Постанова Київський апеляційний суд № 363/71/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/11990/2022 справа №363/71/22 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2022 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В. за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 27 вересня 2022 року, постановлену під головуванням судді Рудюка О.Д., у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню,- ВСТАНОВИВ: У січні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину. 18 січня 2022 року Вишгородським районним судом Київської області видано судовий наказ, яким стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки з усіх видів її заробітку щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 11 січня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття. 31 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню. В обгрунтування заяви вказує, що обставини, які склалися між заявницею та ОСОБА_2 та підтверджені матеріалами справи, свідчать про те, що спільна дитина станом на дату видачі судового наказу постійно проживала з батьком. В подальшому, у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, починаючи з 24 лютого 2022 року, ОСОБА_4 перебувала на території Вінницької області та з цього часу фактично з ОСОБА_2 не проживала, перебувала на утриманні ОСОБА_1 . Вказує, що у зв`язку із характером роботи, починаючи з 24 лютого 2022 року, проживала у м.Києві. Після повернення ОСОБА_4 до м. Києва, вона стала постійно проживати з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що з березня 2022 року ОСОБА_2 ухиляється від свого обов`язку щодо утримання неповнолітньої доньки, участь у її вихованні не приймає, матеріально не утримує, життям та здоров`я не цікавиться, про фізичний, духовний, моральний розвиток не піклується, здобуття освіти не забезпечує, доступу до культурних та духовних цінностей дитині не надає, засвоєнню загальновизнаних норм моралі не сприяє, до внутрішнього світу дитини жодного інтересу не виявляється. Вказує, що наведене свідчить про відсутність обов`язку за зазначеним виконавчим документом, оскільки станом на день звернення із цією заявою відсутні обставини, які були для його видачі. Мотивуючи наведеним, просить суд судовий наказ Вишгородського районного суду Київської області від 18 січня 2022 року у справі №363/71/22 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки - ОСОБА_4 у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, з 11 січня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття визнати таким, що не підлягає виконанню з 01 квітня 2022 року. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 27 вересня 2022 року в задоволенні заяви відмовлено. Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано в повній мірі обставин, зазначених нею у заяві від 31 серпня 2022 року про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню. Уважає, що неповне з`ясування обставин справи під час судового розгляду справи стало підставою для ухвалення незаконного та необгрунтованого судового рішення. Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційної інстанції ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 27 вересня 2022 року скасувати, та постановити нову ухвалу, якою вимоги заяви від 31 серпня 2022 року задовольнити, та визнати таким, що не підлягає виконанню судовий наказ Вишгородського районного суду Київської області від 18 січня 2022 року. В судовому засіданні ОСОБА_1 та адвокат Богданов О.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , доводи апеляційної скарги підтримали, просили суд її задовольнити. Адвокат Янко С.М., який діє в інтересах ОСОБА_2 , проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовивши в задоволенні заяви, суд першої інстанції вказав про необгрунтованість та недоведеність визначених в ній обставин, не навівши мотивів прийняття цих висновків та не надавши оцінку наявним у справі доказам. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Судом установлено наступне. Згідно даних свідоцтва про народження НОМЕР_1 установлено, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками дитини є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.10). З даних свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_2 установлено, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано 30 квітня 2009 року (а.с.15, 116). ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьками дитини є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 . Вказана обставина підтверджується даними свідоцтва про народження НОМЕР_3 (а.с.14). З даних довідки про реєстрацію місця проживання особи №1137 від 22 вересня 2020 року установлено, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.16). З даних довідки №289 від 12 січня 2021 року установлено, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться АДРЕСА_2 (а.с.17). 18 січня 2022 року Вишгородським районним судом Київської області видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 11 січня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 248 гривень 10 копійок (а.с.22). З даних свідоцтва про зміну імені НОМЕР_4 установлено, що ОСОБА_3 27 липня 2021 року змінила прізвище на « ОСОБА_7 » (а.с.117). З даних акту обстеження умов проживання ОСОБА_4 від 07 червня 2022 року, складеного на підставі заяви ОСОБА_1 комісією Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, установлено, що обстеження умов проживання проводилось за адресою: АДРЕСА_3 . Актом засвідчено, що за цією адресою проживають, ОСОБА_8 ( баба) , ОСОБА_1 ( мати) та ОСОБА_4 ( дитина) , дитина бажає в подальшому проживати з мамою та бабусею, з батьком дитина спілкується рідко (а.с.124). З даних акту про спільне проживання від 20 серпня 2022 року, підписаного сусідами у кількості 10 осіб, дільничним інспектором Печерського району майором поліції Пляс В.І., установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживають за адресою: АДРЕСА_1 з липня 2022 року по теперішній час (а.с.125). Згідно статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" судовий наказ є виконавчим документом. Статтею 160 ЦПК України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до пунктів 4 та 5 частини 1 статті 161 ЦПК України:

1. Судовий наказ може бути видано, якщо: 4) заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; 5) заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Статтями 183 та 184 СК України визначено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів. Отже, сімейним та процесуальним законодавством визначено, що право вимоги про стягнення аліментів на підставі судового наказу належить тому з батьків або іншому законному її представнику, з яким вона проживає. Відповідно до частини 2 статті 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. За загальним правилом підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. Матеріалами справи підтверджено, що з квітня 2022 року дитина ОСОБА_4 проживає разом із матір`ю та знаходиться на її утриманні, що ОСОБА_2 не спростовано. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник стягувача повідомив, що він не може надати даних про те, з ким із батьків проживає дитина. Суд першої інстанції подані ОСОБА_1 в повному обсязі не дослідив, не з`ясував з ким із батьків проживає дитина, та не врахував, що право на отримання аліментів належить тому з батьків, з яким проживає дитина. Оскільки установлено, що з квітня 2022 року дитина постійно проживає з матір`ю та знаходиться на її утримання, право батька на отримання аліментів припинилось з 01 квітня 2022 року, відповідно з цієї ж дати припинено обов`язок ОСОБА_1 щодо сплати аліментів на користь ОСОБА_2 . Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 27 вересня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким визнати таким, що не підлягає виконанню судовий наказ Вишгородського районного суду міста Києва від 18 січня 2022 року у справі №363/71/22 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки - ОСОБА_4 у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, з 11 січня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття, з 01 квітня 2022 року. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 01 лютого 2023 року. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді А.М. Андрієнко В.В. Соколова