Постанова 4855 № 640/36837/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/36837/21 Суддя першої інстанції: Шулежко В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 лютого 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т., секретаря Височанської Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , Міністерство юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним і скасування рішення, за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2022 року, - У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (також далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 (далі - третя особа-1, ОСОБА_2 ), Міністерство юстиції України (також далі - третя особа-2) про: - визнання протиправною триваючу до 13 грудня 2021 року бездіяльність в рамках виконавчого провадження №66637435 при примусовому виконанні чинного з 05 липня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №640/30364/20 від 17 лютого 2021 року про зобов`язання Міністерства юстиції України розглянути скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 30 квітня 2020 року з урахуванням норм Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 жовтня 2018 року №3284/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2018 року за №1195/32647 (далі - Порядок №3284/5); - визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №66637435 від 10 січня 2022 року. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність у межах виконавчого провадження №66637435, оскільки не вчинено передбачених законом виконавчих дій щодо примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року в справі №640/30364/20. Крім того, не перевіривши виконання боржником рішення суду, формально підійшовши до оцінки поданого ним листа про виконання рішення суду, державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яка, на думку позивача, є протиправною та підлягає скасуванню. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2022 року позов задоволено. Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач та третя особа-1 подали апеляційні скарги. Відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги, що скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_2 від 30 квітня 2020 року розглянуто з урахуванням норм Порядку №3284/5, про що повідомлено заявників листом від 29 грудня 2021 року №131011/20.1/31-21, а листом від 14 січня 2022 року №4833/156031-31-21/20.1 позивача повідомлено про прийняття постанови, якою визнано дії державного виконавця Кузьменка О.С. по примусовому виконанню судового рішення в межах виконавчого провадження №66637435 такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Третя особа-1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції. Уважає його таким, що не відповідає вимогам щодо законності, обґрунтованості та змісту рішення суду, адже судом першої інстанції не надано повної правової оцінки усім доводам, викладеним у позовній заяві. У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 просить таку відхилити. Відзиву на апеляційну скаргу третьої особи-1 не подано. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи скарг, колегія суддів уважає, що апеляційні скарги потрібно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав. Судом установлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись до Міністерства юстиції України зі скаргою від 30 квітня 2020 року, в якій просили: видати наказ Міністерства юстиції України про проведення позапланової цільової перевірки діяльності органу ДВС - Департаменту ДВС МЮ України, зокрема, стану додержання Конституції України, вимог законів України при примусовому виконанні прийнятої Шевченківським районним судом м. Києва постанови від 27 червня 2012 року у справі №2610/3926/2012, яка набрала законної сили 28 січня 2014 року, Шевченківським районним судом м. Києва постанови від 29 березня 2017 року у справі №761/4323/16-а, яка набрала законної сили 16 травня 2017 року, Київським апеляційним адміністративним судом постанови від 19 грудня 2017 року у справі №826/5426/16, після якої провести контрольну перевірку результатів проведення позапланової цільової перевірки; провести позапланову цільову перевірку діяльності органу ДВС - Департаменту ДВС МЮ України, зокрема, стану додержання Конституції України, вимог законів України при примусовому виконанні прийнятої Шевченківським районним судом м. Києва постанови від 27 червня 2012 року у справі №2610/3926/2012, яка набрала законної сили 28 січня 2014 року, Шевченківським районним судом м. Києва постанови від 29 березня 2017 року у справі №761/4323/16-а, яка набрала законної сили 16 травня 2017 року, Київським апеляційним адміністративним судом постанови від 19 грудня 2017 року у справі №826/5426/16; повідомити письмово у встановлений законом строк про результаті розгляду даної скарги, проведених перевірок в органу ДВС - Департаменті ДВС МЮ України, зокрема стан додержання Конституції України, вимог законів України при примусовому виконанні прийнятої Шевченківським районним судом м. Києва постанови від 27 червня 2012 року у справі №2610/3926/2012, яка набрала законної сили 28 січня 2014 року, Шевченківським районним судом м. Києва постанови від 29 березня 2017 року у справі №761/4323/16-а, яка набрала законної сили 16 травня 2017 року, Київським апеляційним адміністративним судом постанови від 19 грудня 2017 року у справі №826/5426/16. Листом від 03 червня 2020 року №5372/КО-12749/20 Міністерство юстиції України повідомило позивачів про вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях №№45957225, 45976293, 45976295, 45976297 та можливість оскаржити бездіяльність, дії та рішення державного виконавця в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2021 року, у справі №640/30364/20 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, третя особа ОСОБА_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо розгляду скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 30 квітня 2020 року та зобов`язано розглянути таку з урахуванням норм Порядку №3284/5. У задоволенні решти позову відмовлено. 29 липня 2021 року ОСОБА_1 в справі №640/30364/20 видано виконавчий лист (далі - виконавчий лист №640/30364/20). 