Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 903/746/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2023 року Справа № 903/746/22 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Миханюк М.В. секретар судового засідання Романець Х.В. за участю представників сторін: позивача - не з`явився; відповідача - не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Кард" на рішення Господарського суду Волинської області від 01 листопада 2022 року (повний текст складено 04.11.2022) у справі №903/746/22 (суддя Слободян О.Г.) за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Кард" про зобов`язання вчинити дії ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Волинської області від 01 листопада 2022 року у справі №903/746/22 позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Кард" про зобов`язання вчинити дії задоволено. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Кард" поставити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях бензин автомобільний А-95-Євро5 (2710124512) згідно видаткової накладної №120643 від 16.11.2021 на загальну суму з ПДВ 51040 грн у кількості 1600л, шляхом видачі (передачі) товару за картками на пальне, переданими за актом приймання-передавання карток на пальне №15341 від 14.12.2021. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Кард" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях 2481 грн витрат по сплаті судового збору. Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ТОВ "Вест Кард" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. В судове засідання представники сторін не з`явилися. При цьому, від представника відповідача на адресу апеляційного суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника. Представник позивача про причини неявки суд не повідомив. Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ст.269 ГПК України. Як вбачається, апелянт при подачі апеляційної скарги подав клопотання про долучення доказів, згідно якого просить апеляційний суд долучити до матеріалів справи копії чеків ТОВ "Вест Петрол Маркет" від 28.09.2022, від 07.10.2022, від 07.10.2022, від 12.10.2022, що підтверджують відпуск пального на АЗС за картками на пальне, отриманими позивачем за актом приймання-передавання карток на пальне №15341 від 14.12.2021. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційної інстанції не брати до уваги вказані докази, вказуючи при цьому на відсутність винятковості обставин неможливості надати цей доказ до суду першої інстанції. Частинами 1-3 статті 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи" і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) (постанова Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14). Відповідно до ч.3 ст.80 ГПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Відповідно до п.1 ч.1 ст.178 ГПК України, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Системний аналіз статей 80, 178, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на відповідача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з відзивом на позовну заяву. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у даному випадку - відповідача). Надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції (додані до апеляційної скарги) без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції є порушенням вимог статей 80 та 269 ГПК України. Вказане з урахуванням положень статті 282 ГПК України означає, що суд апеляційної інстанції, приймаючи додаткові докази, має викладати мотивувальну частину своєї постанови із зазначенням відповідного обґрунтування заявником неможливості їх подання до суду першої інстанції та з оцінкою апеляційною інстанцією такого обґрунтування. Як вбачається, в обгрунтування подання копії чеків ТОВ "Вест Петрол Маркет" від 28.09.2022, від 07.10.2022, від 07.10.2022, від 12.10.2022, що підтверджують відпуск пального на АЗС за картками на пальне, в суд апеляційної інстанції відповідач зазначає, що станом на момент розгляду справи в суді першої інстанції зазначені копії чеків у відповідача були відсутні, що унеможливлювало своєчасне долучення їх до матеріалів справи. Вказані докази були отримані лише 04 листопада 2022 після надання відповіді на адвокатський запит від 28 жовтня 2022 року від ТОВ "Вест Петрол Маркет". Вказує, що передача пального покупцю здійснювалась з використанням карток на пальне, емітованих ТОВ "Вест Кард". Водночас обслуговування цих карток здійснюється на АЗС "WOG" згідно договору №0406-01/06/2020-1 від 01 червня 2020 р., укладеного між ТОВ "Вест Кард" та ТОВ "Вест Петрол Маркет", за умовами якого, останнє зобов`язувалось поставляти пальне по картках на пальне позивача. Отже, ТОВ "Вест Кард" є лише емітентом карток на пальне, і не здійснює безпосередній відпуск пального на АЗС. Оператором мережі АЗС є ТОВ "Вест Петрол Маркет", а не відповідач. Колегія суддів звертає увагу, що підставами для прийняття додаткових доказів можуть бути: а) додаткові докази, що існували в момент розгляду справи в суді першої інстанції, але особа, яка їх подає, не знала і не могла знати про їх