Постанова 4857 № 300/3713/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/3713/22 пров. № А/857/18199/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року, головуючий суддя Матуляк Я.П., ухвалене у м. Івано-Франківську, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: У вересні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, в якій просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 2019 по 2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 14.03.2022 року; зобов`язати нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2019 по 2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 14.03.2022 року; зобов`язати нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до моменту фактичного розрахунку. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що станом на день прийняття наказу про звільнення зі служби в поліції відповідач не провів з ним розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У зв`язку із допущеною відповідачем бездіяльністю щодо непроведення повного розрахунку при звільненні, на думку позивача, він на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України набув право на виплату середнього заробітку за період затримки такого розрахунку. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2019 року по 2022 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 14 березня 2022 року; зобов`язано Головне управління Національної поліції України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2019 року по 2022 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 14 березня 2022 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти у цій частині нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що законодавством не передбачена компенсація працівникам поліції додаткової відпустки за попередні роки, а дія Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не поширюється на позивача, як на працівника поліції. Окрім того, наголошує, що позивач впродовж 2019-2022 років не виявляв бажання скористатися додатковою оплачуваною відпусткою для учасників бойових дій, про що свідчить відсутність рапорту щодо її надання, також не було рапорту щодо грошової компенсації даної відпустки. Відтак, Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області не мало правових підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації за невикористані дні додаткової відпустки. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, на підставі посвідчення серії НОМЕР_1 від 04.10.2019 року. Відповідно до витягу з наказу начальника Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області від 11.03.2022 року за № 98 о/с "По особовому складу", капрала поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу № 2 роти патрульної служби поліції особливого призначення "Івано-Франківськ", з 14.03.2022 року звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", з виплатою компенсації за 05 діб невикористаної чергової відпустки за фактично відпрацьований час у календарному році. Вислуга років позивача станом на день звільнення в календарному обчисленні складає 03 роки 11 місяців 28 днів, у пільговому обчисленні 06 років 06 місяців 12 днів. Зі змісту вищезазначеного наказу видно, що позивачу не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період проходження служби в поліції. Відповідно до довідки, виданої 06.09.2022 року Головним управлінням Національної поліції України в Івано-Франківській області за №423, ОСОБА_1 додаткову відпустку, передбачену статтею 16-2 Закону України "Про відпустки", як учасник бойових дій за 2019, 2020, 2021 та 2022 роки не використовував. Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2019 року по 2022 рік, звернувся до суду за захистом свого порушеного права. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що пріоритетному застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які не обмежують право особи-учасника бойових дій на отримання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Оскільки рішення суду оскаржується відповідачем лише в частині нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 2019 по 2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 14.03.2022 року, колегія суддів надає правову оцінку висновкам суду у вказаній частині. Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII), який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них. Пунктом 12 статті 12 Закону № 3551-XII передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Щодо позовних вимог, які стосуються невиплати позивачу грошової компенсації за додаткові відпустки як учаснику бойових дій, колегія суддів зазначає, що в цій частині справа відповідає ознакам типової справи, викладеним у рішенні Верховного Суду, яке прийняте за результатами розгляду зразкової справи № 620/4218/18 (Пз/9901/4/19). Відповідно до частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що під час розгляду цієї справи підлягають врахуванню висновки Верховного Суду, висловлені у рішенні по зразковій справі Пз/9901/1/18, яке постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року залишено без змін. У цьому рішенні Верховним Судом зроблено наступні висновки. Спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку зі звільненням позивача виникли в особливий період. В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», припиняється. Відповідно до частини 8 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Так, відповідно до частини 14 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Суд зазначає, що норми Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації. Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Суд вважає, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі. При цьому правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII). Відповідно до частин першої, третьої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Статтею 60 Закону № 580-VIII передбачено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Частиною першою статті 92 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Відповідно до статті 93 Закону № 580-VIII тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році. Поліцейським дозволяється, за бажанням, використовувати відпустку частинами. Одна частина відпустки має бути не менше 10 діб. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року. Поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 року № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України. Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішній справ України від 06.04.2016 за № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Порядок № 260) передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що законом не виключаються випадки, коли відпустка не буде використана поліцейським протягом календарного року. При цьому не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарному році. В наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, позаяк це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19. Вказані норми в сукупності свідчать про те, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про підставність та обґрунтованість позовних вимог у цій частині. Відповідно до ч. 1ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин, а тому такі не вимагають детальної відповіді. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року у справі № 300/3713/22 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький