Постанова Вінницький апеляційний суд № 128/1938/21

Справа № 128/1938/21 Провадження № 22-ц/801/276/2023 Категорія: 46 Головуючий у суді 1-ї інстанції Карпінська Ю. Ф. Доповідач:Голота Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 лютого 2023 рокуСправа № 128/1938/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач), суддів Денишенко Т. О., Рибчинського В. П., за участю секретаря судового засідання Михайленко А. В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 21.11.2022 року, ухвалене у складі судді Карпінської Ю.Ф. в приміщенні суду в м. Вінниця, повний текст рішення складено 21.11.2022 року, - в с т а н о в и в : 12.07.2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом (вх. № 13906/21) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 27.09.2019 поїзд № 8601 (автодрезина АГМу номерний знак НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_3 на зупиночній платформі «Гуменне», 15 км, ДН-3 Жмеринка, перегін Вінниця-Вороновиця, в районі станції Гуменне, скоїв наїзд на гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка внаслідок отриманих травм померла в лікувальному закладі. За фактом настання цієї події 27.09.2019 року було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019020100000866 та розпочато досудове розслідування. Постановою слідчого від 14.12.2019 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019020100000866, було закрито. З постанови слідчого про закриття кримінального провадження убачається, що між наїздом на загиблу поїздом № 8601(автодрезина АГМу номерний знак НОМЕР_1 ) та її смертю наявний причинно-наслідковий зв`язок. Власником поїзду № 8601 (автодрезина АГМу номерний знак НОМЕР_1 ) є Жмеринська дистанція електропостачання, регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця», а машиніст вказаної вище автодрезини ОСОБА_3 працює з 31.08.2000 року (наказ № 59) по теперішній час в Жмеринській дистанції електропостачання, регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця». Станом на момент ДТП до складу сім`ї загиблої ОСОБА_4 входили: дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Загибла ОСОБА_4 проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом з дочкою та сином. Позивачі втратили рідну матір, близьку людину, яка була їхньою опорою і підтримкою. Загибель спричинила надзвичайні страждання, які продовжуються до цих пір. Позивачі були близькими з матір`ю, проживали разом з нею, вели спільний побут, постійно спілкувалися, отримували підтримку та допомогу. Важливим фактором є спільне проживання позивачів з матір`ю, що вказує на тісні сімейні відносини між загиблою та позивачами. Втрата є такою, що не може бути відновлена, а тому душевні страждання будуть тривати і надалі, що свідчить про їх тривалість. Внаслідок наїзду ОСОБА_4 отримала важкі травми та була направлена в лікарню. Позивачі сплачували лікування своєї матері з надією, що вона зможе одужати та вони знову будуть жити однією родиною, проте врятувати ОСОБА_4 не вдалося. Внаслідок ДТП позивачі понесли матеріальні витрати на лікування та придбання лікарських засобів в розмірі 59072,00 грн. Внаслідок смерті матері позивачів переслідує відчуття самотності, тривожності, гострої несправедливості. Важко оцінити глибину душевних страждань позивачів, оскільки такі страждання більше ніколи не будуть припинені. Для організації свого життя їм потрібно докладати надзвичайних зусиль, попередній стан ніколи не зможе бути відновленим, оскільки смерть є невідворотною і непоправною втратою. Будь-які зусилля позивачів не призведуть до позитивних змін в їхньому житті. Враховуючи те, що позивачів та загиблу об`єднували тісні стосунки, вони отримували підтримку і допомогу від загиблої, проживали разом з нею, всіма силами намагалися врятувати матері життя та втратили багато коштів на лікування, а також те, що смерть ОСОБА_4 повністю змінила життя позивачів у всіх сферах та зруйнувала нормальні життєві зв`язки, позивачі оцінюють розмір грошового відшкодування завданої їм моральної шкоди у грошовому еквіваленті 600000 грн, тобто по 300000 грн на кожного з позивачів. Вважають, що такий розмір є розумним і справедливим, і зможе хоча б частково допомогти в організації свого життя після важкої втрати. Крім того, ОСОБА_1 поклала на себе усі витрати, пов`язані зі спорудженням надгробного пам`ятника для своєї матері. 03.06.2021 ОСОБА_1 понесла витрати у сумі 46700 грн. Виходячи з наведеного, положень статей 23, 1166, 1167, 1168, 1172, 1187, 1201 ЦК України, позивачі просили : - стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 300000 (триста тисяч) грн 00 коп. в якості відшкодування моральної шкоди; - стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 300000 (триста тисяч) грн 00 коп. в якості відшкодування моральної шкоди; - стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 46700 (сорок шість тисяч сімсот) грн 00 коп. в якості відшкодування витрат на спорудження надгробного пам`ятника. Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 21.11.2022 року позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 50000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. в якості відшкодування моральної шкоди. Стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 50000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. в якості відшкодування моральної шкоди. Стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 46700 (сорок шість тисяч сімсот гривень) 00 коп. в якості відшкодування витрат на спорудження надгробного пам`ятника. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 1467 (одна тисяча чотириста шістдесят сім) грн 00 коп. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, 20.12.2022 року АТ «Українська залізниця»засобами поштового зв`язку подано апеляційну скаргу (вх. № 9589 від 21.12.2022 року) в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених в рішенні, фактичним обставинам справи, неповноту з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Основними доводами апеляційної скарги є те, що : -суд дійшов помилкового висновку, що у справі не встановлено обставин непереборної сили або умислу потерпілого; -судом першої інстанції не взято до уваги те, що ОСОБА_4 перенесла у 2012 році гостре порушення мозкового кровообігу (інсульт). Внаслідок чого вона повністю втратила слух, могла пересуватись виключно на милицях та потребувала постійного стороннього догляду. З 2012 року вона проживала у сина, який її доглядав. Згідно стаціонарної медичної карти стаціонарного хворого № 10171 ОСОБА_4 глуха, спілкуватись з хворою можливо виключно через письмові звернення. У висновку експерта зазначено, що в ОСОБА_4 виявлено гостру серцево-судину недостатність, атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертрофічну хворобу ІІІ ступеню, ризик IV ступеню, цукровий діабет ІІ типу середньої важкості. ОСОБА_4 опинилась на залізничних коліях внаслідок неналежного догляду за нею з боку її сина ОСОБА_2 , який зобов`язаний був за нею доглядати. ОСОБА_4 не могла не розуміти, що самостійно перетнути залізничні колії без сторонньої допомоги, тим паче у невстановленому місці вона самостійно не може, але вона не тільки знехтувала пунктами 2.2, 2.3, 2.5, 2.6 Правилами безпеки громадян на залізничному транспортні України, перебуваючи в зоні підвищеної небезпеки, але свідомо пішла на їх порушення, ігноруючи наближення потягу на значній швидкості, попереджувальні звукові сигнали машиніста потягу. -Внаслідок військової агресії російської федерації проти України, виконання АТ «Українська залізниця» евакуаційних рейсів, здійснення перевезення для потреб ЗСУ, ракетні обстріли об`єктів залізничної інфраструктури, що є загальновідомими обставинами (частина третя стаття 82 ЦПК України), свідчать про вкрай незадовільне матеріальне становище відповідача. Тому, АТ «Українська залізниця» просить зменшити розмір витрат моральної шкоди до 30000 грн кожному з позивачів, що буде відповідати засадам розумності, виваженості і справедливості. Відзив на апеляційному скаргу не надходив у строк встановлений судом. У судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Від представників обох сторін надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутність. Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України з таких підстав. У справі встановлено наступні обставини. ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 11.10.2019, виданим виконавчим комітетом Гуменської сільської ради Вінницького району Вінницької області, актовий запис № 22 (а.с. 11). Відповідно до довідки про причину смерті від 11.10.2019, причиною смерті ОСОБА_4 є набряк та набухання головного мозку, сполучені травми тіла (а.с. 12). Постановою Вінницького відділу поліції Вінницького районного відділення поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 14.12.2019 кримінальне провадження № 12019020100000866, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.09.2019, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, закрито за відсутністю в діях ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 176 КК України, оскільки було встановлено, що причиною даної пригоди на залізничному транспорті стало порушення пішоходом ОСОБА_4 вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 903 від 10.11.1995 та Наказу Міністерства транспорту України № 54 від 19.02.1998, при цьому дані порушення знаходяться в прямому причинному зв`язку з наслідками пригоди, машиніст ОСОБА_3 не міг передбачити, що пішохід буде знаходитися на залізничній колії у невстановленому місці та на попереджуючі сигнали не буде реагувати, машиніст рухався в даній дорожній ситуації в межах допустимої безпечної швидкості, однак не мав технічної можливості своїми односторонніми діями попередити наїзд на пішохода (а.с. 6-8). З відповіді Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» на адвокатський Таргонія В.