існування; б) додаткові докази, що існували в момент розгляду справи в суді першої інстанції, і особа, яка їх подає, знала про їх існування, але не змогла надати їх суду з причин, які від неї не залежали; в) суд першої інстанції помилково виключив з судового розгляду надані особою докази, які мали значення для справи; г) суд першої інстанції необґрунтовано відмовив особі в задоволенні клопотання про витребування чи залучення доказів, які мають значення для справи. Оскільки на час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачу не було відомо про часткове отоварення в період з 28.09.2022 по 12.10.2022 на АЗС карток на пальне, отриманих за актом приймання-передавання №15341 від 14.12.2021, а про такі обставини стало відомо лише 04 листопада 2021 року згідно відповіді ТОВ "Вест Петрол Маркет", який є оператором мережі АЗС і здійснює відпуск пального згідно карток, суд апеляційної інстанції з метою всебічного, вірного та повного встановлення всіх обставин справи, а також беручи до уваги, що спір має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення, визнає обгрунтованою неможливість подання вказаних доказів в суді першої інстанції та вважає за можливе долучити вказані докази до матеріалів справи та надати їм належну правову оцінку під час розгляду апеляційної скарги. Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення місцевого господарського суду - скасувати, прийнявши нове рішення, яким в позові відмовити. При цьому колегія суддів виходила з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 16 листопада 2021 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (покупець/позивач) та ТОВ "Вест Кард" (постачальник/відповідач) був укладений договір №040413-1121ТШК-29 поставки нафтопродуктів оптовими партіями (далі договір, а.с. 4-6, відповідно до п.п. 1.1-1.2 якого постачальник зобов`язувався постачати покупцю партіями нафтопродукти, а саме: бензин А-95 в кількості 1600 л, код за ДК 021:2015 - 09130000-9 "Нафта і дистиляти", в подальшому іменовані товар, а покупець в свою чергу зобов`язувався прийняти товар від постачальника та оплатити на умовах даного договору. Асортимент та кількість товару (об`єм товарної партії) погоджуються сторонами у видаткових накладних на товар. У випадку необхідності, за вимогою однієї зі сторін договору, сторонами на партію товару можуть підписуватись Додатки з визначенням асортименту, кількості та ціни товару. Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору ціна за одиницю виміру кількості товару встановлюється за погодженням сторін у видаткових накладних на товар за результатами проведеного відбору постачальника через електронний каталог відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2020 №822 "Про затвердження Порядку формування та використання електронного каталогу" (далі - електронний каталог). Ціна включає податки, збори та інші обов`язкові платежі до бюджетів, передбачені чинним законодавством України. Загальна сума договору становить 51040,00 грн, в т.ч. з ПДВ. Відповідно до п.3.1 договору, після погодження сторонами асортименту, кількості та ціни товару (товарної партії) шляхом підписання відповідної видаткової накладної на товар, постачальник передає покупцю за Актом приймання-передачі карток на пальне картку (и) на пальне "№00" встановленої форми відповідного номіналу (далі по тексту - картка(и) на пальне або картка(и)). Картка на пальне виготовляється на паперовому носії; глянцевому паперовому носії, заламінованого плівкою; пластиковому носії, містить емблему торгівельної марки "№00", вказівку на вид (марку) товару та номінал. На картку нанесено штрих-код, голографічне зоображення та інші ступені захисту. Передача покупцю карток на пальне "№00" здійснюється по місцезнаходженню офісу постачальника уповноваженій особі покупця, з підписанням уповноваженими представниками сторін Акту приймання- передачі карток на пальне. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар та Акту приймання-передачі на пальне. Згідно із п.3.2. договору товар видається покупцю лише на підставі та в обмін на картку на пальне, видану постачальником покупцеві на умовах, передбачених п.3.1. даного договору. Картка на пальне є товарно-розпорядчим документом на товар, на підставі якого здійснюється видача (повернення) товару за місцем знаходження товару (АЗС). Картка на пальне не є розрахунковим чи платіжним засобом. Для отримання товару (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) водій пред`являє оператору АЗС картку на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне, і, на підставі цього, здійснює фактичну передачу (видачу) товару відповідної марки та кількості. При видачі товару, картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару відповідного асортименту та кількості. Відповідно до п.3.4. договору, покупець зобов`язаний фактично отримати товар в межах терміну (строку) дії карток на пальне. Термін дії карток на пальне вказується у відповідному Акті приймання-передачі карток на пальне і погоджується сторонами шляхом підписання відповідного Акту