Постанова 4856 № 120/13411/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/13411/21-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Заброцька Людмила Олександрівна Суддя-доповідач - Мацький Є.М. 01 лютого 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мацького Є.М. суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : В жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2022 року адміністративний позов задоволено частково. В грудні 2022 року до суду надійшла заява від представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням даного судового рішення в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Мотивуючи свою заяву представник позивача зазначає, що наразі рішення суду відповідачем не виконано, у зв`язку з чим вважає, що ігнорування та порушення відповідачем приписів закону призводить до порушення прав позивачки на забезпечення виконання судового рішення, що набрало законної сили. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 120/13411/21 - а. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заву про встановлення судового контролю, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації щодо невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік. Зобов`язано Управління соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Приймаючи оскаржувану ухвалу від 29 грудня 2022 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності обставин, які б свідчили про фактичне невиконання судового рішення та/або стверджували про намір боржника у виконавчому провадженні щодо ухилення від виконання вищевказаного рішення суду, або ж вказували на наявність реальної загрози її невиконання, суд дійшов висновку про відсутність у даному конкретному випадку підстав для застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення та задоволення вимоги позивача щодо встановлення судового контролю на цій стадії. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами. Відповідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Аналогічний висновок викладено у ч. 2-3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Статтею 382 КАС України передбачено можливість встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах. Так, частиною першою вказаної статті установлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 2 статті 382 КАС України). Так, з набранням чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов`язковості судового рішення. При цьому, слід зважати на те, що встановлення судового контролю є правом суду, а не його обов`язком. Отже, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Зазначена правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові у справі №235/7638/16-а від 31.07.2018 року. Однак, за змістом норм статті 129-1 Конституції України, статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 13 Закону №1402-VIII щодо обов`язковості судового рішення такою підставою є обставини, які ставлять під сумнів виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення. Такий висновок щодо застосування норм права наведено Верховним Судом у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 340/962/19, а також в ухвалі Верховного Суду від 13 грудня 2021 року у справі № 826/3235/16. Як встановлено з матеріалів справи, відповідачем вживаються заходи щодо виконання судового рішення, зокрема здійснено нарахування позивачці щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги, що становить 7879,00 грн. В той же час, виплата вказаної суми допомоги буде проведена відповідно до положень Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень судів. Поряд з цим, матеріали справи не містять доказів того, що загальний порядок виконання судового рішення не надасть очікуваного результату. З матеріалів справи вбачається, що станом на момент розгляду даної заяви, у суду відсутні відомості щодо закриття виконавчого провадження без належного виконання судового рішення. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Мацький Є.М. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.