30 серпня 2021 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком Олексієм Степановичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №66637435 по примусовому виконанню вказаного вище виконавчого листа. Того ж дня та тим же виконавцем у межах виконавчого провадження №66637435 прийнято постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору. 10 січня 2022 року державним виконавцем Кузьменком О.С. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №66637435. Уважаючи протиправною триваючу до 13 грудня 2021 року бездіяльність відповідача в межах виконавчого провадження №66637435 та безпідставне закінчення цього виконавчого провадження, позивач звернувся з цим позовом до суду. Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець не здійснив заходів примусового виконання рішення від 17 лютого 2021 року в справі №640/30364/20 у спосіб та в порядку, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження», у межах виконавчого провадження №66637435 діяв неефективно, несвоєчасно та не в повному обсязі вчиняв виконавчі дій. Крім того, не переконавшись у фактичному виконанні судового рішення, державним виконавцем передчасно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів уважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Згідно з частиною 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. За приписами статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень. Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Водночас, у відповідності до частини 3 статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Відповідно до частин 5, 6 статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Водночас частинами 1, 5 статті 13 Закону №1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом. При цьому виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання (пункт 3 частина 2 статті 18 Закону №1404-VIII). Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначений у статті 63 Закону №1404-VІІІ, згідно з частинами 1 - 3 якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Крім того відповідно до статті 75 Закону №1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Отже, Законом №1404-VІІІ визначена послідовність дій державного виконавця під час примусового виконання виконавчого документа. Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи, у тому числі виконавчого провадження №66637435, не містять жодних належних і допустимих доказів здійснення державним виконавцем в межах виконавчого провадження №66637435 у період з дати його відкриття (30 серпня 2021 року) по 13 грудня 2021 року будь-яких заходів щодо примусового виконання виконавчого листа №640/30364/20. Факт допущення протиправної бездіяльності державним виконавцем відповідача також підтверджується прийнятою 13 січня 2022 року заступником директора Департаменту - начальником Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовським Р.Ю. постановою про результати перевірки законності виконавчого провадження №66637435. Зважаючи на викладене місцевий суд дійшов правильного висновку щодо необхідності визнання протиправною триваючої до 13 грудня 2021 року бездіяльності відповідача під час примусового виконання виконавчого листа №640/30364/20 у межах виконавчого провадження №66637435. Щодо позовних вимога про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №66637435 від 10 січня 2022 року колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. З оскаржуваної постанови вбачається, що її прийнято саме у зв`язку з фактичним виконанням виконавчого листа №640/30364/20 у повному обсязі, що підтверджується листом відповідача від 29 грудня 2021 року №131011/20.1/31-21. Дослідивши вказаний лист, колегією суддів установлено, що ним повідомлено ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про прийняття в межах виконавчих проваджень №№45957225, 45976293, 45976295, 45976297 постанови від 16 листопада 2021 року про перевірку виконавчого провадження, водночас по вказаним провадженням прийнято постанови від 17 листопада 2021 року та від 06 грудня 2021 року про їх закінчення. Однак такий лист апеляційний суд уважає неналежним доказом фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим листом №640/30364/20, оскільки в ньому жодним чином не досліджувалися питання, викладені в скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 30 квітня 2020 року. При цьому постанови від 16 листопада 2021 року про перевірку виконавчого провадження прийняті за результатами розгляду скарг позивача від 28 січня 2020 року. Водночас із наданого відповідачем листа від 14 січня 2022 року №4833/156031-31-21/20.1 також не вбачається дослідження останнім питань, викладених в скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 30 квітня 2020 року. Ураховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що не переконавшись у фактичному виконанні судового рішення, державним виконавцем передчасно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №66637435, а тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню. При цьому твердження ОСОБА_2 щодо невідповідності мотивувальної частини рішення вимогам статей 242, 244 та 246 Кодексу адміністративного судочинства України з приводу його законності, обґрунтованості та змісту апеляційний суд уважає необґрунтованими, виходячи з наступного. Відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Судова колегія констатує, що суд першої інстанції дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, та постановив змістовне, законне та обґрунтоване рішення. Треба відмітити, що ОСОБА_2 не зазначено, а судом не встановлено, яким чином викладені в мотивувальній частині судового рішення обставини порушують її права та інтереси як третьої особи. Водночас задоволення позову в цій справі, на переконання суду, є достатнім способом захисту порушених прав позивача, наявність підстав для додаткового заходу реагування у вигляді постановлення окремої ухвали апеляційний суд не вбачає. При цьому нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено стягнення з відповідача на користь держави судового збору, від сплати якого звільнено третю особу. Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 33, 34, 139, 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді О.Є. Пилипенко Л.Т. Черпіцька