приймання-передачі карток на пальне. У випадку якщо термін дії карток на пальне не вказаний у Акті приймання-передачі карток на пальне, то термін дії карток на пальне становить 1 календарний рік від дати фактичної передачі карток на пальне за Актом приймання-передачі карток на пальне. Згідно п.3.7 договору видача (передача) товарів покупцю проводиться по-частково, та лише за умови їх фактичної наявності на АЗ користувача АЗС на момент проведення операції з видачі (передачі) товарів. Видача (передача) товарів покупцю підтверджується фактом отоварення картки на пальне (тобто повернення картки на пальне в обмін на виданий (переданий) ним товар), що підтверджується чеком касового апарату (РРО). Розрахунки за товар (партію товару) покупець здійснює протягом 15 банківських днів з дати підписання сторонами відповідної видаткової накладної на товар (п.4.2 договору). Приймання товару здійснюється в момент завантаження у наданий покупцем транспорт (5.1 договору). Відповідно до розділу 8 договору сторони звільняються від відповідальності за повне чи часткове невиконання зобов`язань згідно договору, якщо це невиконання явилося наслідком дій непереборної сили, які виникли після укладення договору в результаті подій, які сторона не могла передбачити (пожежа, повінь, землетрус, військові дії, громадські безпорядки, зміна законодавства, прийняття забороняючих актів державними органами і т.д.), не дозволяючи виконати сторонами свої зобов`язання і безпосередньо вплинули на виконання умов договору та не могли бути усунені розумними діями сторін. При цьому строк виконання зобов`язань продовжується відповідно до часу, протягом якого діяли такі обставини. Сторона, для якої створилась неможливість виконання зобов`язань по даному договору у зв`язку із виникненням форс-мажорних обставин, зобов`язана, про настання вищевказаних обставин негайно, але не пізніше трьох днів з моменту їх настання, в письмовій формі повідомити другу сторону. Достатнім доказом дій форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою. Виникнення вищевказаних обставин не є підставою для відмови покупця від сплати за товар, поставлений до їх виникнення. Відповідно до п.10.9 договору передбачено, що останній набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору. Договір підписаний сторонами та завірені їх печатками без зауважень та заперечень. На виконання умов договору РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях відповідно до видаткової накладної №120643 від 16.11.2021 перераховало Товариству з обмеженою відповідальністю "Вест Кард" 51 040,00 грн за пальне (бензин автомобільний А-95 Євро-Е5) у кількості 1600 літрів, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з банку від 13.12.2021 та не заперечується відповідачем. 14.12.2021 сторонами підписано Акт приймання-передачі карток на пальне №15341, відповідно до п.2 якого даним Актом сторони засвідчують фактичну передачу від постачальника до покупця карток на пальне згідно зазначених номерів (А-95 - 50 шт по 20 л та 60 шт по 10 л). Також Актом встановлено, що картки на пальне (штрих картки), отримані згідно з даним Актом приймання-передачі карток на пальне, дійсні для вибірки товару по видатковій накладній протягом 12 місяців з дати підписання даного Акту приймання-передачі карток на пальне. 04.04.2022 ТОВ "Вест Кард" листом-повідомленням №161/47 повідомило РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про настання форс-мажорних обставин за договором та зазначило, що у зв`язку із настанням надзвичайних, невідворотних обставин (введенням воєнного стану), товариство, як постачальник за договором, не має можливості виконувати свої зобов`язання та звільняється від відповідальності за невиконання своїх обов`язків за договорами. До даного листа долучено лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, який розміщений на її офіційному веб-порталі. 18.05.2022, 31.05.2022 та 21.06.2022 Регіональне відділення ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях зверталося до ТОВ "Вест Кард" з вимогою виконати зобов`язання і надати позивачу товар (бензин) на підставі поданих талонів. Вказана вимога залишена ТОВ "Вест Кард" без відповіді та належного реагування. Враховуючи викладене, Регіональне відділення ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях звернулося до суду з позовом про зобов`язання ТОВ "Вест Кард" поставити йому бензин автомобільний А-95-Євро5 (2710124512) загальною вартістю 51040 грн з ПДВ в кількості 1600л, шляхом видачі (передачі) товару за картками на пальне, переданими за актом приймання-передавання карток на пальне №15341 від 14.12.2021. Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. При цьому, суд першої інстанції зазначив в оскаржуваному рішенні, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання. Також місцевий господарський суд взяв до уваги те, що відповідачем не надано суду доказів, які саме картки та на яку суму було використано позивачем 01.10.2022, як і не надано чеків касового апарату (РРО) в підтвердження отоварення карток на пальне (тобто повернення картки на пальне в обмін на виданий (переданий) товар, як це передбачено умовами договору (п.3.7), що на думку суду спростувало б доводи позивача щодо неможливості отримати товар (отоварити картки на пальне при їх пред`явленні на АЗС) за договором, а відтак підтверджувало б безпідставність позовних вимог. Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке. Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. В силу ст.173 Господарського кодексу України та ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно ч.ч. 1,7 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч.1 ст.662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. (ч.1 ст.670 ЦК України). Отже, з моменту передачі відповідачем позивачу карток на пальне за видатковими накладними у позивача виникло право власності на цей товар. Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Згідно Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України № 281/171/578/155 від 20.05.2008, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому. Таким чином, позивач, як власник карток на пальне за актом приймання-передачі карток на пальне №15341 від 14.12.2021, має право на отримання на АЗС відповідача товару по картках на пальне. Про неможливість виконувати свої зобов`язання за договором відповідач надіслав позивачу повідомлення про настання форс-мажорних обставин №161/47 від 04.04.2022, при цьому послався на лист ТПП №2024/02.0-7.1 від 28.08.2022. Так, згідно до ч.1 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf, та адресований "Всім кого це стосується", Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.97 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Приписами ст.617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Відповідно до ч.2 ст.218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Водночас, відповідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Згідно статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України). Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили. Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі №904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання. Однак, колегія суддів зазначає, що листом від 04.04.2022 №161/47 відповідач не відмовлявся від виконання зобов`язань, а лише, керуючись положеннями п.п. 8.1, 8.2 договору, повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин за договором. Так, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року. В результаті військової агресії Російської Федерації проти України було знищено місця зберігання та товарні залишки на АЗС та нафтобазах, порушено логістичні шляхи поставки пального, що призвело до загального дефіциту пального на ринку України. Станом на початок квітня 2022 року російські окупаційні війська завдали ударів більше ніж по 20 галузевих об`єктах, більшість з яких нафтобази із відповідними залишками пального. Дана інформація є загальнодоступною та розміщена зокрема на наступному веб-ресурсі: https://enkorr.ua/uk/news/za_chas_vyni_v_ukran_znishcheno__20 naftobaz/250385. В зв`язку з цим, пальне відпускалося в першу чергу на забезпечення потреб Збройних Сил України, територіальної оборони, правоохоронних органів, підрозділів ДСНС, підприємств критичної інфраструктури. Загальновідомість фактів військової агресії російської федерації, ракетні обстріли нафтобаз, мостів, доріг, об`єктів залізничної інфраструктури, виникнення дефіциту на ринку нафтопродуктів України, підтверджуються органами державної влади та місцевого самоврядування України, публікаціями у національних та міжнародних засобах масової інформації. Наведені факти є загальновідомими обставинами, а отже в силу приписів ч.3 ст.75 ГПК України не потребують доказування. Вищезазначена подія мала безпосередній вплив на можливість виконання ТОВ "Вест Кард" своїх зобов`язань за договором та є такою, яка виникла після його укладення в результаті подій, які відповідач не міг передбачити. При цьому, колегією суддів береться до уваги те, що п.3.7. договору сторонами було погоджено, що видача (передача) товарів покупцю можлива лише за умови фактичної наявності пального на АЗК на момент проведення операції з видачі (передачі) товарів. Згідно із п.8.1. договору сторони звільняються від відповідальності, за повне чи часткове невиконання зобов`язань згідно даного договору, якщо це невиконання явилося наслідком дій непереборної сили, які виникли після укладення даного договору в результаті подій, які сторона не могла передбачити (пожежа, повінь, землетрус, військові дії, громадські безпорядки, зміна законодавства, прийняття забороняючих актів державними органами і т.