Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 740/3096/22
від 01.02.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 740/3096/22 Головуючий у І інстанції - Олійник В.П., Суддя-доповідач - Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 лютого 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Карпушової О.В., за участі секретаря: Ольховської М.Г., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив скасувати постанову відповідача від 08.09.2022 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340, 00 грн. В обґрунтування позову зазначив, що під час керування автомобілем ВАЗ 2110 Правил дорожнього руху не порушував, був безпідставно зупинений працівниками поліції, як наслідок всі подальші дії інспекторів вважає протиправними. Наголошує, що причина зупинки як введення воєнного стану не є законною, у зв`язку з чим вимога щодо надання документів також є протиправною. Поліцейський ОСОБА_2 його обзивав і в подальшому повідомив, що на встановленому запасному колесі інший малюнок протектора шин, на що він повідомив, що під час руху вийшла з ладу одна з шин (вистрілила), а тому він встановив запасне колесо, різниця між протекторами відсутня. Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 грудня 2022 року у задоволені адміністративного позову відмовлено, при цьому, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою та змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення накладено в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги загалом аналогічні тим, що викладені у позові. Крім того, апелянт звертає увагу, що якщо водієм порушено ч. 1 ст. 121 КУпАП працівник поліції, що забезпечує безпеку дорожнього руху, повинен тимчасово затримати транспортний засіб шляхом блокування та складає акт огляду та тимчасового затримання (ч. 1 ст. 2652 КУпАП), що не було зроблено працівниками поліції. Наголошує, що законодавством передбачено не формальне виписування постанови про адміністративне правопорушення, а проведення розгляду справи відповідно до встановленого порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що 08.09.2022 інспектором УПП в Чернігівській області Колодою С.П. винесено постанову відносно позивача, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340, 00 грн за керування автомобілем ВАЗ 21104, державний номерний знак НОМЕР_1 , у якому на одну вісь встановлені шини різних моделей з різним малюнком протектора, чим порушено п.31.4.5. Правил дорожнього руху. Позивач поставив свій підпис в оскаржуваній постанові. Зазначена постанова є предметом цього позову, оскільки позивач вважає її протиправною. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне. Так, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу, у з`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. В свою чергу, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання. Частиною 5 ст. 14 цього Закону визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, не створювати небезпечні умови для дорожнього руху. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР). Відповідно до п. 31.1. ПДР технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації. Згідно п. 31.4. забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема п. 31.4.5. г Колеса і шини: на одну вісь транспортного засобу встановлено діагональні шини разом з радіальними, ошиповані і неошиповані, морозостійкі і неморозостійкі, шини різних розмірів чи конструкцій, а також шини різних моделей з різними малюнками протектора для легкових автомобілів, різними типами малюнків протектора - для вантажних автомобілів, що також зазначено у ДСТУ 3649:2010 Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання. Як вбачається з оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 в порушення п. 31.4.5. ПДР керував автомобілем ВАЗ 21104, у якому на одну вісь встановлені шини різних моделей з різним малюнком протектора, що підтверджується наявними в матеріалах справи відео- і фото- матеріалами, наданими відповідачем до суду. Позивач зазначає, що замінив пошкоджене колесо на запасне в процесі руху, при цьому стверджує, що їхав з включеною аварійною сигналізацією і наполягає, що малюнок протектора не відрізняється від інших, проте, як наголошувалось вище, це спростовується наявними у справі доказами. За правилами п.п. 9.9. ПДР аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена зокрема, якщо на механічному транспортному засобі, що рухається з технічними несправностями, якщо такий рух не заборонено цими Правилами. Разом з тим, з наявного в матеріалах справи відеозапису не встановлено, що позивач їхав з увімкненою аварійною сигналізацією, під час зупинки він не пропонував інспектору оглянути пошкоджене колесо на підтвердження своїх слів щодо необхідності термінової заміни колеса, на підтвердження своїх доводів позивач не надав суду будь-яких інших доказів. Навпаки, з відеозапису вбачається, що позивач, вимагаючи пояснити йому причину зупинки, не сприймає відповідь та роз`яснення інспектора на своє питання і продовжує сперечатись щодо безпідставного зупинення транспортного засобу, наголошуючи, що наявність воєнного стану в країні не є підставою для цього. В свою чергу, поліцейський дотримався передбаченої законодавством процедури розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, інспектор представився, повідомив про відеофіксацію, ознайомив водія із правами, якими користується особа, стосовно якої проводиться розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності, та жодним чином не перешкоджав водієві у реалізації вказаних прав. В апеляційній скарзі позивач також наголошує, що його було протиправно зупинено інспектором, оскільки встановлення воєнного стану в країні не може бути підставою для зупинки. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. За змістом ст. 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу. Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Постановою Кабінету Міністрів України №1456 від 29.12.2021 затверджено Порядок перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану. Випадки, коли уповноважена особа має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, визначені п. 7 вказаного Порядку. До таких відносяться: якщо особа має зовнішні ознаки, схожі на ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи; якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом; якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином не можливо; якщо особа перебуває в місці вчинення кримінального, адміністративного правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об`єктом вчинення правопорушення; порушення особою відповідних заборон, введених на території, де запроваджено правовий режим воєнного стану. Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції, що оскільки зупинка транспортного засобу позивача мала місце в умовах воєнного стану для здійснення поліцейського контролю, були достатні правові підстави для зупинки транспортного засобу. Також, судом не приймаються доводи апелянта щодо порушення відповідачем процедури розгляду адміністративної справи про притягнення його до відповідальності. Так, статтею 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (ч. 1 ст. 121 КУпАП). Від імені органів Національної поліції, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до п. 2 розділу 3 інструкції № 1395, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Зокрема, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена за ч. 1 ст. 121 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи та надано належну оцінку дослідженим доказам. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. В даному випадку доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені у позовній заяві та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 грудня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Епель О.В. Карпушова