М. від 10.06.2021 № 32097 убачається, що поїзд № 8601 (АГМу № 5584) перебуває на балансі Жмеринської дистанції електропостачання, згідно з електронною базою АСБО «ФОБОС», інвентарний номер 4200018125849 «Автодрезина АГМу-5584»; машиніст незнімної дрезини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , працює з 31.08.2000 (наказ № 59) по теперішній час в Жмеринській дистанції електропостачання (а.с. 10). Згідно з довідкою № 1121 від 05.04.2021, виданою виконавчим комітетом Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_4 (актовий запис № 22 від 11.10.2019), була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ОСОБА_4 за даною адресою зареєстровані та проживають ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 15). Факт родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_3 від 09.01.1980 (а.с. 16) та серії НОМЕР_4 від 09.09.1966 (а.с. 20). З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 03.11.2007 убачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 03.11.2007 зареєстрували шлюб (а.с. 17). На підтвердження витрат на спорудження надгробного пам`ятника ОСОБА_1 надано квитанцію на суму 15000 грн, накладну № 15 на суму 15000 грн, акт прийому-передачі виконаних робіт на суму 15000 грн, квитанцію на суму 31700 грн та накладну № 10 на суму 31700 грн (а.с. 24-28). Відповідно до висновку експерта № 959, що міститься в матеріалах кримінального провадження № 12019020100000866, при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_4 , крім слідів медичних маніпуляцій, виявлено сполучену травму тіла, яка виникла від дії тупих твердих предметів. Має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за ознаками небезпечності для життя та стоїть в причинному зв`язку зі смертю; смерть ОСОБА_4 настала від отриманої сполученої травми тіла, яка ускладнилась набряком та набуханням головного мозку; при судово-токсикологічній експертизі крові трупа ОСОБА_4 етиловий спирт, інші спирти та їх ізомери не виявлено, це свідчить про те, що на момент смерті вона була твереза; за даними медичної карти № НОМЕР_6 стаціонарного хворого реанімаційного відділення МКЛ ШМД, смерть ОСОБА_4 настала ІНФОРМАЦІЯ_4 об 11 год 29 хв; при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_4 виявлені ознаки хронічного захворювання на ішемічну хворобу серця, гіпертонічну хворобу, цукровий діабет, двобічну пневмонію. З протоколу допиту свідка ОСОБА_7 від 27.09.2019, що міститься в матеріалах кримінального провадження № 12019020100000866, убачається, що ОСОБА_4 6 років тому перенесла важкий інсульт, внаслідок якого вона втратила слух повністю, крім того, тітка рухалася за допомогою двох тростин та пересувалася дуже повільно у зв`язку з її віком та тілобудовою. Зазвичай ОСОБА_4 через рейси переводили родичі. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки власником поїзду № 8601 (автодрезина АГМу номерний знак НОМЕР_1 ) є Жмеринська дистанція електропостачання регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця», а машиніст вказаної автодрезини ОСОБА_3 на момент події 27.09.2019 працював в Жмеринській дистанції електропостачання регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця», тому АТ «Українська залізниця» має нести відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. Досліджені докази свідчать про те, що в діях відповідача АТ «Українська залізниця» відсутня вина за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участі поїзда № 8601 (автодрезина АГМу номерний знак НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_3 , яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_6 , внаслідок якої загинула ОСОБА_4 .. Однак в силу закону відповідач несе цивільно-правову відповідальність без вини, як власник джерела підвищеної небезпеки. Визначаючи суму грошового відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд враховує, що факт смертельного травмування ОСОБА_4 стався внаслідок її грубої необережності, а саме: порушення нею пунктів 2.1, 2.5, 2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України. Крім того, ОСОБА_4 порушила п. 3 Постанови КМУ № 903 від 10.11.1995 «Про правила поведінки громадян на залізничному транспорті», відповідно до якого особи, які не належать до працівників залізничного транспорту, не мають права ходити по залізничних коліях, знаходитися у службових приміщеннях залізниці, крім приміщень, де здійснюється прийом громадян, у вагонах під час їх відстою. Враховуючи той факт, що причиною нещасного випадку, який стався з ОСОБА_4 було невиконання останньою вимог Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, розмір моральної шкоди судом першої інстанції зменшено та визначено у сумі 100000 грн (по 50000 грн кожному позивачу), який відповідає принципам розумності і справедливості. Суд також зазначив, що на підтвердження витрат на спорудження надгробного пам`ятника ОСОБА_1 надано квитанцію на суму 15000 грн, накладну № 15 на суму 15000 грн, акт прийому-передачі виконаних робіт на суму 15000 грн, квитанцію на суму 31700 грн та накладну № 10 на суму 31700 грн, отже, витрати на спорудження надгробного пам`ятника доведені належними та допустимими доказами, тому стягненню підлягають з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 46700 грн в якості відшкодування витрат на спорудження надгробного пам`ятника. Висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог зроблений за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне. Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Положеннями статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Відповідно до статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Шкода, завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм (Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 760/28302/18-ц, від 02.11.2020 у справі № 133/1238/17). У постанові від 21.04.2021 у справі №450/4163/18 Верховний Суд зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Відповідно до частини першої, другої, четвертої статті 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення. Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо). При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид). Судом першої інстанції вставнолено, що власником поїзду № 8601 (автодрезина АГМу номерний знак НОМЕР_1 ) є Жмеринська дистанція електропостачання регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця», а машиніст вказаної автодрезини ОСОБА_3 на момент події 27.09.2019 року працював в Жмеринській дистанції електропостачання регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця», тому АТ «Українська залізниця» має нести відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. Визначаючи суму грошового відшкодування моральної шкоди судом першої інстанції правомірно враховано, що смертельне травмування ОСОБА_4 сталося внаслідок її грубої необережності, а саме: порушення нею пунктів 2.1, 2.5, 2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України та пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 903 від 10.11.1995 «Про правила поведінки громадян на залізничному транспорті». З огляду на зазначене, розмір моральної шкоди судом першої інстанції обґрунтовано зменшено відповідно до частини другої статті 1193 ЦК України та визначено у сумі 100000 грн (по 50000 грн кожному позивачу), який відповідає принципам розумності і справедливості. Моральна шкода позивачам завдана смертю їх матері, що спричинило та буде спричиняти протягом усього життя позивачам душевні страждання, зазначені обставини істотно змінюють життя позивачів, відновити становище, яке існувало до смерті матері у житті позивачів не можливо. Аргументи апеляційної скарги про те, що внаслідок військової агресії російської федерації проти України, виконання АТ «Українська залізниця» евакуаційних рейсів, здійснення перевезення для потреб ЗСУ, ракетні обстріли об`єктів залізничної інфраструктури, що є загальновідомими обставинами (частина третя стаття 82 ЦПК України), свідчать про вкрай незадовільне матеріальне становище відповідача, тому АТ «Українська залізниця» просить зменшити розмір витрат моральної шкоди до 30000 грн кожному з позивачів, що буде відповідати засадам розумності, виваженості і справедливості, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки судом першої інстанції при визначені розміру моральної шкоди кожному позивачу було враховано всі обставини справи, а також принципи розумності, виваженості і справедливості. Зменшення вже зменшеного судом першої інстанції з тих самих підстав розміру відшкодування моральної шкоди не відповідає засадам цивільного судочинства, порушує вимоги розумності та справедливості. Необережна поведінка потерпілої жодним чином не зменшує душевного болю позивачів. Доводи апеляційної скарги про те, що суд дійшов помилкового висновку, що у справі не встановлено обставин непереборної сили або умислу потерпілого, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені в апеляційній скарзі АТ «Українська залізниця» обставини не свідчать про умисел потерпілої та не звільняються відповідача Докази та обставини, на які посилається АТ «Українська залізниця» в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції, при їх дослідженні та встановленні місцевим судом були дотримані норми матеріального та процесуального права. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції, з якими погоджується також суд апеляційної інстанції. Апеляційна скарга не містить аргументів про незгоду з висновками суду першої інстанції в частині стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 46700 грн в якості відшкодування витрат на спорудження надгробного пам`ятника, а тому колегія суддів вважає, що правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині немає, адже рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Щодо розподілу судових витрат. Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених заявником у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення. Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 21.11.2022 року у даній справі залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Л. О. Голота Судді: Т. О. Денишенко В. П. Рибчинський Повний текст постанови складено 02.02.2023 року.