д.), не дозволяючи виконати сторонами свої зобов`язання і безпосередньо вплинули на виконання умов договору та не могли бути усунені розумними діями сторін. При цьому строк виконання зобов`язань продовжується відповідно часу протягом якого діяли такі обставини. Отже, сторони в договорі прямо передбачили, що у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажор) строк виконання сторонами своїх обов`язків за договором продовжується на період дії таких обставин. В подальшому. ринок нафтопродуктів стабілізувався, відновлено втрачені товарні залишки пального. При цьому, умовами договору не передбачено обов`язку відповідача повідомляти позивача про припинення дії форс-мажорних обставин. Разом з тим, колегією суддів встановлено, що позивачем не надано, а матеріали справи не містять доказів того, що після 04.04.2022 (дата повідомлення про настання форс-мажорних обставин) на АЗС, визначених умовами договору, позивачу було відмовлено в відпуску палива при пред`явленні оператору АЗК картки на пальне, чи вказані картки були заблоковані. Так, як вже зазначалося вище, на виконання умов договору, 14 грудня 2021 року постачальником передано, а покупцем отримано картки пальне - бензин А-95 на загальну кількість 1600 літрів ( 50 шт. по 20л. та 60 шт. по 10л.), про що сторонами підписано акт приймання-передачі карток на пальне №15341 від 14.12.2021. Пунктом 3.2 договору поставки погоджено, що товар видається покупцю лише на підставі та в обмін на картку на пальне, видану постачальником покупцеві на умовах, передбачених п.3.1. даного договору. Картка на пальне є товарно-розпорядчим документом на товар, на підставі якого здійснюється видача (повернення) товару за місцем знаходження товару (АЗС). Картка на пальне не є розрахунковим чи платіжним засобом. Для отримання товару (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) водій пред`являє оператору АЗС картку на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне, і, на підставі цього, здійснює фактичну передачу (видачу) товару відповідної марки та кількості. При видачі товару, картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару відповідного асортименту та кількості. Пунктом 3.7. договору визначено, що видача (передача) товарів покупцю проводиться по-частково, та лише за умови їх фактичної наявності на АЗС користувача на момент проведення операції з видачі (передачі) товарів. Згідно п.3.8 договору товар покупця видається постачальником (користувачем АЗС) тільки пред`явнику картки на пальне. Крім того, як визначено в п.3.6 договору, видача (передача) товару покупцю здійснюється на автозаправних станціях (АЗС) користувача (ів) АЗС, перелік яких розміщений на веб-сайті постачальника: www.wog.ua. Відповідно до п.3.9 договору, видача товару на пошкоджену, протерміновану, заблоковану, підроблену картку на пальне або таку, що не містить реквізитів, вказаних у пункті 3.1. договору, постачальником (користувачем АЗС) не здійснюється. Отже, за умовами договору відпуск палива покупцю здійснюється лише за дотримання наступних умов: - пред`явлення на АЗС чинної картки на пальне, без помарок і виправлень, із штрих-кодом, що зчитається; - за фактичної наявності пального на АЗС. При цьому відпускається паливо лише тієї марки та в кількості, що зазначена в пред`явленій картці. Відповідно до ст.689 ЦК України, покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства. Разом з тим, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ч.1 ст.664 ЦК України). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються в тому числі письмовими, речовими і електронними доказами (ч.ч. 1, 2 ст.73 ГПК України). Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України). Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи. Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. За умовами договору, пальне видається лише пред`явнику картки, на підставі та в обмін на картку на пальне. Без пред`явлення карки на пальне оператору АЗС позивачем, відпуск палива йому неможливий. Між тим, в матеріалах справи відсутні неотоварені картки на пальне (їх копії). Більше того, в позовній заяві не зазначено номерів неотоварених карток, їх кількості. Як вбачається, позивач, звертаючись до суду з позовом про зобов`язання ТОВ "Вест Кард" поставити РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях бензин автомобільний А-95-Євро5 (2710124512) згідно видаткової накладної №120643 від 16.11.2021 на загальну суму з ПДВ 51040 грн у кількості 1600л, шляхом видачі (передачі) товару за картками на пальне, переданими за актом приймання-передачі №15341 від 14.12.2021, посилається на відмову від виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно договору та неможливість отоварення карток на пальне. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що за загальним правилом для отримання товару на АЗС покупець пред`являє оператору АЗС картку на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне, здійснює фактичну передачу (видачу) товару відповідної марки та кількості, після чого картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару зі зберігання відповідного асортименту та кількості. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, за картками на пальне, отриманими позивачем за актом приймання-передавання карток на пальне №15341 від 14.12.2021, в період з 28.09.2022 по 12.10.2022 було відпущено 70 літрів бензину А-95. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи копіями чеків від 28.09.2022, від 07.10.2022, від 07.10.2022 та від 12.10.2022, зі змісту яких вбачається, що: - 28.09.2022, на АЗС за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Стуса В., буд.57 а, отоварена картка №000941060501367, відпущено 10 літрів бензину А-95; - 07.10.2022, на АЗС за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Стуса В., буд.57 а, отоварена картка №000941050470365, відпущено 10 літрів бензину А-95; - 07.10.2022, на АЗС за адресою: Львівська обл., Пустомитівський р-н, с.Сокільники,вул.Стрийська,12, отоварена картки №000941010749210 та №000941080633264, відпущено 20 літрів бензину А-95; - 12.10.2022, на АЗС за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Луганська, буд. б/н / вул. Стрийська, буд. б/н, отоварено картки №000941060714660, №000941020626712, №000941060630432, відпущено 30 літрів бензину А-95. Зазначене, в свою чергу, свідчить про те, що станом на момент розгляду справи судом першої інстанції картки на пальне були активними і позивач мав можливість їх отоварювати. Використання (отоварення) карток на пальне, отриманих позивачем за актом приймання-передачі №15341 від 14.12.2021, залежало виключно від дій позивача. Відповідно ч.2 ст.4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина шоста статті 55 Конституції України). Згідно з статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Отже, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, не визнається, оспорюється, тобто має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач самостійно визначає предмет, підстави позову, обгрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, зазначає суб`єктний склад у судовому процесі. Позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, суб`єктний склад цих конкретних спірних правовідносин, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку. З огляду на вищевказане, вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Адже, рішенням суду має вирішуватись питання про захист визначених, конкретних прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, а не ілюзорних та абстрактних, тобто ним мають усуватись перешкоди, які виникли на шляху здійснення особою, яка звернулася з позовом, свого права. Під час розгляду справи суд має перевірити вищевказане у розрізі доводів та доказів як позивачів так і відповідача, з огляду на тягар доказування, ураховуючи принцип змагальності та диспозитивності, завдань господарського судочинства в цілому. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб. Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Тому суд повинен установити, чи були порушені невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Крім того, відсутність порушеного або оспорюваного права позивача на час вирішення даної справи також є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Отже, ключовим моментом для можливості захисту судом прав особи є порушення таких прав. Враховуючи викладене та зважаючи на те, що матеріали справи не містять доказів того, що після 04.04.2022 на АЗС, визначених умовами договору, позивачу було відмовлено в відпуску палива при пред`явленні оператору АЗК карток на пальне, а усі карки на пальне, які були пред`явленні позивачем на АЗС - отоварені, при цьому, доказів протилежного матеріали справи не містять, що свідчить про безпідставність доводів позивача щодо неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором та, відповідно, порушення відповідачем прав чи інтересів позивача, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання ТОВ "Вест Кард" поставити Регіональному відділенню ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях бензин автомобільний А-95-Євро5 (2710124512) згідно видаткової накладної №120643 від 16.11.2021 на загальну суму з ПДВ 51040 грн у кількості 1600л, шляхом видачі (передачі) товару за картками на пальне, переданими за актом приймання-передавання карток на пальне №15341 від 14.12.2021. Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення Господарського суду Волинської області прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а висновки, викладені в ньому, не відповідають обставинам справи, з огляду на що, апеляційну скаргу відповідача слід задоволити, а рішення місцевого господарського суду скасувати, прийнявши нове рішення, яким в позові відмовити. При цьому, судові витрати, передбачені ст.123 ГПК України, у відповідності до вимог ст.129 ГПК України покладаються на позивача. Керуючись ст.ст. 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Кард" задоволити.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 01 листопада 2022 року у справі №903/746/22 скасувати. Прийняти нове рішення. В позові відмовити.

3. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (79005, Львівська обл., м.Львів, вул.Коперника, буд.4, код ЄДРПОУ 42899921) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Кард" (43023, Волинська обл, м.Луцьк, вул.Єршова, буд.1, код ЄДРПОУ 43603592) 3 721,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Повний текст постанови складений "01" лютого 2023 р. Головуюча суддя Коломис В.В. Суддя Саврій В.А. Суддя Миханюк М.В.