Ухвала КГС ВС № 910/5453/21

УХВАЛА 01 лютого 2023 року м. Київ cправа № 910/5453/21 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Жукова С.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 у справі №910/5453/21 за заявою Фізичної особи-підприємця Стецюка А.М. про неплатоспроможність,- ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 у задоволенні клопотання ГУ ДПС у м. Києві про поновлення строку відмовлено; заяву ГУ ДПС у м. Києві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами повернуто заявнику. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 залишено без змін. До Верховного Суду від Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 у справі №910/5453/21 та направити справу до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/5453/21 визначено колегію суддів у складі: Жуков С.В. - головуючий, Картере В.І., Огороднік К.М, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2023. Дослідивши матеріали касаційної скарги, суддя-доповідач дійшов висновку про залишення її без руху, з огляду на таке. Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Так, предметом касаційного оскарження є ухвала Господарського суду міста Києва від 21.07.2022, залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2022, якою у задоволенні клопотання ГУ ДПС у м. Києві про поновлення строку відмовлено; заяву ГУ ДПС у м. Києві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами повернуто заявнику. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним. Відповідно до абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Абзацом третім пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України встановлено, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі вказати, порушення яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права припустився суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення, а також обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цього рішення. Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок визначити у касаційній скарзі конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, а тому право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які визначені наведеними вище положеннями статті 287 Господарського процесуального кодексу України. При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги. Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін. Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Касаційна скарга має містити мотиви взаємозв`язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для касаційного оскарження судових рішень, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України. Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу "правової визначеності", що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року). Скаржник у касаційній скарзі хоча і зазначає про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, проте касаційна скарга не містить належних обґрунтувань передбачених абзацом другим частини другої статті 287 ГПК України підстав для оскарження судового рішення, визначеного пунктами 2, 3 частини першої зазначеної норми. З урахуванням зазначеного, перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 ГПК України вбачається, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки в касаційній скарзі не зазначено жодної з передбачених частиною другою статті 287 ГПК України підстав касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 та ухвали Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 у справі №910/5453/21. З огляду на викладене скаржнику необхідно обґрунтувати неправильне застосування норм матеріально чи порушення процесуального права з посиланням на підставу подання касаційної скарги, визначену відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України з огляду на предмет касаційного оскарження. Враховуючи, що скаргу подано без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладеного у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Відтак, суд зазначає, що касаційна скарга Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 у справі №910/5453/21 підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, а саме: - зазначити підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену абзацом другим частини другої статті 287 ГПК України з належним обґрунтуванням того, у чому полягало неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у цій справі (з урахуванням предмета касаційного оскарження). Заяву про усунення недоліків касаційної скарги подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк. Усунувши недоліки, касаційної скарги скаржнику необхідно подати суду докази про дату вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, для визначення дотримання заявником касаційної скарги строку на усунення недоліків касаційної скарги, встановленого ч. 2 ст.174 ГПК України, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи. Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику. На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Суд,-

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 у справі №910/5453/21 залишити без руху.

2. Надати Головному управлінню Державної податкової служби у м. Києві строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: - виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену абзацом другим частини другої статті 287 ГПК України з належним обґрунтуванням того, у чому полягало неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у цій справі (з урахуванням предмета касаційного оскарження). Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали встановлені ст. 292 ГПК України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач С.В. Жуков