Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/9121/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/9121/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало Павло Ігорович Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В. 31 січня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. , за участю: секретаря судового засідання: Чорнокнижник О.В., представника позивача: Сосницької І. В., представника відповідача: Іванова Ю. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької обласної прокуратури на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом Вінницької обласної прокуратури до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ Позивач звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 04.10.2022 про накладення на позивача штрафу в розмірі 5 100,00 грн за невиконання без поважних причин рішення суду зобов`язального характеру у виконавчому провадженні №69766133. ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21.11.2022 у задоволенні позову відмовлено повністю. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що на дату винесення оскаржувана постанова ВП № 69766133 від 04.10.2022 про накладення на позивача штрафу в розмірі 5 100, 00 грн була прийнята відповідачем на підставах, у спосіб та в порядку, що передбачені чинним законодавством, за відсутності поважних причин для невиконання боржником судового рішення зобов`язального характеру. ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що державним виконавцем в оспорюваному виконавчому провадженні не вживалось та не вчинялось будь-яких виконавчих дій, спрямованих на реальне виконання судового рішення у справі №120/14973/32. Державним виконавцем не проводилася жодна перевірка причин невиконання судового рішення. При цьому Вінницькою обласною прокуратурою в межах наданих повноважень вжито достатніх заходів спрямованих на виконання рішення суду у справі №120/14973/21-а. ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що жодних дій, спрямованих на своєчасне виконання рішення суду боржником по вказаному виконавчому провадженні та позивачем у даній справі не вчинено та рішення суду не виконано. При цьому на адресу відділу не надходило жодних документів, які слугують підставою для зупинення чи закінчення виконавчого провадження. V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою суду від 24.01.2023 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду на 31.01.2023 на 10:20 год. Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд задовольнити її повністю. Представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги. VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ 09.11.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вінницької обласної прокуратури, у якому просив: - стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу, визначеного за ч. 3, ч. 4 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" за період з 01.12.2020 по 31.10.2021 у сумі 331 710,11 грн; - стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої частини заробітної плати, а саме надбавки за спеціальне звання "заслужений юрист України", визначеного за ч. 3, ч. 4 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" за період з 01.12.2020 по 31.10.2021 у сумі 16 585,51 грн. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.04.2022 у справі № 120/14973/21-а у задоволенні вказаного позову відмовлено повністю. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.04.2022 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково та, зокрема, зобов`язано Вінницьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити позивачу недоотриману заробітну плату, виходячи з розміру посадового окладу визначеного у відповідності до частини 3, 4 статті 81 Закону України "Про прокуратуру", за період з 01.01.2020 по 31.10.2021 в сумі 331 710,11 грн. 03.08.2022 на виконання вказаного рішення суду апеляційної інстанції Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 120/14973/21-а, який стягувач ОСОБА_1 заявою від 22.08.2022 пред`явив до примусового виконання. 06.09.2022 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Фещук О.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 69766133 з виконання виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду № 120/14973/21-а від 03.08.2022. При цьому боржнику встановлено строк для виконання судового рішення протягом 10 робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження та надання відповідних підтверджуючих доказів до органу ДВС. Листом від 30.09.2022 № 21-200вих.22 Вінницька обласна прокуратура повідомила державного виконавця, що постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 викликає нерозуміння щодо порядку та способу його виконання внаслідок неясності резолютивної частини, зумовленої тим, що перерахунок заробітної плати, розрахованої відповідно до вимог статті 81 Закону України "Про прокуратуру" призводить до відповідного перерахунку фактично здійснених виплат, а саме: "інших щомісячних надбавок і доплат, зокрема, надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, щомісячного преміювання, надбавки за почесне звання "заслужений" тощо. Тобто, змішуються різні складові структури оплати праці, а саме виплати, передбачені постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" та Законом України "Про прокуратуру". У зв`язку з цим та з метою належного виконання виконавчого документа, Вінницька обласна прокуратура 01.08.2022 звернулася до Сьомого апеляційного адміністративного суду із заявою про роз`яснення постанови від 12.07.2022 у справі № 120/14973/21-а в частині порядку та способу (процедури) нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати, а також судового обрахунку суми коштів, які обласній прокуратурі необхідно виплатити позивачу як недоотриману заробітну плату і надбавку. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2022 у задоволенні заяви відмовлено. Крім того, ухвалою Верховного Суду від 27.09.2022 також відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення суду апеляційної інстанції. Відтак, для недопущення безпідставного використання бюджетних коштів та через нерозуміння виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022, Вінницька обласна прокуратура просить державного виконавця звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення виконання відповідного рішення. Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Фещук О.А. від 04.10.2022 ВП № 69766133 на Вінницьку обласну прокуратуру накладено штраф в розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду без поважних причин, що зобов`язує боржника вчинити певні дії. Позивач вважає вказану постанову незаконною і такою, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду з цим позовом. VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Статтею 370 КАС України вказано, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Згідно положень ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII) державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення Пунктами 1, 16, 22 частини 3 статті 18 Закону №1404 передбачено, що державний виконавець має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом. Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону № 1404-VIII вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII). Частиною 1 ст. 63 Закону № 1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Частиною 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником (ч. 3 ст. 63 Закону № 1404-VIII). Згідно ч. 1 ст. 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. Отже органи державної влади та місцевого самоврядування, їх службові та посадові особи зобов`язані вживати усіх передбачених законом заходів для виконання судових рішень своєчасно та в повному обсязі, що є однією з важливих гарантій дотримання права особи на справедливий суд. Згідно матеріалів справи оскаржуваною постановою на позивача накладено штраф у розмірі 5100,0 грн за невиконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 у справі № 120/14973/21-а. Так у виконавчому провадженні ВП № 69766133 виконується рішення апеляційного суду, яке набрало законної сили і яким на Вінницьку обласну прокуратуру покладено обов`язок нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману заробітну плату, виходячи з розміру посадового окладу визначеного у відповідності до частини 3, 4 статті 81 Закону України "Про прокуратуру", за період з 01.01.2020 по 31.10.2021 в сумі 331 710,11 грн. Отже, рішення суду, що є предметом виконання у відповідному виконавчому провадженні, має зобов`язальний характер і його виконання без участі боржника є неможливим. При цьому позивач визнає факт невиконання вказаного судового рішення, але вважає, що воно не було виконане з поважних та незалежних від нього причин, які пов`язані з неясністю та незрозумілістю ухваленого судом рішення. Разом з тим, судом першої інстанції вірно враховано, що ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2022 відмовлено у задоволенні заяви Вінницької обласної прокуратури про роз`яснення постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 у справі № 120/14973/21-а. Водночас у зазначеній ухвалі констатовано, що судове рішення є зрозумілим та не містить положень, щодо яких можуть виникнути суперечності щодо його розуміння. Крім того, суд апеляційної інстанцій наголосив на тому, що чинним законодавством не передбачено роз`яснення порядку виконання судового рішення, про що фактично просить заявник, тоді як питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення не вирішуються із застосуванням механізму роз`яснення судового рішення, що визначений статтею 254 КАС України. Проте, листом від 30.09.2022 за № 21-200вих.-22 Вінницька обласна прокуратура просила державного виконавця звернутися до суду, який видав виконавчий листі, із заявою про роз`яснення порядку виконання відповідної постанови суду апеляційної інстанції. Однак, зазначене клопотання позивача не відповідало вимогам чинного законодавства та апріорі не могло бути задоволене відповідачем, оскільки нормами КАС України не передбачено можливості роз`яснення судом порядку виконання судового рішення. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, регламентуються розділом IV Кодексу, зокрема статтею 378 визначено можливість зміни чи встановлення судом способу і порядку виконання судового рішення, якщо існують обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. До того ж сам боржник вже звертався до суду із заявою про роз`яснення судового рішення, покликаючись на незрозумілість порядку його виконання, і у задоволенні такої заяви судом було відмовлено. За цих обставин намагання боржника спонукати державного виконавця до подання аналогічної заяви може розцінюватися як спроба відтермінувати виконання рішення суду з непередбачених законом підстав. Також судом першої інстанції вірно враховано, що в силу приписів закону (ст. 378 КАС України, п. 10 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження") державний виконавець має диспозитивне право звернутися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, а до суду, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення. Тобто реалізація вказаного права залежить від переконання самого державного виконавця щодо наявності підстав для звернення з відповідною заявою (поданням), а не від волі чи бажання боржника. Вочевидь, що у цьому випадку державний виконавець не вбачав достатніх підстав для звернення до суду із такою заявою, незважаючи на клопотання позивача, тим паче беручи до уваги, що рішення суду фактично полягає у виплаті стягувачу конкретної суми заробітної плати, яку вже визначив суд, ухвалюючи рішення на користь стягувача. Крім того, ухвалою Верховного Суду від 27.09.2022 було відмовлено у задоволенні клопотання Вінницької обласної прокуратури про зупинення виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 у справі № 120/14973/21-а. Зазначена обставина додатково підтверджувала відсутність законних перешкод для виконання рішення суду, адже усі правові механізми, які могли бути використані боржником в процедурі виконання (зупинення виконання) судового рішення, вже були ним використані, тоді як державний виконавець, виходячи із власного розсуду, не вважав за необхідне (і це виглядає цілком виправдано з огляду на зазначені вище факти та враховуючи зміст резолютивної частини рішення суду) звертатися до суду із заявою про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення. Водночас сама по собі незгода боржника з ухваленим рішенням, яка фактично проглядається з листа Вінницької обласної прокуратури від 30.09.2022 за № 21-200вих.-22 та пояснень представника позивача, не може бути підставою невиконання рішення суду, яке набрало законної сили. Обов`язок з належного та своєчасного виконання судового рішення покладається насамперед на боржника. Отже, саме боржник зобов`язаний вжити усіх можливих заходів для виконання судового рішення у той спосіб та порядок, які визначені судом рішенням. Стосовно того, що ухвалою Верховного Суду від 14.11.2022 задоволено клопотання Вінницької обласної прокуратури та зупинено виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 у справі № 120/14973/21-а до закінчення касаційного провадження колегія суддів зазначає, що така ухвала суду прийнята після винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови, а тому впливає лише на подальший хід виконавчого провадження після ухвалення судом касаційної інстанції рішення про зупинення виконання рішення суду апеляційної інстанції. Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на дату винесення оскаржувана постанова ВП № 69766133 від 04.10.2022 про накладення на позивача штрафу в розмірі 5100,00 грн була прийнята відповідачем на підставах, у спосіб та в порядку, що передбачені чинним законодавством, за відсутності поважних причин для невиконання боржником судового рішення зобов`язального характеру. VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв`язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Вінницької обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.272, 328, 329 КАС України. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.