Постанова Одеський апеляційний суд № 947/12101/22

Номер провадження: 33/813/191/23 Справа № 947/12101/22 Головуючий у першій інстанції Войтов Г. В. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.01.2023 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д. за участю секретаря: Сидоренко А.О., за участі: правопорушника ОСОБА_1 , адвоката Ляшенка Е.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2022 року, якою визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України; накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік; стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 496 грн. 20 коп., В С Т А Н О В И В: Відповідно до протоколу серії ААД № 083326 від 08.06.2022р., складеному поліцейським взводу №2 роти №1 батальйону №2 полку УПП в Одеській області ДПП капралом поліції Літвіновою Н.В., 07 червня 2022 року о 23:11 годин на вул. Ак. Вільямса, 9-А в м. Одесі, ОСОБА_1 керуючи автомобілем Volkswagen Passat державний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 2.5 «Правил дорожнього руху України» з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на визнання стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» та в медичному закладі у встановленому законному порядку відмовився. Постановою судді Київського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2022 року визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України; накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік; стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 496 грн. 20 коп. На дану постанову адвокат Ляшенко Е.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову судді та провадження закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, при цьому на порушення норм процесуального та матеріального права В доводах апеляційної скарги зазначено, що: 1) суд розглянув справу без відеозапису обставин адміністративного правопорушення;; 2) ОСОБА_1 має численні захворювання, у тому числі язвеною хворобою, підвищеним тиском гіпертонією, тому фактично не може вживати алкоголь, за наявності спяніння його б скрутило і він не міг би керувати автівкою; 3) ОСОБА_1 має посвідчення учасника бойових дій, а тому його свідчення повинні бути перевірені судом більш ретельно та неупереджено. Крім того, адвокат Ляшенко Е.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Київського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2022 року, мотивуючи тим, що оскаржувану постанову було отримано 26 грудня 2022 року, а апеляційну скаргу повторно подано 09 січня 2023 року, вже після повернення первинної апеляційної скарги апеляційним судом 05 січня 2023 року. Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за можливе задовольнити його з огляду на наступне. Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п.8 ч.1 ст. 129 Конституції України). Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції. Враховуючи матеріали справи, вважаю за можливе визнати причини пропущеного строку поважними та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Київського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2023 року. Вивчивши доводи поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справ, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Судом першої інстанції правильно встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 083326 від 08.06.2022р., складеному поліцейським взводу №2 роти №1 батальйону №2 полку УПП в Одеській області ДПП капралом поліції Літвіновою Н.В., відповідно до якого 07 червня 2022 року о 23:11 годин на вул. Ак. Вільямса, 9-А в м. Одесі, ОСОБА_1 керуючи автомобілем Volkswagen Passat державний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 2.5 «Правил дорожнього руху України» з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на визнання стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» та в медичному закладі у встановленому законному порядку відмовився; - письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у сукупності, дійшов правильного висновку, що в діях ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП. Крім того, обставини правопорушення й вина правопорушника підтверджуються також зібраними в порядку ст. 251 КпАП України доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, яким зафіксоване місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення та сукупністю досліджених матеріалів, доданих до вказаного протоколу. Суд першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення правильно враховував: ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, а також те, що умисні дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки - автомобіля. Враховуючи викладене, а також ступінь небезпеки, викликану тим, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, керувала транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, суд першої інстанції правильно вважав, що необхідним і достатнім адміністративним стягненням для правопорушника буде штраф з позбавленням права керування транспортними засобами, з метою подальшого запобігання правопорушень та виховування особи в дусі дотримання «Правил дорожнього руху України». Обставини, що пом`якшують або обтяжують вчинене, не встановлені. При накладенні стягнення суд першої інстанції правильно врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд розглянув справу без відеозапису поліцейського, то апеляційний суд зазначає таке. У відповідності до положень ч.2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду особи, яка зокрема, керувала транспортним засобом на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Матеріали справи містять пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що відповідає вимогам ч. 2 ст. 266 КУпАП. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 має численні захворювання, у тому числі язвеною хворобою, підвищеним тиском гіпертонією, тому фактично не може вживати алкоголь, за наявності сп`яніння його б скрутило і він не міг би керувати автівкою, то апеляційний суд зазначає таке. Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 083326 від 08.06.2022р. був складений за порушення вимоги п.п. 2.5 ПДР. Відповідно до вимоги п.п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Об`єктивною стороною даного правопорушення є відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а не перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння і відповідно керування транспортним засобом. Щодо доводів апеляційної скарги, що свідчення ОСОБА_1 повинні бути перевірені судом більш ретельно та неупереджено, оскільки він є учасником бойових дій, то суд апеляційної інстанції не приймає з огляду на таке. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 24 Конституції України Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Конституцією України також встановлено, що однією із засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Таким чином, суди розглядають справи на підставі, в межах та у спосіб, визначений чинним законодавством України, не надаючи перевагу жодному із суб`єктів звернення, що і є вираженням принципу рівності перед законом і судом. Враховуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції не повинен був перевіряти ретельніше матеріали справи виключно на підставі того, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно із ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007р., Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, наведені обставини вказують на відсутність в апеляційного суду підстав для скасування постанови судді Київського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2022 року. У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін . Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Київського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2022 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова остаточна та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік