достатній з його точки зору доказ обґрунтованості позовних вимог. Вказана позиція не може бути прийнята судом. З копії Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с. 38) вбачається, що 16.05.2019 року до правоохоронних органів звернулася ОСОБА_3 , суттю її заяви було проникнення до спірної квартири двох невстановлених осіб. Таким чином зазначений документ посвідчує факт звернення ОСОБА_3 (яка не є учасником даної справи та відносно якої відомості у справі відсутні) до правоохоронних органів. При цьому при такому зверненні жодного зв`язку зазначених обставин з ні з позивачем, ні з відповідачем вказана особа не наводила. Крім того, сама суть вищевказаної заяви полягає у факті проникненні невідомих осіб до квартири, а не вчиненні ОСОБА_2 перешкод ОСОБА_1 у доступі до квартири. Не свідчить про наявність таких перешкод і наявний у матеріалах справи інший Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с. 39), оскільки з нього вбачається, що ОСОБА_2 повідомила правоохоронні органі про незаконне з її точки зору заволодіння невстановленими особами спірною квартирою. Заперечення права ОСОБА_1 на спірну квартиру з боку ОСОБА_2 вбачаються і з наявної у матеріалах справи копії рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 листопада 2021 року. В той же час звернення ОСОБА_2 до суду та правоохоронних органів свідчить лише про незгоду останньої з набуттям власності ОСОБА_1 на спірну квартиру, однак жодним чином не посвідчує створення останньому з боку ОСОБА_2 перешкод у її користуванні. Звернення ж до суду та правоохоронних органів також не може бути визначено, як підстави для задоволення позову, оскільки судовому захисту права особи підлягають у рази лише незаконного протиправного обмеження. Право ж особи на звернення до правоохоронних органів або до суду гарантується Конституцією України і жодним чином не має можуть бути тлумаченні як вчинення незаконних дій, що обмежують права позивача. З огляду на вищевказане, суд першої інстанції цілком обґрунтовано прийшов до висновку про те, що в ході розгляду справи позивачем не було доведено факт створення перешкод йому в користуванні квартирою з боку відповідача. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 липня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий С.О. Журба Судді Т.О. Писана К.П. Приходько